Постанова 4873 № 910/8661/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" травня 2023 р. Справа№ 910/8661/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Барсук М.А. суддів: Пономаренка Є.Ю. Руденко М.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 року у справі №910/8661/22 (суддя Алєєва І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 170 076, 87 грн., - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 170 076,87 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Акціонерне товариство «Українська залізниця», як перевізник належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу, до якого перейшло право вимоги до залізниці згідно переуступних написів, здійснених одержувачем, збитки у розмірі 170 076,87 грн., заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» збитки в розмірі 170 076 грн. 87 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 грн. 00 коп. В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 125 560,82 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 року у справі №910/8661/22 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у представників АТ «ДТЕК Західенерго» в період часу з 01.01.2022 по 31.01.2022 відсутні повноваження на вчинення передавального напису на спірних накладних; судом було необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про витребування у позивача посвідчення про якість вугілля, яке перевозилось, з показником проценту вологості; позивачем не надано жодних доказів на підтвердження сплати вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, тому не доведено наявності в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення. Разом з цим в апеляційній скарзі відповідач просив в порядку п. 6 ч. 1 ст. 267 ГПК України витребувати від позивача посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результат аналізу лабораторії, які відповідають Типовій формі УПД-35 «Посвідчення про якість», встановленою «Інструкцією з обліку видобутку рядового вугіллі і готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальним (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України», затвердженого наказом Мінвуглепрому України від 17.09.1996 №466, які містять інформацію щодо % вологості вугілля, що перевозилось за спірними залізничними накладними №52706611, 52717915, 52708450, 52717907, 52608312, 41794157, 36077543. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8661/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою суду від 23.01.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 року у справі №910/8661/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду. Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою суду від 27.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» у справі №910/8661/22 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Пункт 2 частини 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено. Позиції інших учасників справи 06.03.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗТ» (далі - Позивач/Відправник) відповідно до Технічних умов було завантажено вугілля кам`яне марки Г (Г1) ДГ (0-100) у вагони: 60728730 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 52706611 (дос.52717915), 62313911 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 52706611 (дос.52717915), 61606133 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 52706611 (дос.52717915), 56743453 в кількості 71,000 тон по залізничній накладній № 52708450 (дос.52717907), 53545182 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 52708450 (дос.52717907), 61605622 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 52708450 (дос.52717907), 53516647 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 52708450 (дос.52717907), 61079067 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 52608312 (дос.41794157, 36077543), 62609680 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 52608312 (дос.41794157, 36077543), 53514147 в кількості 69,000 тон по залізничній накладній № 52608312 (дос.41794157, 36077543), 53505244 в кількості 69,000 тон по залізничній накладній № 52608312 (дос.41794157, 36077543). Однак, під час перевезення Відповідачем вантажу за вище зазначеними накладними на станціях Покровськ Донецької залізниці, Знам`янка Одеської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам`яного вугілля у деяких вагонах, про що складені комерційні акти №№ 482004/7/6, 482004/8/7, 482004/10/9, 482004/4/3, 482004/5/4, 482004/6/5, 482004/9/8, 410006/9/13, 410006/10/14, 410006/11/15, 410006/8/12. За даними комерційних актів № 482004/7/6 недостача у вагоні № 60728730 складає 6,550 тон; № 482004/8/7 недостача у вагоні № 62313911 складає 4,450 тон; № 482004/10/9 недостача у вагоні № 61606133 складає 3,700 тон; № 482004/4/3 недостача у вагоні № 56743453 складає 1,450 тон; № 482004/5/4 недостача у вагоні № 53545182 складає 1,850 тон; № 482004/6/5 недостача у вагоні № 61605622 складає 3,450 тон; № 482004/9/8 недостача у вагоні № 53516647 складає 3,650 тон; № 410006/9/13 недостача у вагоні № 61079067 складає 4,400 тон; № 410006/10/14 недостача у вагоні № 62609680 складає 7,850 тон; № 410006/11/15 недостача у вагоні № 53514147 складає 7,550 тон; № 410006/8/12 недостача у вагоні № 53505244 складає 2,750 тон. Позивач зазначає, що Акціонерне товариство «Українська залізниця», як перевізник належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу, до якого перейшло право вимоги до залізниці згідно переуступних написів, здійснених одержувачем, збитки у розмірі 170 076, 87 грн., заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу. Із залізничних накладних вбачається, що директором та головним бухгалтером ТОВ «ДТЕК Бурштинська ТЕС» здійснено переуступні написи, відповідно до яких право на пред`явлення, зокрема позовів у зв`язку з нестачею вантажу передано ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ». В свою чергу, посилання відповідача на відсутність у представників АТ «ДТЕК Західенерго» в період часу з 01.01.2022 по 31.01.2022 повноважень на вчинення передавального напису, судом до уваги не прийнято, оскільки жодних доказів вчинення переуступних написів саме у визначений відповідачем часовий проміжок, матеріали справи не містять. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Статтею 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі - Статут) цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії) (ст. 3 Статуту). Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 ГК України. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу на підставі залізничних накладних, вказаних вище. Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів. Відповідно до ст. 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 1454 від 01.12.2008, передбачено, що вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування. Відповідно до п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам`яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах. Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Згідно з п. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 № 273/96-ВР (далі - Закон № 273/96-ВР) залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Статтею 23 Закону № 273/96-ВР передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу. Згідно з ст. 113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин. Згідно ст. 26 Закону № 273/96-ВР обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України. У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Відповідно до п. п. 2, 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність. Як встановлено вище, при прибутті вагонів на станцію залізницею проведено комісійні переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає масі, вказаній у залізничних накладних. Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами №482004/7/6, №482004/8/7, №482004/10/9, №482004/4/3, №482004/5/4, №482004/6/5, №482004/9/8, №410006/9/13, №410006/10/14, №410006/11/15, №410006/8/12. Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. За приписами ст. 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, на спірних залізничних накладних міститься переуступний напис за підписами директора та головного бухгалтера ВП «Бурштинська ТЕС», скріплений печаткою товариства, який свідчить про передачу права на пред`явлення позову позивачеві, тобто від вантажоодержувача до вантажовідправника, що не суперечить статті 133 Статуту залізниць України. Посилання відповідача на відсутність у представників АТ «ДТЕК Західенерго» в період часу з 01.01.2022 по 31.01.2022 повноважень на вчинення передавального напису, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки жодних доказів вчинення переуступних написів саме у визначений відповідачем часовий проміжок, матеріали справи не містять. Законодавство не визначає обов`язок із вчинення переуступних написів у момент здійснення перевезення чи видачі вантажу, як про це зазначає апелянт. А тому, з огляду на наявні в матеріалах справи довіреності, позивачем доведено належними та допустимими доказами можливість вчинення директором та головним бухгалтером ВП «Бурштинська ТЕС» переуступних написів у 2022 році. Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. Відповідачем усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у незабезпеченні схоронності переданого йому для перевезення вантажу. Таким чином, внаслідок втрати частини вантажу при перевезенні позивачу були завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту). Згідно з ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Тобто, виходячи із диспозицій статей 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем не було надано доказів, які б підтверджували ціну позову, а саме доказів фактичної оплати вартості поставленого вугілля. В той час, колегія суддів відзначає, що Статут не передбачає обов`язкового додання до позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу. Положення ст. 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу, а відтак такі обставини мають бути встановлені судом за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема, на підставі довідок про вартість вугільної продукції, які складені відправником вантажу та підтверджують вартість відправленого вантажу, договорів купівлі-продажу, специфікації на вантаж, тощо. Вказане, зокрема, підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.03.2019 у справі № 905/748/17. На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано довідки про вартість вугільної продукції відправника ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ: фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г1) ДГ (0-100), що перевозилось у вагоні № 60728730 складає 4503,85 грн. з урахуванням ПДВ; фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г1) ДГ (0-100), що перевозилось у вагоні № 62313911 складає 4503,85 грн. з урахуванням ПДВ; фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г1) ДГ (0-100), що перевозилось у вагоні № 61606133 складає 4503,85 грн. з урахуванням ПДВ; фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г1) ДГ (0-100), що перевозилось у вагоні № 56743453 складає 4434,22 грн з урахуванням ПДВ; фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г1) ДГ (0-100), що перевозилось у вагоні № 53545182 складає 4434,22 грн. з урахуванням ПДВ; фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г1) ДГ (0-100), що перевозилось у вагоні № 61605622 складає 4434,22 грн. з урахуванням ПДВ; фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г1) ДГ (0-100), що перевозилось у вагоні № 53516647 складає 4434,22 грн. з урахуванням ПДВ; фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г1) ДГ (0-100), що перевозилось у вагоні № 61079067 складає 4029,42 грн. з урахуванням ПДВ; фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г1) ДГ (0-100), що перевозилось у вагоні № 62609680 складає 4029,42 грн. з урахуванням ПДВ; фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г1) ДГ (0-100), що перевозилось у вагоні № 53514147 складає 4029,42 грн. з урахуванням ПДВ; фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г1) ДГ (0-100), що перевозилось у вагоні № 53505244 складає 4029,42 грн. з урахуванням ПДВ. Враховуючи положення ч.2 ст. 623 ЦК України, а також ст.115 Статуту залізниць України, колегія суддів вважає, що надана позивачем та складена на підставі інформації від власника вантажу довідка вантажовідправника, в якій визначена вартість однієї тони вантажу, відправленого згідно накладних, є належним підтвердженням вартості втраченого під час перевезення залізницею вантажу, а відтак, розмір збитків є підтвердженим відповідно до вимог законодавства. За приписами частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: - від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; - від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки. Матеріалами справи підтверджено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам`яне марки Г-газове, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України № 163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом. Як вбачається з представлених до матеріалів справи залізничних накладних, кам`яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю 0 %. А тому, з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за спірними залізничними накладними було вугілля кам`яне, а за даними, які зазначені в графі 20 цих накладних, у вугіллі кам`яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків. Вказане, зокрема, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.01.2021 у справі № 910/118/20. Таким чином, судом першої інстанції вірно здійснено розрахунок збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, сума яких становить 170 076,87 грн. Стосовно заявленого клопотання апелянта про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 267 ГПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін вирішує питання про витребування доказів. Згідно ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Витребування доказів є правом, а не обов`язком суду. З матеріалів справи вбачається, що клопотання про витребування доказів (в тому числі доказу, який відповідач просить витребувати судом апеляційної інстанції) подавалося відповідачем до суду першої інстанції 24.10.2022 та рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 відмовлено в його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для витребування вказаних скаржником доказів, оскільки зазначені докази не є необхідними в контексті заявленої позовної вимоги, враховуючи, що матеріали даної справи містять достатньо доказів для підтвердження або спростування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» та доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця». Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про витребування у позивача посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення) та результат аналізу лабораторії, які відповідають Типовій формі УПД-35 «Посвідчення про якість», встановленою «Інструкцією з обліку видобутку рядового вугілля і готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальних (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України», затвердженою Наказом Мінвуглепрому України від 17.09.1996 №466, які містять інформацію щодо відсотку вологості вугілля, що перевозилось за спірними залізничними накладними. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 року у справі №910/8661/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 року у справі №910/8661/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 року у справі №910/8661/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/8661/22 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя М.А. Барсук Судді Є.Ю. Пономаренко М.А. Руденко