Постанова Західний апеляційний господарський суд № 926/772-б/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" травня 2023 р. Справа №926/772-б/23 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Желік М.Б. суддів Орищин Г.В. Галушко Н.А. розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 10.03.2023 (вх.ЗАГС. №01-05/721/23 від 13.03.2023) на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 10.03.2023 (суддя Ковальчук Т.І., повний текст складено 10.03.2023) у справі № 926/772-б/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про: неплатоспроможність боржника фізичної особи за участі представників сторін: не з`явилися. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.03.2023 у справі №926/772-б/23 повернуто ОСОБА_1 заяву від 20.02.2023 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця з доданими до неї документами і заявою про усунення недоліків з додатками без розгляду. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відкрити апеляційне провадження та задоволити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 10.03.2023 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено форми та змісту конкретизованого списку кредиторів та боржників, відтак суд на думку скаржника, не приймаючи до уваги поданий заявником список, формально поставився до дослідження доказів; надані договори з кредиторами місять вказівку лише на можливі нарахування штрафних санкцій у випадку невиконання зобов`язань боржником, водночас не існує документів, які б надавали можливість боржнику самостійно здійснювати розмежування основного розміру заборгованості та неустойку. Зазначає скаржник і те, що основним засновником ТОВ «Українське бюро кредитних історій» є АТ КБ «Приватбанк», який є державним банком; що свідчить про те, що опосередкованим джерелом відомостей кредитної історії є держава Україна, а надані заявницею відомості з кредитної історії є ідентичними даним державних реєстрів. При цьому, положенням ст. 116 КУзПБ не визначено обов`язку боржника додавати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність копії договорів та інших кредитних документів. З огляду на зазначене, висновки господарського суду про те, що подані заявницею документи не є доказами, що підтверджують суми вимог кредиторів є безпідставними. При цьому, скаржник посилається на практику, щодо застосування подібних правовідносин, яка висвітлена у постанові Південно Західного апеляційного господарського суду у справі № 915/1347/21 від 30.11.2021. Скаржник акцентує увагу суду на тому, що ст. 7 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історійвизначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це серед іншого, інформацію про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин( номер та дата укладення правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення ( у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом, тощо), відомості про визнання кредитного договору недійсним і підстави такого визнання. Відтак, скаржник вважає, що виписка з кредитної історії, надана ТОВ «УБКІ», уточнений конкретизований список кредиторів, який додано разом із заявою про усунення недоліків належним чином підтверджує суми грошових вимог кредиторів, підстави виникнення зобов`язань, а також строки їх виконання згідно з законом або договором (оригінали кредитних договорів відсутні у заявника, про що ним зазначалося в поданих до суду заявах, оскільки більшість кредитів оформлено через мережу інтернет), оскільки перелік документів, які можуть підтверджувати неплатоспроможність боржника або її загрозу, не є вичерпним. Щодо авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, зазначає, що враховуючи згоду арбітражного керуючого на участь у справі, в якості керуючого реструктуризацією, скаржник просив визнати укладений договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого альтернативою мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А. 20.03.2023 ухвалою Західного апеляційного господарського суду клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 10.03.2023 у даній справі ; відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи; витребувано матеріали справи з господарського суду Чернівецької області. В судове засідання 26.04.2023 сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причин неможливості забезпечити участь уповноважених представників під час розгляду апеляційної скарги не надали. Докази, що містяться в матеріалах справи свідчать про їх поінформованість про розгляд апеляційної скарги у межах даної справи в суді апеляційної інстанції. За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України). Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи за наявними матеріалами. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу господарського суду Чернівецької області від 10.03.2023 у справі № 926/772-б/23 залишити без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом, 20.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернівецької області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. В обґрунтування заяви послався на вимоги п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства та зазначив, що розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, розмір заборгованості за підрахунками заявника складає приблизно 658 251,01 грн.; існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.02.2023 заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника-фізичної особи залишено без руху, заявнику встановлено 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків заяви, а саме подати до Господарського суду Чернівецької області: - викласти конкретні обставини, які підтверджують наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначені в заяві про неплатоспроможність боржника фізичної особи від 20.02.2023, а саме що: розмір дійсно прострочених зобов`язань боржника перед кредиторами не менший ніж 30 розмірів мінімальної заробітної плати; боржником припинено погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців (пп. 2.1 п. 2 резолютивної частини ухвали); - належний конкретизований список кредиторів із зазначенням щодо кожного кредитора окремо: загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені), періодів прострочення (з урахуванням викладеного в мотивувальній частині ухвали) (пп. 2.2 п. 2 резолютивної частини ухвали); - первинні документи, що підтверджують суми грошових зобов`язань (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов`язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором, зокрема але не виключно: кредитний договір з ТОВ ФК Кредит-Капітал, договір позики з ТОВ Споживчий центр, два договори факторингу з ТОВ Фінфорс, договір факторингу з ТОВ ФК ЄАПБ, кредитний договір з ТОВ Таліон плюс, два договори з АТ ТАСКОМБАНК, договір з АТ Універсал Банк, докази отримання кредитних коштів та їх часткового повернення (як-от виписки по позичкових рахунках), претензії кредиторів, судові рішення тощо, якими б підтверджувалися ознаки неплатоспроможності заявника (пп. 2.3 п. 2 резолютивної частини ухвали); - докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань (банківські виписки, довідки із фінансових установ із зазначенням останнього здійсненого боржником платежу, претензії відповідних осіб тощо) (пп. 2.4 п. 2 резолютивної частини ухвали); - заповнену належним чином декларацію про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2022 рік із внесенням до відповідних розділів декларації відомостей про витрати боржника за фінансовими зобов`язаннями з повернення кредитів та про доходи, за рахунок яких були виконані зобов`язання перед кредиторами (з урахуванням викладеного в мотивувальній частині даної ухвали) (пп. 2.5 п. 2 резолютивної частини ухвали); - докази здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у встановленому законодавством порядку та розмірі (пп. 2.6 п. 2 резолютивної частини ухвали); - проект плану реструктуризації боргів, який би містив інформацію та пропозиції щодо реструктуризації боргів, заходів, спрямованих на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів, та інші відомості, які визначені у статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства (пп. 2.7 п. 2 резолютивної частини ухвали). На виконання вимог ухвали господарського суду Чернівецької області від 17.02.20232 у даній справі 06.03.2023 до господарського суду надійшла сформована в системі Електронний суд заява ОСОБА_1 від 03.03.2023 про усунення недоліків, до якої долучено оновлений Конкретизований список кредиторів боржника; договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 01.12.2023 (підписаний) та проект оновленого плану реструктуризації боргів. З метою усунення недоліків, що були підставою для залишення зави без руху боржником: - по підпунктах 2.1, 2.2, 2.4 пункту 2 резолютивної частини ухвали - зазначено, що на підтвердження підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ним додається виправлений належний Конкретизований список кредиторів і боржників; - по підпункту 2.3 пункту 2 резолютивної частини ухвали - просить врахувати, що ним подано виписку ТОВ "УБКІ", згідно з якою можливо визначити показники заборгованості, а також договори з кредиторами, які він зміг отримати; - по підпункту 2.5 пункту 2 резолютивної частини ухвали - надає пояснення, що ним не могло бути сплачено кредиторам суму, що була близькою до 500000,00 грн., а проведені оплати здійснювалися за допомогою близьких людей; - по підпункту 2.6 пункту 2 резолютивної частини ухвали - вказав, що ним узгоджено участь у справі арбітражного керуючого, укладено з ним договір, відповідно до якого визначено розмір його винагороди та порядок виконання зобов`язання щодо її виплати, надав підписаний ним договір з арбітражним керуючим, зазначив, що норма абз. 6 ч. 2 ст. 30 КУзПБ обмежує його право на звернення до суду, просив урахувати існуючу судову практику щодо визнання альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність, зокрема на умовах відстрочення шляхом укладення відповідної угоди з арбітражним керуючим; - по підпункту 2.7 пункту 2 резолютивної частини ухвали - зазначає, що проект плану реструктуризації боргів ним подано разом із заявою про неплатоспроможність, під час провадження у справі цей план може змінюватися та доповнюватися у відповідності до вимог статті 24 КУзПБ, твердження суду щодо невиконання вимог зазначеної статті Кодексу є виявом надмірного формалізму, що може розцінюватися як обмеження особи в доступі до суду, при цьому, додав до заяви про усунення недоліків оновлений проект плану реструктуризації. Повно виконуючи завдання господарського судочинства, дослідивши подану на розгляд господарському суду заяву про неплатоспроможність боржника та додані до неї документи, а також заяву про усунення недоліків та долучені до неї документи колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Згідно зі статтею 115 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 1) розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції. Згідно з частиною 3 статті 37 КУзПБ, яка застосовується на підставі статті 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу. Відповідно до частини 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частинами 3, 4 статті 174 ГПК України передбачено, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. За змістом частин 1, 2 статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду, про що постановляє ухвалу. Як встановлено судом, ОСОБА_1 стосовно вимог, що містяться в підпунктах 3, 4 пункту 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Чернівецької області від 17.02.2023 не надав первинних документів (усі договори, квитанції, банківські виписки тощо), що підтверджують суми грошових зобов`язань (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; доказів припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань (банківські виписки, довідки із фінансових установ із зазначенням останнього здійсненого боржником платежу, претензії відповідних осіб тощо). Згідно п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ в конкретизованому списку кредиторів зазначаються: суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором. За змістом даної норми конкретизований список кредиторів має надати суду наглядну і зрозумілу картину складу і розміру боргових зобов`язань боржника як в цілому, так і в розрізі всіх кредиторів/ Однак, поданий заявником виправлений конкретизований список кредиторів такої можливості суду не надає, з підстав того, що стосовно окремих кредиторів зазначено суми неустойки (штрафу, пені), однак загальної суми неустойки не вказано і неможливо зрозуміти, чи включена неустойка до загальної суми прострочених зобов`язань, чи ні. Стосовно сум нарахованих процентів - щодо окремих кредиторів зазначено розмір зобов`язання зі сплати процентів, однак не вказано розмір зобов`язання з повернення власне тіла кредиту, а відтак неможливо встановити склад основного зобов`язання, заборгованість за яким включена до загальної суми боргу. Окрім того, виправлений конкретизований список кредиторів містить суперечливі відомості щодо кредитора ТОВ 1 Безпечне агентство необхідних кредитів. Слід зазначити, що наявність боргу при ініціюванні справи про неплатоспроможність підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Також, такими доказами можуть бути банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань саме в тому обсязі, в якому боржник визначив таку заборгованість. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вказував на те, що у нього наявні невиконані зобов`язання перед: ТОВ Смартівей Юкрейн, ТОВ ФК Авіа Груп, ТОВ ФК Нові кредити, ТОВ Споживчий центр, ТОВ Бізпозика, ТОВ Мастер Кеш, ТОВ СС Лоун, ТОВ Київська інвестиційна компанія, ТОВ 1 Безпечне агентство необхідних кредитів, ТОВ Качай гроші, ТОВ Селфі кредит, ТОВ ФК Інвеструм, ТОВ Маніфою, ТОВ ФК Є гроші Ком, ТОВ Авентус Україна, АТ Таскомбанк, АТ Універсал банк, ТОВ Таліон плюс, ТОВ Манівео швидка фінансова допомога, ТОВ Мілоан, ТОВ ФК ЄАПБ, ТОВ Фінфорс. За твердженням заявника, загальна сума заборгованості згідно з даними УБКІ та особистими підрахунками становить приблизно 477 485,21 грн. В якості доказів заявник надав роздруківку кредитної історії із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов`язання боржника ОСОБА_1 (а.с.8-51, том 1). При цьому, колегія суддів зазначає, що вказана роздруківка не засвідчена жодним чином. Слід зазначити, що інформація, яка розміщена на веб-сайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу. Так, у відповідності до ч.1, ч.2 ст.96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У відповідності до вимог ч.3 ст.96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Щодо покликання апелянта на норми Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій, який встановлює правові, організаційні засади формування та ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, порядок діяльності таких бюро, колегія суддів зазначає наступне. За змістом статті 3 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу). Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю. У статті 7 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання. У статті ст.11 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4), кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина 5). Відповідно до ст.13 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів (частина 1); суб`кт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро (частина 2); бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина 4). Разом з тим, норми Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій не містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії. За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою. Проте, роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов`язань, як про те стверджує боржник. Окрім наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, відповідно до якої аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами. У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №916/2387/19, наведено правовий висновок, відповідно до якого факт виконання банком (фінансовою установою) свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та, як вже зазначалось, виписками з особового рахунку боржника. Аналогічні правові висновки в подібних правовідносинах висвітлено у постанові від 08.11.2022 Верховного суду у справі № 909/937/21. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, не може бути належним та допустимим доказом наявності та розміру грошових вимог в силу ст. 77 ГПК України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У відповідності до положень ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника. Відповідно до п.14 ч.3 ст.116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, й інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства. Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст. 76-77 ГПК України, що також передбачено п. п. 3, 14 частини третьої ст. 116 КУзПБ. Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов`язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити. У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 висловлено позицію про те, що на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань. За відсутності усіх первинних документів стосовно кредитних зобов`язань боржника у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду зазначає, що поданий заявником оновлений конкретизований список кредиторів і боржників є неналежним, і що неподання зазначених вище договорів з кредиторами та первинних документів, які підтверджують розмір прострочених зобов`язань боржника і строки їх виконання, не надають суду можливості надати оцінку щодо права ОСОБА_1 звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства та встановити наведені заявником підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. При цьому, заявник не усунув відповідні недоліки у спосіб, указаний в підпунктах 2.2, 2.3, 2.4 пункту 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Чернівецької області від 27.02.2023, якою заяву ОСОБА_1 залишено без руху, що і стало підставою для винесення господарським судом оскарженої ухвали. Окремо, судова колегія щодо питання авансування винагороди арбітражному керуючому, вважає за необхідне зазначити, що обов`язок здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому є безумовним, ані Кодекс України з процедур банкрутства, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому. Натомість, можливість мирного врегулювання між боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди ставиться у залежність від наявності у боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Рішення про надання такої можливості приймається місцевим судом за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів. Однак, як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів у ОСОБА_1 відсутнє будь-яке майно - як рухоме, так і нерухоме. Згідно з проектом оновленого плану реструктуризації боржник планує існувати за рахунок інших осіб, внаслідок чого зможе в кінцевому результаті знаходити 100 грн. щомісячно для погашення кредиторських вимог, а також гроші для оплати послуг арбітражного керуючого. Доказів наявності таких джерел доходів як кошти інших осіб, боржник не подав, відповідно, з урахуванням дослідження усієї сукупності наданих заявником документів, обґрунтованим є висновок суду, що гарантії ОСОБА_1 арбітражному керуючому щодо виплати винагороди на умовах договору - по 4026 грн. на місяць протягом 10 місяців, нічим не підкріплені, не мають під собою ніякої майнової основи, а тому вбачаються неприйнятними. Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. Колегія суддів звертає увагу заявника на те, що відповідно до ч.3 ст.38 Кодексу України з процедур банкрутства повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку. Згідно ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст.86, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: 1.В задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 10.03.2023 (вх.ЗАГС. №01-05/721/23 від 13.03.2023) - відмовити. 1.Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 10.03.2023 у справі № 926/772-б/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд. Повний текст постанови складено 08.05.2023. Головуючий суддя Желік М.Б. суддя Орищин Г.В. суддя Галушко Н.А.