Постанова 4855 № 640/15314/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15314/22 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1, Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України від 05 вересня 2022 року, № 967 начальника 3 групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_1 Західного регіонального управління Адміністрації Державної прикордонної служби України лейтенанта ОСОБА_4. - зобов`язати уповноважену службову особу підрозділу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України вчинити дії, а саме: дозволити громадянину України ОСОБА_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданого 16 січня 2018 року, перетинання державного кордону на виїзд з території України. Позов обґрунтовано тим, що 05 вересня 2022 року позивач прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг» для перетину державного кордону України з метою виїзду на навчання, втім було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України від 05 вересня 2022 року № 967, з посиланням на те, що позивача тимчасово обмежено у праві виїзду з України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він має відстрочку від призову під час мобілізації, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема, військовим квитком НОМЕР_2 , довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 №151 від 11.08.2022, міжнародним посвідченням студента (isic) S НОМЕР_3 . На думку апелянта, можливість підтвердження позивачем наявності права на перетин кордону України прямо залежить від чіткого визначення відповідачем конкретного та вичерпного переліку необхідних для цього документів, втім вказаних дій відповідачем здійснено не було, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення. У відзиві на апеляційну скаргу 6 прикордонним Волинськими загоном Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 зазначено про те, що станом на 05.09.2022, коли було прийнято оскаржуване рішення про відмову в перетинанні державного кордону позивач не перебував у статусі здобувача вищої освіти, так як набуде його тільки 17.10.2022, та не підтвердив навчання в закордонному навчальному закладі до 24.02.2022, що свідчить про правомірність оскаржуваного рішення. У запереченнях на вказаний відзив позивачем звернуто увагу на те, що ОСОБА_1 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він зарахований на денну форму навчання на курс 15930 - магістр з великих даних та аналітики (денна форма навчання) у EAE Business School в м. Барселона у Королівстві Іспанія та ним отримано відповідний дозвіл органу, який веде облік військовозобов`язаних, тому оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. У відзиві на апеляційну скаргу Адміністрацією Державної прикордонної служби України вказано про те, що позивач звернувся до суду за захистом права на пересування, яке не є порушеним, а лише тимчасово обмеженим на період дії правового режиму воєнного стану, та враховуючи, що в умовах дії на території України воєнного стану виїзд за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років можливий виключно за умови наявності документального підтвердження приналежності їх до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації чи відповідного рішення Кабінету Міністрів України, а позивачем вказаного не було доведено, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон. 05 вересня 2022 року позивач прибув в міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг» з метою виїзду з України. Для підтвердження підстав для перетину державного кордону України, позивачем було надано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 16 січня 2018 року; довідку EAE Business School від 28 липня 2022 року про зарахування на навчання на денну форму з нотаріально засвідченим перекладом; міжнародне посвідчення студента (isic); довідку ІНФОРМАЦІЯ_5 №151 від 11 серпня 2022 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; військовий квиток НОМЕР_2 , виданий 30 червня 1988 року з відміткою ІНФОРМАЦІЯ_5 про надання відстрочки від призову на військову службу. Однак, начальником 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову позивачу у перетині державного кордону України від 05 вересня 2022 року. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем при перетині кордону не було надано документів, які б підтверджували, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, тому рішення прийняте Начальником 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України №967 від 05 вересня 2022 року є правомірним та не підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Зазначеному кореспондує стаття 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII (далі Закон №3857). Ця стаття також передбачає, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки. Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 грудня 2015 року №389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). Відповідно до п. 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ. Пунктом 3 Указу № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». У подальшому воєнний стан був продовжений Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб та Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. У той же час, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. При цьому, загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі Правила № 57). Згідно з п. 2 Правил № 57 у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи. У відповідності до пункту 2-6 Правил № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За правилами пункту 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 (далі Порядок № 1455 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством. Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим, статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 23 вказаного Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, зокрема, здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. Таким чином, здобувачам вищої освіти хоча і гарантовано право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак для цієї категорії осіб не передбачено права на перетин державного кордону у режимі виїзду в умовах дії на території України воєнного стану. Наведене дає підстави для висновку про те, що позивач є військовозобов`язаним відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII. Як свідчать матеріали справи, позивачем 05 вересня 2022 для перетину державного було паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 16 січня 2018 року; довідку EAE Business School від 28 липня 2022 року про зарахування на навчання на денну форму з нотаріально засвідченим перекладом; міжнародне посвідчення студента (isic); - Довідку ІНФОРМАЦІЯ_5 №151 від 11 серпня 2022 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; військовий квиток НОМЕР_2 , виданий 30 червня 1988 року з відміткою ІНФОРМАЦІЯ_5 про надання відстрочки від призову на військову службу. У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі Порядок №921). У відповідності до п. 2 Порядку № 921 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку. Згідно з п. 16 Порядку №921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного. Пунктом 56 Порядку № 921 передбачено, що про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки. Вказане кореспондується також з нормами Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 2016 року № 582/2016. При цьому, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу в розумінні зазначеного вище Положення є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. При цьому, у військовому квитку, серед іншого, проставляється відмітка про зняття військовослужбовця з військового обліку. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09 березня 2023 року у справі № 600/2520/22-а. Відтак, документами, які посвідчують факт зняття особи з військового обліку, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відповідною відміткою. У свою чергу, як вже зазначалось, відповідно до пункту 2-6 Правил № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тобто, право на відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації та право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану під час мобілізації є різними за своєю правовою природою та законодавчими нормами, якими вони регулюються. Таким чином, наявність у позивача права на відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації не гарантує йому беззаперечного права на перетинання державного кордону для виїзду з України, оскільки як вже зазначено, згідно положень пункту 2-6 Правил №57, таким правом позивач в умовах воєнного стану не наділений. У свою чергу, частинами першою та третьою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05 листопада 2009 року № 1710-VI встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт. З матеріалів справи вбачається, що рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України №967 від 05 вересня 2022 року, прийнятим Начальником 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України у зв`язку із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від №64/2022» з огляду на відсутність підстав на право перетинання державного кордону, так як вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон. Однак, позивач вважає, що він має право на перетинання державного кордону України, а обмеження його у цьому є порушенням приписів Конституції України щодо свободи пересування та вільно залишати територію України. Так, абзацом 4 пункту 2 частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України: з військового обліку військовозобов`язаних: які вибули на строк більше трьох місяців за межі України. У даному випадку, матеріали справи не містять жодних доказів того, що у посвідченні про приписку до призовної дільниці наявна відмітка про зняття з військового обліку, який вибуває на строк більше трьох місяців за межі України, як це передбачено абзацом 4 пункту 2 частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Крім того, з моменту введення в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року у позивача було відсутнє право перетин державного кордону з підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII, оскільки довідка для виїзду за кордон здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти видана 11 серпня 2022 року, якою не заперечується щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном, тривалість якого становить з 17.10.2022 по 15.09.2023, тобто продовження навчання, яке ще фактично не розпочиналося. Тобто, позивач вступив на навчання після 24.02.2022 року, і не є студентом, який продовжує навчання, у розумінні розпорядження Голови Державної прикордонної служби України від 24.02.2022 № 23-6122/0/6-22-Вих, від 03.04.2022 року № 23-7913/0/6-22-Вих, а також розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного від 24.03.2022 року № 300/1/С/962 та від 03.04.2022 року № 300/1/С/1079. Відтак, надана позивачем довідка від 11.08.2022 не є військово-обліковим документом, та передбачена органом військового управління для студентів, які станом на 24.02.2022 навчались у закладах освіти за кордоном та після оголошення мобілізації повертаються для продовження навчання, а не для громадян України, які після зазначеної дати вступили у такі заклади освіти. При цьому, чинним законодавством визначено категорії осіб, які мають право на перетин державного кордону України у період введення на території України воєнного стану та досягли 16-річного віку, втім будь-якого документа, що підтверджує належність позивача до однієї з цих категорій, позивач не надав. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем при перетині кордону 05 вересня 2022 року не було надано документів, які б підтверджували, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, тому рішення від 05 вересня 2022 року є правомірним та не підлягає скасуванню. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук