Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/9173/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 р. Справа № 480/9173/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 р. (ухвалене суддею Павлічек В.О.) по справі № 480/9173/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом від 01.04.2021 р. № 49, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги; зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом від 01.04.2021 р. № 49, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що наказом військового комісара ОСОБА_2 від 24.12.2012 р. № 265 полковника ОСОБА_1 , заступника військового комісара начальника відділу обліково-мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 , який наказом Міністра оборони України від 14.12.2012 р. № 992 (по особовому складу) звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) виключено із списків особового складу Харківського обласного військового комісаріату 24.12.2012 р. Згідно із довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.04.2013 р. Серія 10 ААВ № 591020, позивачу встановлено 3 групу інвалідності, у зв`язку з захворюванням пов`язаним з проходженням військової служби. У зв`язку із встановленням цієї групи інвалідності позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в сумі 91224 грн. Відповідно до довідки ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 від 15.10.2020 р. № 2/847, позивач у період з 22.04.2016 р. по 22.07.2016 р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Згідно із посвідченням серії НОМЕР_1 від 26.09.2016 р. позивачу наданий статус учасника бойових дій. Наказом Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 19.11.2020 р. № 15, позивача з 19.11.2020 р. виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення Сумського обласного військового комісаріату. Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.01.2021 року Серія 12 ААБ № 756730 позивачу встановлено III групу інвалідності в наслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Позивач отримав статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2 від 14.01.2021 р. Позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України щодо отримання одноразової грошової допомоги. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом від 01.04.2021 р. № 49, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки причинний зв`язок інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності. Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерством оборони України при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано належної оцінки обставинам справи, в тому числі, не було з`ясовано ту обставину, чи позивачу була встановлена 3 група інвалідності в 2013 та 2021 році через одне й те ж ушкодження здоров`я чи внаслідок різних, у зв`язку із чим спірне рішення прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (у подальшому - Закон № 2232-ХІІ), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, врегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 (в подальшому Порядок № 975). Пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства. Згідно із п. 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ, яка набрала чинності з 01.01.2014 р., якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. № 1774-VIII (який набрав чинності з 01.01.2017 р.) ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом 2, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється». Змістовно абзац другий частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Обидві ці норми (абзац 1 та 2 ч. 4 ст. 16-3 Закону 2011-XII) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. Таким чином, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється. Визначена у ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 04.03.2020 р. у справі № 240/5765/18, від 12.03.2020 р. у справі № 280/148/19, від 17.02.2021 р. у справі № 240/1623/20, від 19.09.2022 р. № 240/8578/20. Судовим розглядом встановлено, що позивачу встановлено 3 групу інвалідності, у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням військової служби, згідно із довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.04.2013 р. Серії 10 ААВ № 591020, в якій заначено дату чергового огляду 18.04.2015 р. Відповідно до витягу з особової справи позивача № 19277, 05.08.2015 р. на підставі Указу Президента України від 14.01.2015 р. № 15/2015 позивач призваний по частковій мобілізації до лав Збройних Сил України та наказом Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 19.11.2020 р. № 15 позивача з 19.11.2020 р. виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення Сумського обласного військового комісаріату. Крім того, у період з 22.04.2016 р. по 22.07.2016 р. позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. З 04.01.2021 р. позивачу встановлено III групу інвалідності в наслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.01.2021 р. Серії 12 ААБ № 756730. Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, вказане рішення прийнято відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку № 975, проте, вказане рішення не містять відомостей, що відповідачем при прийнятті рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги було з`ясовано ту обставину, чи позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності в 2013 році та 2021 році через одне й те ж ушкодження здоров`я чи внаслідок різних. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано належної оцінки усім обставинам, у зв`язку із чим спірне рішення прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта, спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст.ст. 243, 271, 286, 308, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 р. по справі № 480/9173/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич