Постанова 4851 № 520/2244/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2023 р. Справа № 520/2244/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2022, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/2244/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану в 2018, 2019, 2020 роках оплачувану основну відпустку в кількості 90 календарних; - зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Харківській нарахувати і виплатити на користь позивача компенсацію за невикористану в 2018, 2019, 2020 роках оплачувану основну відпустку в кількості 90 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з 12.03.2020 до 31.12.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити повне нарахування позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 12.03.2020 до 31.12.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та виплатити різницю між отриманою сумою та сумою; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 31.12.2021 року та до 27.01.2022 року у розмірі 11 700 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 12.03.2020 до 31.12.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити повне нарахування позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 12.03.2020 до 31.12.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та виплатити різницю між отриманою сумою та сумою. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 31.12.2021 року та до 27.01.2022 року у розмірі 11 700 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати в частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення застосував правові висновки Верховного Суду (від 07.08.2019 у справі № 820/5122/17 та від 06.02.2020 у справі № 818/1276/17) від яких було здійснено відступлення у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Також, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в позовних вимогах повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що оскільки від відділення поліції № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області у період з серпня 2020 по грудень 2020 та з березня 2021 по грудень 2021 до ГУНП в Харківській області не надходили персональні переліки працівників для нарахування та виплати їм доплати, передбаченої постановою КМУ від 29.04.2022 № 375 куди б був включений позивач не надходили, а це означає, що дані переліки не складались, а отже як наслідок позивач в цей період службу в умовах дії карантинних обмежень не ніс. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до довідки про доходи, гаданої УФЗБО ГУНП в Харківській області від 12.06.2022, середньоденна плата позивача складає 401,13 грн., відповідно середній даробіток за час затримки розрахунку при звільненні з складає 10429,38 грн., а тому розрахунок позивача в позовній заяві зазначений не вірно. Відзив на апеляційну скаргу відповідача від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в Національній поліції України. Наказом ГУНП в Харківській області від 28.12.2021 № 887 о/с «По особовому складу» позивач з 31.12.2021 був звільнений зі служби в поліції, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», за власним бажанням, з виплатою компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку з 01.01.2021 по 31.12.2021 у кількості 30 діб. Відповідно до інформації, яка міститься у відповіді на запит, наданої Управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області від 07.06.2022 № 1490/119-12/01-2022 встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження служби в ГУНП в Харківській області з 22.06.2018 по 31.12.2021 щорічну чергову оплачувану відпустку за 2018 рік не використав (30 діб), за 2019 рік - не використав 30 діб, за 2020 рік використав частково, залишок 15 діб. У відзиві відповідача зазначив, що відповідно до інформації, яка міститься у відповіді з УФЗБО ГУНП встановлено, що в грудні 2021 року ОСОБА_1 було нараховане і виплачене грошове забезпечення в сумі 20593 грн.. а саме: посадовий оклад- 2400,00 грн., оклад за спеціальним званням - 1400,00 грн., надбавка за стаж служби 10% - 380,00 грн., надбавка за специфічні умови проходження служби 40% - 1672,00 грн., премія 105,709% - 6186,09 грн., доплата за службу у нічний час за листопад 2021 року (14 год) - 66,82 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 1016,00 грн., матеріальна допомога на оздоровлення - 5852,00 грн., індексація - 1620,09 грн. Остаточний розрахунок в день звільнення 31.12.2021 з ОСОБА_1 проведений не був, бо грошове забезпечення за грудень 2021 року було виплачене 23.12.2021, наказ до УФЗБО надійшов 31.12.2021. Остаточний розрахунок при звільненні був проведений 27.01.2022, а саме: доплата за службу в нічний час за грудень 2021 року (40 годин) в сумі 193,10 грн. та компенсація за невикористану відпустку за 2021 рік у сумі 12038, 05 грн. З довідки наданої УФЗБО ГУНП в Харківській області від 12.06.2022, середньоденна заробітна плата позивача складає 401,13 грн. Після звільнення з Національної поліції України, позивачем встановлено, що відповідачем порушено його права та внаслідок не проведення в певний період часу грошової компенсації за невикористану оплачувану основну відпустку, а також внаслідок безпідставного не нарахування доплати за службу в нічний час та в умовах дії карантину, останній не в повному обсязі отримував заробітну плату, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 12.03.2020 до 31.12.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення, а тому у зв`язку з цим також піддягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити повне нарахування позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 12.03.2020 до 31.12.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та виплатити різницю між отриманою сумою та сумою, а також стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 31.12.2021 року та до 27.01.2022 року у розмірі 11 700 грн. Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами пункту 8 розділу III Порядку № 260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу III Порядку № 260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №820/5122/17 та у постанові Верховного Суду від 6 лютого 2020 року у справі №818/1276/17. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 28 Закону України від 14.11.2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у складі Державного бюджету' України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів. Постановою № 375 врегульовані деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни. Пунктом 1 постанови № 375 установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Пунктом 5 постанови № 375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Наказом ГУНП в Харківській області № 2165 на виконання п. 4 постанови № 375, доручення Національної поліції від 25.06.2020 року № 7789/01/29-2020 «Про організацію заходів, спрямованих на забезпечення встановлення додаткової доплати поліцейським, визначеної постановою № 375», п. 12 нової редакції рекомендацій до аудиторського звіту, що викладені в листі начальника управління внутрішнього аудиту Національної поліції України від 15.10.2020 року №1014/30/01-2020 «Про перегляд окремих фактів, зазначених в аудиторському звіті», було затверджено Порядок визначення персонального переліку поліцейських ГУНП в Харківській області для розгляду питання щодо встановлення додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до постанови №

375. Цей порядок установлює алгоритм визначення керівниками підрозділів Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області) персонального переліку поліцейських підпорядкованих їм підрозділів відповідно до абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №

375. Відповідно до п.1 розділу II Порядку персональний перелік поліцейських, яким установлюється доплата, визначається керівниками підрозділів ГУНП в Харківській області, перелік яких наведено в додатку 1 до цього Порядку. У пункті 3 Порядку зазначено, що до персонального переліку поліцейських, яким установлюється доплата, включаються поліцейські, які відповідають наступним критеріям: 1) несли службу в період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, та у безпосередньому контакті з населенням виконували відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2») (далі - Постанова № 641) одну або декілька з наступних функцій: - здійснення поточного контролю за перебуванням особи в місці самоізоляції шляхом проведення перевірки фактичного перебування осіб за зазначеними ними адресами самоізоляції (відвідування на дому) (згідно з п. 28 постанови № 641); - виконання поточного контролю дотримання карантинних обмежень на вулицях, у парках, інших громадських місцях, проведення вибіркової перевірки документів, що посвідчують особу (згідно з п. 31 постанови № 641); - здійснення заходів контролю виконання протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень (згідно з п. 46-4 постанови № 641); 2) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням протиепідемічні заходи, покладені на поліцію протоколами засідань державних чи регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, відповідно до «зеленого», «жовтого», «помаранчевого» та «червоного» рівнів епідемічних загроз, зокрема: - заходи контролю за дотриманням маскового режиму при посадці у громадський транспорт (автобус, тролейбус, трамвай) на зупинках, які постійно мають значні навантаження та найбільш завантажених кінцевих зупинках (у пікові години); - проведення рейдів щодо недопущення роботи нічних розважальних закладів відповідно до діючого протиепідемічного законодавства; - контроль за недопущенням порушень протиепідемічного законодавства та обмежень керівниками (власниками) приватних навчальних закладів області (якщо такі обмеження встановлено рішеннями державної чи регіональної комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій). 3) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням заходи щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян згідно з п. 1 постанови № 375: - поліцейські, які залучаються до підтримання публічного порядку та додержання вимог протиепідемічного законодавства під час проведення масових заходів (збори, мітинги, походи, демонстрації, пікети, публічні релігійні заходи; святкові та пам`ятні заходи, організовані органами державної влади та місцевого самоврядування; заходи, організовані іноземними дипломатичними установами в Україні; офіційні спортивні змагання, масові спортивні та культурно-видовищні заходи, візити осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, вибори до органів влади та місцевого самоврядування); - поліцейські, які несуть службу на стаціонарних постах та в складі мобільних груп із забезпечення карантинних заходів, розташованих на кордонах території обслуговування з іншими областями країни. 4) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням заходи щодо забезпечення захисту прав дітей згідно з п. 1 постанови № 375, ст. 5 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 19.12.2017 року № 1044 (далі - Інструкція № 1044): - проведення за місцем проживання чи навчання бесід з питань індивідуальної профілактики з дітьми, які перебувають на профілактичному обліку, складання відповідного рапорту (акту); - заходи за заявою про безвісне зникнення дитини (опитування родичів, друзів, вчителів, однокласників, оточення, подомовий обхід), отримання пояснень від опитаних; - за повідомленнями медичних, освітніх закладів, соціальних служб відвідування дитини за місцем проживання з питань запобігання домашньому насильству, жорстокому поводженню з дітьми, збір медичних документів для підтвердження фактів, отримання пояснень опитаних осіб, складання рапорту, адміністративного протоколу; - рейди у метрополітені, на ринках, місцях скупчення дітей з метою запобігання дитячій бездоглядності; здійснення заходів поліцейського піклування щодо дітей (з поміщення до лікарні чи дитячого закладу, складання рапорту, протоколу поліцейського піклування; - відвідування за повідомленням органу освіти дитини за місцем проживання з метою залучення дитини до навчання та захисту права дитини на здобуття освіти, складання рапорту та повідомлення до органу освіти; - рейди з перевірки дотриманням суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавства щодо заборони продажу неповнолітнім особам алкогольних, слабоалкогольних напоїв і тютюнових виробів - та складання рапорту, адміністративного протоколу; - рейди з перевірки дотримання обмежень перебування дітей у нічний час у закладах, у яких проводиться діяльність у сфері розваг, та закладах громадського харчування, складання рапорту, адміністративного протоколу; - проведення рейдів та виявлення фактів уживання дітьми алкоголю, складання адміністративних протоколів; - відвідування за повідомленням соціальної служби проблемних сімей, складання рапорту та адміністративних протоколів за фактами невиконання батьківських обов`язків; - рейди з відвідування дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання разом із службою у справах дітей для з`ясування умов проживання, складання акту; - бесіди з дітьми та їх батьками (законними представниками) під час провадження в справі про адміністративне правопорушення, учинене дитиною; складання адміністративного протоколу; - заходи за участю дітей (за окремими планами, вказівками НПУ); проведення, за запитами навчальних заходів, бесід з дітьми, схильними до вчинення правопорушень, за місцем проживання, навчання або роботи (складання рапорту, відібрання пояснень, підготовка відповіді до навчального закладу); - відвідування дитини за місцем проживання для з`ясування умов проживання, а також чинників, які можуть негативно впливати на неї, бесіди з батьками дитини, її законними представниками, членами сім`ї з метою усунення причин і умов, які спонукали до вчинення дитиною адміністративного чи кримінального правопорушення, та складання рапорту. Відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечуються обставини, що у період з 12.03.2020 по 31.12.2021 ОСОБА_1 виконував службові обов`язки з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, який забезпечував життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян), та внаслідок виконання таких обов`язків постійно мав безпосередній контакт з населенням (на підставі Постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 та від 09.12.2020 №1236 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» та доручень відділення поліції №1 Богодухівського РВП ГУПН в Харківській області). Позивачу нараховувалась та виплачувалась спірна доплата в липні 2020 за: березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020; в серпні 2020 за липень 2020; в липні 2021 за: січень 2021, лютий 2021, що вбачається з листа начальника УФЗБО ГУНП в Харківській області від 12.06.2022 та розразункових листів за липень 2020, серпень 2020, липень 2021. В інші місяці періоду з 12.03.2020 по 31.12.2021 виплата позивачу не здійснювалась, проте позивач посаду не змінював і продовжував виконувати ті ж самі службові обов`язки. Як встановлено раніше, ОСОБА_1 протягом спірного періоду виконував службові обов`язки з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 у відділенні поліції № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, а відтак підпадав під критерій, визначений пп. 4 п. 3 Розділу ІІ Порядку. Будь-яких підстав вважати позивача таким, що не підпадає під даний критерій у листі УФЗБО ГУНП в Харківській області від 12.06.2022 або інших документах, доданих до матеріалів справи, не зазначено, відповідачем не висвітлено. Згідно з п. 1 розділу III Порядку керівник підрозділу ГУНП у період дії карантину щомісяця до 01 числа забезпечує підготовку та подає до УФЗБО разом із супровідним листом за минулий місяць належним чином оформлені, підписані та зареєстровані в підрозділі документального забезпечення: - табель обліку несення служби поліцейських (додаток 2); - персональний перелік поліцейських для встановлення додаткової доплати на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, які забезпечують правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (при п`ятиденному робочому тижні з двома вихідними або нерівномірним графіком несення служби (додаток 3); - оригінали рапортів поліцейських, включених до персонального переліку, на ім`я начальника ГУНП в області, з проханням виплати на підставі постанови № 375 додаткової доплати до грошового забезпечення за період виконання в умовах карантину функцій в безпосередньому контакті з населенням; - на рапорті проставляється резолюція керівника підрозділу ГУНП, територіального відділу (відділення) поліції, командира стройового підрозділу «клопочу по суті рапорту»; - у рапорті поліцейський зазначає 1) дати виконання протягом минулого місяця функцій, визначених розділом II цього Порядку, 2) зміст виконаних у ці дні функцій, які підтверджують безпосередній контакт з населенням; 3) перелік первинних документів, які підтверджують викладу інформацію; перелічені первинні документи додаються до копії рапорту поліцейського та зберігаються у підрозділі ГУНП відповідно до правил діловодства в підрозділах Національної поліції України. Відповідач посилається на той факт, що оскільки від позивача в вересні, жовтні, листопаді та грудні 2021 рапорти не подавались, інформація щодо інших місяців, а саме: серпень, листопад, грудень 2020, січень, квітень, липень 2021 відсутня, були відсутні підстави для нарахування та виплати додаткової доплати на період дії карантину. В той же час, відділенні поліції № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області є структурним підрозділом ГУНП в Харківській області, який підконтрольний та підзвітний у своїй діяльності ГУНП в Харківській області. Вказаним вище порядком передбачено імперативний обов`язок подання зазначених вище документів до УФЗБО разом із супровідним листом за минулий місяць. Відтак, з аналізу положень Порядку вбачається, що табель обліку несення служби поліцейських підлягає поданню до ГУНП щодо всіх поліцейських, що проходять службу в підрозділі у відповідний місяць, за який подаються такі документи. Інші документи подаються щодо поліцейських, включених до переліку. Зазначений вище порядок передбачає можливість контролю вищестоящого підрозділу Національної поліції за вірністю та обґрунтованістю включення до такого переліку одних поліцейських та невключення інших. Відповідачем до матеріалів справи не додано табелів обліку несення служби за серпень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, квітень 2021 року, липень 2021 року. В той же час, повноваження з контролю за виконанням обов`язків керівниками структурних підрозділів покладено саме на ГУНП в Харківській області. З листа начальника відділення поліції № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області (а.с. 171) вбачається, що керівником структурного підрозділу не було подано повний пакет документів, передбачених порядком, зокрема, не було подано табелю обліку несення служби за серпень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, квітень 2021 року, липень 2021 року щодо всіх поліцейських підрозділу. Таким чином, відповідач вирішив питання щодо нарахування (ненарахування) у спірні місяці доплати на період дії карантину без наявності всіх документів, передбачених Порядком визначення персонального переліку поліцейських ГУНП в Харківській області для розгляду питання щодо встановлення додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до постанови №

375. Посилання на листа начальника відділення поліції № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області не береться судом до уваги, оскільки зазначеним вище Порядком не передбачено вирішення питання щодо виплати спірних доплат на підставі листа керівника підрозділу. Крім того, копія вказаного листа не відображає дату його походження, а відтак не може бути підставою для невиплати позивачу спірних сум доплати у період з 12.03.2020 року по 31.12.2021 року. Отже, відповідач не здійснив покладених на нього повноважень контролю при нарахуванні спірної доплати за період з 12.03.2020 року по 31.12.2021 року, та вирішив питання щодо її нарахування (ненарахування) на підставі неповного пакету документів, поданих начальника відділення поліції № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, чим допустив протиправну бездіяльність відносно позивача. В той же час, повноваження з контролю та аналізу показників виконання видаткової частини бюджету; контролю за правильністю складання, оформлення і затвердження кошторисно-фінансових розрахунків на витрати для упровадження потреб підрозділів ГУНП, контролю за витратами коштів та цільовим використанням власних і позикових коштів покладено саме УФЗБО ГУНП в Харківській області. Відповідач не заперечував наявності права позивача на отримання спірної доплати за період з 12.03.2020 року по 31.12.2021 року, проте посилався на відсутність коштів. Разом з тим, відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати на період дії карантину не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Вказана правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 18.12.2018 року по справі № 820/4619/16 та від 14.03.2019 року по справі № 820/660/17. Враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 12.03.2020 до 31.12.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити повне нарахування позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з 12.03.2020 до 31.12.2021 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та виплатити різницю між отриманою сумою та сумою, підлягають задоволенню. Стосовно ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану в 2018, 2019, 2020 роках оплачувану основну відпустку в кількості 90 календарних, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно із статтею 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, встановлено Законом №504/96-ВР. Відповідно до статті 4 Закону №504/96-ВР встановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР). Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України. Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. У відповідності до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII). Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання). Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Колегія суддів відмічає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже розглядав справи з подібними правовідносинами, зокрема №826/8185/18, №818/1276/17. Предметом спору у цих справах були дії відповідачів щодо невиплати позивачам (поліцейським) грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення. Проте під час їхнього розгляду суди дійшли різних правових висновків. Так, у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 (провадження №К/9901/19707/19) Верховний Суд виходив з того, що питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки не врегульоване положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260, а тому при вирішенні цього питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону №504/96-ВР. Проте у постанові від 06.02.2020 в справі №818/1276/17 (провадження №К/9901/48853/18) Верховний Суд зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Позиція аналогічного змісту також наведена Верховний Судом у постановах від 07.08.2019 в справі №820/5122/17 (провадження №К/9901/16897/19), від 31.03.2020 в справі №808/2122/18 (провадження №К/9901/68185/18, №К/9901/68414/18), від 02.07.2020 в справі №825/1038/16 (провадження №К/9901/9235/18, №К/9901/9238/18). Судова колегія зауважує, що Верховний Суд відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 і вважає правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 з таких підстав. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Аналогічні висновки мстить постанова Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19. Таким чином, Головним управлінням Національної поліції в Харківській області допущено протиправну бездіяльність в частині ненарахування грошової компенсації за всі невикористані ОСОБА_1 дні щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2018, 2019, 2020 роки. Як вбачається із матеріалів справи, а саме інформації, яка міститься у відповіді на запит, наданої Управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області від 07.06.2022 №1490/119-12/01-2022 встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження служби в ГУНП в Харківській області з 22.06.2018 по 31.12.2021 щорічну чергову оплачувану відпустку за 2018 рік не використав (30 діб), за 2019 рік - не використав 30 діб, за 2020 рік використав частково, залишок 15 діб (а.с. 100). В загальній кількості позивачем не використано 75 діб оплачуваної відпустки за 2018, 2019, 2020 роки. При цьому, здійснення розрахунків сум компенсації за невикористані щорічні відпустки за 2018, 2019, 2020 роки відноситься до компетенції відповідача. На підставі викладеного вище, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, посилаючись на п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260, з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 07.08.20219 року у справі № 820/5122/17 та у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 818/1276/17, що виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, таким чином позивачеві були виплачені всі належні при звільненні суми, дійшов помилкового висновку в частині відмови зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані 75 діб щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2018, 2019, 2020 роки. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Щодо суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку відповідач має нарахувати та виплатити позивачеві, колегія суддів зазначає таке. Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України). Згідно з ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до п. 16) Закону України № 2352-IX від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" текст статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: "у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців". Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 117 КЗпП у вказаній редакції. Отже, період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку. Судовим розглядом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами склались з приводу відповідальності роботодавця за невчасний розрахунок при звільненні. Так, Головне управління Національної поліції України в Харківській області здійснило фактичний розрахунок із позивачем щодо доплати за службу у нічний час за грудень 2021 року та компенсацію за невикористану відпустку за 2021 рік поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України. У даному випадку позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на вчасний розрахунок при звільненні та виплаті всіх належних при цьому сум просив відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2021 по 27.01.2022 (з дня звільнення по день фактичного розрахунку). Враховуючи, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на отримання такого відшкодування за затримку розрахунку при звільненні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.04.2021 по справі № 120/3857/19-а. Так, в день звільнення позивача зі служби 31.12.2021 року, відповідачем не було виплачено всі суми, що підлягали виплаті при звільненні. Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що право позивача на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні підлягає захисту за період з 31.12.2021 по 27.01.2022. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначив невірний розмір (11 700 грн.) такого відшкодування, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне здійснити відповідний розрахунок належної до виплати суми. Так, Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №

100. Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Абзацом 1 п. 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно з наказом ГУНП в Харківській області від 28.12.2021 № 887 о/с «По особовому складу» позивач з 31.12.2021 був звільнений зі служби в поліції, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», за власним бажанням, з виплатою компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку з 01.01.2021 по 31.12.2021 у кількості 30 діб. При цьому, остаточний розрахунок із позивачем проведений проведено 27.01.2022, тобто із затримкою у 26 календарних днів, що не заперечує сам відповідач. Відповідно до копії довідки Головного управління Національної поліції України в Харківській області від 12.06.2022 № 22, сума нарахованої заробітної плати позивача за жовтень 2021 та листопад 2021 (останні два календарних місяці, що передували звільненню) складає 24469,12 грн., середньоденна заробітна плата складає 401,13 грн. Таким чином, середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 401,13 грн/день за 26 днів становить 10429,38 грн. Колегія суддів зазначає, що копія довідки Головного управління Національної поліції України в Харківській області від № 0 (а.с. 27), відповідно до якої позивачем у позові здійснено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 11 700 грн. не може бути визнаний належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, у розумінні ст.ст. 73-76 КАС України, оскільки не містить дати та підпису уповноважених осіб щодо її видачі. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні в розмірі 10429,38 грн. (26 дні х 401,13). Решта тверджень та посилань в апеляційних скаргах не впливають на висновки суду. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині з прийняттям нового рішення у відповідній частині. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 по справі №520/2244/22 - скасувати: - в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані в 2018, 2019, 2020 роках оплачувані основні відпустки в кількості 90 календарних днів; - в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані в 2018, 2019, 2020 роках оплачувані основні відпустки в кількості 90 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції; - в частині розміру 11700 грн. стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані щорічні чергові оплачувані відпустки за 2018, 2019, 2020 роки в кількості 75 календарних днів. Зобов`язати Головне управління національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні чергові оплачувані відпустки за 2018, 2019, 2020 роки в кількості 75 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції. Встановити розмір у сумі 10429,38 грн. (десять тисяч чотириста двадцять дев`ять гривень 38 копійок), який підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.12.2021 року до 27.01.2022 року. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 по справі № 520/2244/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова