Постанова Київський апеляційний суд № 361/3669/21
від 13.09.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДКИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУНС № 361/3669/21 Постанова винесена суддею Петришин Н.М. Провадження № 33/824/3177/2021 Категорія: ст. 44-3 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 вересня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю ОСОБА_1 та захисника Глущенка Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Фастів Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в с т а н о в и л а: Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Крім того, стягнуто зі ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. Як встановив суддя місцевого суду, 21 квітня 2021 року близько 06 год 10 хв по вул. Незалежності, 14, в м. Бровари Київської області, ОСОБА_1 , керуючи автобусом марки ATAMAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів за маршрутом №402 Бровари-Київ в кількості, більше ніж місць для сидіння, чим порушив п.п. 11 п. 3-5 постанови КМУ №1236 від 09.12.2021 (в редакції від 10.04.2021). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2021 року, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. За доводами ОСОБА_1 в справі відсутні докази його вини у вчиненні правопорушення, а єдиний доказ - протокол про адміністративне правопорушення, який не досліджувався судом, не містить посилання на конкретне порушення правил карантину, яке він начебто допустив, у чому саме воно полягало, який саме пункт чи підпункт постанови КМУ №1236 він порушив. Крім того, звертає увагу на те, що чинний КУпАП не передбачає право суду самостійно кваліфікувати дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та вносити зміни до протоколу. При цьому безпосередньо в протоколі відсутня суть правопорушення, а його письмові пояснення також не доводять факт його вчинення. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника Глущенка Є.М., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено у ст. 245 КУпАП, повинен всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів та вирішити справу в точній відповідності з законом. Водночас, згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів, має містити дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Крім того, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Проте, як видно з матеріалів справи, наведені вимоги закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи, розгляді справи в суді та винесенні суддею постанови стосовно ОСОБА_1 дотримані не були, а за результатами апеляційного розгляду цієї справи слід визнати обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що висновок судді місцевого суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на допустимих доказах. За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Диспозицією ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. Згідно зі ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. Із наведеного слідує, що обов`язковими ознаками об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності), що свідчать про порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України. Як вбачається з матеріалів справи, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП, зазначено, що 21 квітня 2021 року близько 06 год 10 хв по вул. Незалежності, 14, в м. Бровари Київської області ОСОБА_1 , керуючи автобусом марки ATAMAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів за маршрутом № 402 Бровари-Київ в кількості, більше ніж місць для сидіння, чим порушив п.п. 12 п. 3-5 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020. Суддя місцевого суду такі обставини правопорушення визнав доведеними, зазначивши лише про те, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 12 п. 3-5 постанови КМУ №1236 від 09.12.2021 (в редакції від 10.04.2021). Проте, підзаконним нормативно-правовим актом, на який є посилання в протоколі та постанові, а саме пунктом 3-5 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 із змінами від 10.04.2021, визначенідодатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, заборони на території регіонів, на яких установлений "червоний" рівень епідемічної небезпеки, зокрема, згідно з п.п. 12 - за окремим рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій - посадка пасажирів в автомобільний чи залізничний транспорт, який забезпечує сполучення між регіонами, крім посадки пасажирів до поїздів спеціальних залізничних рейсів у внутрішньому сполученні, рішення щодо яких приймається у кожному конкретному випадку перевізником за заявками обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за погодженням з Міністерством інфраструктури та Міністерством охорони здоров`я; запровадження інших альтернативних обмежень, у тому числі обмеження заповнюваності транспортних засобів, виходячи з епідемічної ситуації в конкретних регіонах; згідно з п.п. 11 (на який послався суддя місцевого суду в протоколі) - за окремим рішенням регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій - здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним та залізничним транспортом у межах відповідних регіонів, крім транзитних перевезень та перевезень: легковими автомобілями, кількість пасажирів, включаючи водія, в яких не більше п`яти осіб без урахування дітей віком до 14 років; службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами підприємств, закладів та установ у межах кількості місць для сидіння і виключно за маршрутами руху, про які поінформовано не менше ніж за два дні органи Національної поліції; пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за наявності у них лабораторно підтвердженого негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції, яке проведено не більш як за 72 години до дня поїздки; Таким чином, суть викладеного в протоколі адміністративного правопорушення вочевидь не узгоджується з конкретною нормою нормативно-правового акта (п.п. 11 або 12 п. 3-5 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020), який регулює правила карантину людей, і містить відповідну заборону, яка була порушена ОСОБА_1 . Однак суддя місцевого суду, здійснюючи підготовку до судового розгляду справи, в порушення вимог ст. 278 КУпАП не перевірив протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на відповідність вимогам ст. 256 КУпАП, та визнав доведеними обставини, які не узгоджуються між собою, та нормативно-правовим актом. Враховуючи наведене, вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення не є допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. А відомості у долучених до нього документах, а це світлини, де зображено транспортний засіб, водія ОСОБА_1 за кермом автобусу та його посвідчення водія, а також письмові пояснення ОСОБА_1 , які спростовані ним під час судового розгляду, не є достатніми для висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду справи порушення, допущені працівником поліції ще на стадії складання протоколу про адміністративне правопорушення та формуванні матеріалів справи, відсутність належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі та постанові судді місцевого суду, враховуючи, що згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, доходжу висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, тому його апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді місцевого суду - скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. На підставі наведеного, керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суддя, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, та стягнуто судовий збір - скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко