Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/5471/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/5471/22 пров. № А/857/4304/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року про закриття провадження (судді Шумея М.В., ухвалену у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківськ) у справі № 300/5471/22 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 27.12.2022 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України в якому просить визнати протиправними дії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, щодо нарахування та виплати середнього розміру грошового забезпечення (заробітку) ОСОБА_1 за рішенням суду, в розмірі 10 111 грн. 15 коп., винести рішення згідно з яким стягнути з Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заборгованість в сумі 347 920,85 грн. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року закрито провадження у справі. Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що вона постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду для продовження розгляду. Вказує, що при винесенні ухвали суд не звернув уваги на предмет спору, оскільки предметом спору є саме стягнення заборгованості за рішенням суду, яке набрало законної сили, а не про накладення на відповідача зобов`язання вчинити певні дії. Зазначає про необхідність врахування висновків Верховного Суду у справах №160/2592/20 та №909/243/18 та відповідач регулярно здійснює недоплату належних йому коштів за рішенням суду, а на його переконання між сторонами при виконанні рішення суду у справі №300/2902/21 виникли нові правовідносини, що дійсно пов`язані з рішенням суду, проте вони виникли у зв`язку з протиправними діями суб`єкта владних повноважень щодо обчислення такої заборгованості, а тому відновлення порушених його прав, як позивача в межах даного спору можливе саме шляхом подання нового позову про стягнення існуючої заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно позовних вимог даного адміністративного позову позивач просить визнати протиправними дії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, щодо нарахування та виплати середнього розміру грошового забезпечення (заробітку) ОСОБА_1 за рішенням суду, в розмірі 10 111 грн., 15 коп., та винести рішення згідно з яким стягнути з Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заборгованість в сумі 347 920,85 грн. В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 300/2902/21 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення 15.08.2019 року остаточного розрахунку при звільненні з військової служби у запас та зобов`язання нарахувати та виплатити середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 15.08.2019 по 11.05.2021 включно. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/2902/21 від 25 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не проведення 15.08.2019 повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас Збройних Сил України. Зобов`язано Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 15.08.2019 по 11.05.2021 у розмірі 11570 (одинадцять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 01 копійка. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2022 року по справі №300/2902/21 було скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року по справі №300/2902/21, а судом апеляційної інстанції було прийнято нове рішення, відповідно до якого Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки було зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, за період з 15 серпня 2019 року по 11 травня 2021 року, вказана постанова набрала законної сили - 22.03.2022. 30 червня 2022 року Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за несвоєчасний розрахунок при звільненні, за період з 15 серпня 2019 року по 11 травня 2021 року, у розмірі 10 111 гривень 15 копійок - ОСОБА_1 , нараховано та виплачено середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 15.08.2019 року по 11.05.2021 року, тобто, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2022 року по справі №300/2902/21 відповідачем виконано. Закриваючи провадження у адміністративній справі суд першої інстанції виходив з того, що існує судове рішення, яке набрало законної сили, і яке вже є виконаним, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тобто предмет і підстави цього позову є тотожними в адміністративній справі № 300/2902/21. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили. Як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду з позовом до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не проведення повного розрахунку при звільненні; - зобов`язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 15.08.2019 року по 11.05.2021 року. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не проведення 15.08.2019 року повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас Збройних Сил України. Зобов`язано Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 15.08.2019 року по 11.05.2021 року у розмірі 11570 (одинадцять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 01 копійка. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Приймаючи це рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та застосував принцип співмірності, виходячи із істотності частки відносно розміру виплачених працівникові при звільненні сум. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач та відповідач, подавши апеляційні скарги. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року в справі № 300/2902/21 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби 15.08.2019 року. Зобов`язано Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, за період із 15.08.2019 року по 11.05.2021 року. Апеляційний суд звертає увагу, що суб`єкт владних повноважень в особі Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2022р. у справі № 300/2902/21, перерахував 30.06.2022 на картковий рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі - 10111,15 грн., що підтверджується відомостями зарахування заробітної плати. 02.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, в якій просив суд: - визнати протиправними дії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо часткового виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі за № 300/2902/21; - зобов`язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Закону. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 дану заяву повернуто заявнику в порядку частини 4 статті 383 КАС України, оскільки подана з пропуском десятиденного строку. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 по справі №300/2902/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року про повернення заяви у справі № 300/2902/21 без змін. Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Визначаючись чи має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, який перебуває у провадженні цього суду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що період порушеного права позивача з 15 серпня 2019 року по 11 травня 2021 року, яке захищене та відновлене постановою суду у справі № 300/2902/21, охоплює період, що є предметом спору у адміністративній справі № 300/5471/22. Таким чином, існує судове рішення, яке набрало законної сили, і яке вже є виконаним, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тобто предмет і підстави цього позову є тотожними в адміністративній справі № 300/2902/21. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 березня 2018 року у справі №916/1764/17, не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Крім цього, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або наведення іншого праворозуміння таких норм. Що стосується покликань скаржника у апеляційній скарзі на правовий висновок Верховного Суду, викладений у справі №160/2592/20, колегія суддів зазначає, що такі є безпідставним, адже рішення в цій справі ухвалено Верховним Судом за інших фактичних обставин справи, а щодо справи №909/243/18 то такий висновок Верховного Суду відсутній. Ураховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України підстави для закриття провадження у справі, оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2022 року у справі №300/2902/21 вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що також підтверджено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у цій же справі. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №600/2561/21-а, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника та норми процесуального права, щодо можливого захисту права позивача при зверненні до адміністративного суду. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року про закриття провадження у справі № 300/5471/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк Р.Й. Коваль