Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/2017/23

Дата документу 03.05.2023 Справа № 334/2017/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/2017/23 Головуючий в 1-й інстанції:Новікова Н.В. Провадження № 22-ц/807/1077/23 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А. при секретарі: Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Іванісова Володимира Сергійовича на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2023 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», заінтересована особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Банковська Юлія Василівна, про забезпечення доказів до подання позовної заяви, В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Іванісова В.С. про забезпечення доказів до подання позовної заяви. В обґрунтування заяви зазначено, що 12 червня 2018 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено заяву про приєднання № 1373114 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. На виконання умов даного договору Банк надав позичальнику платіжну картку та ПІН-конверт до неї. Позичальнику було встановлено кредит в розмірі 10 000 грн. В Банку обліковується заборгованість боржника за вказаним договором у розмірі 9 114,01 грн. Боржником зобов`язання за договором не виконано. У зв`язку з виникненням простроченої заборгованості за договором 12 грудня 2022 року Банку стало відомо про смерть позичальника. Ніхто з потенційних спадкоємців не повідомив Банк про смерть боржника, заборгованість за кредитом спадкоємцями не погашена. 03 січня 2023 року до Другої Запорізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за місцем реєстрації боржника Банком було направлено вимогу № 107.20/19/596/2023, що містить вимогу кредитора до спадкоємців померлого ОСОБА_1 . Вимога кредитора була переадресована до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Банковської Ю.В. за місцем заведення спадкової справи. Згідно повідомлення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Банковської Ю.В. № 23/02-14 від 02 лютого 2023 року спадкоємці ознайомлені зі змістом вимог кредитора, інші дані про спадкоємців, їх адреса та склад спадкового майна кредиторам не може бути повідомлено, оскільки це не передбачено чинним законодавством. У Банка відсутні правові підстави та можливість самостійно встановити до кого має бути пред`явлений позов про стягнення заборгованості боржника за договором. У зв`язку з викладеним вище, представник заявника просив суд забезпечити докази шляхом витребування у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Банковської Ю.В. матеріалів спадкової справи № 02/2022 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 боржника ОСОБА_1 для встановлення кола спадкоємців, до яких має бути пред`явлений позов про стягнення заборгованості. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2023 року заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про забезпечення доказів повернуто заявнику. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Іванісов В.С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2023 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення доказів Банк вказав на докази, витребування яких є необхідним з метою надання інформації щодо спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_1 . Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Банковської Ю.В. № 23/02-14 від 02.02.2023 року спадкоємці ознайомлені зі змістом вимоги кредитора, інші дані про спадкоємців, їх адреси та склад спадкового майна приватним нотаріусом не повідомлено. Посилання суду першої інстанції, що заявником не наведено обставин та не зазначено доказів, які б вказували на те, що засіб доказування може бути втрачено або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим не може слугувати підставою для повернення заяви особі, яка її подала. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися апеляційним судом у встановленому законом порядку, тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Повертаючи заяву, суд першої інстанції зазначив, що заява складена з порушенням вимог законодавства. Так, представником Банку в заяві про забезпечення доказів не зазначено та до матеріалів заяви не додано документів на підтвердження того, що докази, які заявник просить суд забезпечити, а саме, матеріали спадкової справи № 02/2022 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 боржника ОСОБА_1 , можуть бути втрачені або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. У заяві про забезпечення доказів заявником не наведено жодної підстави, передбаченої цивільним процесуальним законодавством щодо забезпечення доказів, оскільки встановлення кола учасників майбутнього судового провадження не є підставою для забезпечення доказів. Також, заявником не додано до матеріалів заяви про забезпечення доказів проекту позовної заяви, з якою Банк має звернутися до суду протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений. Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд (суддя) має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, витратити свою доказову цінність тощо). За приписами ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази. За вимогами ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. З огляду на вищенаведені норми права Банк вважає, що при викладених обставинах він може дізнатись про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину після смерті позичальника шляхом забезпечення доказів до подання позову, а саме, витребування матеріалів спадкової справи судом у приватного нотаріуса. Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст. 20 ч. 1 ЦК України). У даному випадку Банк бажає реалізувати своє право на захист шляхом подання позову саме до належного відповідача, тобто спадкоємця позичальника, який є чи вважається в силу вимог закону таким, що прийняв спадщину після смерті позичальника. Відповідно до вимог ст. 12 ч. 5 п. 4 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. З урахуванням вищевикладеного висновок суду першої інстанції про повернення Банку заяви про забезпечення доказів до подання позову є помилковим. За вказаних обставин оскаржувану ухвалу суду не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду. З огляду на те, що предметом оскарження є ухвала суду про повернення заяви, судові витрати підлягають відшкодуванню на підставі ст. 119 ЦПК України за результатами розгляду справи по суті. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Іванісова Володимира Сергійовича задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2023 року у цій справі скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 11 травня 2023 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: В.Ю. Бєлка Е.А.Онищенко