Постанова 4872 № 915/330/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/330/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Філінюка І.Г. суддів Аленіна О.Ю., Богатиря К.В. секретар судового засідання Чеголя Є.О. за участю: від Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» - адвокат Чуб К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2023 по справі №915/330/22 за позовом Фізичної особи-підприємця Макарової Марини Вікторівни до відповідача Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» про стягнення коштів в сумі 393 090, 74 грн. суддя суду першої інстанції Олейняш Е.М. місце винесення рішення: м. Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області, вул.Фалєєвська, 14 повний текст рішення складено та підписано 27.01.2023. ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Миколаївської області звернулась Фізична особа-підприємець Макарова Марина Вікторівна з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» грошові кошти в сумі 393 090, 74 грн., з яких: 338 000, 00 грн. - сума основного боргу; 50 284, 66 грн. - інфляційні втрати; 4 806, 08 грн. - 3 % річних. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 24.01.2022 № 15А-22, а саме: зобов`язань щодо здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар в сумі 338 000, 00 грн. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. За порушення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних, які також заявлено до стягнення. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст. 174, 175, 193, 230, 231 ГК України та умовами договору. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на користь позивача Фізичної особи-підприємця Макарової Марини Вікторівни: - 338 000 ,00 грн. - суми основного боргу; - 33 564, 27 грн. - інфляційних втрат; - 4 139, 34 грн. - 3 % річних; - 5 635, 55 грн. - витрат по сплаті судового збору; - 9 558, 00 грн. - витрат на професійну (правничу) допомогу. В решті позову відмовлено.Обґрунтування рішення суду першої інстанції. Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 15А-22 від 24.01.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 388 000, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 88 від 13.02.2022, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень. Судом зазначено, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у справі факту неможливості виконання обов`язку, передбаченого п. 2.5 договору та ст. 689 ЦК України, з перевірки якості товару під час його прийняття (вхідного контролю) у строки, передбачені нормативно-правовими актами. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про поставку товару та його одержання відповідачем, що в силу ст. 692 ЦК України зумовлює виникнення обов`язку з оплати товару. Невиконання відповідачем своїх зобов`язань з проведення вхідного контролю під час одержання товару не може звільняти останнього від обов`язку з оплати за поставлений товар. Враховуючи, що умовами п. 5.1 договору передбачено оплату товару з відстрочкою платежу у 15 робочих днів після отримання товару та проведення вхідного контролю, суд дійшов висновку, що граничним строком оплати за товар є 28.03.2022 (15.02.2022 + 20 календарних днів + 15 робочих днів). При цьому, судом враховано умови п. 3.5 договору та те, що відповідач фактично отримав товар 15.02.2022, що підтверджується накладною транспортної компанії Нова Пошта, яка наявна в матеріалах справи. Крім того, під час обчислення строку судом враховано передбачений Інструкцією П-7 строк для проведення прийняття та перевірки продукції за якістю, комплектністю, асортиментом тощо, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не встановлено іншого строку для проведення вхідного контролю. Отже, строк виконання грошового зобов`язання настав. З 29.03.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Судом відмовлено у стягнення 3 % річних в сумі 666, 74 грн. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/330/22 від 27.01.2023 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі; Узагальнені доводи апеляційної скарги. Відповідачем зазначає, що отримав товар на суму 388 000, 00 грн., згідно видаткової накладної № 88 від 13.02.2022. У подальшому ДП «НАРП» в період часу з 12.09.2022 по 14.09.2022 було проведено вхідний контроль поставленої продукції, за результатами якого було складено «Акт забракування продукції при проведенні вхідного контролю» № 13/22 від 22.09.2022. Згідно вищевказаного акту вхідного контролю було встановлено, що поставлена продукція до подальшої експлуатації непридатна та підлягає заміні (ремонту, заміні на кондиційні і т.д.), про що було належним чином повідомлено Позивача. Судом першої інстанції помилково зроблено висновок, стосовного того, що Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, є нормативно-правовим актом, яким врегульовано порядок прийняття та перевірки продукції за якістю та комплектністю за укладеним між Сторонами договором. Адже, у самому договорі, погодженого між двома Сторонами, чітко вказані умови і порядок прийняття та перевірки продукції за якістю та комплектністю. Так, у п. 2.2 договору зазначено, що гарантія постачальника діє протягом гарантійного терміну, зазначеного в Специфікації. Якщо продукція виявиться дефектною або невідповідною умовам договору або такою, що не пройшла вхідний контроль покупця, проведений відповідно до стандартів покупця, постачальник зобов`язаний усунути виявлені дефекти або замінити продукцію за свій рахунок після одержання претензії протягом 10 календарних днів з дати отримання повідомлення. Крім того, у п 6.2 договору визначено, що покупець, якому передана продукція неналежної якості або якість такої продукції виявилась неналежною протягом строку дії гарантійних зобов`язань постачальника та/або виробника продукції, має право, незалежно від можливості використання продукції за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків продукції в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків продукції; 4) відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за продукцію грошової суми; 5) вимагати заміни продукції. У разі, якщо Покупець вимагає замінити товар, Постачальник зобов`язаний протягом 10 (десять) календарних днів замінити її на кондиційну з оплатою транспортних витрат за свій рахунок. Таким чином, суд приймаючи спірне рішення дійшов неправильного висновку, адже Відповідач перевіряючи товар за якістю та комплектністю керувався погодженими між Сторонами умовами договору, у зв`язку з чим не був зобов`язаний дотримуватись положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7. Крім того, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, стосовного того, що з боку Відповідача приймання товару відбулося шляхом підписання видаткової накладної, адже укладений між Сторонами договір містить інші умови приймання товару та проведення розрахунку за прийнятий товар. Відповідачем було направлено претензію на адресу Позивача № 1859/ю від 26.09.2022, де було вказано вимогу, щодо здійснення заміни продукції, яка не пройшла вхідний контроль на кондиційну, протягом 10 календарних днів з моменту отримання такого повідомлення, на підставі Акта забраковки продукции при проведении входного контроля №13/22 від 22.09.2022, який додавався до претензії, а також вимога, щодо сплати суми штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару з боку Постачальника. У відповідь на претензію № 145 від 27.09.2022 Позивач не погодився, що поставлений товар за видатковою накладною № 88 від 13.02.2022 підлягає заміні внаслідок визнання такого товару з боку відповідача неякісним, зазначивши, що товар пройшов вхідний контроль і був прийнятий підприємством відповідача одразу після його отримання. Скаржник зазначає, що позиція Позивача була прийнята за основу судом першої інстанції, внаслідок невірності та неповноти встановлення фактичних обставин справи і невідповідності висновків суду реальним обставинам справи. Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Аленіна О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 доручено господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/330/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2023 по справі №915/330/22 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції. 15.03.2023 матеріали справи №915/330/22 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2023 у справі №915/330/22. Призначено справу № 915/330/22 до розгляду на 09.05.2023 о 14:00 год. 28.03.2023 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Фізичної особи-підприємця Макарової Марини Вікторівни на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. 02.05.2023 до суду надійшли додаткові пояснення Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП». 08.05.2023 до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Макарової Марини Вікторівни про розгляд справи без участі представника позивача. Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції. 24.01.2022 між Фізичною особою-підприємцем Макаровою Мариною Вікторівною (постачальник) та Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (покупець) було укладено договір поставки № 15А-22. Відповідно до п. 9.1 договору даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором. Відповідно до п. 9.3 договору усі зміни й доповнення до даного договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформлені додатковою угодою та підписані сторонами й скріплені печатками сторін. До договору сторонами складено Специфікацію від 24.01.2022. Договір та Специфікацію підписано сторонами та скріплено печатками сторін. Умовами договору з урахуванням специфікації сторони передбачили наступне. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується, згідно заявок покупця поставити продукцію (згідно до ДК 021:2015-34731000-0), Диск опорний КТ158.040, Диск біметалевий 118У-097-410-15, Диск металокерамічний КТ126.120 вироби 1 категорії, а покупець оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною, у кількості й в асортименті, зазначених у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до п. 2.1 договору якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинними стандартами (ТУ, ГОСТ, технічній документації) для даного виду продукції та підтверджуватись етикеткою. Спеціальні вимоги-номенклатура товару, кількість, цінові та гарантійні показники, категорія продукції, необхідність приймання ТМЦ представником замовника та додаткова інформація (відсутність оригінального паспорта та інше), код товару згідно УКТ ЗЕД, термін постачання та оплата постачання повинні бути відображені у Специфікації. Відповідно до п. 2.2 договору гарантія постачальника діє протягом гарантійного терміну, зазначеного в Специфікації. Якщо продукція виявиться дефектною або невідповідною умовам договору або такою, що не пройшла вхідний контроль покупця, проведений відповідно до стандартів покупця, постачальник зобов`язаний усунути виявлені дефекти або замінити продукцію за свій рахунок після одержання претензії протягом 10 календарних днів з дати отримання повідомлення. Відповідно до п. 2.3 договору якщо замінена продукція повторно виявиться дефектною або невідповідною умовам договору, або якщо продукція повторно не пройшла вхідний контроль покупця, покупець повідомляє про це постачальнику, відповідно до чинного законодавства та залишає за собою право відмовитись від договору та вимагати повернення грошових коштів, у разі здійснення попередньої оплати. Відповідно до п. 2.4 договору якість продукції повинна відповідати етикетці, що видається покупцеві при одержанні товару. Відповідно до п. 2.5 договору приймання продукції по кількості, асортименту, якості здійснюється покупцем відповідно до діючого законодавства України. Відповідно до п. 3.1 договору відвантаження продукції здійснюється у строки узгоджені сторонами, які зазначаються в Специфікації, після чого постачальник отримує оплату на розрахунковий рахунок. Відповідно до п. 3.5 договору право власності переходить від постачальника до покупця після прийомки продукції на склад покупця, що оформлюється відповідними документами. Відповідно до п. 4.1 договору поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у специфікації і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою продукції. Відповідно до п. 4.2 договору вартість продукції, що поставляється за даним договором, не повинна перевищувати 338 000, 00 грн. (триста тридцять вісім тисяч) без ПДВ. Відповідно до п. 5.1 договору порядок оплати післяплата, у розмірі 100% (сто відсотків) вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15-х банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю на території покупця. Відповідно до п. 6.1 договору при порушенні термінів поставки та якості продукції (п. 2.1, 3.1 даного договору), постачальник несе відповідальність згідно ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 6.2 договору покупець, якому передана продукція неналежної якості або якість такої продукції виявилась неналежною протягом строку дії гарантійних зобов`язань постачальника та/або виробника продукції, має право, незалежно від можливості використання продукції за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків продукції в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків продукції; 4) відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за продукцію грошової суми; 5) вимагати заміни продукції. У разі, якщо покупець вимагає замінити товар, постачальник зобов`язаний протягом 10 календарних днів замінити її на кондиційну з оплатою транспортних витрат за свій рахунок. Відповідно до п. 6.5 договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору постачальником, покупець має право достроково розірвати в односторонньому порядку договір без звернення до суду, повідомивши про це постачальника за 5 календарних днів до дати розірвання. Відповідно до п. 7.2 договору при настанні форс-мажорних обставин, які прямо і безпосередньо унеможливлюють частково або повністю виконання зобов`язань за цим договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань. Відповідно до п. 7.3 договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань, зобов`язана не пізніше, ніж протягом 5 календарних днів з моменту настання або припинення дії вищевказаних обставин у письмовій формі повідомити іншу сторону про настання передбачуваного терміну їхньої дії або припинення, з підтвердженням відповідними длокументами Торгово-промислової палати України або регіональними торгово-промисловими палатами. Відповідно до п. 7.4 договору факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені відповідними документами, завіреними компетентними органами. Відповідно до п. 7.7 договору настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання. Відповідно до Специфікації від 24.01.2022 до договору сторони погодили перелік і ціну товару, що буде поставлятись за договором, а саме: - Диск опорний КТ158.040 в кількості 16 шт. вартістю 112 000, 00 грн. без ПДВ; - Диск біметалевий Н8У-097-410-15 в кількості 11 шт. вартістю 77 000, 00 грн. без ПДВ; - Диск металокерамічний КТ126.120 в кількості 20 шт. вартістю 149 000, 00 грн. без ПДВ. Всього до сплати згідно найменувань 3 на суму 338 000, 00 грн. без ПДВ. Відповідно до п. 1 Специфікації порядок оплати післяплата, у розмірі 100% вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15-х банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю на території покупця. Відповідно до п. 2 Специфікації термін поставки 15 календарних днів з моменту підписання договору. Відповідно до п. 3 Специфікації термін гарантії 12 місяців з моменту поставки. Відповідно до п. 4 Специфікації умови поставки СРТ м. Миколаїв, нп № 7 (за рахунок постачальника). Відповідно до п. 5 Специфікації вироби 1 категорії. Судом встановлено, що 25.01.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру для проведення оплати № 0000085 від 25.01.2022 на суму 338 000, 00 грн., на який міститься посилання в видатковій накладній. На виконання умов договору поставки № 15А-22 від 24.01.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 388 000, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 88 від 13.02.2022, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень. Підставою поставки товару у видатковій накладній зазначено договір поставки №15А-22 від 24.01.2022 У вищевказаній видатковій накладній вказано, що поставлено наступний товар: - Диск опорний КТ158.040 в кількості 16 шт.; - Диск біметалевий Н8У-097-410-15 в кількості 11 шт.; - Диск металокерамічний КТ126.120 в кількості 20 шт. Відповідач ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (покупець) зазначає, що у період з 12.09.20022 по 14.09.2022 відповідачем було проведено вхідний контроль продукції, яка була поставлена позивачем, на підтвердження чого відповідачем подано суду «Акт забракування продукції при проведенні вхідного контролю» № 13/22 від 22.09.2022. Так, місцевим господарським судом встановлено, що 22.09.2022 комісією у складі: начальника ОТК Козлова В.В.., члени комісії інженер-технолог цеха № 5 Волков Ю.А., представник ОТК інженер Мазунин М.Н., інженер ОМТС Мартиченко В.В. складено Акт забракування вхідного контролю № 13/22 диску опорного КТ158.040, диску біметалевого Н8У-097-410-15 та диску металокерамічного КТ126.120. В акті вхідного контролю зазначено, що «за результатами проведених робіт встановлено, що нижче перерахована продукція (вироби, вузли, агрегати) к подальшій експлуатації непридатні та підлягають заміні (ремонту, заміні на кондиційні і т.д.): - Диск опорний КТ158.040 в кількості 16 шт. не відповідають товщині диска згідно креслення КТ158.040. замість розміру 13 +­ 0,2 мм фактичний розмір 14,5 +/- 14,7 мм; - Диск металокерамічний КТ126.120 в кількості 11 шт. не відповідають товщині диска згідно креслення КТ126.120, замість розміру 15, 9 -0,2 мм фактичний розмір 16,20 : 16,60 мм; - Диск біметалевий Н8У-097-410-15 у кількості 2 шт. не відповідають товщині диска згідно креслення Н8У-097-410-15.». Висновок комісії: подальшій експлуатації диски опорні КТ158.040, диски біметалеві Н8У-097-410-15 та диски металокерамічні КТ126.120 не підлягають. Місцевим господарським судом встановлено, що в акті вхідного контролю від 22.09.2022 не міститься підпису ФОП Макарової М.В., як і не міститься відмітки про відмову від підпису. В подальшому 26.09.2022 відповідачем ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» направлено на адресу позивача претензію № 1869/ю з Актом забракування вхідного контролю № 13/22 диску опорного КТ158.040, диску біметалевого Н8У-097-410-15 та диску металокерамічного КТ126.120, докази направлення листа разом з актом додано до матеріалів справи. В претензії відповідач зазначив, що згідно п. 2 Специфікації термін поставки 15 календарних днів з моменту підписання договору, граничний термін постачання продукції 08.02.2022 включно. Відповідно до видаткової накладної № 88 від 13.02.2022 позивачем була здійснена поставка продукції в повному обсязі на суму 338 000, 00 грн, але з урахуванням того, що в умовах договору зазначено: умови поставки СРТ м. Миколаїв, нп № 7 (за рахунок постачальника), продукція була доставлена через перевізника «Нова Пошта» 15.02.2022. В претензії відповідач вимагав сплатити пеню за порушення строків поставки товару, нараховану за період з 09.02.2022 по 14.02.2022 в сумі 2 028, 00 грн., а також здійснити заміну продукції, яка не пройшла вхідний контроль на кондиційну протягом 10 календарних днів з моменту отримання цього повідомлення. Повідомлено про те, що оплата за поставлену продукцію буде здійснена після заміни некондиційної продукції та проведення повторного вхідного контролю. У відповідь на претензію позивач 27.09.2022 направила на адресу відповідача відповідь на претензію № 145, в якій зазначила, що не погоджується із тим, що поставлений товар за видатковою накладною № 88 від 13.02.2022 підлягає заміні внаслідок визнання такого товару з боку відповідача неякісним. З приводу проведення вхідного контролю підприємством відповідача, позивач зазначала, що товар пройшов вхідний контроль і був прийнятий підприємством відповідача одразу після його отримання, про що працівники підприємства відповідача повідомили ще всередині лютого 2022 року. Позивач зазначала, що згідно Інструкції П-7 строк на проведення вхідного контролю становить 20 днів. Крім того, позивач зазначила, що повністю незгодна з твердженням про невідповідність поставленого товару вимогам щодо якості, так як поставлений товар не мав жодних дефектів/недоліків. Складений представниками підприємства відповідача в односторонньому порядку акт забракування продукції при проведенні вхідного контролю від 22.09.2022 не може вважатись належним і допустимим доказом на підтвердження невідповідності за якістю поставленого товару. Докази направлення відповіді на претензію № 145 від 27.09.2022 додані позивачем до матеріалів справи. 06.10.2022 відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення № 1967/10 про розірвання договору з 11.10.2022, мотивоване порушенням умов договору щодо заміни продукції, яка не пройшла вхідний контроль на кондиційну (не визнання та відмова здійснювати заміну), а також неперерахуванням штрафних санкцій за порушення строків поставки товару. Відповідач також повідомив позивача, що продукція буде повернена позивачу. Доказів направлення повідомлення № 1967/10 від 06.10.2022 суду не подано. Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, адресованим «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом з вимогою про стягнення суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар на підставі договору. Норми права, які регулюють правовідносини. Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма вміщена до статті 265 ГК України. До договору поставки, в силу вимог статті 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Відповідно до частини другої статті 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві. Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Відповідно до ст. 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом. Відповідно до статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Відповідно до ч. 1, 2 статті 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках. Відповідно до ч. 3, 4 статті 687 ЦК України обов`язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки. Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах. Відповідно до абз. 1 ч. 3 статті 680 ЦК України якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Приписами статті 688 ЦК України передбачено обов`язок повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу. Відповідно до статті 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору. Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов`язку, встановлені частиною першою цієї статті. Згідно ч. ч. 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Положеннями статті 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Висновки суду та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником у апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції. Так, на виконання умов договору поставки № 15А-22 від 24.01.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 388 000, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 88 від 13.02.2022, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень. Видаткова накладна в силу положень ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію. Оплата за поставлений товар не проведена, що не заперечується сторонами та стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про відсутність його обов`язку з оплати товару, оскільки за результатами проведеного відповідачем в вересні 2022 року вхідного контролю його працівниками встановлено факт невідповідності якості товару умовам договору. Відповідно до п. 5.1 договору порядок оплати післяплата, у розмірі 100% (сто відсотків) вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15-х банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю на території покупця. Аналогічна умова щодо строку оплати за товар передбачена в п. 1 Специфікації. Пунктом 2.1 договору сторонами погоджено, що якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинними стандартами (ТУ, ГОСТ, технічній документації) для даного виду продукції та підтверджуватись етикеткою. Спеціальні вимоги-номенклатура товару, кількість, цінові та гарантійні показники, категорія продукції, необхідність приймання ТМЦ представником замовника та додаткова інформація (відсутність оригінального паспорта та інше), код товару згідно УКТ ЗЕД, термін постачання та оплата постачання повинні бути відображені у Специфікації. Пунктами 2.4, 3.4 договору сторони погодили обов`язок продавця надати супроводжуючі документи на товар (етикетка, яка підтверджує якість товару), а також забезпечити належність тари, упакування та маркування продукції. В свою чергу у Специфікації сторони погодили найменування товару, кількість та ціну, строки оплати, термін поставки, гарантії поставки, умови поставки, а також належність виробів до І категорії. Термін гарантії 12 місяців з моменту поставки (п. 2.2 договору та п. 3 Специфікації). Пунктом 6.2 договору передбачена відповідальність сторін, зокрема, відповідальність постачальника товару та дії покупця у випадках: 1) передачі продукції неналежної якості або 2) виявлення під час гарантійного строку невідповідності товару умовам якості. В пунктах 2.2, 2.3, п. 5.1 договору міститься посилання на проведення вхідного контролю товару покупцем, проте не зазначено порядок та строки проведення вхідного контролю. Як вірно зауважено місцевим господарським судом, умовами договору не передбачено порядку, умов та строків проведення вхідного контролю покупцем. Відповідачем не подано суду документи, якими він керується під час проведення вхідного контролю товару на підприємстві (внутрішні положення, правила, інструкції тощо, накази про призначення відповідальних працівників тощо). В договорі не відображено особливих умов вхідного контролю та/або документів, якими сторони керуються. Водночас в п. 2.5 договору передбачено, що приймання товару по кількості, асортименту, якості здійснюється покупцем відповідно до діючого законодавства України. Нормативно-правовим актом, яким врегульовано порядок прийняття та перевірки продукції за якістю та комплектністю, є Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7. Вказаною Інструкцією П-7 врегульовано порядок, умови, строки приймання та перевірки товару по якості та комплектності, а також наслідки недотримання вимог Інструкції. Пунктом 6 Інструкції П-7 передбачено, що приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки: за умови поставки в інше місто - не пізніше 20 днів. Так, вказаною Інструкцією передбачено обов`язок покупця (одержувача) продукції при виявленні невідповідності якості товару призупинити подальшу прийомку продукції, скласти акт та викликати для участі в продовженні приймання товару і складання двостороннього акта представника виробника, постачальника. За результатами приймання продукції за якістю і комплектністю з участю уповноважених представників в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, який повинен бути підписаний всіма особами, які приймали участь у перевірці якості та комплектності продукції та які були наділені повноваженнями для участі в прийманні та перевірці конкретної партії товару (п. 16, 21-23, 29, 30 Інструкції). Частиною 3 пункту 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7 передбачено вимоги до акту, а пунктом 31 Інструкції П-7 визначено перелік додатків, які додаються до акту. Водночас, відповідачем не подано доказів приймання продукції за якістю (вхідний контроль) у вищевказаний 20-денний строк в порядку, передбаченому Інструкцією або внутрішніми документами підприємства. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції помилково застосовано Інструкцію П-7 при здійсненні перевірки товару на предмет якісності, оскільки при проведенні перевірки товару відповідач повинен був користуватися виключно умовами укладеного між Сторонами Договору. Відповідно до частини сьомої статті 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. Так, пунктом 2.5. Договору передбачено, що приймання продукції по кількості, асортименту, якості здійснюється Покупцем відповідно до діючого законодавства України. У даному випадку спірні правовідносини врегульовані законами України та положеннями укладеного між сторонами Договору, відтак вимоги Інструкції № П-7, у тому числі щодо фіксації невідповідності поставленого товару вимогам якості, носять у певній мірі субсидіарний характер. У той же час абзацом першим пункту 1 Інструкції № П-7 передбачено, що ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією чи товарами. Тобто є винятки у застосуванні вказаної Інструкції. Разом з цим, відповідачем не зазначено, якими стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами врегульовуються спірні правовідносини у частині приймання продукції, що свідчило б про неможливість застосування Інструкції № П-7 до даних правовідносин. При цьому відповідач не обґрунтував, на підставі яких доказів чи законодавства до спірних правовідносинах не підлягають застосуванню Інструкції № П-6 та № П-7 та яким нормам права вони не відповідають, оскільки умовами Договору не визначено строк проходження вхідного контролю товару на території Відповідача. Так, відповідно до висновків викладених Верховним Судом у справах № 915/78/18, № 911/1471/17, № 924/242/18, в яких суди застосовували положення Інструкції № П-6 та норми чинного законодавства при відсутності встановленого іншого порядку приймання товару, зокрема у справі № 915/78/18 та справі № 910/16436/19 судами встановлено наявність у договорах поставки вимог щодо вхідного контролю товару. Стосовно тверджень скаржника, що неможливість проведення вхідного контролю після отримання товару зумовлена введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що також підтверджується листом ТПП від 28.02.2022. Колегія суддів погоджується з цього приводу з висновком суду першої інстанції, що згідно видаткової накладної товар поставлено 13.02.2022 (безпосередня фактична доставка товару 15.02.2022 згідно накладної Нова Пошта), тобто до введення воєнного стану. Відповідачем не подано суду доказів неможливості проведення вхідного контролю товару з моменту отримання товару до введення в Україні воєнного стану, не зазначено жодних підстав, які б свідчили про необхідність зупинення приймання товару в цей період. Відповідачем не подано суду жодних доказів повідомлення позивача про зупинення приймання продукції та/або про неможливість виконання зобов`язання з приймання продукції тощо (не подано суду доказів направлення в порядку п. 7.3 договору письмового повідомлення контрагенту про неможливість виконання зобов`язання з прийняття товару). Умовами п. 7.2-п. 7.7 договору передбачено порядок та строки для вчинення дій сторонами у випадку виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору). Відповідачем не дотримано вимог п. 7.3 договору (щодо письмового повідомлення контрагента про настання обставин непереборної сили), п. 7.3, п. 7.4 договору (щодо отримання сертифіката ТПП або регіональної ТПП). Крім того, відповідно до умов п. 7.7 договору настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення від відповідальності за таке невиконання. Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у справі факту неможливості виконання обов`язку, передбаченого п. 2.5 договору та ст. 689 ЦК України, з перевірки якості товару під час його прийняття (вхідного контролю) у строки, передбачені нормативно-правовими актами та проведення вхідного контролю поставленого товару через сім місяців. Відповідач повинен був здійснити приймання товару, в тому числі за якісністю, протягом 20 календарних днів. У випадку неможливості виконання такого обов`язку. Відповідач повинен був сповістити Позивача в порядку п.7.3, 7.4. Договору. Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі, що у Договорі №15А-22 було встановлено інший порядок приймання продукції, з посиланням на Розділі 2 Договору «якість та гарантія». По-перше, предметом спору у даній справі не є вимоги, пов`язані з відповідністю / невідповідністю якості товару умовам договору, у зв`язку з чим правова оцінка вказаним обставинам судом не надається. По- друге, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар, так умовами п. 5.1 договору передбачено оплату товару з відстрочкою платежу у 15 робочих днів після отримання товару та проведення вхідного контролю, суд дійшов висновку, що граничним строком оплати за товар є 28.03.2022 (15.02.2022 + 20 календарних днів + 15 робочих днів). Відповідач фактично отримав товар 15.02.2022, що підтверджується накладною транспортної компанії «Нова Пошта», яка наявна в матеріалах справи. Крім того, під час обчислення строку колегією суддів враховано передбачений Інструкцією П-7 строк для проведення прийняття та перевірки продукції за якістю, комплектністю, асортиментом тощо, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не встановлено іншого строку для проведення вхідного контролю. Отже, строк виконання грошового зобов`язання настав. З 29.03.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що в порушення умов Договору, відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 338 000, 00 грн, яка доведена належними та допустимими доказами. З викладених обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» основного боргу у розмірі 338 000, 00 грн. Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару позивачем, в порядку статті 625 ЦК України, було нараховано до сплати 3 % річних в загальній сумі 4 806, 08 грн. з 05.03.2022 по 24.08.2022, а також 50 284, 66 грн. - інфляційних втрат за період з березня 2022 по липень 2022. Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що граничним строком виконання грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар є 28.03.2022. З 29.03.2022 боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Враховуючи викладене, місцевим господарським судом здійснено вірний перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою Бази «Ліга.Закон», виходячи з суми заборгованості в розмірі 338 000, 00 грн. Отже, 3 % річних, нарахованих на заборгованість в розмірі 338 000, 00 грн., за період з 29.03.2022 по 24.08.2022 становлять 4 139, 34 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню, оскільки порушено виконання грошового зобов`язання. В решті 3 % річних в сумі 666, 74 грн. відмовлено. Інфляційні втрати, нараховані на заборгованість в розмірі 338 000, 00 грн., за період з квітня 2022 по липень 2022 становлять 33 564, 27 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню, оскільки порушено виконання грошового зобов`язання. В решті інфляційних втрат в сумі 16 720, 39 грн. судом також вірно відмовлено. Щодо витрат на професійну правничу допомогу. 27.10.2022 до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява (вх. № 4758/22 від 27.10.2022) про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000, 00 грн. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи 22.08.2022 року між ФОП Макарова MB. та Адвокатським Бюро «Сергія Женева» укладено договір доручення про надання правової допомоги, що підтверджується самим договором. Предметом вказаного договору є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, у тому числі і ведення даної справи. Позивач зазначає, що відповідно до акту приймання-передачі та розрахунку гонорару № ОУ-0000064 від 04.10.2022, позивач отримав правову допомогу, яка полягала у наступному: - підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 393 090, 74 грн. (справа № 915/330/22); - підготовка відповіді на відзив по справі № 915/330/22. Позивач зазначає, що згідно рахунку-фактури № СФ-0000064 від 04 жовтня 2022 року у справі позивачем сплачено витрати на правничу допомогу у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 36 від 04.10.2022 року. Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються наступними доказами: - договором-доручення про надання правової допомоги від 22.08.2022, укладеним між Адвокатським Бюро «Сергія Жечева» в особі керівника Жечева Сергія Олександровича та ФОП Макаровою Мариною Вікторівною; - додатковою угодою № 1 до договору-доручення про надання правової допомоги від 22.08.2022; - свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 864 від 27.04.2011 видане Жечеву Сергію Олександровичу; - ордером серії АР № 1101877 від 22.08.2022; - актом № ОУ-0000064 приймання-передачі наданої правової допомоги від 04.10.2022 до договору-доручення про надання правової допомоги б/н від 22.08.2022 на суму 10 000, 00 грн., підписаним та скріпленим печатками клієнта та адвокатського бюро без зауважень; - додатком № 1 до акту приймання-передачі № ОУ-0000064 від 04.10.2022 «Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу на суму 10 000, 00 грн.», відповідно до якого зазначено характер правової допомоги та вартість, а саме: 1) підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 393 090, 74 грн. (справа № 915/330/22) - 5 000 грн.; 2) підготовка відповіді на відзив по справі № 915/330/22 - 5 000 грн.; - рахунком-фактурою № СФ-0000064 від 03.10.2022 на суму 10 000, 00 грн.; - платіжним дорученням № 36 від 04.10.2022 на суму 10 000, 00 грн. з призначенням платежу «за надання правової допомоги по справі № 915/330/22 згідно рахунка № СФ-0000064». Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з викладеним є обґрунтованими та підтвердженими понесені позивачем ФОП Макаровою М.В. судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог понесені стороною витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 558, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача. Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не містять заперечень щодо стягнення 9 558, 00 грн. витрати на професійну правничу допомогу з відповідача. Висновки суду апеляційної інстанції. Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги залишенню без задоволення із віднесенням витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2023 по справі №915/330/22 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 11.05.2023. Головуючий суддя І.Г. Філінюк Суддя О.Ю. Аленін Суддя К.В. Богатир