Постанова 4821 № 707/781/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/284/23 Справа № 707/781/23 Категорія: ч. 2 ст. 172-7 КУпАП Головуючий у І інстанції Суходольський О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2023 року м. Черкаси Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Степаненка О.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Черкаського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючу депутатом Будищенської сільської ради, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 536 грн. 80 коп. ВСТАНОВИВ З постанови судді вбачається, що 15 квітня 2021 року ОСОБА_1 , будучи депутатом Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, та відповідно до підпункту «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон) суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією в порушення вимог п.3 ч.1 ст.28 Закону, прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час голосування «за» питання «Про виплату одноразової нецільової матеріальної допомоги ветеранам з нагоди 76-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні» під час засідання 13 сесії Будищнеської сільської ради, враховуючи той факт, що питання стосувалось її близької особи (чоловіка), проголосувавши за таку виплату, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову, провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Підставами для скасування постанови, на думку апелянта, є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам адміністративного провадження; істотне порушення вимог процесу судового розгляду адміністративної справи. Вказує про порушення права на захист ОСОБА_1 , оскільки суд першої інстанції, в порушення ч. 2 ст. 268 КУпАП, незважаючи на заявлене стороною захисту клопотання про відкладення судового засідання за наявності поважної причини неявки до суду, розглянув справу за відсутності останньої. При цьому, суддя критично оцінив та не врахував поважність причин неявки в судове засідання - хворобу ОСОБА_1 . Заразом суддя у своєму рішенні зробив безпідставні висновки про зловживання процесуальними правами ОСОБА_1 так і її захисником, що могло, на думку судді, призвести до затягування розгляду справи та порушення норм ст. 38 КУпАП. Окрім того, не було розглянуто його клопотання про проведення судового розгляду із застосуванням повного фіксування технічними засобами судового процесу, яке він подав до суду, посилаючись на положення ст. 129 Конституції України Наводить доводи щодо неповноти судового розгляду, адже суд не заслухав ОСОБА_1 , не дослідив докази, які вона бажала подати, а також не були розглянуті її клопотання. Сторона захисту стверджує, що в діях ОСОБА_1 не має суб`єктивного складу адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 172-7 КУпАП, який передбачає умисел. Приводить версію подій, за якою ОСОБА_1 на 13 позачерговій сесії Будищенській сільської ради 15 квітня 2021 року, при обговоренні питання №1, заявила про наявний конфлікту інтересів (чоловік у списках), що ставить під сумнів наявність умислу під час голосування щодо виплати нецільової матеріальної допомоги її чоловіку. Переконаний, що суддя в описовій частині свого рішення помилково оцінює як доказ додаток до рішення - список осіб, які є інвалідами війни, і до якого входить ОСОБА_2 , котрий є чоловіком ОСОБА_1 , при умові, що питання, за яке проголосовано ОСОБА_1 «Про виплату одноразової нецільової матеріальної допомоги ветеранам з нагоди 76-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні» стосувалось ветеранів війни, які по суті не є тотожними статусами. Тому ОСОБА_1 голосувала за виділення допомоги ветеранам, яким її чоловік не являється. Будь-які поіменні списки ветеранів, чи інших пільговиків на сесії не оголошувались. Зауважує, що у справі наявний витяг з протоколу, який не містить всієї інформації. Стверджує, що ОСОБА_1 , голосуючи за матеріальну допомогу ветеранам, не могла передбачити, що можливо вона також голосує і за виділення допомоги інвалідам, учасникам бойових дій, воїнам інтернаціоналістам, дружинам загиблих та померлих учасників війни, учасникам ВВВ тощо. З оглядну на викладене, на думку захисника, ОСОБА_1 , перед голосуванням цього питання, не мала конфлікту інтересів, а тому не приймала рішення в умовах реального конфлікту інтересів. При апеляційному розгляді були заслухані: -ОСОБА_1 та її захисник Степаненко О.М., які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені; - прокурор Черкаської окружної прокуратури Гречаник Р.І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість постанови судді. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Степаненка О.М., прокурора Гречаника Р.І., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності із законом. Дані вимоги закону суддею районного суду не були виконані. Суддя районного суду, не дивлячись на наявність клопотання захисника про відкладення судового засідання через погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 , розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, чим не виконав приписи ч. 2 ст. 268 КУпАП щодо обов`язкової участі такої особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-7 КУпАП. Прийнявши таке рішення, суд першої інстанції його мотивував тим, що сторона захисту неодноразово заявляла клопотання про відкладення розгляду справи, через необхідність ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи та для отримання правової допомоги, ознайомлення захисника з матеріалами справи та підготовки відповідних клопотань, заявленого відводу судді. Суд першої інстанції таку поведінку сторони захисту визнав як затягування судового процесу та строків розгляду справи, зловживання процесуальними правами. При цьому суд констатував, що строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за даним протоколом спливає 15 квітня 2023 року. Апеляційний суд не погоджується з рішенням суду першої інстанції про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-7 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тим більше за наявності клопотання захисника про відкладення судового засідання через погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 , що підтверджувалось відповідної довідкою. Суддя районного суду не навів належного мотивування, що сторона захисту безпідставно затягувала строки розгляду справи про адміністративне правопорушення. Наявність клопотань про залучення захисника, ознайомлення з матеріалами справи, заявлений відвід судді, в задоволенні якого було відмовлено, клопотання про відкладення справи через погіршення стану здоров`я, не свідчить, що сторона захисту зловживала своїми права. При цьому можливість прийняття рішення про закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обумовлювалось не процесуальної поведінкою сторони захисту, а направленням справи до суду за місяць до закінчення дворічного строку, передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП. Законодавство про адміністративні правопорушення не передбачає фіксування судового процесу. Разом з тим, не прийняття за відповідним клопотанням рішення суддею про повне фіксування технічними засобами судового процесу, не відповідає основними засадами судочинства (п. 6 ч. 1 ст. 129 Конституції України), цебто конституційній нормі, яка є нормою прямої дії. Суд першої інстанції, розглянувши справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, не забезпечив можливість ОСОБА_1 надати пояснення з приводу обставин справи про адміністративне правопорушення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Всупереч ст. 252 КУпАП, судом першої інстанції оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що не ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд, шляхом проведення апеляційного розгляду за участі сторони захисту та прокурора, було поновлено право особи бути присутнім в судовому засіданні та були встановлені підстав для закриття справи Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідальність за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП настає за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Закон під реальним конфліктом інтересів розуміє суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень При реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Для встановлення реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. У даному випадку ОСОБА_1 визнано винною, що вона 15 квітня 2021 року при голосуванні прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час голосування «за» питання «Про виплату одноразової нецільової матеріальної допомоги ветеранам з нагоди 76-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні» під час засідання 13 сесії Будищнеської сільської ради, враховуючи той факт, що питання стосувалось її близької особи - ОСОБА_2 , котрий є її чоловіком, проголосувавши за таку виплату. Ці обставини знайшли своє відображення у протоколі про адміністративне правопорушення№ 132-2023 від 16 березня 2023 року. Разом з тим, фактичні дані цього протоколу не в повній мірі відповідають диспозиції ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, адже ОСОБА_1 15 квітня 2021 року при голосуванні на засідання 13 сесії Будищнеської сільської ради не приймала будь-якого рішення, в тому числі в умовах реального конфлікту інтересів. У даному випадку мова може йти про вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів під час такого голосування. У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти Російської Федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами. Проте зазначені в протоколах обставини не підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції іншими доказами. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 висловлювала заперечення щодо своєї винуватості в його вчинені, вказавши, що повідомляла про конфлікт інтересів. Утім суддя при розгляді справи не надав оцінки вказаним поясненням ОСОБА_1 . Суддя місцевого суду, оцінивши та дослідивши приведені у судовому рішенні докази в їх сукупності, прийшов до неправильного висновку, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Апеляційній суд стверджує, що наявні докази у справі не підтверджують наявність в діях ОСОБА_2 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 171-7 КУпАП. За версією подій, котра наведені в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 на 13 позачерговій сесії Будищенській сільської ради 15 квітня 2021 року, при обговоренні питання №1, заявила про наявний конфлікту інтересів (чоловік у списках). При цьому, зі змісту апеляційної скарги та пояснень ОСОБА_1 вбачається, що поіменні списки ветеранів, чи інших пільговиків на сесії не оголошувались. Також, відповідно до цієї версії, питання, за яке проголосовано ОСОБА_1 «Про виплату одноразової нецільової матеріальної допомоги ветеранам з нагоди 76-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні» стосувалось ветеранів війни, котрим не є її чоловік. Суд першої інстанції, як на доказ винуватості ОСОБА_1 , послався на додаток до рішення №13-15/VIII «Про виплату одноразової нецільової матеріальної допомоги ветеранам з нагоди 76-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні», згідно з якою, у списку осіб, які являються інвалідами війни та зареєстровані на території Будищенської сільської ради станом на 12 квітня 2021 року під № п/п 3 є ОСОБА_3 , 1962 року народження, сума 2000 грн. Водночас з витягу з протоколу цієї сесії видно, що конкретні прізвища осіб, яким буде виплачена грошова допомога, не обговорювалось. При цьому в матеріалах справи відсутні відомості про порядок та процедуру складання списку осіб, які є інвалідами війни та зареєстровані на території Будищенської сільської ради станом на 12 квітня 2021 року. Також не має даних про ознайомлення депутатів сільської ради, зокрема ОСОБА_1 , з цим списком. З витягу з протоколу сесії випливає, що на сесії відбулась дискусія щодо суми цієї грошової допомоги мешканцям територіальної громади, що мають особливий статус: чорнобильці, воїни інтернаціоналісти, учасники бойових дій тощо. При цьому при голосуванні зі конкретні суми грошової допомого: вдовам 500 грн., інвалідам війни (9 осіб), в тому числі ветерану 2000 грн., всі інші 1000 грн., за проголовувало 13 осіб, з 19 присутніх депутатів та сільського голови. Як пояснила ОСОБА_1 вона при вказаному голосуванні свідомо не брала участь, через наявність конфлікту інтересів, про який вона раніше повідомила на сесії. Згідно з матеріалів справи ОСОБА_3 є постраждалим внаслідок ЧАЕС І категорії інвалід війни ІІІ групи. На вказаній сесії, крім питання № 15 - «Про виплату одноразової нецільової матеріальної допомоги ветеранам з нагоди 76-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні», також розглядалось питання №14 «Про виплату одноразової нецільової матеріальної допомоги учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС до 35-х роковин Чорнобильської катастрофи». Утім до матеріалів справи не долучено, яким чином було проголосовано це питання, зокрема ОСОБА_1 . Цебто неможливо визначити відношення ОСОБА_1 до цього голосування, з урахуванням статусу її чоловіка, котрий є постраждалим внаслідок ЧАЕС. З урахуванням наведеного, апеляційний визнає, що версія ОСОБА_1 , за якої вона не могла знати, що при голосуванні на сесії за питання № 15 «Про виплату одноразової нецільової матеріальної допомоги ветеранам з нагоди 76-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні» вона голосує за отримання її чоловіком, котрий не є ветеранам Другій світовій війні, 2000 грн. не спростована наявними доказами, цебто не доведено, що ОСОБА_1 мало умисел на вчинення корупційного адміністративного правопорушення. За таких обставин постанова судді не відповідає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), котра декларує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. При цьому відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»). Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, з урахуванням встановлення апеляційним судом відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Степаненко О.М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Черкаського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2022 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП - скасувати. Закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.Ф. Люклянчук