Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 548/303/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 р. Справа № 548/303/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С. за участю секретаря судового засідання Євсєєвої М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 14.03.2023, суддя Миркушіна Н.С., по справі № 548/303/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі територіального підрозділу Управління патрульної поліції в Полтавській області , Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Видашенка Андрія Вікторовича третя особа Хорольський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати постанову інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Видашенка А.В. у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 353815 від 30.01.2023, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 14.03.2023 позовні вимоги задоволено частково. Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 353815 від 30.01.2023, винесену інспектором роти № 2 Управління патрульної поліції в Полтавській області Видашенком А.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., а провадження в адміністративній справі закрито. Стягнуто з Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на судовий збір в сумі 536,80 грн. та на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на не врахування судом першої інстанції наявності у інспектора законної підстави для зупинки транспортного засобу позивача, оскільки автомобіль ВАЗ-21093 д.н.з. НОМЕР_1 підпадав під орієнтування про незаконне заволодіння транспортним засобом ВАЗ 210934. Крім того, апелянт посилався на практику Верховного Суду у подібних, на його думку, правовідносинах, викладену у постановах від 16.08.2019 у справі № 524/126/17, від 10.09.2019 у справі № 537/2324/17, від 25.09.2019 у справі № 127/19283/17. Також, апелянт вважав завищеною суму витрат на професійну правничу допомогу, яка стягнута судом першої інстанції, на рівні 3000 грн., зазначаючи, що такий розмір не є співмірним зі складністю справи, є непропорційним щодо предмета спору - скасування постанови у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає часковому задоволенню з таких підстав. Як встановлено судовим розглядом, 30.01.2023 інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Видашенком А.В. винесено постанову серії БАД № 353815 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. За даними оскаржуваної постанови, 30.01.2023 о 08 год. 50 хв. вул. Шевченка, 10, с. Вишняки Лубенського району Полтавської області, керуючи транспортним засобом ВАЗ-21093 д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи чинного страхового полісу про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.1 «г» Правил дорожнього руху. Позивач, не погоджуючись із постановою у справі про адміністративне правопорушення, звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимога поліцейського щодо пред`явлення позивачем поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у даному випадку була неправомірною. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до п. 2.1 "г" ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Одночасно статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» закріплено, що саме водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу. Таким чином, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, зазначеними вище нормами визначено, що відповідно до законодавства України на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису. В силу приписів статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Таким чином положення абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виключення з цього правила встановлені у пункті 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З указаним законодавчо визначеним обов`язком водіїв корелюються встановлені пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання правил дорожнього руху, в тому числі в аспекті наявності у водія відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.08.2019 у справі № 524/126/17 та від 21.11.2019 у справі № 522/22180/16-а. Таким чином, вимозі працівника поліції щодо пред`явлення для перевірки, визначеного п. 2.1 ПДР України переліку документів, обов`язково має передувати порушення водієм ПДР, скоєння дорожньо-транспортної пригоди або інші підстави, передбачені вищезазначеною статтею Закону. Апелянт, обґрунтовуючи наявність підстав для зупинки транспортного засобу позивача зазначав, що автомобіль ВАЗ-21093 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач підпадав під орієнтування про незаконне заволодіння транспортним засобом ВАЗ 210934, що і стало причиною його зупинки. Інших причин зупинки транспортного засобу позивача, окрім наведеної вище, із наданням відповідних доказів відповідачем ні у оскаржуваній постанові не зазначено, ні у ході судового розгляду справи не встановлено. Згідно з частинами першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідачем не доведено наявності підстав для зупинки автомобілю під керуванням позивача, визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а отже не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме - ненадання на вимогу інспектора для перевірки полісу обов`язкового страхування. Отже, враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскаржувана постанова не відповідає встановленим вимогам законодавства та критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак постанова серії БАД № 353815 від 30.01.2023 підлягає скасуванню. Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.08.2019 у справі № 524/126/17, від 10.09.2019 у справі № 537/2324/17, від 25.09.2019 у справі № 127/19283/17 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки фактичні обставини у вказаних справах та в цій справі № 548/303/23 не є подібними, а саме у ході розгляду судом касаційної інстанції перелічених справ була встановлена наявність законних підстав для зупинки транспортних засобів осіб, що притягались до адміністративної відповідальності на відміну від даної справи. Таким чином, у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Стосовно доводів апеляційної скарги в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнення судом на користь позивача витрат в сумі 3000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи. Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 15.02.2023 № б/н, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Руслана Павелко», детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро відповідно до договору про надання правничої допомоги від 16.02.2023, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 32 від 27.12.2022. Згідно з детальним описом робіт адвокатом надано наступні послуги: - попередня консультація щодо роз`яснення норм адміністративного судочинства та кодексу України про адміністративні правопорушення щодо скасування постанови про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення 1 год. 30 хв. 1342 грн.; - підготовка та подання адміністративного позову про скасування постанови про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 353815 від 30.01.2023 4 год. 5368 грн. Відповідно до змісту детального опису всього виконано робіт на суму 7381 грн., при цьому фактично сплачено 7000 грн. Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі послуги як попередня консультація щодо роз`яснення норм адміністративного судочинства та кодексу України про адміністративні правопорушення щодо скасування постанови про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення, підготовка та подання позову за своїм змістом є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складення адміністративного позову, до якого входить аналіз та вивчення нормативно-правової бази, документів, з урахуванням яких вони складаються, тобто у даному випадку складання позовної заяви, з огляду на що окреме їх виділення є необґрунтованим. Інші послуги, вказані у акті приймання-передачі, слід розглядати із застосовуванням принципу необхідності та дійсності наданих послуг із урахуванням юридичного результату для сторони, що досягнутий внаслідок таких послуг. Отже, в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі, реальним результатом, який відображено у детальному описі, стало складання позовної заяви. При цьому, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання позовної заяви критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, беручи до уваги, що предметом спору скасування постанови у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., колегія суддів доходить висновку, що визначений позивачем розмір для відшкодування на рівні 5368 грн. та стягнутий судом першої інстанції у розмірі 3000 грн. є завищеними, натомість співмірним розміром витрат на правничу допомогу у даній справі колегія суддів вважає 1500 грн., з огляду на що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу слід змінити. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - задовольнити частково. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 14.03.2023 по справі № 548/303/23 змінити в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу. Стягнути з Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (тисяча п`ятсот) грн. В іншій частині рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 14.03.2023 по справі № 548/303/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий