Постанова 4824 № 761/34269/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4388/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року м. Київ Справа № 761/34269/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року, постановлену у складі судді Фролової І.В., у справі за скаргою Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», заінтересована особа - ОСОБА_1 , на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шеремета Олександра Вікторовича, встановив: У вересні 2021 року скаржник ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шеремета О.В., в якій просив: - визнати дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета О.В. в частині надмірно стягнутих коштів, що підлягали відрахуванню як сума обов`язкових податків і зборів, протиправними. - стягнути із старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета О.В. надмірно стягнуті кошти в розмірі 9651 грн. 98 коп. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року скаргу задоволено частково. Визнано дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича в частині надмірно стягнутих коштів, що підлягали відрахуванню як сума обов`язкових податків і зборів - протиправними. В іншій частині вимог - відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою, 30 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в частині стягнення із старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Шеремета О.В. надмірно стягнутих коштів в розмірі 9 651,98 грн. закрити провадження, а в іншій частині - скаргу залишити без задоволення, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, не зважаючи на те, що виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 було відкрито за виконавчим листом № 761/34269/19 від 03.11.2020 на. загальну суму стягнення у розмірі 49 497,36 грн., яка включає заборгованість із заробітної плати, судовий збір та витрати на правничу допомогу, які стягувалися у примусовому порядку з ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 , помилково дійшов до висновку, що вся сума, яка належить до стягнення за зазначеним виконавчим провадженням, є заробітною платою. Крім того, суд, вивчивши судові рішення у цивільній справі № 761/34269/19, необґрунтовано вважав, що сума, яка належала до стягнення за зазначеним виконавчим провадженням ототожнюється із середнім заробітком за час вимушеного прогулу. Хоча у справі № 761/34269/19 розглядалися правовідносини, що утворилися при звільненні апелянта, і стосувалися стягнення заборгованості із заробітної плати, що утворилася під час його роботи у скаржника. Це, в свою чергу, призвело до помилкового взяття судом до уваги правової позиції, що висловлена в постанові Верховного Суду у справі № 359/10023/16-ц. Також, суд не застосував до спірних правовідносин положення ст. 129 Конституції України, ч.1 ст. 18 ЦПК України та положення п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Натомість суд застосував положення Податкового кодексу України, які не вправі був застосовувати при розгляді питання виконання рішення суду за виконавчим листом в повному обсязі. В результаті чого, суд першої інстанції своєю ухвалою допустив перегляд постанови Київського апеляційного суду від 15.09.2020 у справі № 761/34269/19. Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 15.09.2020 р., стягнуто з скаржника на користь апелянта невиплачену частину заробітної плати в сумі 15 300 грн., невиплачені премії в сумі 14 526,36 грн., судовий збір в сумі 1921 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 17 750 грн. При цьому, у резолютивній частині вказаної постанови суду апеляційної інстанції не зазначено, що ці суми, які стягуються, визначені без вирахування податків та зборів. Тому, за вказаним судовим рішенням Шевченківським районним судом м.Києва з метою примусового стягнення вказаних сум 03.11.2020 р. видано виконавчий лист 761/34269/19, де зазначено загальну суму в розмірі саме 49 497,36 грн. Тобто, фактичним повним виконанням рішення у даному випадку з врахуванням його резолютивної частини, вважається сплата боржником (скаржником) на користь стягувача (апелянта) всієї суми, зазначеної у виконавчому листі, а саме 49 497,36 грн. і саме така сума була стягнута з боржника (скаржника), а тому, жодних порушень з боку старшого державного виконавця Шеремета О.В. допущено не було. В судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати. Представник скаржника ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України»Дараган О.Ю. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного. Звертаючись до суду зі даною скаргою, скаржник посилався на те, що в провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебувала справа № 761/34269/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», третя особа - професійна спілка працівників Центру про стягнення невиплаченої частини заробітної плати і премії, визнання протиправним та скасування наказу. Постановою Київського апеляційного суду від 15.09.2020 у справі № 761/34269/19 апеляційну скаргу стягувача задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2020 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача невиплаченої частини заробітної плати та невиплачених премій скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, стягнуто з Центру на користь стягувача невиплачену частину заробітної плати у розмірі 15 300 грн., невиплачені премії у розмірі 14 526,36 грн., судовий збір у розмірі 1921 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 17 750 грн. В подальшому, на підставі виконавчого листа № 761/34269/19 від 03.11.2020 постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета О.В. від 08.12.2020 було відкрито виконавче № НОМЕР_1 щодо стягнення з боржника коштів в розмірі 49 497,36 грн. 07 липня 2021 року старшим державним виконавцем Шереметом О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі виконання у повному обсязі. Однак, перед винесенням цієї постанови, з рахунку Центру за платіжною вимогою суб`єкта оскарження №63841140-32 від 02.06.2021 були безпідставно стягнуті кошти в сумі 9651,98 грн. З метою повернення надмірно стягнутих коштів, Центр звернувся із заявою № 14/260/Б від 19.07.2021 до суб`єкта оскарження, на що останній повідомив своїм листом № 139847 від 17.08.2021 про відсутність надмірно стягнутих коштів. На підставі викладеного ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» звернувся із відповідною скаргою до суду. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» державним виконавцем була стягнута сума середнього заробітку в розмірі, зазначеному в рішенні суду, без вирахування податків і зборів, які підприємство повинно сплатити як податковий агент. Такі дії державного виконавця при виконанні рішення суду не можна вважати законними, оскільки вони призвели до стягнення з боржника у виконавчому провадженні надмірних сум. Враховуючи встановлені судом обставини, оцінивши досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги в частині визнання дій державного виконавця неправомірними, оскільки на час їх вчинення вони не узгоджувались з положеннями ст.168 Податкового кодексу України. Стосовно вимоги скаржника щодо стягнення із старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета О.В. надмірно стягнутих коштів в розмірі 9651,98 грн., суд зазначив наступне. Надмірно стягнуті в ході виконавчого провадження грошові кошти в розмірі 9 651,98 грн. були перераховані стягувачу у виконавчому провадженні на виконання рішення суду. Крім того, право заявника щодо завдання підприємству збитків в зв`язку з необхідністю сплатити податки в подвійному розмірі з виплачених за рішенням суду коштів може бути захищено шляхом пред`явлення відповідного позову. Таким чином, в цій частині скарга не підлягає задоволенню. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги. З висновками суду першої інстанції в частині задоволення скарги колегія суддів погоджується, вважає їх законними і обґрунтованими. Як встановлено судом першої інстанції, в провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебувала справа № 761/34269/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: професійна спілка працівників Центру, про стягнення невиплаченої частини заробітної плати і премії, визнання протиправним та скасування наказу. З Єдиного державного реєстру вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/34269/19 від 26 травня 2020 року позов було задоволено частково. Визнано протиправним наказ ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» № 401к від 29.05.2019 р. про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та скасовано його. Стягнуто з ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 6685 грн. 07 коп., з яких: 768 грн. 40 коп. - судові витрати по сплаті судового збору; 5916 грн. 67 коп. - витрати на професійну правничу допомогу. Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 апеляційну скаргу ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача невиплаченої частини заробітної плати та невиплачених премій - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 невиплачену частину заробітної плати у розмірі 15 300 грн., невиплачені премії у розмірі 14 526 грн. 36 коп. Стягнуто з ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1921 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 17 750 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. На підставі виконавчого листа № 761/34269/19, виданого 03.11.2020 року, постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета О.В. від 08.12.2020 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» коштів в розмірі 49 497,36 грн. (а.с. 11). Вищезазначену постанову було отримано ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України»14 грудня 2020 (а.с. 13-14), на виконання якої 17 грудня 2020 року були здійснені наступні перерахування: - 39 845,38 грн. на рахунок Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з призначенням платежу: стягнення на користь ОСОБА_1 зг. Постанови від 08.12.2020 ВП № НОМЕР_1 відповідно до платіжного доручення № 2517 від 17.12.2020. (а.с. 15). - 8909,52 грн. на рахунок УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва з призначенням платежу: 101;20015794; утримання податку з доходів найманих працівників з ОСОБА_1 зг. Постанови від 08.12.2020 ВП № НОМЕР_1 відповідно до платіжного доручення №2521 від 17.12.2020 (а.с 16). - 742,46 грн. на рахунок УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва з призначенням платежу: 101 ;20015794; 11011000; утримання військового збору з ОСОБА_1 зг. Постанови від 08.12.2020 ВП № НОМЕР_1 відповідно до платіжного доручення № 2522 від 17.12.2020 (а.с. 17). Всього ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» здійснено перерахування на загальну суму у розмірі 49 497,36 грн., що вказує на фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Крім того, на рахунок Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перераховано: - 4949,74 грн. з призначенням платежу: Оплата виконавчого збору зг. Постанови від 08.12.2020 ВП № НОМЕР_1 відповідно до платіжного доручення №2516 від 16.12.2020 (а.с 18). - 300 грн. з призначенням платежу: Оплата мінімальних витрат виконавчого провадження зг. Постанови від 08.12.2020 ВП №63841140 відповідно до платіжного доручення № 2515 від 16.12.2020 (а.с. 19). ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» звертався до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з клопотаннями про закінчення виконавчого провадження від 18.12.2020 № 14/402/Б та від 22.02.2021 № 14/76/Б, а також з заявою від 18.05.2021 № 14/178/Б про вжиття заходів щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. (а.с. 20-25; а.с. 26-31; а.с. 32-33) Згідно з платіжною вимогою № НОМЕР_1-32 від 02.06.2021 з рахунку ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» на рахунок Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зараховано 9651, 98 грн. з призначенням платежу: примусове списання коштів відповідно до ст. 3,18,48,52 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі виконавчого листа № 761/34269/19 від 03.11.2020 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва по стягнення коштів в розмірі 9651, 98 грн. (а.с. 38), про що також свідчать виписки з особового рахунку за 14.06.2021 року про примусове списання у розмірі 5870, 06 грн.; за 06.07.2021 року у розмірі 3781, 92 грн. (а.с. 39,40). 07 липня 2021 року старшим державним виконавцем Шереметом О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» звернувся до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою № 14/260/Б від 19.07.2021 про повернення надмірно стягнутих коштів у розмірі 9651, 98 грн. (а.с. 41-44). Листом від 17.08.2021 року № 139847 Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» про відсутність надмірно стягнутих коштів (а.с. 45). Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії . Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 15.09.2020 у справі № 761/34269/19, зокрема, її резолютивної частини, з ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 стягнуто невиплачену частину заробітної плати у розмірі 15 300 грн., невиплачену премію у розмірі 14 526 грн. 36 коп. Про те, що вказані суми розраховані до стягнення без утримання із них необхідних податків і зборів, або про необхідність утримання із цих сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору - у постанові не зазначено. Встановлено, що з ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» державним виконавцем була стягнуто суму заробітної плати ( надбавки та премії) в розмірі, зазначеному в рішенні суду, без вирахування податків і зборів, які підприємство повинно сплатити як податковий агент. Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (ПК України) визначено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку. Заробітна плата та премія є об`єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5 відсотка об`єкта оподаткування (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 ПК України. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, поняття якого визначено підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 16 цього Кодексу і ставку військового збору, встановлену підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України. У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17 (провадження № 61-12609св20) зазначено, що: «оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення». Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17, від 23 грудня 2021 року у справі № 607/1429/17, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. Отже, суми, які Київським апеляційним судом визначено до стягнення з ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 як невиплачена частина заробітної плати та премія, обраховані без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми невиплаченої частини заробітної плати та премії, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» при виконанні судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми невиплаченої частини заробітної плати і премії при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена ОСОБА_1 на підставі судового рішення сума невиплаченої частини заробітної плати та премії зменшується на суму податків і зборів. Встановивши, що з ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» старшим державним виконавцем була стягнута сума невиплаченої заробітної плати та невиплачених премій в розмірі, зазначеному в рішенні суду, без вирахування податків і зборів, які підприємство повинно сплатити як податковий агент, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані дії старшого державного виконавця щодо виконання судового рішення без віднімання сум податків і зборів є неправомірними. Доводи апеляційної скарги про те, що у резолютивній частині вказаної постанови суду апеляційної інстанції не зазначено, що ці суми, які стягуються, визначені без вирахування податків та зборів, а тому судовим рішенням видано виконавчий лист № 761/34269/19 про стягнення коштів на загальну суму в розмірі саме 49 497,36 грн. і саме така сума була стягнута з боржника (скаржника), а тому жодних порушень з боку старшого державного виконавця допущено не було, колегія суддів відхиляє, оскільки ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» є податковим агентом по відношенню до ОСОБА_1 , а відтак зобов`язаний утримувати податок із суми невиплаченої частини заробітної плати та премії за рахунок ОСОБА_1 , використовуючи ставку податку на доходи фізичних осіб та ставку військового збору, враховуючи те, що справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, в даному випадку, «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України». З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали першої інстанції в цій частині є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в ухвалі суду, а тому ухвалу суду в цій частині слід залишити без змін. Разом з тим, щодо відмови у задоволенні скарги про стягнення із старшого державного виконавця надмірно стягнутих коштів у розмірі 9 651,98 грн., колегія суддів враховує наступне. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) зазначено, що «відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Попередніми судовими інстанціями в порядку статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) установлено, що ухвалою від 19 червня 2012 року в справі № 1/19 Господарський суд Луганської області визнав недійсною в частині стягнення з позивача 2467967,79 грн. постанову Відділу примусового виконання від 26 березня 2012 року. Зазначене свідчить про безпідставне стягнення Відділом примусового виконання виконавчого збору в сумі 2467967,79 грн., у зв`язку з чим підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позову, втім зазначає, що стягнення спірної має відбуватися на підставі норми статті 1212 ЦК України». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) зазначено, що «якщо ж спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, і виконавець звернувся до суду цивільної юрисдикції (як у цій справі), то підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду. … Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії». У скарзі ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» просив, в тому числі, стягнути із старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета О.В. надмірно стягнуті кошти в розмірі 9651,98 грн. Водночас, державний виконавець заперечує перебування на депозитному рахунку відділу зазначених коштів та зазначає, що стягнуті кошти на момент винесення ухвали вже перераховано на користь стягувача. Отже, в цій справі наявний спір про право. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 191/1052/18, такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішується спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу суду, а тому ухвала суду першої інстанції в частині відмовиу задоволенні скарги ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення із старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета О.В. надмірно стягнутих коштів у розмірі 9651 грн. 98 коп. підлягає скасуванню та скарга Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» в цій частині підлягає залишенню без розгляду, у зв`язку з наявністю спору про право. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375 - 379, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року - скасувати в частині відмови у задоволенні скарги Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення із старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича надмірно стягнутих коштів у розмірі 9651 грн. 98 коп. та скаргу Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» в цій частині - залишити без розгляду. В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 08 травня 2023 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.