Постанова 4805 № 295/14095/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/14095/21 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М. Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б., за участі секретаря судового засідання Руденко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/14095/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою через представника ОСОБА_3 , на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 04 жовтня 2022 року, яке ухвалено під головуванням судді Чішман Л.М. у м.Житомирі, в с т а н о в и в: У жовтні 2021 року ОСОБА_4 через адвоката Сичова Дениса Володимировича звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила стягувати з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі частини всіх видів заробітку, щомісячно, до досягнення сином двадцяти трьох років, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину. Позов обґрунтовувала тим, що 29 серпня 1998 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 . Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 липня 2013 року шлюб розірваний, а син залишений на подальше проживання при матері. Також на батька дитини був покладений обов`язок сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі частини всіх видів заробітку і до досягнення сином повноліття. У жовтні 2013 року позивач уклала новий шлюб із ОСОБА_6 та змінила прізвище, а у 2021 році син ОСОБА_7 досяг повноліття. З 23 липня 2019 року син ОСОБА_7 навчається у Автономній некомерційній організації вищої освіти Самарський університет державного управління «Международный институт рынка». Син є студентом 3-ої курсу денної форми навчання на платній основі. Вартість освітніх послуг за весь період навчання становить 113 400 рублів, що еквівалентно 40 824 грн. Син має низку захворювань, що потребує додаткових витрат. Дохід позивача, еквівалентний 3 960 грн, недостатній, щоб забезпечити навчання та лікування сина. Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 04 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через адвоката Сичова Д.В. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , який продовжує навчання, у розмірі частини всіх видів заробітку відповідача, щомісяця, до досягнення сином 23 років, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд дійшов помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин має застосовуватися законодавство Російської Федерації. В матеріалах справи є належні докази того, що позивач та повнолітній син є громадянами України. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач позбавлена громадянства України, а тому при вирішенні цього спору суд має керуватися положеннями національного законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 через адвоката Касянчука С.В. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити - без змін. Посилається на те, що син відповідача має паспорт громадянина Російської Федерації та постійне місце проживання в Росії. Статтею 32 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах унормовано, що правовідносини батьків і дітей визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживають діти. Оскільки син проживає на території Російської Федерації, то до спірних правовідносин має застосовуватися законодавство Російської Федерації. Положеннями Сімейного кодексу РФ передбачено, що для отримання аліментів на повнолітню дитину необхідно, щоб дитина була повнолітньою, непрацездатною і потребувала допомоги. Відомостей стосовно непрацездатності повнолітнього сина матеріали справи не містять, а тому вимога про стягнення аліментів не ґрунтується на положеннях закону. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сичов Д.В. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Касянчук С.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. За положеннями ст.13 Сімейного кодексу України, частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. Відповідно до ст.32 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у Мінську 22 січня 1993 року та ратифікованої Верховною Радою України Законом України від 10 листопада 1994 року, дія якої на час звернення до суду із позовом та ухвалення судом першої інстанції рішення у справі у відносинах з Російською Федерацією зупиненою не була, правовідносини батьків і дітей визначаються за законодавством Договірної сторони, на території якої постійно проживають діти. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 25 жовтня 2003 року серія НОМЕР_1 (а.с.11). Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 11 липня 2013 року шлюб між сторонами розірваний, неповнолітній син ОСОБА_7 був залишений на подальше проживання при матері та одночасно були присуджені аліменти до досягнення сином повноліття у розмірі частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно (а.с.13-14). 05 жовтня 2013 року ОСОБА_1 змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », уклавши шлюб із ОСОБА_6 , що доводиться копією свідоцтва про укладення шлюбу від 05 жовтня 2013 року серії НОМЕР_2 (а.с.15). Ксерокопією договору від 23 липня 2019 року №П/О/НСО-19/20-1147 підтверджується, що ОСОБА_5 на протязі 2 років 10 місяців навчався у Автономній некомерційній організації вищої освіти Самарского університету державного управління «Международный институт рынка» м.Самара Російської Федерації (а.с.16-19). Повна вартість освітніх послуг склала 113 400 рублів. Також відповідно до довідки від 06 жовтня 2021 року №4282 ОСОБА_5 01 вересня 2019 року вступив до «Міжнародного інституту ринку» та станом на дату видачі довідки є студентом 3-го курсу денної форми навчання факультету середньої професійної освіти за спеціальністю «Право та організація соціального забезпечення», форма навчання платна, стипендія не нараховується, термін закінчення освітньої установи 30 червня 2022 року (а.с.20). Відповідно до виписки із амбулаторної карти від 14 лютого 2020 року ОСОБА_5 встановлений попередній діагноз: горизонтальний ністагм, міопія високого ступеню, складний міопічний астигматизм, ЧАЗН, гіпоплазія макули (а.с.21-22). У матеріалах справи міститься копія паспорта серії НОМЕР_3 громадянина України ОСОБА_1 , виданого Богунським РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області 03 червня 2014 року (а.с.56-57). Разом із тим, ОСОБА_1 29 грудня 2015 року виданий паспорт громадянина Російської Федерації, що підтверджується копією перекладу паспорта Російської Федерації № НОМЕР_4 , яка зареєстрована ВУФМС Росії по Самарській області за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6). Отже, встановлений факт явища біпатризму, що суперечить міжнародним зобов`язанням, узятим Україною на себе, в яких проголошений курс на уникнення випадків подвійного громадянства. Син ОСОБА_5 09 листопада 2017 року отримав паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_5 та 29 грудня 2015 року зареєстрований ВУФМС Росії по Самарській області за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12). За таких обставин встановлено, що повнолітній син сторін постійно проживає на території Російської Федерації. Враховуючи положення СК України та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, при вирішенні цього спору суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин законодавство саме Російської Федерації. За приписами ст.85 Сімейного кодексу Російської Федерації (далі- СК РФ), батьки зобов`язані утримувати своїх непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують допомоги. За відсутності домовленості між батьками дитини, розмір аліментів на непрацездатних повнолітніх дітей визначається судом у твердій грошовій сумі, яка підлягає сплаті щомісяця, враховуючи матеріальний і сімейний стан та інші обставини, які мають істотне значення. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 26 грудня 2017 року №56 «Про застосування судами законодавства під час розгляду справ, пов`язаних із стягненням аліментів» роз`яснено, що підстави виникнення та припинення аліментних зобов`язань, а також перелік осіб, які мають право на аліменти, та осіб, зобов`язаних їх сплачувати, порядок сплати та стягнення аліментів та інші відносини, пов`язані із встановленням та виконанням аліментних зобов`язань, регулюються Сімейним кодексом РФ (розділ V). Відповідно до положень СК РФ аліменти сплачуються за згодою сторін (глава 16 СК РФ), а за відсутності угоди про сплату аліментів члени сім`ї, зазначені у ст.ст.80-99 СК РФ, мають право звернутися до суду з вимогою стягнення аліментів (ст.106 СК РФ); під непрацездатними повнолітніми особами, які мають право на аліменти (ст.ст.85,89,90,93-97 СК РФ), слід розуміти осіб, визнаних в установленому порядку інвалідами І, ІІ або ІІІ групи, а також осіб, які досягли загальновстановленого пенсійного віку. За положеннями ст.86 СК РФ, за відсутності домовленості та за наявності виключних обставин (тяжка хвороба, каліцтво неповнолітніх дітей або непрацездатних повнолітніх нужденних дітей, необхідність оплати стороннього догляду за ними, відсутність придатного для постійного проживання жилого приміщення та інші обставини) кожний із батьків може бути притягнутий судом до участі у додаткових витратах, викликаними цими обставинами. Порядок участі батьків у додаткових витратах та розмір цих витрат визначається судом, виходячи із матеріального та сімейного стану батьків і дітей, а також інших заслуговуючих на увагу інтересів сторін у твердій грошовій сумі, яка підлягає щомісячному платежу. Отже, ст.ст.85,86 СК РФ, які регулюють право на аліменти непрацездатних повнолітніх дітей та участь батьків у додаткових витратах на дітей, передбачають, що повнолітня дитина має бути непрацездатною. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що повнолітній син ОСОБА_5 який продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, непрацездатний у розумінні законодавства Російської Федерації, тобто є особою з інвалідністю І, ІІ або ІІІ групи або досяг загальновстановленого пенсійного віку. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Оскільки не доведена непрацездатність неповнолітнього сина у розумінні положень чинного сімейного законодавства РФ, то відсутній сенс обговорювати питання виключних обставин, матеріального і сімейного стану сторін та повнолітнього сина, а також інші обставини, які б мали істотне значення та могли вплинути на правові підстави стягнення самих аліментів і на визначення їх розміру, тобто допомоги батька повнолітньому сину, який продовжує навчання. У період із вересня 2019 року по жовтень 2021 року ОСОБА_2 шляхом переказу на картковий рахунок ОСОБА_1 перерахував 2 591 доларів США, що підтверджується випискою по рахунку АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.39-41). Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при вирішенні спору мав керуватися національним законодавством, оскільки матеріали справи містять належні докази того, що позивач та спільна дитина є громадянами України і не містять доказів того, що позивач позбавлена громадянства України, не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки для правильного застосування чинного законодавства при розгляді справ, що виникають із правовідносин батьків і дітей, які проживають на території різних країн, ключове значення має те, на території якої держави проживає дитина. Закон України «Про зупинення та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року №2783-ІХ опублікований 22 грудня 2022 року. За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з Російською Федерацією зупинено з 27 грудня 2022 року. Із огляду на вищевикладене, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, яким суд першої інстанції надав правильну юридичну оцінку. До спірних правовідносин застосований закон, який підлягав застосуванню. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні закону. Відповідно до положень ст.375 ЦПК України рішення суду першої інстанції залишається без змін. Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Підстави для скасування рішення та ухвалення нового - відсутні. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 04 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: