Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/1807/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Ващилін Р.О. 26 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/1807/22 пров. № А/857/17638/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М. за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 260/1807/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: 24.05.2022р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції у якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту Патрульної Поліції від 22 квітня 2022 року №757 о/с «По особовому складу» відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» про звільнення із служби в поліції: по управлінню патрульної поліції в Закарпатській області; - поновити на посаді лейтенанта поліції, інспектора взводу №1 роти №1 (обслуговуванням м. Ужгород) батальйону управління патрульної поліції в Закарпатській області; - стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.10.2022р. в позові відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.10.2022р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Особи які беруть у справі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Разом з тим, колегія суддів звертає на ту обставину, що ОСОБА_1 вже після закінчення судового розгляду справи з`явився в суд. При цьому, колегія суддів зазначає що ОСОБА_1 у встановлений судом час розгляду справи -12.30 год. 26.04.2023р. вчасно не з`явився в судове засідання. Секретар судового засідання та розпорядник судового засідання неодноразово перевіряли явку осіб які з`явились в судове засідання. Отже, ОСОБА_1 вчасно в 12.30 год. 26.04.2023р не з`явився в судове засідання, а тому розгляд справи проведено без участі останнього який не з`явився в судове засідання без поважних причин. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 з 2017р. проходив службу в органах Національної поліції та станом на день звільнення перебував на посаді інспектора взводу №1 роти №1 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції. 15.04.2022р. старший інспектор відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Котлар А.В. та командир роти № 1 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції ОСОБА_2 подали на ім`я т.в.о. начальника Управління патрульної поліції в Закарпатської області рапорти № 7845/41/15/03-2022, № 7846/41/15/03-2022, в яких проінформували про виявлені систематичні порушення службової дисципліни, що допущені під час несення служби інспектором взводу №1 роти №1 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Зайцем В.Я. (а.с. 43-45) При цьому, в рапорті зазначено про факт перебування ОСОБА_3 у період: 21.12.2021р. - 27.01.2022р., а також: 30.01.2022р. - 10.02.2022р. на лікарняному. (а.с. 45) Із змісту довідки начальника відділу кадрового забезпечення УПП в Закарпатській області від 15.04.2022р видно, що документи щодо підтвердження перебування на лікарняному за вказаний період ОСОБА_4 не надавав.( а.с.49) Наказом від 15.04.2022р. № 490 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» проведено службове розслідування за фактом неодноразового порушення службової дисципліни інспектором взводу №1 роти №1 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_3 . Із змісту висновку службового розслідування, який затверджений Начальником Департаменту патрульної поліції Жуков Є. від 22.04.2022р. видно, що дисциплінарна комісія Управління патрульної поліції в Закарпатській області провела службове розслідування та встановила, що в ході несення служби 12.02.2022р., 21.03.2022р., 02.04.2022р., 03.04.2022р., 03.04.2022р., 08.04.2022р., 12.04.2022р., 14.04.2022р. при винесені постанов про накладення адміністративних стягнень в справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КУпАП стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та за ч.4 ст. 126 КУпАП стосовно ОСОБА_14 лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, не ознайомив зазначених громадян з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чим порушив вимоги ч.1 ст.268, ст.279 КУпАП, п.5 та 9 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395. В порушення вимог ч.3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», ч.1 ст.279 КУпАП при спілкуванні з громадянами ОСОБА_1 не назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання. Лейтенант поліції ОСОБА_3 не здійснював на портативний відеореєстратор відеофіксацію моментів вручення копій адміністративних постанов гр. ОСОБА_15 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_12 , а також відеофіксацію опрацювання матеріалів журналу ЄО Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 13.04.2022р. №4844, від 14.04.2022р. № 4957, № 4966, № 4968 за повідомленнями, які надійшли на скорочений номер екстреного виклику поліції 102, чим порушив п.5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018р. № 1026. Також під час спілкування з громадянами, при винесенні постанов про накладення адміністративних стягнень по справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, стосовно гр. ОСОБА_15 , та ОСОБА_7 , лейтенант поліції Заяць В.Я. неодноразово вживав нецензурну лексику, чим порушив вимоги абз.1 п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016р. № 1179. Крім того, службовим розслідуванням встановлено факт грубого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , що виразилось у невиході на службу без поважних причин з 31.01.2022р. 09.02.2022р. При цьому, позивач до матеріалів службового розслідування не подав жодних доказів які б вказували на те, що у період з 31.01.2022р.-09.02.2022р. перебував на листку тимчасової непрацездатності. 22.04.2022р. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 266 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника УПП в Закарпатській області ДПП» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п.п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст.18 Закону України Про Національну поліцію, Присяги працівника поліції, визначеної у ч.1 ст.64 Закону України Про Національну поліцію, п.п. 1, 2, 8, 9, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, абз. 1, 2, 7 п. 1 розділу II, п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179, п.5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, п.п. 1.2, 1.5, 3.1.1, 3.1.10, 3.1.11, 3.1.13 посадової інструкції інспектора взводу роти батальйону УПП в Закарпатській області, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 25.11.2020р. № 2445, особистій недисциплінованості, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, відповідно до п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту, до інспектора взводу № 1 роти № 1 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону УПП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. (а.с.39-41) 22.04.2022р. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №757 о/с «По особовому складу», відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію, лейтенанта поліції ОСОБА_3 , інспектора взводу №1 роти №1 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону звільнено із служби в поліції з 22 квітня 2022 року. (а.с. 42) При обранні заходу дисциплінарного стягнення Департамент патрульної поліції Національної поліції України врахував, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків, що підтверджується наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №125 від 04.02.2019р., наказами Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №3 від 17.02.2021р., № 15 від 08.06.2021р. (а.с. 50-59) Із оспорюваним наказом ОСОБА_1 ознайомився 22.04.2022р., що підтверджується розпискою та відміткою на копії наказу. (а.с. 42) 22.04.2022р. ОСОБА_4 отримав трудову книжку, військовий квиток, припис для постанови на військовий облік, довідку розрахунку вартості предметів особистого користування, строк носіння яких не закінчився, що підтверджується письмовою розпискою, в якій останній повідомив, що жодних претензій щодо звільнення не має. (а.с. 37) ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п.6 ч.1 ст.77 Закону «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Із змісту ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.3.2018р. № 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут НП України) видно, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. ч.1-ч.3 ст. 13 Дисциплінарного статуту, визначено що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до ч.1-ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07.11.2018р. затверджено Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України (далі - Порядок №893). п.1 розділу V Порядку № 893 передбачено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для проведення службового розслідування стосовно позивача були рапорти старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_16 та командира роти № 1 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Скунець А.В. від 15.04.2022р. № 7845/41/15/03-2022, № 7846/41/15/03-2022, в яких вказано про виявлені систематичні порушення службової дисципліни, що допущені під час несення служби інспектором взводу №1 роти №1 (з обслуговування м. Ужгорода) батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 . Зокрема, висновком службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 з 31.01.2022р. - 09.02.2022р. без поважних причин був відсутній на службі та на робочому місці, тобто допустив прогул, а також неодноразово порушував службову дисципліну та службові обов`язки, що мали систематичний характер, зокрема: вимог п.п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст.18 Закону України Про Національну поліцію, Присягу працівника поліції, визначеної у ч.1 ст.64 Закону України Про Національну поліцію, п.п. 1, 2, 8, 9, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, абз. 1, 2, 7 п. 1 розділу II, п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179, п.5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, п.п. 1.2, 1.5, 3.1.1, 3.1.10, 3.1.11, 3.1.13 посадової інструкції інспектора взводу роти батальйону УПП в Закарпатській області, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 25.11.2020р. № 2445, проявив особисту недисциплінованість, а також вчинив дії, що підривають авторитет поліції, відповідно до п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту. ч.3, ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Як видно з матеріалів справи, Дисциплінарна комісія врахувала службову характеристику позивача, відповідно до якої останній зарекомендував себе конфліктним працівником, що до виконання службових обов`язків ставиться без особливої сумлінності; в роботі пасивний та не проявляє належної ініціативи; посадову інструкцію періодично порушує, не дотримуючись вимог чинного законодавства; у спілкуванні з громадянами нетактовний; співпраця з населенням задля підвищення рівня публічної безпеки і порядку на рівні нижче середнього; за характером емоційний, часом буває неврівноважений; в колективі не користується повагою та авторитетом. При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта на ту обставину, що в порушенням вимог ст.77 КАС України останній не надав суду жодних доказів та обґрунтувань які б спростували висновки службового розслідування та підстави звільнення. Стосовно наданої апелянтом колегії суддів, довідки №235 від 31.01.2022р. про тимчасову непрацездатність, колегія суддів зазначає про таке. На час винесення Наказу від 15.04.2022р. № 490 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків», Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 266 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника УПП в Закарпатській області ДПП» від 22.04.2022р., Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №757 о/с «По особовому складу», від 22.04.2022р. у Департаменту патрульної поліції Національної поліції України була відсутня інформація щодо тимчасової непрацездатності позивача у спірний період. При цьому, ОСОБА_1 до матеріалів службового розслідування не подав жодних доказів (документів, тощо) які б вказували на те, що у зазначений період його визнано в установленому порядку тимчасово непрацездатним. Такі докази позивач не надав до суду першої інстанції при зверненні із позовною заявою, як і не обґрунтовував свої вимоги в позові та апеляційній скарзі щодо обставин тимчасової непрацездатності та не надав вказану довідку про тимчасову непрацездатність та листок непрацездатності тощо. Із змісту ст. 308 КАС України видно, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Разом з тим, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції витребував у Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» та Лікарні з поліклінікою СОЗ УМВС України по Закарпатській області в м. Ужгород інформацію наступного змісту:: 1.Чи перебував на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні ОСОБА_17 в період з 31.01.2022р -09.02.2022р. та чи видавався йому листок тимчасової непрацездатності? 2.Чи скеровувався електронний чи фізичний листок тимчасової непрацездатності виданий на ім`я ОСОБА_17 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції ?

3. Чи видавалась довідка №235 від 31.01.2022р. про тимчасову непрацездатність працівника поліції, військовослужбовця Національної гвардії України? Якщо така довідка видавалась, то прошу зазначити ким, коли та кому така довідка видавалась? Із змісту відповіді від 05.04.2023р. Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» видно, що вказана довідка №235 від 31.01.2022р. про тимчасову непрацездатність видавалась ОСОБА_1 лікарем терапевтом ОСОБА_18 і вказана довідка видана позивачу 09.02.2022р. особисто в руки. Тобто, станом на момент проведення службового розслідування 22.04.2022р. у ОСОБА_3 вказана довідка №235 від 31.01.2022р. про тимчасову непрацездатність була наявна, однак таку останній відповідачам не надав, пояснень щодо відсутності на роботі у спірний період також не надавав. Отже, колегія суддів не приймає до уваги як доказ довідку №235 від 31.01.2022р. про тимчасову непрацездатність, оскільки такий доказ апелянт не подав суду першої інстанції та в матеріалах справи відсутні докази неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. В п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу. У справі, що розглядається, суди повинні встановити чи мало місце відсутність позивача на службі, що зумовить певні правові наслідки, а у разі наявності чи підтверджується відсутність позивача на службі поважними причинами, зокрема, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. У постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 712/9213/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишенням роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу). ч.3 ст.40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. В ст.139 КЗпП України визначено обов`язок працівників працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Разом з цим основні обов`язки поліцейського передбачені ст.18 Закону України Про Національну поліцію, а також ст.1 Дисциплінарного статуту. Вчинення поліцейським порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, слугує підставою для накладення дисциплінарного стягнення, якому передує службове розслідування. Таким чином, колегія суддів дійшла переконливого висновку, що ОСОБА_1 проігнорував обов`язок повідомити своє керівництво про факт перебування на відповідному лікуванні з наданням відповідних доказів. Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що позивач маючи на його думку докази поважності відсутності його на роботі не надав його в рамках службового розслідування, безпосередньому начальнику на роботі до моменту звільнення. Копію довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України позивач подав лише суду апеляційної інстанції. З проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюють порядок застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, видно що обрання конкретного виду такого заходу дисциплінарного впливу перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, та який повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п.п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст.18 Закону України Про Національну поліцію, Присяги працівника поліції, визначеної у ч.1 ст.64 Закону України Про Національну поліцію, п.п. 1, 2, 8, 9, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, абз. 1, 2, 7 п. 1 розділу II, п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179, п.5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, п.п. 1.2, 1.5, 3.1.1, 3.1.10, 3.1.11, 3.1.13 посадової інструкції інспектора взводу роти батальйону УПП в Закарпатській області, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 25.11.2020р. № 2445, особистій недисциплінованості, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, відповідно до п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту та обраним видом стягнення, що не спростував апелянт. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12 грудня 2019 року у справа №816/70/16, від 01 квітня 2020 року у справа №806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18. Верховний Суд в постанові від 20.12.2019р. у справі №804/2054/17, дійшов висновків, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкти владних повноважень в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції діяли в межах повноважень та у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 260/1807/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 08.05.2023р.