Постанова 4852 № 160/12656/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 травня 2023 року м. Дніпросправа № 160/12656/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року (суддя Сліпець Н.Є.) у справі № 160/12656/22 за позовом ОСОБА_1 , до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 10.05.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (згідно постанови КМУ від 20 березня 2022 року № 332) відповідно до заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 21.04.2022; визнати протиправною бездіяльність Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, яка полягає у не призначенні, не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (згідно постанови КМУ від 20 березня 2022 року № 332) відповідно до заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 21.04.2022; зобов`язати Лівобережне управлінню соціального захисту населення Дніпровської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (згідно постанови КМУ від 20 березня 2022 року № 332) відповідно до заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 21.04.2022. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою з 14 листопада 20014 року. З 2014 по 2019 роки позивачка отримувала щорічну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам. 21.04.2022 вона звернулась до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою про взяття на облік та виплату допомоги внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови КМУ від 20 березня 2022 року №

332. Однак, відповідач відмовив в призначенні соціальної допомоги відповідно до п. 2 та п. 3 Положення про порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20.03.2022 №332, оскільки згідно наданих документів позивачка не переміщалась у зв`язку з проведенням бойових дій та не отримувала станом на 01.03.2022 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Позивачка вважає дії відповідача щодо відмови в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам протиправними, у зв`язку з чим, звернулась до суду з цим позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 10.05.2022 № 5057 про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (згідно постанови КМУ від 20 березня 2022 року № 332) на підставі заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 21.04.2022. Зобов`язано Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на проживання відповідно до п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин), на підставі заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 21.04.2022. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка перемістилась з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204), а тому вона належить до кола осіб, що мають право на допомогу відповідно до Порядку №332. Суд зазначив, що разом з тим, позивачка не є особою, яка була облікована як внутрішньо переміщена особа до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204, відтак не підпадає під виключення, передбачене абзацом 7 пункту 3 Порядку №332, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається. Суд встановив, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачці у призначенні спірної допомоги, і оскільки позивачка за фактичних обставин має право на отримання допомоги на проживання відповідно до Порядку №332, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу допомогу на проживання відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, на підставі заяви від 21.04.2022. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник зазначає, що до 24.02.2022 позивачку обліковано як внутрішньо переміщену особу у Дніпропетровській області. Для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку №332 позивачкою мало бути дотримано дві умови: отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022 або бути облікованим на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «є Підтримка», на яке міститься посилання в п. 2 Порядку №332 або переміщеним з такої території. Позивачка не підпадає під вказані умови, оскільки не отримувала допомогу з травня 2019 року, та не була переміщеною з території у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р в первісній редакції до змін розпорядженням від 11.03.2022 №213-р, та не була облікована на такій території до 24.02.2022. Тому скаржник вважає, що діяв відповідно до норм діючого законодавства та своїми діями не порушив прав позивачки. Позивачка проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін через необґрунтованість доводів скаржника. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в частині задоволення позову. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка - ОСОБА_2 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Авдіївським МВ УМВС України в Донецькій області 08.02.2001. 14.11.2014 позивачку було взято на облік як внутрішньо переміщену особу та видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1243000324. Відповідно до цієї довідки за № 1243000324 позивачка є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 до фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 . Рішенням Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 19.04.2022 № 2 дія означеної довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1243000324 скасована за письмовою заявою позивачки. 21.04.2022 позивачка звернулась до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою про взяття на облік, включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та надання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за місцем її фактичного проживання по АДРЕСА_3 . Відповідно до довідки від 21.04.2022 №1243-5001265018 позивачка є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , до фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 . Рішенням від 10.05.2022 за № 5057 Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради відмовлено позивачці у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2022 з посиланням на п.2, п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, у зв`язку з тим, що особа не переміщалась у зв`язку з проведенням бойових дій та не отримувала станом на 01.03.2022 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505. Не погодившись з діями відповідача щодо відмови в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, позивачка звернулась до суду з цим позовом. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке. За визначенням в ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Статтею 2 цього Закону передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. Відповідно до ст.4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до п.1 якого довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» установлено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (п.1 постанови). Цією ж постановою Кабінету Міністрів України затверджений Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, який до 20.03.2022 визначав механізм надання такої допомоги. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 505 позивачка отримувала щомісячну адресну допомогу з 2014 року по 2019 рік. 20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. З прийняттям цієї постанови постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» втратила чинність. Відповідно до п.2 Порядку №332 в редакції, що діяла на час звернення позивачки до відповідача із заявою від 21.04.2022, допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №

204. Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб». Відповідно до п.2 Порядку № 509 в редакції з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 332, на отримання довідки мають право особи, які після введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» (далі - територія адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії). Згідно з п.3 Порядку №332 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням. Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року. Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється. Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (абзац 7 пункту 3 Порядку № 332). Виходячи з аналізу наведених правових норм, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивачка підпадає під коло осіб, яким надається передбачена Порядком № 332 допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам. Так, особа має право на допомогу, визначену Порядком № 332, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №

204. Судом першої інстанції встановлено, що м. Авдіївка, Донецької області, з якого перемістилася позивачка, є територією, що належить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 21.04.2022, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 №

75. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204 (як у первинній редакції, так і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Донецька область, з якої 14.11.2014 перемістилась позивачка, визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка». Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивачка перемістилась з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку № 332: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204, а тому остання належить до кола осіб, що мають право на допомогу відповідно до Порядку №

332. Судом першої інстанції правильно враховано, що Порядок № 332 (у редакції, чинній на час звернення позивача за допомогою та на час отримання ним відмови) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись, або факту повторності такого переміщення, для того, щоб вона мала право на допомогу. При цьому, позивачка не підпадає під виключення, чинні на час спірних правовідносин, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається. За змістом абзацу 7 пункту 3 Порядку №332, допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №

204. Проте, Дніпропетровська область, у якій 14.11.2014 та 21.04.2022 позивачка стала на облік як внутрішньо переміщена особа, визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачка не є особою, яка була облікована як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204, а отже позивачка не підпадає під виключення, передбачене абзацом 7 пункту 3 Порядку №332, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається. Відповідач, відмовляючи позивачці у призначенні допомоги, у своєму рішенні послався на пункт 3 Порядку №332 та зазначив, що особа перемістилась з території проведення бойових дій раніше, ніж 24.02.2022. Пункт 3 Порядку №332, як і інші його пункти, не містять такої підстави для не надання особі допомоги, як переміщення з території проведення бойових дій раніше, ніж 24.02.2022. Порядок № 332 (у редакції, чинній на час звернення позивача за допомогою та на час отримання ним відмови) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись для того, щоб вона мала право на допомогу. Лише після змін, внесених до абзацу сьомого пункту 3 Порядку № 332 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 923 від 19.08.2022, набула чинності редакція Порядку № 332, відповідно до якої допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року, крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року. Проте, позивачка звернулася із заявою про отримання допомоги, коли вказана вище редакція Порядку № 332 не діяла, тому на спірні правовідносини ця редакція не розповсюджується. Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивачка має право на призначення та нарахування допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, на підставі поданої позивачкою заяви від 21.04.2022. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі № 160/12656/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко