Ухвала ККС ВС № 693/886/18

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 року м. Київ справа № 693/886/18 провадження № 51-2762ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, встановив: За вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2022 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі ? КК) та засуджено до 4 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів до призначеного покарання, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року у виді позбавлення волі строком 1 рік 5 місяців та остаточно визначено покарання строком 5 років 5 місяців позбавлення волі. Вирішено питання щодо речових доказів. За вироком суду, ОСОБА_4 , 26 червня 2018 року близько 15:00, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, зайшов у подвір`я домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , де, шляхом пошкодження шибки вікна, проник у приміщення господарської будівлі, звідки таємно викрав садовий пластиковий оприскувач ранцевого типу ЕРА ОРР-1А, виробництва заводу «Луч», вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи, становить 288 грн., після чого разом із викраденим майном вийшов з подвір`я та зник з місця події, чим розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Черкаський апеляційний суд ухвалою від 30 березня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну постановлених судових рішень та пом`якшення йому призначеного покарання. Вважає, що суд невірно застосував норми матеріального в частині призначення покарання, яке є занадто суворим, непропорційним щодо тяжкості вчиненого правопорушення. Зазначає, що суди при призначенні покарання належним чином не врахували його стан здоров`я, а саме на те, що він має ряд хронічних захворювань. Мотиви Суду Перевіривши касаційну скаргу та копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК в касаційній скарзі не оскаржуються. Що стосується призначеного покарання, яке, на думку засудженого, є суворим, то суд дійшов наступного висновку. Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Частиною 2 ст. 50 КК закріплено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_4 дотримані. Призначаючи ОСОБА_4 покарання Суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких злочинів, дані про особу винного, який винуватість визнав повністю, щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується посередньо, не перебуває на обліках у нарколога та психіатра, те що раніше судимий. Також, обґрунтовано визнано судом і взято до уваги обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття та обтяжують покарання - рецидив злочинів. Крім цього встановлено, що ОСОБА_4 вироком Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року був засуджений за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 70 КК, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу. З урахуванням всіх обставин справи, даних про особу винного, Суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_4 лише в умовах ізоляції від суспільства, призначив йому покарання наближеного до мінімального в межах санкцій ч. 3 ст. 185 КК і визначивши остаточне покарання за правилами ч. 4 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів, лише частково склавши призначені покарання. Суд апеляційної інстанції, вказавши в тому числі на доводи ОСОБА_4 про стан його здоров`я, з врахуванням в сукупності всіх обставин передбачених ст. 65 КК не знайшов підстав для зменшення покарання. Доводи касаційної скарги засудженого про суворість призначеного покарання, які є аналогічні доводам його апеляційної скарги, належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надано обґрунтовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК. На переконання суду касаційної інстанції, призначене ОСОБА_4 покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Інших доводів, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, у касаційній скарзі не наведено. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2023 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3