Постанова 4873 № 910/16397/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" травня 2023 р. Справа№ 910/16397/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Гаврилюка О.М. секретар судового засідання: Шевченко Н.А. за участю представників сторін: від позивача: Лісовський С.В.; від відповідача 1,2: не з`явились; від відповідача 3: Бондар А.М.; від відповідача 4: не з`явився; третьої особи 1,2: Боднар А.М.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 (повний текст складено 19.01.2022) у справі №910/16397/20 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до 1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корецької Ірини Сергіївни; 2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнової Алли Сергіївни; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69"; 4) Приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок"; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корецької Ірини Сергіївни (далі - відповідач - 1), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнової Алли Сергіївни (далі - відповідач - 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" (далі - відповідач - 3) та Приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" (далі - відповідач - 4) в якому просило: - застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів: акту оцінки вартості та приймання-передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Фрунзе 69" від 18.10.2019 (зареєстровано в реєстрі за №971,972) та договору іпотеки (майнової поруки), що укладений між ТОВ "Фрунзе 69" та ОСОБА_1 та посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою І. С., зареєстровано в реєстрі за №1339; - скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнової Алли Сергіївни індексний номер: 49240259 від 18.10.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомості (реєстраційний номер: 722157480000); - скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корецької Ірини Сергіївни індексний номер: 50121513 від 10.12.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (про реєстрацію іпотеки) на об`єкт нерухомості (реєстраційний номер: 722157480000) та реєстрацію іпотекодержателя: Душки Річарда, РНОКПП НОМЕР_1 , країна громадянства: Словацька Республіка; - скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корецької Ірини Сергіївни індексний номер: 50120975 від 10.12.2019 року про реєстрацію обтяження на об`єкт нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 722157480000). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що акт оцінки вартості та приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Фрунзе 69» від 18.10.2019 та договір іпотеки (майнової поруки) від 10.12.2019, що укладений між ТОВ «Фрунзе 69» та ОСОБА_1 перешкоджає позивачу розпоряджатись власним майном (передавати в оренду, здійснювати продаж), а тому останній просить суд застосувати до них наслідки недійсності нікчемних правочинів. Крім того, у позовній заяві позивач просить суд скасувати рішення приватних нотаріусів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.10.2019 та 10.12.2019. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Скасувано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі № 910/16397/20. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено порушення його прав як власника спірного нерухомого майна оспорюваними ним правочинами, адже не доведено належними та допустимими доказами набуття самого права власності на це майно, з урахуванням обставин, які встановлено судом у справі № 910/8680/20 про визнання договорів про відступлення прав вимоги недійсними. Отже, з огляду на те, що судом встановлено відсутність порушеного права позивача при розгляді заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що у задоволенні похідних вимог про скасування рішень приватних нотаріусів від 18.10.2019 та 10.12.2019 слід також відмовити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Також апелянт зазначає, що на момент звернення до суду та станом на час винесення рішення право власності на будівлю спеціальнодопоміжного обладнання (літ.В), загальною площею 5 760,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Фрунзе, буд. 69 було зареєстровано за позивачем. Тому, нікчемний акт оцінки вартості та приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Фрунзе 69» та договір іпотеки (майнової поруки), що укладений між ТОВ «Фрунзе 69» та ОСОБА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецького І.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1339 перешкоджає ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста» розпоряджатися власним майном (передавати в оренду, здійснювати продаж, передачу в статутний капітал). Апелянт вважає, що він має право на звернення до суду, яке надано йому Законом для захисту свого права власності і спосіб захисту вибрано ним належний. При цьому суд першої інстанції не дослідив обставини справи, на яких ґрунтувалися позовні вимоги позивача, а при розгляді даної справи обмежився посиланням на висновки, викладені у інших рішеннях судів, які в свою чергу не є преюдиціальними фактами у розмінні норм Закону та є оспорюваними у судовому порядку. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу відповідача 3, ТОВ «Фрунзе 69» 31.08.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів представник відповідача 3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі № 910/16397/20, а рішення залишити без змін. Відповідач - 3 зазначає, що він є власником нерухомого майна, а саме будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони), буд. 69 на підставі акту оцінки та приймання - передач нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Фрунзе 69». Також відповідач-3 вказує, що позивач є недобросовісним набувачем нерухомого майна та звернув увагу суду на те, що матеріалами справи № 910/8680/20, що були предметом дослідження Господарського суду міста Києва та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду встановлені обставини припинення кредитних та іпотечних правовідносин, а отже недійсності договорів про відступлення права вимоги та майнових прав за кредитними договорами № 732/5 та № 803/5 та договором іпотеки від 25.11.2010, де встановлено, що з 27.05.2015 іпотека на підставі якої заявлено позов у справі № 911/3685/15 вважається припиненою, а тому за доводами відповідача -3, позивач не має правових підстав стверджувати, що ПрАТ «Банкомзв`язок» та/або ТОВ «Фрунзе 69» порушили їх права як іпотекодержателя та мали отримати згоду на внесення будівлі до статутного капіталу ТОВ «Фрунзе 69» та подальшу передачу її в іпотеку, оскільки ТОВ «Інвестохіллс Веста» не був іпотекодержателем нерухомого майна, а останній не має правових підстав для застосування наслідків недійсності правочину, що є предметом позову у даній справі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1, відповідачем-2, відповідачем-4 та третіми особами не було надано відзиви на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022 справу №910/16397/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Куксов В.В., судді Кравчук Г.А., Чорногуз М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16397/20 залишено без руху. 31.05.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано опис влкдаення та квитанцію про відправку поштової кореспонденції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" процесуальний строк для подання апеляційної скарги на на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16397/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та розгляд апеляційної скарги призначено на 01.08.2022. Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 №09.1-08/2202/22 відповідно до підпункту 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16397/20 у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В.., судді: Кравчук Г.А., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16397/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Кравчук Г.А., Станік С.Р.; призначено справу до розгляду на 24.08.2022. 18.08.2022 та 19.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" надійшли заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 №09.1-08/2464/22 відповідно до підпункту 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16397/20 у зв`язку з перебуванням суддів Станіка С.Р. та Кравчука Г.А., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16397/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів; призначено справу до розгляду на 17.10.2022. 31.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" надійшов відзив на апеляційну скаргу. Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 №09.1-07/414/22 відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16397/20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16397/20 до провадження у визначеному складі суду; розгляд апеляційної скарги у справі №910/16397/20 призначено на 21.11.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 відкладено розгляд справи на 14.12.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16397/20 відкладено на 16.01.2023. Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-07/57/23, у зв`язку з обранням головуючого судді (судді-доповідача) Попікової О.В. членом Вищої ради правосуддя, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16397/20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16397/20 до провадження у визначеному складі суду; розгляд апеляційної скарги у справі №910/16397/20 призначено на 13.03.2023. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкладено розгляд справи на 17.04.2023. 17.04.2023 протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду оголошено перерву до 01.05.2023. Явка учасників у судове засідання У судове засідання відповідач - 1, відповідач -2, відповідач -4 не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від відповідача-1, відповідача-2, та представника відповідача-4 надійшли клопотання, в яких вони просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ФК «Інвестхіллс Веста» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 та розглянути справу № 910/16937/20 без їх участі. Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка сторін обов`язковою в судове засідання не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, враховуючи клопотання про розгляд справи без участі відповідача-1, відповідача-2, та відповідача-4, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами без участі зазначених сторін, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав. Позиції учасників справи Представник позивача у судовому засіданні 01.05.2023 підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача-3 та третіх осіб у судовому засіданні 01.05.2023 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 25.11.2010 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - банк) та Приватним акціонерним товариством "Банкомзв`язок" ( далі - клієнт) було укладено Генеральний договір № 5. 25.11.2010 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством "Банкомзв`язок" ( далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір, відповідно до п. 1 якого предметом є надання іпотекодавцем і іпотеку майна, зазначеного в п. 6 договору в забезпечення виконання своїх зобов`язань перед іпотекодержателем відповідно до п. 2 цього договору в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. В п. 6.1 договору зазначено, що будівля спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760, 70 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони), буд. 69 далі - предмет іпотеки. 11.02.2014 між ПрАТ "Банкомзв`язок" (позичальник) та ПАТ "УПБ" було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 803/5 відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну лінію у розмірі 50 000 000, 00 грн терміном до 05.07.2017 на поновлення обігових коштів. У подальшому, 18.10.2019 Приватне акціонерне товариство "Банкомзв`язок" передало до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» нерухоме майно, а саме: будівлю спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760, 70 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони), буд. 69, що підтверджується актом оцінки та приймання - передач нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Фрунзе 69». 10.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» (далі - іпотекодавець) та громадянином Словацької Республіки Душкою Рідчардом (далі - іпотекодержатель) укладено договір іпотеки (майнової поруки), відповідно до п. 2.1 якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: будівлю спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760, 70 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (колишня - Фрунзе), буд.

69. У подальшому, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено на офіційному веб-сайті паспорт відкритих торгів (аукціону) з продажу вимог ПАТ "Український професійний банк", відповідно до якого 30.03.2020 проведені відкриті торги (аукціон) з використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, з реалізації активів (майна) Банку, зокрема лоту № GL16N717120 (права вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, частина з яких знаходяться в заставі Національного банку України). 30.03.2020 за результатами відкритих торгів (аукціону) центральною базою даних електронної торгової системи сформовано протокол електронного аукціону від 30.03.2020 №UA-EA-2020-03-19-000019-b, відповідно до якого, переможцем електронного аукціону щодо реалізації лоту № GL16N717120 визначено ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". 27.04.2020 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b, між ПАТ "Український професійний банк" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" укладені договори № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання та № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстровані в реєстрі за № 618, №

619. Згідно п. 1.1. договору № 81/1 купівлі-продажу майнових прав в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які, зокрема, включають: - права кредитора за правами вимоги (зокрема, права вимоги застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів та/або визнання нікчемних договорів права, які випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягає передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права, які випливають з мирових угод, договорів з арбітражним керуючим, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів тощо), які виникнуть у майбутньому у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації боржників; - право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов`язані із здійсненням продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною видачею грошових коштів; - інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги. За умовами п. 1.3 договору № 81/1 майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору. Так, з 27.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" стало новим кредитором АТ «Банкомзв`язок» за договором про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014, що укладений в межах Генерального кредитного договору № 5 від 25.11.2010 та Іпотечним договором від 25.11.2010. 05.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" задовольнило вимоги іпотекодержателя та зареєструвала право власності на іпотечне майно в порядку статті 37 ЗУ «Про іпотеку». Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що акт оцінки вартості та приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Фрунзе 69» від 18.10.2019 та договір іпотеки (майнової поруки) від 10.12.2019, що укладений між ТОВ «Фрунзе 69» та ОСОБА_1, перешкоджає позивачу розпоряджатись власним майном (передавати в оренду, здійснювати продаж), а тому останній просив суд застосувати до них наслідки недійсності нікчемних правочинів. Крім того, у позовній заяві позивач просив суд скасувати рішення приватних нотаріусів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.10.2019 та 10.12.2019. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частинами 1, 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес. У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст. У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення. Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зпередбачено міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною. Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Згідно за статтею 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути заміненим іншою особою, у тому числі, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 Цивільного кодексу України). Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 Цивільного кодексу України). Правові наслідки, передбачені частиною першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи Суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 ЦК України таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів). Тлумачення статті 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину. Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Частиною 1 ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/8680/20, яке залишено без змін Постановою Верховного Суду від 13.10.2021 встановлено наступне: «Зокрема, судовим рішенням у справі № 911/3886/15 за позовом ПАТ "Український професійний банк" до ПАТ "Банкомзв`язок" про стягнення заборгованості встановлено наступне: За період дії договорів про відкриття кредитної лінії і поруки (прим. договір про відкриття кредитної лінії № 732/5 від 11.06.2013 та договір поруки № 732/5-1) та на їх виконання третьою особою - ОСОБА_6 27.05.2015 було виконано свої обов`язки по поверненню кредиту та по сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом та перераховано позивачу грошові кошти у загальному розмірі 703 095, 48 доларів США, з яких 695 125, 35 доларів США - основна заборгованість по кредиту, 7 970, 13 доларів США основна заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 1 від 27.05.2015, платіжним дорученням в іноземній валюті № 2 від 27.05.2015, довідкою № 11/5-02/500 від 28.05.2015 ПАТ "Український професійний банк. Відповідні докази погашення заборгованості за кредитним договором 27.05.2015 надані третьою особою ОСОБА_6 також і в матеріалах справи № 911/3886/15 та досліджені судом". Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належнім чином. У зв`язку з чим, відповідно до cт.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання відповідача перед позивачем по поверненню кредиту та по поверненню нарахованих відсотків за користування кредитом за договором про відкриття кредитної лінії № 732/5 від 11.06.2013 року в сумі 695 125,35 доларів США основної заборгованості по кредиту та 7970,13 доларів США основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом припинились шляхом їх належного виконання, тому відсутні підстави для стягнення за рахунок заставного майна 695 123,35 доларів США основної заборгованості по кредиту та 7970,13 доларів США основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом. Таким чином судом встановлено відсутність заборгованості за договором № 732/5 від 11.06.2013 (кредитним договором) у зв`язку з її погашенням поручителем в повному обсязі, що також свідчить про виконання основного зобов`язання та виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов`язання. Крім того, згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Таким чином, враховуючи припинення основного зобов`язання його виконанням, з 27.05.2015 року іпотека, на підставі якої заявлено позов у справі № 911/3886/15, вважається припиненою.". Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 у справі № 910/21123/15 за позовом ПрАТ "Банкомзв`язок" до ПАТ "Український професійний банк" про стягнення коштів, встановлено наступне: "Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2015 між ПАТ "Авант-Банк" (заставодержатель) та ПАТ "Український професійний банк" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав № MM72121LG/S-1 зі змінами внесеними згідно додатковим договором № 1 до договору застави майнових прав № ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015. Як вбачається з реєстру укладених банком-позичальником кредитних договорів з юридичними та фізичними особами станом на 29.04.2015 (додаток № 1 до договору застави), відповідачем ПАТ "Авант-Банк" було передано в заставу майнові права, зокрема за договором про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014, укладеним між ПАТ "Український професійний банк" та ПрАТ "Банкомзв`язок". Так, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем (ПАТ "Український професійний банк") умов договору застави майнових прав ПАТ "Авант-Банк" листами від 28.05.2015 № 649 та від 29.05.2015 № 15/07/120БТ повідомило ПАТ "Український професійний банк" про те, що на підставі п. 4.6 договору застави майнових прав ним набуто право вимоги за кредитними договорами та прийнято на себе всі права та обов`язки кредитора по відношенню до боржників. 03.06.2015 ПАТ "Авант-Банк" надіслало на адресу ПрАТ "Банкомзв`язок" повідомлення № 666 згідно змісту якого повідомило про набуття ним прав кредитора, що випливають із кредитного договору № 803/5 від 11.02.2014та просило сплачувати заборгованість за кредитом, процентами тощо на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ "Авант- Банк". 05.06.2015 ПАТ "Авант-Банк" на адресу позивача було надіслано повідомлення № 697 про звернення стягнення на предмет обтяження з огляду на наявність заборгованості у розмірі 42 816 412, 71 грн та необхідність її погашення протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання даного повідомлення. У відповідь на вказане повідомлення позивачем на адресу ПАТ "Авант-Банк" було надіслано лист № 624/1 про те, що 22.05.2015 та 28.05.2015 ПрАТ "Банкомзв`язок" згідно кредитного договору було сплачено ПАТ "Український професійний банк" 42 000 005, 40 грн заборгованості за кредитом, 223 756, 63 грн та 590 012,71 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, у зв`язку із чим заборгованість ПрАТ "Банкомзв`язок" за кредитним договором становить 226 394, 60 грн по тілу кредиту та 39 755, 96 грн за відсотками за користування кредитом, яка буде погашена товариством в строки та порядку передбаченому кредитним договором. 17.07.2015 у зв`язку із повним погашенням заборгованості між ПАТ "Авант-Банк" та ПрАТ "Банкомзв`язок" було укладено договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014. За таких обставин, викладені правові норми та обставини справи свідчать, що право вимоги до ПрАТ "Банкомзв`язок", що виникає з договору відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014 належить ПАТ "Авант-Банк" на підставі договору застави майнових прав, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 219, а тому у ПАТ "Український професійний банк" були відсутні правові підстави для списання з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 42 392, 07 грн.". У постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі 910/8680/20 вказано: «При цьому, суд першої інстанції, встановивши відсутність спору щодо застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та з урахуванням презумпції правомірності договору, дійшов висновку, що у Фонду були відсутні правові підстави для включення до складу активів та ліквідаційної маси ПАТ "Український професійний банк" для подальшого продажу на торгах не існуючого активу за погашеними кредитними договорами та майнових прав за припиненими іпотечними договорами та договорами поруки. Оскільки на момент укладення оспорюваних правочинів зобов`язання за кредитними договорами були припинені шляхом їх повного виконання, то ПАТ "Український професійний банк", як первісний кредитор, відступив (продав) права вимоги (майнові права), які йому станом на дату укладення оскаржуваних правочинів не належали, що суперечить статті 514 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів в частині, що стосується саме спірних кредитних, іпотечних договорів та договорів поруки. При цьому, колегія суддів враховує, що, як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано учасниками справи, відповідні кредитні договори (договори про відкриття траншевої кредитної лінії) розірвані, банком видані довідки про погашення заборгованості та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про припинення обтяження та припинення іпотеки. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої статті 593 Цивільного кодексу України). При цьому, законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості, припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання. Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника і судових вимог кредитора та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання іпотека припиняється». З наведеного вище, вбачається, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не має жодних правових підстав стверджувати про те, що ПрАТ «Банкомзв`язок» та/або ТОВ «Фрунзе 69» порушили його права як іпотекодержателя та мали отримати згоду на внесення будівлі до статутного капіталу ТОВ «Фрунзе 69», та подальшу передачу її в іпотеку, оскільки ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не був іпотекодержателем нерухомого майна, а саме: будівлі спеціально допоміжного обладнання (літ.В), загальною 5 760,7 кв.м, розташованою за адресою: м.Київ, вул.Кирилівська (колишня-Фрунзе), буд.

69. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII). Таким чином, у розумінні положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, враховуючи імперативні приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені судовими рішеннями у справах № 911/3886/15 та № 910/21123/15, № 910/8680/20 не потребують повторного доказування у даній справі. Таким чином доводи апелянта, що висновки, які були зроблені в рішеннях, на які посилається суд першої інстанції не мають абсолютного характеру і не могли сприйматись судом як неможливість їх спростування під час розгляду справи № 910/16397/20 є безпідставними та не підлягають задоволенню.. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Відповідно до статті 89 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Пунктами 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS"). Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено порушення його прав як власника спірного нерухомого майна оспорюваними ним правочинами, адже не доведено належними та допустимими доказами набуття самого права власності на це майно, з урахуванням обставин, які встановлено судом у справі № 910/8680/20 про визнання договорів про відступлення прав вимоги недійсними. Недоведеність порушення прав позивача оспорюваними ним договорами є достатньою та самостійною підставою для відмови у позові. Колегія суддів також зауважує, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено уточнюючий правовий висновок про те, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Посилання апелянта на висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, відповідно до якого за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину є безпідставним, оскільки даний висновок не є релевантним до подібних правовідносин. Щодо похідних вимог про скасування рішення приватних нотаріусів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49240259 від 18.10.2019; індексний номер 50121513 від 10.12.2019 та 50120975 від 10.12.2019, судом першої інстанції правомірно зазначено, що з огляду на те, що судом встановлено відсутність порушеного права позивача при розгляді заявлених позовних вимог, то у задоволенні похідних вимог про скасування рішень приватних нотаріусів від 18.10.2019 та 10.12.2019 також слід відмовити. З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України). Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16397/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16397/20 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України. Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16397/20, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16397/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

4. Матеріали справи №910/16397/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено та підписано 10.05.2023. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім О.М. Гаврилюк