Постанова 4855 № 620/8399/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/8399/21 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області при проведенні йому перерахунку та обчислення пенсії з 01.04.2019, за розмірами грошового забезпечення, визначеними у оновленій довідці від 31.12.2020 № ФЧ55889 про розмір грошового забезпечення, складеної Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з обмеженням максимального розміру пенсії, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок, обчислення і виплату йому пенсії за вислугу років з 01.04.2019, в розмірі 83% грошового забезпечення, на підставі та видами грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії, визначеними в оновленій довідці від 31.12.2020 № ФЧ55889 про розмір грошового забезпечення, складеної Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, без обмеження виплати пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при перерахунку пенсії з 01.04.2019 протиправно обмежено її максимальним розміром, адже при перерахунку раніше призначеної пенсії не допускається звуження змісту та обсягу соціальних гарантій. Також зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, при проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019, на підставі оновленої довідки від 31.12.2020 № ФЧ55889 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, виданої Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , без обмеження пенсії максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено. До суду першої інстанції року надійшла заява від позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просить встановити термін для подання звіту про виконання рішення суду. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що позивач отримав виконавчі листи на примусове виконання рішення суду. Отже, судом першої інстанції не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також оцінивши докази наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої заяви та як наслідок відсутність підстав для її задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які судом першої інстанції невраховано, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити повністю. Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем до суду не подано. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду, слід залишити без змін з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, яке набрало законної сили 03.06.2021, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки належних їй при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку, а саме з 06.05.2017 по 17.09.2020. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки належних їй при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку, а саме, з 06.05.2017 по 17.09.2020, обчислений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", виходячи з розміру грошового забезпечення на час звільнення з військової служби. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII та статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічна норма закріплена в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно із положеннями частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України). Отже, вищезазначеними нормами права передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Колегія суддів звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. У Рішенні від 30 червня 2009 року N 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. З аналізу аналізу норм права вбачається, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У зазначеній нормі процесуального кодексу законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі N 539/3406/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. З матеріалів справи вбачається, що судове рішення по даній справі не виконано у повному обсязі, оскільки нарахована сума підвищення до пенсії виплачена не була та підтверджується листом Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконань рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністра юстиції від 24.02.2023 №3319. З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що станом на час розгляду Чернігівським окружним адміністративним судом заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суду у справі N 620/8399/21 не було виконано у повному обсязі. Наведені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач має намір ухилитися від виконання судового рішення, а тому колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданої позивачем заяви та вбачає існування правових підстав для її задоволення із встановленням відповідачу строку для подачі до Чернігівського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення у цій справі. Згідно п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України у згаданій редакції визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки не врахував наявності правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням суб`єктом владних повноважень судового рішення у цій справі. Проте, Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Верховна Рада України постановила затвердити Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 внесені зміни до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022 року внесені зміни до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ), яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Згідно з листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно до яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. Таким чином, суд вважає за необхідним встановити строк для подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області звіту про виконання рішення суду від 04 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 620/8399/21 з дати закінчення дії воєнного стану в Україні. Керуючись ст. ст. 235, 242-244, 250, 254, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року про відмову у встановленні судового контролю - скасувати та прийняти нове постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протягом тридцяти днів з дати закінчення дії воєнного стану в Україні подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 04 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 620/8399/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан