Ухвала КАС ВС № 240/4844/18

УХВАЛА про закриття касаційного провадження 08 травня 2023 року м. Київ справа №240/4844/18 адміністративне провадження № К/9901/13044/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Чиркіна С.М., суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 (головуючий суддя: Купустинський М.М., судді: Смілянець Е.С., Охрімчук І.Г.) у справі №240/4844/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату про визнання протиправним і скасування рішення в частині та наказу, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: І. РУХ СПРАВИ У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Житомирський ОВК або відповідач-2), в якому просив: визнати протиправним і скасувати пункт 2 рішення Міноборони України про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи, з 26.12.2011 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, у розмірі меншому ніж встановлено пунктом 2 Порядку №499 в сумі 22174,50 грн, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.07.2018 №70, з урахуванням висновків викладених у абзацах 31-33 постанови Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №583/3021/15-а; зобов`язати Міноборони України виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26.12.2011 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби в сумі 80999,40 грн, з урахуванням висновків викладених у абзацах 31-33 постанови Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №583/3021/15-а; визнати протиправним і скасувати наказ Військового комісару Житомирського ОВК від 18.07.2018 №299 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі звільненої з військової служби, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи, з 26.12.2011 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, у розмірі меншому ніж встановлено пунктом 2 Порядку №499, в сумі 22174,50 грн, з урахуванням висновків викладених у абзацах 31-33 постанови Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №583/3021/15-а; зобов`язати Житомирський ОВК виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26.12.2011 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби в сумі 80999,40 грн, з урахуванням висновків викладених у абзацах 31-33 постанови Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №583/3021/15-а. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 30.11.2018, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019, у задоволенні позову відмовив. Верховний Суд постановою від 14.11.2019 скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами нового розгляду справи, Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 14.01.2020 у задоволенні позову відмовив. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.04.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14.04.2020, скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 в частині відмови в задоволенні вимог до Міноборони України та у цій частині ухвалив нову постанову про часткове задоволення позову: визнав протиправним і скасував пункт 2 рішення Міноборони України про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26.12.2011 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.07.2018 №70, в частині визначення ОСОБА_1 розміру одноразової грошової допомоги по інвалідності; зобов`язав Міноборони України здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги по інвалідності, передбаченої статтею 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) у розмірі встановленому Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, зі змінами в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2005 №815, виходячи з щомісячного розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на дату встановлення позивачу Житомирською обласною МСЕК №2 серія І0 ААА №732981 від 27.12.2011 2 групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, Міноборони України подало касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати судове рішення в оскаржуваній частині і залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі. За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду. Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України і звільнений у відставку наказом Міністра оборони України від 04.12.2002 №728 за станом здоров`я. Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2002 №239, позивач виключений зі списків особового складу частини з 20.12.2002. З 26.12.2011 позивачу встановлено 2 групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці Житомирської обласної МСЕК №2 серія 10 ААА №732981 від 27.12.2011. Згодом Міноборони України було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії МО України від 06.07.2018 №70, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 26.12.2011 у розмірі 30-місячного грошового забезпечення у сумі 22174,50 грн. Згідно із наказом військового комісара Житомирського ОВК від 18.07.2018 №299 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи з 26.12.2011 у розмірі 30-місячного грошового забезпечення у сумі 22174,50 грн. Вважаючи, що відповідачі повинні були призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності у розмірі 103173,90 грн, виходячи з грошового забезпечення на момент встановлення інвалідності, а саме 26.12.2011, яке, згідно довідки ГУПФУ в Житомирській області від 24.11.2015 №10111/03-21 складає 3439,13 грн (3439,13 грн х 30=103173,90 грн), позивач звернувся з цим позовом до суду. ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що розрахунок одноразової грошової допомоги має здійснюватися виходячи із розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент настання інвалідності. За підрахунком позивача, одноразова грошова допомога як інваліду 2 групи у розмірі 30-місячного грошового забезпечення має дорівнювати 103 173,90 грн. (3439,13 х 30), а тому недоплата відповідачами належної йому ОГД складає 80999,40 грн (103173,90 грн - 22174,50 грн). Відповідач позов не визнав. Стверджує, що розмір одноразової грошової допомоги обчислюється з розміру грошового забезпечення на день звільнення військовослужбовця, незалежно від дати встановлення групи інвалідності; збільшення розміру грошового забезпечення для військовослужбовців, що проходять службу в Збройних Силах України, яке відбулось після звільнення позивача з військової служби, для обчислення одноразової грошової допомоги не враховується. V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що незалежно від дати встановлення групи інвалідності, одноразова грошова допомога обчислюється виходячи із розміру грошового забезпечення, яке особа отримувала на день звільнення. Зміни у грошовому забезпеченні, які відбулися вже після звільнення такої особи з військової служби до моменту встановлення їй інвалідності при обчисленні цієї допомоги не враховуються. Апеляційний суд дійшов протилежного висновку. За висновками суду апеляційної інстанції, розрахунок одноразової грошової допомоги позивача має здійснюватися із розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент настання інвалідності. VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ Касаційна скарга Міноборони України обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Скаржник наполягає, що незалежно від дати встановлення групи інвалідності, одноразова грошова допомога обчислюється виходячи із розміру грошового забезпечення, яке особа отримувала на день звільнення. Водночас зміни у грошовому забезпеченні, які відбулися вже після звільнення такої особи з військової служби до моменту встановлення їй інвалідності при обчисленні цієї допомоги, не враховуються. Так, відповідно до розрахункової книжки позивача, його грошове забезпечення на день звільнення складало 739,15 грн, а отже останній має право на отримання ОГД в розмірі 30-місячного грошової забезпечення на день звільнення (20.12.2002), виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошової забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.01.2020 у справі №816/541/16. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду за цією касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Колегією суддів встановлено, що в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження спірним є застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Ключовим правовим питанням у справі є правильність визначення розміру грошового забезпечення позивача, з якого обраховується розмір одноразової грошової допомоги. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Так, у постанові від 04.10.2018 (справа №583/3021/15-а) Верховний Суд на підставі аналізу норм законодавства, зазначених в пунктах 15-17 цього судового рішення, сформував правовий висновок, відповідно до якого: «розрахунок одноразової грошової допомоги позивача має здійснюватися з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент настання інвалідності». Зазначений правовий висновок згодом також був підтриманий у постановах Верховного Суду від 04.08.2019 (справа №357/9243/15), від 23.04.2019 (справа №523/15136/15) та від 15.12.2020 (справа №760/15052/15-а). У пунктах 45-46 постанови від 22.08.2019 у справі №2а-2663/11/0170/5, Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого: «Якщо брати до уваги фактично отримане грошове забезпечення у 1994 році (як пропонує відповідач), то через суттєву різницю у грошовому забезпеченні у різні історичні періоди, соціальні гарантії військовослужбовців, яким встановлено інвалідність в один час, будуть істотно відрізнятися. Така нерівність не має в основі об`єктивно обґрунтованої мети і по суті призводить до непрямої дискримінації. З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку, що розмір грошового забезпечення визначається за посадою, яку позивач займав на час звільнення («старший офіцер оперативно-розшукового відділу ОКПП «Прикарпаття» ПВУ»), але за законодавством, яке діяло на час, коли у позивача виникло право на одержання одноразової грошової допомоги». Зазначений правовий висновок, хоч його і зроблено щодо Порядку № 1331, однак є релевантним і для оцінки Порядку № 499, який регулює ті самі правовідносини за участю військовослужбовців. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаного правового висновку. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом. Зважаючи на те, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю згідно із пунктом 4 частини першої статті 339 КАС України. Керуючись статтями 339, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №240/4844/18. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується. Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін А. А. Єзеров В. М. Шарапа