Постанова 4854 № 400/5597/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/5597/22 Категорія: 109020100 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. Місце ухвалення: м. Миколаїв Дата складання повного тексту: 31.01.2023 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Бітова А.І. суддів - Лук`янчук О.В. - Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (далі - Врадіївська СР) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 09 червня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, орендованих ОСОБА_2 , шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4822383600:02:000:0519, яка розташована в межах території Нововасилівської сільської ради Первомайського (Врадіївського) району Миколаївської області. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону. Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення його прав у передбачений законом спосіб. Позивач вказував, що за наслідком розгляду його заяви щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою Врадіївською СР не прийнято рішення ані щодо відмови, ані щодо надання дозволу на розробку технічної документації. Відтак, фактично відповідачем його заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не розглянута. Таким чином, Врадіївська СР не прийняла рішення, відповідно ч.7 ст. 118 ЗК України. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що заява позивача розглянута на засіданні постійної комісії 15 червня 2021 року. У зв`язку з тим, що заява стосувалась земельної ділянки державної власності, було прийнято рішення відмовити в наданні дозволу, оскільки відповідач не мав повноважень розпоряджатись цією земельною ділянкою. Відповідь надано позивачу листом від 22 червня 2021 року, який направлено поштою. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Врадіївської СР про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 09 червня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, орендованих ОСОБА_2 , шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4822383600:02:000:0519, яка розташована в межах території Нововасилівської сільської ради Первомайського (Врадіївського) району Миколаївської області - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що належних та допустимих доказів, що земельна ділянка з кадастровим номером 4822383600:02:000:0519 перебувала, на момент розгляду заяви апелянта, в державній власності відповідачем надано не було. Крім того, апелянт вказує, що з 27 травня 2021 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (з дати набуття чинності Закону) всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, крім земель зазначених в абз.6 пп.58 п.4 цього Закону, вважаються землями комунальної власності таких територіальних громад. Апелянт вказує, що також відсутнє рішення Врадіївської СР про відмову в наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, орендованих громадянином ОСОБА_2 , шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4822383600:02:000:0519. Також, апелянт зазначає, що ніякої відповіді він не отримував. Доказів направлення такої відповіді відповідачем не надано, а довідка, долучена до відзиву на позов не містить, а ні дати, а ні вихідного номеру, що ставить під сумнів відомості, які в ній викладені. Крім того, апелянт вказує, що його вимога про повторний розгляд заяви викликана позицією відповідача про її розгляд, хоча такого, в розумінні ст. 118 ЗК України не було, оскільки порушення його прав має триваючий характер. Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходило. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: 09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Врадіївської СР із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, орендованих ОСОБА_2 , шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4822383600:02:000:0519, яка розташована в межах території Нововасилівської сільської ради Первомайського (Врадіївського) району Миколаївської області. Як свідчить наданий відповідачем витяг з протоколу засідання постійної комісії ради від 15 червня 2021 року №4, заяву позивача розглянуто та вирішено відмовити в наданні дозволу у зв`язку з тим, що земельна ділянка знаходиться в державній власності. Листом від 22 червня 2021 року позивача повідомлено про даний факт. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою бажана ним земельна ділянка перебувала у державній власності, повноваження розпоряджатись (у тому числі, надавати чи не надавати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою) належали Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Відтак, суд першої дійшов висновку, що Врадіївська СР, як неуповноважена особа, не мала підстав для прийняття рішення сесії ради щодо надання чи відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно п."б" ч.1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 ЗК України. Частиною 1 ст. 122 ЗК України встановлено, шо сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно ч.ч.6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Тобто, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України. Крім того, відповідно до положень ст. 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно ст. 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення сільської ради. Колегія суддів вказує, що відповідачем не надано доказів того, що заява позивача від 09 червня 2021 року розглядалось на сесії селищної ради. Тобто, відсутність належним чином оформленого рішення Врадіївської СР про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які передбачені дійсним законодавством. Колегія суддів доходить висновку, що наданий Врадіївської СР лист від 22 червня 2021 року не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, оскільки селищна рада відповідного рішення не приймала. Таким чином, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України та іншими нормами законодавства, що свідчить про допущення Врадіївської СР, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданого позивачем клопотання. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 . Щодо клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 грн., колегія суддів зазначає наступне. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України). Частиною 7 вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст. 139 КАС України). За приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Тобто, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту надання позивачу адвокатом Курченком В.М. правничої допомоги ним до суду подано Договір про надання професійної правничої допомоги від 25 жовтня 2022 року №25/10/22/2 і Акт прийняття-передачі наданих послуг від 28 листопада 2022 року №28/11/22. Відповідно до акту виконаних робіт по договору про надання професійної правничої допомоги від 28 листопада 2022 року №28/11/22 розрахунку суми гонорару позивачу надані такі послуги - складання та оформлення адміністративного позову Вартість послуг: 1 500 (одна тисяча п`ятсот гривень) грн. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 належним чином не підтверджено судові витрати на правничу допомогу, зокрема, матеріали справи не містять жодних доказів сплати суми гонорару за надану правову допомогу. За таких обставин колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу у суді першої та апеляційної інстанції є недоведеними та не підлягають стягненню. Колегія суддів вирішує питання щодо розподілу судових витрат відповідно ст.ст. 139-143 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подачу адміністративного позову у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією №20 від 29 листопада 2022 року та за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції у розмірі 1 488,60 грн., що підтверджується квитанцією №0.02880005715.1 від 2023 року. Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, п.2 ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, що полягає в не розгляді заяви ОСОБА_1 від 09 червня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, орендованих громадянином ОСОБА_2 , шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4822383600:02:000:0519, яка розташована в межах території Нововасилівської сільської ради Первомайського (Врадіївського) району Миколаївської області. Зобов`язати Врадіївську селищну раду Первомайського району Миколаївської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 червня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, орендованих громадянином ОСОБА_2 , шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4822383600:02:000:0519, яка розташована в межах території Нововасилівської сільської ради Первомайського (Врадіївського) району Миколаївської області. Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (вул. Незалежності, 91, смт Врадіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 56301; код ЄДРПОУ: 04376699) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) за подачу адміністративного позову та 1 488,60 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень 60 коп.) за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 08 травня 2023 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.