Постанова 4824 № 757/9483/23-ц

Справа №757/9483/23-ц Головуючий в суді І інстанції Григоренко І.В. Провадження № 22-ц/824/4744/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Мельника Я.С., суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В., за участі секретаря Медведчук Д.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 27.12.2007 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «Аваль» в особі начальника Базового відділення Рівненської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк» було укладено кредитний договір № 014/53-05/69139, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 20 300,00 доларів США. З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 27.12.2007 року № 014/53-05/69139 між ним та банком було укладено договір іпотеки земельної ділянки. Зазначав, що у зв`язку із його заборгованістю перед банком, для врегулювання проблемної заборгованості, АТ «Райффайзен Банк» запропонувало йому припинити кредитні зобов`язання шляхом сплати узгодженої суми заборгованості у розмірі 5 825,00 доларів США, яку ним було сплачено відповідно до квитанцій від 25.11.2016 року та від 30.11.2016 року. Однак, після виконання умов домовленостей щодо сплати грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27.12.2007 року № 014/53-05/69139, банк поставив його перед фактом, що необхідно укласти відповідний договір про часткове прощення боргу, і тільки після підписання ним цього договору, здійснив часткове прощення його боргу за кредитним договором. Так, 30.11.2016 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 було укладено договір про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року. Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2018 року у справі № 569/6710/17 позов ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково: визнано неправомірними дії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо прощення (анулювання) боргу та списання кредитної заборгованості за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 у розмірі 1 508 513 грн. відповідно до офіційного курсу Національного банку України на день погашення; визнано удаваним укладений 30.11.2016 року договір про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року; визнано припиненими кредитні зобов`язання за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року, у зв`язку з переданням позичальником відступного у розмірі 21 137,14 грн. відповідно до офіційного курсу Національного банку України на день погашення. Крім того, вказує, що він звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Так, під час розгляду вказаної адміністративної справи № 817/1127/18 на виконання вимог ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2022 року про витребування доказів, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надало копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з якого йому стало відомо про те, що банк в 4 кварталі 2016 року нарахував та виплатив йому дохід у розмірі 435 908,44 грн. (ознака доходу 126). Проте, оскільки заочним рішенням суду від 22.01.2018 року у справі № 569/6710/17 встановлено, що банк не мав правових підстав для анулювання і списання за рахунок страхового резерву боргу за кредитним договором, у нього не можуть виникати, зокрема, податкові зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету. Крім того, відсутні докази щодо повідомлення його про суми прощеного боргу, у зв`язку із укладенням правочину щодо припинення кредитних зобов`язань. Також ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не мав права подавати відомості про отримання ним доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126), яке він не отримував, відтак, вважає, що АТ «Райффайзен Банк» має провести коригування податкової звітності шляхом виключення рядка 238 з Податкового розрахунку сум, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум отриманого з них податку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 4 квартал 2016 року (форма 1-ДФ). У зв`язку з вищевикладеним, просив суд зобов`язати відповідача провести коригування податкової звітності шляхом виключення рядка 238 з Податкового розрахунку сум, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум отриманого з них податку Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за 4 квартал 2016 року (форма 1-ДФ), та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішення, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи, в якій посилається на викладені ним в позовній заяві обставини. Від представника АТ «Райффайзен Банк» надійшли до суду письмові пояснення, в яких він заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі начальника Базового відділення Рівненської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк» (), та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 014/53-05/69139, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 20 300,00 доларів США. Станом на 24.11.2016 року у ОСОБА_1 виникла загальна заборгованість перед банком по кредиту на суму 26 513,35 доларів США. АТ «Райффайзен Банк Аваль» листом № 114-39/11-2356 від 24.11.2016 року для врегулювання проблемної заборгованості було запропоновано припинити кредитні зобов`язання шляхом сплати ОСОБА_1 узгодженої суми заборгованості. ОСОБА_1 скористався пропозицією банку щодо врегулювання заборгованості та, відповідно до квитанцій від 25.11.2016 року та від 30.11.2016 року, сплатив узгоджену суму. 30.11.2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір про часткове погашення боргу за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року. Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2018 року у справі № 569/6710/17 позов ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання удаваним правочину про розірвання кредитного договору шляхом прощення кредитної заборгованості та визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором задоволено частково: визнано неправомірними дії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо прощення (анулювання) боргу та списання кредитної заборгованості за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 у розмірі 1 508 513,00 грн. відповідно до офіційного курсу Національного банку України на день погашення; визнано удаваним укладений 30.11.2016 року договір про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року, укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 ; визнано припиненими кредитні зобов`язання за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 , у зв`язку з переданням позичальником відступного у розмірі 21 137,14 грн. відповідно до офіційного курсу Національного банку України на день погашення. Разом з тим, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, ОСОБА_1 за період часу з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року отримав у 4-му кварталі 2016 року додаткове благо від АТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 435 908,44 грн. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем безпідставно включено до звіту форми 1ДФ інформацію, для подачі в податкову, в частині прощеного боргу. Перевіривши наявні матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неефективності обраного позивачем способу захисту, оскільки банк, маючи статус податкового агента, зобов`язаний подавати у строки, які встановлені ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування, а в позивача, за умови прийняття відповідного рішення органом державної фіскальної служби про донарахування сум податку, наявна можливість його оскаржити, в тому числі, в порядку адміністративного судочинства, чим він і скористався, як вбачається зі справи № 817/1127/18. Встановивши, що укладеним сторонами договором або Законом не передбачено права позивача вимагати подання банком до органу державної фіскальної служби уточнюючий розрахунок за певною формою, а позивач не довів порушення відповідачем будь-яких його цивільних прав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неефективність обраного ним способу захисту та про відмову у задоволенні позову. Питання щодо оподаткування податком з доходу фізичних осіб регламентується ПК України, яким визначено порядок вирішення спірних питань, зокрема щодо донарахованих сум податків, оскарження відповідних рішень органів державної фіскальної служби. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.01.2021 року у справі № 127/19062/18-ц (провадження № 61-8292св19) та від 21.02.2020 року у справі № 757/1958/16-ц (провадження № 61-2005св19). Доводи апелянта співпадають з доводами позивача в суді першої інстанції, зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: