Постанова 4824 № 757/1768/19-ц

Справа № 757/1768/19-ц Головуючий в суді І інстанції Литвинова І. В. Провадження № 22-ц/824/5673/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Мельника Я.С., суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В., за участі секретаря Шевчук А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виділення у натурі частки з спільної часткової власності, ВСТАНОВИВ: У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд виділити йому в натурі належну йому частку у домоволодінні, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 36/100 відповідно до варіанту висновку судового експерта №679/11-2018 від 27.11.2018, та виділити йому в натурі належну йому частку земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:82:262:0011 площею 0,1009 га по АДРЕСА_1 , у розмірі у вигляді ділянок загальною площею 244,25 кв. м. відповідно до варіанту висновку судового експерта №679/11-2018 від 27.11.2018, у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити земельну ділянку загальною площею 15,4 кв. м. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року визнано умови мирової угоди, укладеної 27 травня 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , відповідно до якої: - поділ житлового будинку між співвласниками здійснюється відповідно до фактичного порядку користування, що склався між співвласниками будинковолодіння з розмірами фактичних часток по площі та належних до них господарських будівель та споруд відповідно до таблиці (Додаток № 1) та схеми поділу житлового будинку (Додаток №2). - для забезпечення доступу ОСОБА_2 до відповідної частини житлового будинку, пропонується надати земельні ділянки загальною площею 244,55 кв м, а саме: - ділянку площею 190,35 кв м (0,019035) га, що на схемі позначена під № 1 (зображена блакитним кольором), яка проходить по точках: 1-27-2-12-13-10-1, зі сторонами: 13,59м-1,01м-1,87м-2,85м-лінія поділу проходить по лінії поділу житлового будинкум-13,38м, в тому числі ділянку, що на схемі позначена під № 1-1 (зображена блакитним кольором зі штрихуванням), яка проходить по точках: 2-12-13-26-27-2 площею 4,7 кв м (0,00047 га), зі сторонами: 1,87м-2,85м-1,0м-4,72м-1,01м, пропонується надати з обмеженим використанням для забезпечення ОСОБА_1 можливістю доступу, обслуговування та поточного ремонту житлового будинку, відповідно до п. 3.25 ДБН 360-92** та п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018; - ділянку площею 54,2 кв м (0,00542) га, що на схемі позначена під № 2 (зображена блакитним кольором), яка проходить по точках: 4-5-6-19-20-4, зі сторонами: 13,45м-4,0м-13,78м-2,86м-1,13м. - для забезпечення доступу ОСОБА_1 до відповідної частини житлового будинку господарських будівель і споруд, пропонується надати земельну ділянку площею 244,55 кв м (0,024455) га, що на схемі позначена під № 3 (зображена жовтим кольором), яка проходить по точках 21-20-19-6-7-17-25-15-14-13-12-11-22-21, зі сторонами: 1,0м-2,86м-13,78м-9,39м-10,12м-4,04м-1,01м-4,85м-лінія поділу проходить по лінії поділу житлового будинку-2,85м-5,51м-0,78м-3,4м, в тому числі ділянку, що на схемі позначена під № 3-1 (зображена жовтим кольором зі штрихуванням), яка проходить по точках: 14-23-24-25-15-14 площею 5,8 кв м (0,00058 га), зі сторонами: 1,0м-5,83м-1,05м-1,01м-4,85м, пропонується надати з обмеженим використанням для забезпечення ОСОБА_3 можливістю доступу, обслуговування та поточного ремонту житлового будинку, відповідно до п. 3.25 ДБН 360-92** та п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018. - для забезпечення доступу ОСОБА_3 до відповідної частини житлового будинку господарських будівель і споруд, пропонується надати земельну ділянку площею 504,5 кв м (0,05045) га, що на схемі позначена під № 4 (зображена зеленим кольором), яка проходить по точках: 9~10~14~15~25~17~7~8~9, зі сторонами: 13,04м~лінія поділу проходить по лінії поділу житлового будинкум-4,85м-1,01м~4,01м-10,12м~12,61м-39,13м. - земельну ділянку, що на схемі позначена під № 5 (зображена фіолетовим кольором), яка проходить по точках: 4-20-21-22-1.1-12-2-3-4, площею 15,4 кв м (0,00154 га), зі сторонами: 1,13м-1,0м-3,4м~0,78м-5,51м-1,87м-2,7м-7,2м пропонується залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . - площа земельних ділянок, які пропонується надати в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зменшилася на 7,7 кв м (для кожного) в зв`язку із наданням земельної ділянки в спільне користування. - схему поділу земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:262:0011 площею 0,1009 га, по АДРЕСА_1 зображено Додатку №

3. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі. Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що після затвердження судом мирової угоди він зробив повторний аналіз поділу земельних ділянок, оскільки частина земельної ділянки, що знаходилася на його частині подвір`я, зменшилася, чого не передбачала первинна домовленість між сторонами. Він переконаний, що замовником експертного дослідження ОСОБА_2 не було надано експерту Свістунову І. С. усі документи, що містяться у матеріалах справи, проведення експертного дослідження здійснювалося без натурного обстеження на місцевості і у його розпорядженні не було усіх матеріалів, які містяться у матеріалах справи. 10 серпня 2021 року на адвокатський запит адвоката Сахна О. В. від 20 липня 2021 року надійшла відповідь Департаменту земельних ресурсів КМДА, з якої вбачається, що дійсно є така земельна ділянка кадастровий номер 82:262:013 за адресою: АДРЕСА_1 , де розташований житловий будинок № 82 , і яка перебуває у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , площею ділянки 148, 3 м кв. Отже, якщо ОСОБА_3 додала до земельної ділянки належну їй 1/2 частину земельної ділянки за кадастровим номером 82:262:013 за адресою: АДРЕСА_1 , то (148,3 м кв / 3 = 49, 43 м кв). Тобто, у ОСОБА_2 у користуванні опинилося не 244,55 кв м як зазначено у висновку експерта, а 244,55 кв м + 49,43 м кв Тобто, у ОСОБА_2 у користуванні опинилося 293,98 м кв, а відтак частина земельної ділянки, що прилягає до входу у частину будинку ОСОБА_1 , має бути залишена за ним у повному обсязі, шляхом збільшення цієї частини на 49,43 м кв, як це і було десятками років сталого користування частинами земельної ділянки сторонами у справі. Окрім того, ні Печерський районний суд м. Києва ні експерт не дали висновку щодо правової природи земельної ділянки кадастровий номер 82:262:013 за адресою: АДРЕСА_1 в той час, коли поділу підлягала земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:82:262:0011, площею 0,1009 га по АДРЕСА_1 . Що це за земельна ділянка, оскільки не може бути дві різні земельні ділянки одна на одній і за однією адресою. Від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує, що ОСОБА_1 принаймні з 19 липня 2007 року було відомо про існування земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:82:262:0013. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 1, 2 частини четвертої статті 423 ЦПК України, переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, і докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року визнано умови мирової угоди, укладеної 27 травня 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , які є сторонами у справі № 757/1768/19-ц за позовом ОСОБА_2 про виділення в натурі частки зі спільної часткової власності (а. с. 124-127). Статтею 423 ЦПК України передбачений вичерпний перелік підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Відповідно до частини першої ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише у межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22 січня 2019 року (пункт 26)). Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (зазначена постанова у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28)). Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14 квітня 2021 року (пункт 6.38)). На підставі викладеного, перевіривши наявні у матеріалах справи докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені заявником доводи щодо його аналізу поділу земельних ділянок та застосування норм законодавства не є нововиявленими обставинами, а є лише переоцінкою, оцінених судом у процесі розгляду справи, доказів, тому докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Доводи апеляційної скарги співпадають з доводами заявника в суді першої інстанції, яким надана належна правова оцінка місцевим судом, та зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: