Постанова Полтавський апеляційний суд № 645/7158/14-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 645/7158/14-ц Номер провадження 22-ц/814/1850/23Головуючий у 1-й інстанції Ульяніч І.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І. В. учасники справи: представник відповідача адвокат Крячко О.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скарг ою ОСОБА_1 та його представника адвоката Крячка Олега Володимировича на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 липня 2021 року, ухвалене суддею Ульяніч І.В., повний текст складено - 12 липня 2021 року за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Крячка Олега Володимировича та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2022 року, ухвалене суддею Гольник Л.В., повний текст додаткового рішення складено - дата не вказана у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку з надвірними побудовами та перерозподіл ідеальних часток права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні, - В С Т А Н О В И В: 02 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку з надвірними побудовами та перерозподіл ідеальних часток права власності, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 03.06.2021 року (т.3 а.с. 101-102), просила суд здійснити розподіл житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 між його співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по фактичному порядку користування, з відступом від часток 87/400 та 313/400, відповідно до якого виділити: ОСОБА_2 ізольовану частину будинку з окремим входом, що знаходиться в її одноосібному користуванні, в складі приміщень: І - тамбур; 1-1 - кухня, площею 8,9 м.кв.; 1-3 - кухня, площею 7,8 м.кв.; 1- 4 - санвузол, площею 7,6 м.кв.; 1-5 - житлова кімната, площею 16,1 м.кв. та надвірні побудови: сарай, літ. «Д»; сарай, літ. «З»; гараж, літ. «И»; сарай, літ. «К»; вбиральня, літ. «П» («Ж»); ворота № 9, вимощення - № 1, які розташовані на прилеглому до виділеної їй частини будинку подвір`ї та, які разом становлять 27/100 частки будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 виділити ізольовану частину будинку з окремим входом, що знаходиться в його одноосібному користуванні, в складі приміщень: II - тамбур; 2-1 - кухня, площею 11,9 м.кв.; 2-17 - комора, площею 0,9 м.кв.; 2-2 - житлова, площею 20,3 м.кв.; 2-Д1 - сходи, площею 2,5 м.кв.; 2-10 - гараж, площею 16,7 м.кв.; 2-6 - житлова кімната, площею 6,3 м.кв.; 2-9 - ванна, площею 4,2 м.кв.; 2-8- топкова, площею 4,1 м.кв.; 2-7- кухня, площею 10,2 м.кв.; 2-5 - коридор, площею 1,4 м.кв.; 2-13 - житлова кімната, площею 16,0 м.кв.; 2-12 - коридор, площею 9,2 м.кв.; 2-14 - житлова кімната, площею 27,1 м.кв.; 2-15 - житлова кімната, площею 11,8 м.кв.; 2-16, житлова кімната, площею 14,9 м.кв.; 3-3- кухня, площею 7,4 м.кв.; 3-4- житлова кімната, площею 16,0 м.кв., надвірні побудови: льох, літ. «Е»; паркан № 1, вигрібна яма № 4, паркан № 5, хвіртка № 10, вимощення II, які розташовані на прилеглому до виділеної йому частини будинку подвір`ї та, які разом, становлять 73/100 частки будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 48 451,00 грн. за перевищення виділеній ОСОБА_2 ідеальної частки над належній їй ідеальній частці будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 . Судові витрати по справі покласти на відповідача. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є власником 87/400 часток права власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.12.2004 року та договору дарування від 24.12.2004 року. Інші 313/400 частки права власності на цей будинок зареєстровані за відповідачем ОСОБА_1 на підставі договору даруванн від 14.06.1995 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.12.2004 року. Цей житловий будинок літ. «А-1» з житловою прибудовою літ. А1-1, прибудовою літ. а, тамбуром літ. а1, ганок літ. а2, тамбуром літ. а3, прибудовою літ. а4, балконом літ. а5, загальною площею 234,8 м.кв., житловою площею 138,0 м.кв., підсобна 96,8 м.кв., розташований на земельній ділянці, що надана під забудову згідно договору від 22.05.1953 року, укладеному між Житловим управлінням виконкому Сталінської райради м. Харкова та ОСОБА_3 (забудовник) на підставі рішення Сталінської райради м. Харкова від 17.03.1953 року. При цьому, до житлового будинку є такі надвірні побудови: сараї, літ. Д,3,К, погріб, літ. Е, вбиральні, літ. Ж, Н, гараж, літ. И, навіс, літ. JI, душ, літ. М, огорожа, літ. № 1, 5, 6, 8-11, вигрібні ями, літ. № 4,7, вимощення, літ. 1,11. Позивач ОСОБА_2 , якій належить 87/400 часток домоволодіння, користується ізольованою частиною будинку (ізольована квартира АДРЕСА_2 ). Відповідач ОСОБА_1 , за яким зареєстровано 313/400 часток вказаного домоволодіння, користується другою ізольованою частиною будинку. 21 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні, в якому просив суд припинити право власності ОСОБА_2 на 87/400 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 87/400 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (т.1 а.с.48-49), який у подальшому уточнив зустрічні вимоги (т.2 а.с.42-43) та просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 в проході на двір через тамбур а1 та ганок а2, для чого надати ключі від встановлених в тамбурі а1 дверей, а також не перешкоджати ОСОБА_1 в проході на двір через калитку поруч із свердловиною, яка розташована біля прибудови а4, для чого надати ключі від калитки, а також не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні надвірними будівлями сараю, літ. К, вбиральні, літ. Ж, гаражу, літ. И та частиною земельної ділянки, необхідної для проходу до вказаних будівель та їх обслуговування, в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . Зустрічний позов мотивовано тим, що на підставі договору дарування від 14.06.1995 року, посвідченого 12-ю Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 1-3740 та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.12.2004 року, посвідченого 12-ю Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 5-560, ОСОБА_1 на праві власності належать 313/400 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 . 87/400 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.12.2004 року, посвідченого 12-ю Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 5-560, та на підставі договору дарування від 24.12.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Пікаловою С.Ш., реєстровий № 3396. Належне йому з ОСОБА_2 домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 460 кв.м., зареєстрованою на підставі рішення Московського районного виконавчого комітету №835 від 14.12.1954 року. Спірний житловий будинок літ. «А-1» складається з квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Квартирою АДРЕСА_2 користується син ОСОБА_2 зі своєю сім`єю. При цьому, площа квартири АДРЕСА_2 перевищує ідеальну частку ОСОБА_2 у домоволодінні (87/400). Крім цього, між сином ОСОБА_2 , який проживає в будинку, та ним виникають конфлікти щодо користування та обслуговування житлового будинку літ. «А-1» та надвірними будівлями - сараями, гаражами та інше. Так син ОСОБА_2 «заклав» вихід на горище, чим позбавив його можливості обслуговувати опалювальні прилади. Крім того, зазначає, що майже до самого пред`явлення позову у фактичному користуванні сторін знаходилися: у користуванні ОСОБА_2 - квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 42,6 м.кв., житловою площею 23,7 м.кв., підсобна 18,9 м.кв., в складі приміщень (згідно технічного паспорта): І - тамбур, площею 2,5 м.кв.; 1-1 - кухня, площею 8,6 м.кв.; 1-3 - кухня, площею 7,8 м.кв.; 1-4 - житлова кімната, площею 7,6 м.кв. (дане приміщення є спірним); 1-5 - житлова кімната, площею 16,1 м.кв., надвірні будівлі: сарай, літ. Д; сарай, літ. 3; вимощення - І; у користуванні ОСОБА_1 - квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 192,2 м.кв., житловою площею 114,3 м.кв., підсобна 77, 9 м.кв., в складі приміщень (згідно технічного паспорта): по квартирі АДРЕСА_3 - II- тамбур, площею 1,4 м.кв.; 2-1 - підсобне, площею 13,8 м.кв.; 2-2 - житлова кімната, площею 19,8 м.кв.; 2-6 - коридор, площею 6,1 м.кв.; 2-7 - кухня, площею 10,1 м.кв.; 2-8 - топочна, площею 2,5 м.кв.; 2-9 - санвузол, площею 5,6 м.кв.; 2-10 гараж, площею 11,9 м.кв.; 2-11- сходи, площею 7,8 м.кв.; 2-5- тамбур, площею 1,5 м.кв.; 2-12 - коридор, площею 9,1 м.кв.; 2-13 - житлова кімната, площею 16,0 м.кв.; 2-14 - житлова кімната, площею 27,0 м.кв.; 2-15 - кабінет, площею 12,6 м.кв.; 2-16 - житлова кімната, площею 14,8 м.кв.; по квартирі АДРЕСА_5 - 3-1 - кухня, площею 7,0 м.кв.; 3-2 - вбиральня, площею 1,1 м.кв.; 3-3 - житлова кімната, площею 7,7 м.кв.; 3-4 - житлова кімната, площею 16,4 м.кв., надвірні будівлі: сарай, літ. К; вбиральня, літ. Ж; гараж, літ. И; погріб, літ. Е; вбиральня, літ. Н; навіс, літ. Л; душ, літ. М; вимощення - II; вигрібна яма, літ. № 4, вигрібна яма, літ. №

7. При цьому, сарай, літ. К; вбиральня, літ. Ж; гараж, літ. И знаходилися у користуванні ОСОБА_1 , поки ОСОБА_2 у 2014 році не перекрила йому вихід у двір через тамбур а1 і не захопила самовільно вказані надвірні будівлі. Крім того, було перекрито прохід у двір через калитку поруч із свердловиною, яка розташована біля прибудови а4. Після цього, позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, наполягаючи на тому, що саме вона є фактичним користувачем як сараю, літ. К, вбиральні, літ. Ж, гаражу, літ. И, так і частиною земельною ділянки, на якій вони розташовані. При цьому, ОСОБА_1 також позбувся можливості обслуговувати стіну свого будинку, що виходить на ту частину подвір`я, де знаходяться вказані будівлі. Також ОСОБА_1 позбавлений можливості користуватися своєю частиною горища, горище знаходиться над приміщеннями 1-1, 2-1 і ізольовано від іншої частини будинку, а тому налаштування лазів можливо лише з боку двору, де розташовані прибудова а, тамбур а1, гараж И, сарай К. Щоб організувати лаз на горище з іншого боку, потрібно проводити суттєву перебудову будинку і при цьому вносити зміни в несучі конструкції будівлі, що згідно ст. 152 ЖК потребує отримання документів, що дають право на виконання таких робіт. Внаслідок таких дій з боку позивача ОСОБА_2 він не може користуватися належними йому надвірними будівлями сараю літ. К, вбиральні літ. Ж, гаражу літ. И, а також не може попадати на горище, ремонтувати частину покрівлі та дах зсередини, обслуговувати стіну будинку, що виходить на перекриту частину двору. Фактично, при цьому, позивач ОСОБА_2 позбавила ОСОБА_1 також можливості користуватись частиною земельної ділянки, на якій розташовані вказані будівлі. ОСОБА_1 втратив можливість нормального користування своєю частиною будинку і надвірних будівель і здійснення догляду за ним. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2014 року зустрічну позовну заяву об`єднано в одне провадження з первісним позовом (т.1 а.с. 72). Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку з надвірними побудовами та перерозподіл ідеальних часток права власності - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні - відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову ОСОБА_2 мотивоване тим, що проаналізувавши усі обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що первісний позов не підлягає задоволенню, виходячи з того, що розподілити будинок за ідеальними частками сторін, згідно проведених будівельно-технічних експертиз, не можливо, але можливо розподілити з відступом від ідеальних часток із виплатою компенсації. Спірний будинок був фактично самостійно розподілений ще батьками сторін, порядок користування будинком ні договором, ні рішенням суду не був встановлений, будинок не розподілявся. Батькові сторін ОСОБА_3 було відведено земельну ділянку для будівництва даного житлового будинку площею 450 кв.м. На даний час, згідно технічної документації та пояснень сторін, сторони використовують земельну ділянку площею 496 кв.м. (т.1 а.с.35), а згідно додатку до висновку експертизи, складеного експертом ОСОБА_4 , сторони користуються фактичною земельною ділянкою розміром 504 кв.м. (т.2 а.с. 84), тобто відбулося самовільне зайняття частини земельної ділянки. Право власності або право користування землею сторонами не оформлено, питання виділення самовільно займаної частини земельної ділянки та дозвіл на її використання сторонами розпорядником землі (ХМР) не вирішувалося. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.12.2004 року було встановлено, що на земельній ділянці 450 кв.м., надлишку - 10 кв.м. та на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 14 кв.м. знаходиться житловий будинок з прибудовами та надвірними будівлями літ. А-1 (житловий будинок), надвірні будівлі при ньому: літ Д,К, льох Е, вбиральня літ. Ж, сарай-льох З, гараж літ.И, огорожа №-1-3,5, зливна яма № 4, заможення 1,11, тобто частина будинку на надвірних споруд, розподілити які просять сторони, розташовані, в тому числі і на самозайнятій земельній ділянці. Конкретно не визначено, які споруди знаходяться на виділеній або самовільно зайнятій земельній ділянці. Також суд вказав, що згідно експертизи від 15.05.2020 року, за якою позивач просить провести розподіл, частка відповідача зменшується на 7,7 кв. м., що на думку суду, не є незначним відступленням від ідеальної частки, позивач не внесла суму компенсації на депозитний рахунок. Крім того, у матеріалах справи наявні розбіжності у розмірі житлової площі, визначеної за технічним паспортом та правовстановлюючими документами (122,2 кв.м. та 125,4 кв.м. відповідно), про що зазначив у висновку експерт, та що впливає на розподіл будинку. Крім того, співвласник будинку ОСОБА_1 не згоден із таким розподілом із відступленням від ідеальних часток та отриманням компенсації, тому суд позбавлений можливості вирішити питання розподілу в натурі спірного будинку. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що ОСОБА_1 не надано доказів вчинення йому перешкод у користуванні зазначеним майном, зокрема, де, коли та яким чином були здійснені перешкоди. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту вчинення перешкод, до державних або правоохоронних органів з цього приводу позивач не звертався, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відлмову у задоволенні зустрічного позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник адвокат Крячко О.В., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи в частині вирішення зустрічних позовних вимог; невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову - скасувати і ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що, нібито, внутрішнє сполучення між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 планувальним рішенням житлового будинку не передбачено, що очевидно мав місце прохід, який був перекритий дерев`яним щитом, то він суперечить обставинам справи, оскільки згідно відомостей технічного паспорту між приміщеннями ОСОБА_1 та тамбуром а1 відсутні капітальні стіни, а позивачем встановлено лише дерев`яний щит, що підтверджується тим, що у технічному паспорті дана перегородка була позначена однією лінією. Згідно абз. 30 розділу 4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127 та зареєстрованої в МЮ України 10.07.2001 року за №582/5773, перегородки, обшивні з двох сторін, позначаються двома лініями; перегородки одношарової конструкції, а також виконані із щитів, позначаються однією лінією. Належна капітальна стіна або перегородка в цьому проході відсутня, а з боку позивача встановлений лише дерев`яний щит. Також посилаються на те, що у користуванні позивача ОСОБА_2 на даний час знаходиться невиправдано велика частка господарських будівель, що порушує права відповідача на їх справедливий розподіл. Суд не взяв до уваги та не проаналізував обставини, на які посилається у зустрічному позові відповідач ОСОБА_1 щодо того, що майже до самого пред`явлення позову сарай, літ. К; вбиральня, літ. Ж; гараж, літ. И знаходилися у користуванні відповідача ОСОБА_1 , поки позивач у 2014 році не перекрила йому прохід у двір через тамбур а1 і не захопила самовільно вказані надвірні будівлі. Таким чином, на даний час ОСОБА_1 не має вільної земельної ділянки у своєму користуванні, увесь двір зайняла позивач ОСОБА_2 , що видно із схеми домоволодіння в технічному паспорті. Крім того, було перекрито прохід у двір через калитку поруч із свердловиною, яка розташована біля прибудови а4. Після цього позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, наполягаючи на тому, що саме вона є фактичним користувачем як сараю, літ К, вбиральні, літ. Ж, гаражу, літ. И, так і частиною земельної ділянки, на якій вони розташовані. Також ОСОБА_1 позбувся можливості обслуговувати стіну свого будинку, що виходить на ту частину подвір`я, де знаходяться вказані будівлі. Також ОСОБА_1 позбавлений можливості користуватися частиною горища, обслуговувати пічне опалення. Вказують, що суд першої інстанції послався на відсутність доказів таких порушень прав відповідача з боку позивача, проте, суд не взяв до уваги, що ці обставини підтверджені самими сторонами в ході розгляду справи протягом 7 років. Позивач ОСОБА_2 жодного разу не заперечувала, що не дає ОСОБА_1 користуватися вказаними будівлями і частиною земельної ділянки, необхідною для їх обслуговування. Вказують, що згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, таким чином, не підлягають доказуванню обставини щодо перешкод ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 , не має значення, чи звертався ОСОБА_1 до державних чи правоохоронних органів з вказаного питання. Суд першої інстанції не застосував вимоги ч. 1 ст. 391 ЦК України, яка передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 04.10.2021 року до Харківського апеляційного суду, ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін. У відповіді на відзив, який 17.02.2022 року надійшов до Харківського апеляційного суду, представник ОСОБА_1 адвокат Крячко О.В. просить його врахувати при розгляді апеляційної скарги. 14.07.2021 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Крячка О.В. про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 19 988 грн. (т.3 а.с. 137). Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Харкова від 12.07.2022 року у стягненні судових витрат за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено. Додаткове рішення суду мотивовано тим, що рішенням суду від 12.07.2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, що враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати не стягуються відповідно до ст. 141 ЦПК України. Згідно п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що у стягнення судових витрат за зустрічним позовом слід відмовити. В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду представник ОСОБА_1 адвокат Крячко О., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи у розмірі 19 988 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не розібрався у суті заявленої вимоги, відповідач не просив про стягнення судових витрат за зустрічним позовом, вони відсутні, суд припустив очевидну неповноту судового розгляду, оскільки не проаналізував, з яким позовом первісним чи зустрічним, пов`язані витрати, які просить стягнути відповідач. Суд не дослідив висновки трьох експертиз, проведених в рамках вирішення первісного позову, не співставив питання, що були винесені на їх вирішення, з позовними вимогами по первісному та зустрічному позовам, із змінами позовних вимог після проведення кожної експертизи, а також не дослідив докази оплати цих експертиз. Вказує, що у справі було проведено три експертизи, перша з яких оплачена позивачем, друга та третя відповідачем. При цьому, на розгляд експертів кожного разу виносилися питання, які безпосередньо були пов`язані із первісним позовом і ніяк не були пов`язані із предметом зустрічного позову. У зв`язку із цим, витрати на проведення судових експертиз у даній справі пов`язані з розглядом зустрічного позову, тому мають бути покладені на позивача ОСОБА_2 , оскільки у задоволенні первісного позову відмовлено. Також вказує, що після проведення кожної експертизи позивач ОСОБА_5 змінювала свої позовні вимоги і покладала висновки експертизи в основу своїх позовних вимог. Відповідач ОСОБА_1 здійснив оплату за проведення експертиз від 27.04.2018 року на суму 7 428 грн. та від 15.05.2020 року на суму 12 560 грн., всього 19 988 грн., копії квитанцій були додані з клопотанням від 13.07.2020 року та залучені до матеріалів справи. Ці витрати мають бути покладені на позивача за первісним позовом та стягнуті з нього на користь відповідач за первісним позовом. Відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду не надходив. Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. З 09.08.2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (т.3 а.с. 215). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на додаткове рішення суду від 12.07.2022 року (т.3 а.с. 226-227). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01.11.2022 року дана справа призначена до апеляційного розгляду на 10.05.2023 року о 10-20 год., з повідомленням учасників справи (т.3а.с. 228). У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Кроваль А.П., відповідно 02.05.2023 року та 18.04.2023 вони подали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню, апеляційна скарга на додаткове рішення суду підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що згідно договору на право побудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 20.05.1953 року та рішення виконкому Сталінської райради депутатів трудящих м. Харкова від 17.03.1953 ОСОБА_6 (батькові сторін по справі) було відведено земельну ділянку для будівництва житлового будинку площею 450 кв.м. по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 26-32). Рішенням Фрунзенського районного народного суду м. Харкова від 27.05.1986 року визнано за ОСОБА_7 право особистої власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами в порядку спільного майна подружжя, розташованого по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 36). Згідно рішення виконкому Фрунзенської районної ради народних депутатів м. Харкова від 21.03.1995 року були узаконені самовільно прибудовані та переобладнані ОСОБА_7 житлові кімнати, кабінет, коридори, ванна, кухня, сходинкова клітина, тамбур та гараж за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 65). На підставі рішення виконавчого комітету Фрунзенської районної Ради народних депутатів м. Харкова від 18.04.1995 року перерозподілено ідеальні частки у загальній власності між співвласниками на домоволодіння АДРЕСА_6 та вирішено вважати, що на праві особистої власності належить ОСОБА_7 71/100 частини домоволодіння замість 1/2 частини, ОСОБА_8 - 29/100 частини, замість 1/2 частини (т.1 а.с. 37). Згідно договору дарування від 14.06.1995 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_1 71/100 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. А-1 та надвірні будівля до нього: 3 сараї літ. Д,З,К, льох літ. Е, вбиральня літ. Ж, гараж літ. И, огорожа № 1,2,3,5, зливна яма № 4, замощення 1,11 (т.1 а.с. 24,25). Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.12.2004 року спадкоємцями майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є: на 58/400 частини житлового будинку з прибудовами та відповідною частиною надвірних будівель - ОСОБА_2 , так як на її користь від належної частини у спадщині відмовилася мати померлого ОСОБА_8 , та на 58/400 частини житлового будинку з прибудовами та відповідною частиною надвірних будівель спадкоємцями є сини померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в рівних частинах кожний, що також підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, житлова площа будинку у свідоцтві зазначена 125,4 кв.м. (т.1 а.с. 23). Згідно даного свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що на земельній ділянці 450 кв.м., надлишку - 10 кв.м. та на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 14 кв.м. знаходиться житловий будинок з прибудовами та надвірними будівлями літ. А-1 (житловий будинок), надвірні будівлі при ньому: літ Д,К, льох Е, вбиральня літ. Ж, сарай-льох З, гараж літ. И, огорожа №-1-3,5, зливна яма № 4, заможення 1,11 (т.1 а.с. 21,23). Як вбачається з договору дарування від 24.12.2004 року, ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 29/400 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованими на земельній ділянці розміром 450 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житлова площа будинку зазначена 125,4 кв.м. (т.1 а.с. 22). Рішенням виконавчого комітету Фрунзенської районної ради м. Харкова від 18.11.2008 року ОСОБА_1 дозволено зберегти самочинно збудовану прибудову літ. «а4» розміром 4,30х2,65 м. до житлового будинку літ. «А-1» по АДРЕСА_1 . Рекомендовано здійснити реєстрацію домоволодіння, але відомості щодо реєстрації житлової прибудови відсутні (т.1 а.с. 68). Згідно повідомлення КП «ХМБТІ» від 17.04.2008 року та повідомлення КП «ХМБТІ» від 16.06.2009 року №2319773, будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 зареєстровано - 71/100 на підставі договору дарування, посвідченого 12 ХДНК 14.06.1995р. р№1-3740; - 29/400 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 ХДНК 02.12.2004р. р№5-560. За ОСОБА_2 зареєстровано - 58/400 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 ХДНК 02.12.2004р. р№5-560; - 29/400 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Пікаловою С.Ш. 24.12.2004р. р№ 3396. Земельна ділянка площею 460 кв.м. зареєстрована на підставі рішення Московського РВК №835 від 14.12.1954 року. Відомостями щодо перерозподілу ідеальних часток між співвласниками бюро не володіє (т.1 а.с. 11,12). Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.08.2015 року були запропоновані варіанти розподілу домоволодіння по АДРЕСА_1 , проведено перерозподіл часток співвласників відповідно до розподілу домоволодіння по фактичному користуванню та розрахована грошова компенсація, що належить сплатити одному із співвласників. Були запропоновані два варіанти розподілу домоволодіння АДРЕСА_6 з відступом від часток співвласників, визначена компенсація за відступ від часток. З урахуванням запропонованих варіантів розподілу будинку, зазначено які потрібно провести переустаткування (т.1 а.с.108-142). З даним висновком експертизи не погодився відповідач ОСОБА_1 та за його клопотанням була призначена повторна експертиза. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27.04.2018 року було визначено, що технічної можливості розподілити житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , в натурі між співвласниками відповідно до їх часток, що дорівнюють ОСОБА_2 - 87/400, ОСОБА_1 - 313/400, не має. Експертом було запропоновано 2 варіанти розподілу будинку. Перший варіант розрахований з урахуванням фактичного користування будинком та земельною ділянкою та не потребує необхідних переобладнань. Другий варіант розрахований з урахуванням пропозиції ОСОБА_1 . За даним варіантом були запропоновані необхідні переобладнання, які потрібно було узгодити із районною адміністрацією. У зв`язку із зменшенням частки ОСОБА_2 (до 40/400) була розрахована компенсація у розмірі 151 234 грн. За даним висновком експертом встановлено, що на момент обстеження вихід на горище будинку А-1 знаходиться у приміщенні прибудови літ.а, яким користується ОСОБА_2 та здійснюється через люк, влаштований у перекритті. По існуючому порядку користування будинком прохід на горище ОСОБА_10 через цей люк не має. За результатами обстеження будинку встановлено, що влаштування окремого (власного) входу на горище у перекритті з боку частини будинку літ. А-1, якою фактично користується ОСОБА_1 , з технічної точки зору можливо, шляхом облаштування люку у дерев`яному перекритті будь-яких приміщень, які знаходяться у його фактичному користуванні (т.2 а.с. 56-92). З даним висновком експертизи не погодився відповідач ОСОБА_11 та за його клопотанням була призначена додаткова експертиза. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15.05.2020 року було визначено, що є технічна можливість розподілити житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , в натурі між співвласниками із відступом від їх часток, що дорівнюють ОСОБА_2 - 87/400, ОСОБА_1 - 313/400. Запропоновано варіант розподілу будинку з надвірними будівлями, що фактично склався між співвласниками. При цьому різниця площі, на яку у одного із співвласників збільшується, а у другого відповідно зменшується, становить 7,7 кв.м., розрахована відповідна компенсація, що становить 48 451 грн. Експертизою встановлено, що житловий будинок складається із двух груп приміщень, які обладнані окремими входами на земельну ділянку, не потребує будівельних переобладнань, кожна група приміщень підключена до інженерних мереж систем електропостачання, газопостачання, каналізації, опалення та інше, земельна ділянка має обмежену площу зі щільною забудовою господарськими будівлями та спорудами, тому інші варіанти розподілу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами не розроблялися. З дослідницької частини висновку встановлено, що викопіювання з будівельного кварталу на присадибну земельну ділянку АДРЕСА_1 , станом на 18.02.1995 року, де наведено місце розташування будівель та споруд у межах земельної ділянки та які перелічені у договорі дарування від 14.06.1995 року. Згідно з експлікацією внутрішніх приміщень до плану житлового будинку літ. А-1, двоповерхневий житловий будинок складався з двох квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Кожна квартира обладнана окремим входом на земельну ділянку. Вхід у квартиру АДРЕСА_2 влаштований з боку тильного фасаду житлового будинку, в квартиру АДРЕСА_3 - з головного фасаду житлового будинку. Внутрішнє сполучення між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 планувальним рішенням житлового будинку станом на 18.02.1995 року не передбачено. Також з даного висновку, проведеного за наявними в справі документами, вбачається невідповідність площі житлового будинку та його конфігурації, наявність прибудов до житлового будинку та перелік прибудов і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , наведеним в технічному паспорті від 14.08.2019 року та правовстановлюючих документах. Свердловина для подачі холодної води у будинок (для кожної групи приміщень), розташована на земельній ділянці між двох зовнішніх стін (житлового будинку літ.А-1 та прибудови літ.а4) (т.2 а.с. 228-256). Допитана у суді першої інстанції експерт ОСОБА_12 підтримала висновок та зазначила, що на запитання у висновку були надані відповіді. Частки співвласників у будинку змінювались, перерозподілялись. Був фактичний розподіл будинку вже проведений, компенсація розраховувалась враховуючи вартість за технічним паспортом, помножений на коефіцієнт збільшення вартості. Допитаний експерт ОСОБА_4 суду показав, що первісні частки сторін не розраховував, частки були зазначені в ухвалі суду. У будинку фактично визначений порядок користування, квартири сторін ізольовані. Розраховував частки при розподілі із відступленням від ідеальних часток. Варіант розподілу будинки прив`язаний до фактичного користування будинком сторонами, компенсація розрахована, виходячи з ринкової вартості будинку, уся територія будинку знаходиться у спільному користуванні. Допитані експерти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у суді першої інстанції висновок підтримали та пояснили, що у технічному паспорті на будинок включена уся інвентаризація, тільки те, що належить на праві власності розподіляється, такої споруди, як водопровід не має. Тільки варіант за фактичним користуванням сторін підходить для розподілу будинку. Частки сторін розраховувались не за площею, а за вартістю, спочатку будинок розподілявся за частками, а потім надвірні споруди. Зазначили, що Методика дозволяє нерівномірний розподіл - невелика частка будинку та більша частина надвірних споруд і навпаки. Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 показаа, що сторони у справі є йому двоюрідними сестрою та братом. Приблизно 8-10 років свідок не приходив у спірний будинок, але прийшов до племінника тиждень тому та побачив, що у будинку зроблений ремонт, але нічого не закладали та не ломали, з вулиці були закладені 2 вікна. У тамбурі проходу на другу половину будинку не було, дверей там не було. До частини будинку, якою користується ОСОБА_2 , були 2 входи. Дошкова перегородинка між частинами будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була завжди. Допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_16 , яка є сусідкою сторін, суду показала, що вона приходила до спірного будинку, бачила, що ОСОБА_2 реконструювала будинок, були поміняни вікна, обкладений фундамент. Свідок 15 років вхожа на частину будинку ОСОБА_2 , додаткових входов до будинку не було, нічого не змінювалося та не переплановувалося. Тільки з вулиці вікна закладені, вхідні двері поміняні. У тамбурі глуха стінка, на якій висять речі. У ОСОБА_1 також у тамбурі стінка поклеяна шпалерами. Фізичних змін стіни в тамбурі вона не бачила, якою вона була така і є. До частини будинку ОСОБА_2 був один вхід, на вхід у двір стоїть кодовий замок. У ОСОБА_1 2 входи з іншої частини будинку. Надвірними будівлями користується ОСОБА_2 та її син, речей ОСОБА_1 в надвірних будівлях не має. ОСОБА_1 надвірними будівлями - гаражем, сараєм не користується, ніколи не заходив, вона його не бачила, у дворі свідок буває майже кожного дня. Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_17 показав, що він є сусідом сторін, 15 років він буває на території частини будинку ОСОБА_2 , ніяких додаткових проходів у будинку не з`явилося, ніякі проходи закладені не були. Потрапити до частини будинку, якими користується ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , можливо тільки через вулицю. Свідок робив ремонт по сантехниці, стіни будинку не трогав. Свідок знає частину будинку ОСОБА_1 , був в кожній кімнаті, знає, що проходу між частинами будинку сторін не має. Двір був зачинений, ОСОБА_1 не користувався надвірними будівлями, водою з колонки користувався. Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_18 суду показав, що він сусід сторін, буває в частині будинку ОСОБА_2 приблизно 1 раз на місяць протягом 10 років, вхід до будинку через калітку. Свідок не бачив, щоб ОСОБА_1 заходив на подвір`я ОСОБА_2 та користувався надвірними будівлями. Сторони спілкуються біля двору. Проходу між частинами будинку сторін свідок не бачив, стіна в тамбурі поклеяна шпалерами. Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_19 суду показав, що він є другом ОСОБА_1 , у якого раніше був доступ до половини будинку ОСОБА_2 та надвірним будівлям у дворі. Зараз усі доступи закриті. У будинку свідок буває 2-4 рази на тиждень. 4 роки тому в будинку із кухні був прохід в частину будинку ОСОБА_2 та вихід на вулицю, який зараз закритий. ОСОБА_10 користувався дверима між частинами будинку, на території частини будинку ОСОБА_2 . ОСОБА_1 користувався гаражем, в якому був його автомобіль, проданий 4-5 років тому. Прохід між частинами будинку був закладений приблизно 5 років тому, 6 років тому вселився син ОСОБА_2 та забив прохід між частинами будинку. В частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції встановив наступне. Згідно зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , останній просить усунути перешкоди у користуванні надвірними спорудами, а саме не чинити перешкоди у проході на двір через тамбур а1 та ганок а2, для чого надати ключі від встановлених в тамбурі а1 дверей, а також не перешкоджати йому у проході на двір через калитку поруч із свердловиною, яка розташована біля прибудови а4, для чого надати ключі від калитки, а також не перешкоджати йому у користуванні надвірними будівлями сараю літ. К, вбиральні літ. Ж, гаражу, літ. И та частиною земельної ділянки, необхідної для проходу до вказаних будівель та їх обслуговування. Згідно матеріалів справи, в тому числі висновку експертизи, судом першої інстанції встановлено, що внутрішнє сполучення між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 планувальним рішенням житлового будинку станом на 18.02.1995 року не передбачено, тобто встановлено, що ще під час користування будинком батьками сторін, проходу з частини будинку, якою на даний час користується ОСОБА_1 , на частину будинку, якою користується ОСОБА_2 , не було, що спростовує пояснення ОСОБА_1 та показання свідка ОСОБА_19 . Проведеними експертизами можливість проходу, зазначеного ОСОБА_1 , через тамбур а1 та ганок а2 не встановлена, такого об`єкту як свердловина для подачі води, технічна документація не містить. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення первісного та зустрічного позовів, не погоджується з висновком суду в частині ухвалення додаткокого рішення про відмову у стягненні судових витрат, виходячи з наступного. Предметом спору за первісним позовом є розподіл житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 між його співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по фактичному порядку користування, з відступом від часток 87/400 та 313/400, відповідно до якого виділити: ОСОБА_2 ізольовану частину будинку з окремим входом, що знаходиться в її одноосібному користуванні, в складі приміщень: І - тамбур; 1-1 - кухня, площею 8,9 м.кв.; 1-3 - кухня, площею 7,8 м.кв.; 1- 4 - санвузол, площею 7,6 м.кв.; 1-5 - житлова кімната, площею 16,1 м.кв. та надвірні побудови: сарай, літ. «Д»; сарай, літ. «З»; гараж, літ. «И»; сарай, літ. «К»; вбиральня, літ. «П» («Ж»); ворота № 9, вимощення - № 1, які розташовані на прилеглому до виділеної їй частини будинку подвір`ї та, які разом становлять 27/100 частки будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 виділити ізольовану частину будинку з окремим входом, що знаходиться в його одноосібному користуванні, в складі приміщень: II - тамбур; 2-1 - кухня, площею 11,9 м.кв.; 2-17 - комора, площею 0,9 м.кв.; 2-2 - житлова, площею 20,3 м.кв.; 2-Д1 - сходи, площею 2,5 м.кв.; 2-10 - гараж, площею 16,7 м.кв.; 2-6 - житлова кімната, площею 6,3 м.кв.; 2-9 - ванна, площею 4,2 м.кв.; 2-8- топкова, площею 4,1 м.кв.; 2-7- кухня, площею 10,2 м.кв.; 2-5 - коридор, площею 1,4 м.кв.; 2-13 - житлова кімната, площею 16,0 м.кв.; 2-12 - коридор, площею 9,2 м.кв.; 2-14 - житлова кімната, площею 27,1 м.кв.; 2-15 - житлова кімната, площею 11,8 м.кв.; 2-16, житлова кімната, площею 14,9 м.кв.; 3-3- кухня, площею 7,4 м.кв.; 3-4- житлова кімната, площею 16,0 м.кв., надвірні побудови: льох, літ. «Е»; паркан № 1, вигрібна яма № 4, паркан № 5, хвіртка № 10, вимощення II, які розташовані на прилеглому до виділеної йому частини будинку подвір`ї та, які разом, становлять 73/100 частки будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 48 451,00 грн. за перевищення виділеній ОСОБА_2 ідеальної частки над належній їй ідеальній частці будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 . Судові витрати по справі покласти на відповідача. Предметом спору за зустрічним позовом є зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 в проході на двір через тамбур а1 та ганок а2, для чого надати ключі від встановлених в тамбурі а1 дверей, а також не перешкоджати ОСОБА_1 в проході на двір через калитку поруч із свердловиною, яка розташована біля прибудови а4, для чого надати ключі від калитки, а також не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні надвірними будівлями сараю, літ. К, вбиральні, літ. Ж, гаражу, літ. И та частиною земельної ділянки, необхідної для проходу до вказаних будівель та їх обслуговування, в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що сторони не надали суду належних та допустимих доказів для задоволення вказаних позовів. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_2 рішення суду від 05.07.2021 року не оскаржила, тобто з ним згодна. Переглядаючи законність і обгрунтованість рішення суду від 05.07.2021 року в межах заявлених відповідачем ОСОБА_1 зустрічних позовних вимог та доводів його апеляційної скарги на це рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем ОСОБА_1 не заявлялися позовні вимоги щодо поділу спірного домоволодіння. Ним заявлені вимоги про усунення перешкод у користуванні надвірними будівлями домоволодіння та частиною жиилового будинку, який належить йому на праві приватної власності. Проте, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених зустрічних вимог, не надані акти про існування перешкод, протоколи оглядів тощо. Посилання на визнання позивачем ОСОБА_2 факту створення нею перешкод у користуванні ОСОБА_1 надвірними будівлями та частиною довомолодіння не є підставою для задоволення зустрічних вимог, оскільки інших доказів в цій частині матеріали справи не містять. Крім цього, у справі відсутні відомості про визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій розміщено домоволодіння. Згідно висновку експертизи від 27.04.2018 року, варіанти порядку користування земельною ділянкою, які можливо визначити відповідно до часток співвласників домоволодіння: ОСОБА_2 АДРЕСА_7 , або з незначними відступами від цих часток, не розроблялися у зв`язку з суттєвими невідповідностями фактичної площі та конфігурації земельної ділянки з площею, зазначеною в експлікації земельної ділянки технічного паспрорту БТІ та правоустановчих документах (т.2 а.с. 71). Крім цього, за висновками експертизи від 27.04.2018 року, мається можливість облаштування ОСОБА_1 люку для обслуговування горища над своє частиною будинку (т.2 а.с. 71). Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції що, нібито, внутрішнє сполучення між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 планувальним рішенням житлового будинку не передбачено, що очевидно мав місце прохід, який був перекритий дерев`яним щитом, що він суперечить обставинам справи, оскільки згідно відомостей технічного паспорту між приміщеннями ОСОБА_1 та тамбуром а1 відсутні капітальні стіни, а позивачем встановлено лише дерев`яний щит, що підтверджується тим, що у технічному паспорті дана перегородка була позначена однією лінією, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що у користуванні позивача ОСОБА_2 на даний час знаходиться невиправдано велика частка господарських будівель, що порушує права відповідача на їх справедливий розподіл, то ці доводи також не впливають на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції. Відповідач ОСОБА_1 самостійного позову про поділ домоволодіння не заявляв. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не проаналізував обставини, на які посилається у зустрічному позові відповідач ОСОБА_1 щодо того, що майже до самого пред`явлення позову сарай, літ. К; вбиральня, літ. Ж; гараж, літ. И знаходилися у користуванні відповідача ОСОБА_1 , поки позивач у 2014 році не перекрила йому прохід у двір через тамбур а1 і не захопила самовільно вказані надвірні будівлі, оскільки відповідач ОСОБА_1 не надав суду належні та допустимі докази в цій частині. Доводи апеляційної скарги про те, що на даний час ОСОБА_1 не має вільної земельної ділянки у своєму користуванні, увесь двір зайняла позивач ОСОБА_2 , що видно із схеми домоволодіння в технічному паспорті, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем ОСОБА_1 вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою не заявлялися. 19.07.2018 року позивач ОСОБА_2 подала заяву про залишення позовної заяви про встановлення порядку користуавння земельною ділянкою без розгляду, з огляду на висновки повторної судової технічної експертизи, якою встановлено самозахоплення частини земельної ділянки, проте, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви з посиланням на вимоги п.5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного і обгрунтованого рішення суду від 05.07.2021 року. Щодо законності і обгрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції від 12.07.2022 року, колегія суддів приходить до наступних висновків. Ухвалюючи додаткове рішення суду про відмову у стягненні судових витрат, суд першої інстанції послався на те, що у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Проте, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді заяви представника ОСОБА_1 адвоката Крячка О.В. про ухвалення у справі додаткового рішення про стягнення судових витрат у розмірі 19 988 грн. за проведення судових експертиз у справі, суд першої інстанції не розмежував, які позовні вимоги були заявлені позивачем ОСОБА_2 та розглянуті судом, та які зустрічні позовні вимоги були заявлені відповідачем ОСОБА_1 та були розглянуті судом. Також суд першої інстанції не звернув увагу, що дві останні експертизи від 27.04.2018 року та від 15.05.2020 року були призначені ухвалою суду в межах заявлених вимог позивача ОСОБА_2 , а не відповідача ОСОБА_1 , що після отримання висновків цих експертиз позивач ОСОБА_2 подавала заяви про уточнення первісних позовних вимог (заява від 19.07.2018 року (т.2 а.с. 109-110), заява від 30.07.2020 року (т.3 а.с. 15-16)). Згідно квитанції №3 від 10.11.2017 року ОСОБА_1 сплатив 7 428,00 грн. за проведення експертизи (т. 3 а.с. 9) та згідно квитанції №4 від 22.08.2018 року він сплатив 12 560 грн. за проведення експертизи, а всього ним сплачено 19 988 грн., які є судовими витратами у справі та підлягають стягненню з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 , оскільки за рішенням суду у позові ОСОБА_2 відмовлено, тому згідно п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Колегія суддів приходить до висновку про те, що додаткове рішення суду від 12.07.2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 3, 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 1,3,4, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката Крячка Олега Володимировича на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 липня 2021 року відхилити, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Крячка Олега Володимировича на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2022 року - задовольнити. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 липня 2021 року залишити без змін. Додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2022 року - скасувати і ухвалити нове додаткове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення судових експертиз у розмірі 19 988 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 травня 2023 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов