Постанова Київський апеляційний суд № 757/2897/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/2897/21-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/6058/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 травня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Коцюрби О.П., Білич І.М., за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року у складі судді Григоренко І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди,- В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся у суд із з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 480 000 грн та 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди, вирішити питання про розподіл судових витрат. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2006 у його власності перебувала квартира АДРЕСА_1 . З 01.06.2016 та з 01.07.2017 позивач передавав вказане нерухоме майно за договором оренди в користування іншим особам та за це отримував орендну плату. Водночас з 27.12.2017 до 29.01.2018 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя право власності на цю квартиру було зареєстроване за ТОВ «Кей-Колект». В подальшому на підставі договору купівлі-продажу зазначена квартира була відчужена третій особі. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2020 у справі № 757/7658/18-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково та зокрема, скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на зазначену квартиру; визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем. Відповідно до декларацій за 2017 та 2018 роки позивач отримав дохід від здачі майна в оренду у розмірі 185 000 грн. Отже, оскільки з часу заволодіння відповідачем нерухомим майном орендар змушений був припинити використовувати це приміщення, а позивач перестав отримувати за використання цього житлового приміщення заплановані доходи, то за період з 29.01.2018 по 23.09.2020 останній недоотримав запланований дохід на загальну суму 480 000 грн. Відтак, позивач вважає, що йому завдано збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 480 000 грн та моральну шкоду, яку він оцінив у 50 000 грн. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, а також вирішити питання судових витрат. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції поклав в зміст цього рішення безпідставно зменшений термін, з якого відповідач володів спірним нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 . Вказує, що суд першої інстанції не правильно встановивши обставини справи, не правильно застосував як норми права та таким чином зроблені ним посилання в ньому так і помилково навів з цього приводу судову практику Верховного суду, внаслідок чого своїм рішенням безпідставно поставив під сумнів як доказ упущеної з його вини вигоди, надані позивачем як доказ упущеної вигоди - дві податкові декларації платника Єдиного податку за 2017 та 2018 роки та укладені позивачем до цього часу договори оренди квартири за 2016-2017 та 2017-2018 роки за якими позивач як суб`єкт господарювання надавав в оренду та експлуатацію власного нерухомого майна отримував зазначений в позові дохід. Зазначає, що про необ`єктивність судового рішення свідчить і той факт, що за наведеною податковою декларацією за 2018 рік, позивачем зазначена сума доходу від здачі в оренду квартири в розмірі 15 000 грн. В той час як в оскаржуваному судовому рішенні ця сума безпідставно збільшена в десять разів. Тобто за цим рішенням вона складає 150 000 грн, що не відповідає дійсним обставинам справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явилися, судом про час, місце і дату судового засідання повідомлені належно (а.с. 169, 171), з огляду на що у суду апеляційної інстанції наявні підстави для розгляду справи за їх відсутності. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Як убачається з матеріалів справи на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2006 ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 14.09.2006 (а.с. 10). Відповідно до справи, 01.07.2016 між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, за умовами якого Орендодавець передав Орендарю в оренду квартиру АДРЕСА_1 , строком до 01.07.2017, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 01.07.2016 (а.с. 13-14). 01.07.2017 між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, за умовами якого Орендодавець передав Орендарю в оренду квартиру АДРЕСА_1 строком до 01.07.2018, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 10.07.2017 (а.с. 16-17). У податкових деклараціях за 2017-2018 роки ОСОБА_1 вказав, що він отримав дохід від надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а саме, за 2017 рік - 170 000 грн, а за 2018 рік - 150 000 грн (а.с. 19-20). 20.11.2017 позивач звернувся до Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві із заявою про те, що протягом листопада за місцем здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлені особи, які представлялися працівниками ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Укрборг", з телефонних номерів здійснюють психологічний тиск та погрози ФОП ОСОБА_4 (а.с. 21-23). Висновком по матеріалах перевірки від 18.12.2017 ЄО № 54043, складеним старшим дільничним офіцером поліції Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві майором поліції Яремко О.М. - матеріали списано до справи, так як в даному випадку відсутні будь-які ознаки кримінального правопорушення (а.с. 24). 29.01.2018 між ТОВ "Кей-Колект" та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12). Крім того, заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2020, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29.01.2021, у справі № 757/7658/18-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичука І.А. про державну реєстрацію, індексний номер 39104850 від 04.01.2018: права власності за ТОВ "Кей-Колект", код ЄДРПОУ: 37825968 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 24294705; іпотеку на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про іпотеку 24294914; обтяження на об`єкт нерухомого майна - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження 24295097. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 53,9 кв.м., житловою площею: 42,8 кв.м. Вирішено питання судових витрат (а.с. 5-9, 80-82). У зазначених судових рішеннях суди встановлено, що 14.09.2006 між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк", який змінив назву на ПАТ "УкрСиббанк" був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11040419000 за умовами якого банк зобов`язався надати позивачу, а позивач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 130 000,00 дол. США та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах, визначених цим договором. Для забезпечення виконання боржником зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту, 14.09.2006 сторони уклали договір іпотеки за № 22156, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 . Установлено, що 12.12.2011 між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" був укладений договір про відступлення права вимоги № 1, в тому числі, за укладеним ПАТ АКІБ "УкрСиббанк" з ОСОБА_1 договором про надання споживчого кредиту від 14.09.2006 № 11040419000, а також договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 14.09.2006 № 22156. 04.01.2018 року державний реєстратор Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичук І.А. прийняв рішення провести державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме квартири квартира АДРЕСА_1 (індексний номер 39104850) за іпотекодержателем ТОВ "Кей-Колект". Зазначені обставини, встановлені судом у справі № 757/7658/18-ц та не підлягають повторному доказуванню у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, з якої випливає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не довів факт спричинення збитків у вигляді упущеної вигоди, не обґрунтував їх розмір, не довів безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків. Так, звертаючись ОСОБА_1 подаючи вказаний позов посилався на те, що з часу заволодіння відповідачем його нерухомим майном з 29.01.2018 до 23.09.2020 він недоотримав від запланованого доходу грошові кошти на загальну суму 480 000 грн, що завдало йому збитки у вигляді упущеної вигоди та моральну шкоду, яку він оцінив у 50 000 грн. Відповідно до статті 22, частини четвертої статті 623 ЦК України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитом щодо їх одержання. Відшкодуванню підлягають неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Крім того, для застування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення реальності тих доходів, які особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов`язок щодо доведення розміру тих доходів, які особа отримала б у випадку не посягання на її право, покладається саме на позивача. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18) зроблено висновок, що тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовуються вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того факту, що в період з 29.01.2018 до 23.09.2020 відповідач чинив перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 і останній не міг нею розпоряджатися, в тому числі, здавати в оренду. Відповідно до матеріалів справи, право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект" було зареєстровано лише в період з 04.01.2018 до 29.01.2018, остільки на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2018 ТОВ "Кей-Колект" відчужило квартиру ОСОБА_2 , який, набувши право власності, користувався нерухомим майном. За таких обставин колегія суддів визнає безпідставним твердження апеляційної скарги про зменшення судом терміну, з якого відповідач володів спірним нерухомим майном. Вказана обставин чітко випливає з наявних доказів, які не спростовані позивачем. Обґрунтований є й висновок суду щодо відсутності факту завдання відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди з урахуванням інформації, яка міститься у податкових деклараціях ОСОБА_1 за 2017-2018 роки, оскільки у них не зазначено від здачі якого саме майна позивач отримав дохід та його розмір. Сама лише наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. А отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди на суму 480 000 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність цих позовних вимог, недоведеність факту заподіяння шкоди у вигляді упущеної вигоди, оскільки не встановлено вину та причинний зв`язок між зазначеною позивачем шкодою та поведінкою відповідача. Врахувавши відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та обставини справи, районний суд дійшов правильного висновку про недоведеність вимог про відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 травня 2023 року. Суддя-доповідач: Судді: