Постанова 4857 № 260/3589/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/3589/22 пров. № А/857/3331/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я., з участю секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 260/3589/22 (головуючий суддя Луцович М.М., час ухвалення: 11 год. 40 хв., м. Ужгород, повний текст рішення складений 13 лютого 2023 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання нечинним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В : 23 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив: а) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19 вересня 2022 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, ухвалене щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; б) визнати протиправними дії відповідача щодо створення перешкод у реалізації позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свого права на перетинання державного кордону України для виїзду за межі України з метою продовження навчання в іноземному закладі вищої освіти; в) зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій щодо створення перешкод у реалізації позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свого права на перетинання державного кордону України для виїзду за межі України з метою продовження навчання в іноземному закладі вищої освіти. Рішенням від 06 лютого 2023 року Закарпатський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 19.09.2022 року про відмову в перетині державного кордону України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Також суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1040,00 грн. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та НОМЕР_1 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) подали апеляційні скарги. Свою апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що він не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій щодо створення перешкод у реалізації позивачем права на перетинання державного кордону України для виїзду за межі України з метою продовження навчання в іноземному закладі вищої освіти. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, позивач вважає, що обмеження свободи пересування навіть в особливий період не є абсолютним та необмеженим повноваженням держави. Відтак, на думку позивача, у контексті того, що скаржник здійснював заходи щодо усунення обставин, що безпосередньо загрожували його життю та здоров`ю шляхом реалізації свого права на продовження навчання в іноземному закладі вищої освіти та права на свободу пересування (стаття 2 Протоколу № 4), то такі права не можуть бути обмежені, навіть в умовах особливого стану. З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що з метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Однак, така заборона не є абсолютною та громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років можуть виїхати за кордон за наявності визначених підстав. Так, відповідно до розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 березня 2022 року № 300/1/С/962 та від 03 квітня 2022 року № 300/1/С/1079, розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03 квітня 2022 року № 23-7913/0/6-22-Вих, рішенням Голови Державної прикордонної служби України обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України не застосовуються до громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зокрема здобувачів фахової перед вищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі). Однак, такий порядок перетину державного кордону України діяв до 15 вересня 2022 року. За таких обставин, відповідач вважає, що в основу рішення суду першої інстанції було покладене неправильне трактування та застосування норм матеріального права, а саме - положень пункту 2-6 Правил № 57 та статті 23 Закону України № 3543-XII, що призвело до хибних висновків. Таким чином, відповідач вважає правомірними дії прикордонного загону, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову вимогам матеріального права. Просить відхилити вимоги апеляційної скарги. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 та просить її задовольнити. При цьому заперечив вимоги апеляційної скарги відповідача та просить її відхилити. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги НОМЕР_1 прикордонного загону та просить її задовольнити. При цьому заперечив вимоги апеляційної скарги позивача та просить її відхилити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги не належить до задоволення з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є студентом Факультету економіки та менеджменту Чеського сільськогосподарського університету в м. Прага, тип освітньої програми: бакалавр, форма навчання: денна, вид навчання: комерційний, період навчання: 3 роки, очікуваний термін перебування на території Чеської Республіки: з 15.10.2021 по 31.05.2024, що підтверджується довідкою про прийом на навчання від 08.08.2022, що видана від імені навчального відділу ФЕМ Чеського сільськогосподарського університету в м. Прага (а.с. 14-15) та карткою студента, виданою Чеським сільськогосподарським університетом в м. Прага з терміном картки з 01.10.2021 по 30.09.2022 (а.с. 16-17). 19.09.2022 позивач прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України ,,Чоп (Тиса). З метою проходження процедури паспортного контролю позивач надав паспорт громадянина України для виїзду за кордон, Довідку про прийом на навчання від 08.08.2022, картку студента, наказ Декана № 4/2021 про визначення розміру плати за навчання іноземною мовою на Факультеті економіки та менеджменту у 2021-2022 навчальному році від 15.10.2021 (а.с. 20-21), Документ (довідка) про забезпечення житла від 22.09.2021 (а.с. 22-23), Довідку про навчання (а.с. 25-26), Звіт про навчання у закладі вищої освіти (а.с. 29-32), Прибутково-видатковий касовий ордер № 0069 від 15.10.2021, де вказана мета платежу: оплата за навчання іноземною мовою (а.с. 33-34). Також, позивач з метою проходження процедури паспортного контролю надав Довідку для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, від 09.09.2022 № РК/2824, що видана начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 (а.с. 35). Так, згідно Довідки для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, від 09.09.2022 № РК/2824 - начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 зазначено, що позивач відповідно до ч. 15 ст. 17 Закону України ,,Про військовий обов`язок і військову службу має право на відстрочку від призову на строкову військову службу і заперечень щодо виїзду за кордон з України ОСОБА_1 у встановленому порядку на навчання за кордоном немає (а.с. 35). За результатами розгляду наданих документів уповноважена службова особа відповідача, а саме - начальник 1-го ГІПК відділення інспекторів прикордонної служби ,,Тиса (тип А) відділу прикордонної служби ,, ІНФОРМАЦІЯ_3 (тип Б) капітан ОСОБА_3 прийняла рішення від 19.09.2022 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_1 (а.с. 82). Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у відповідності до ч. 15 ст. 17 Закону України ,,Про військовий обов`язок і військову службу станом на 19 вересня 2022 року мав право на відстрочку від призову на строкову військову службу. Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов переконання, що позивач прибувши до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України 19 вересня 2022 року мав право на перетин державного кордону України як особа, яка згідно пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України ,,Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 ,,Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України ,,Про правовий режим воєнного стану в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України ,,Про правовий режим воєнного стану, внесена часткова зміна до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 ,,Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 ,,Про продовження строку дії воєнного стану в Україні постановлено на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 ,,Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 ,,Про продовження строку дії воєнного стану в Україні постановлено на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 ,,Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Крім цього, відповідно до статті 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 ,,Про введення воєнного стану в Україні військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України ,,Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 ,,Про введення воєнного стану в Україні постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Згідно матеріалів справи, позивач 19.09.2022 позивач прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України ,,Чоп (Тиса) з метою виїзду з України до Чеської Республіки для продовження навчання, під час дії на території України правового режиму воєнного стану. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України ,,Про прикордонний контроль від 05.11.2009 року № 1710- VI (далі - Закон №1710-VI) іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України ,,Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт. Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону №1710-VI особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України ,,Про звернення громадян або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом. Згідно з пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Статтею 1 Закону України ,,Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Пунктами 2 та 12 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року №57, передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон. Відповідно до п.2-6 зазначених Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Згідно зі статтею 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, зокрема, здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. Як правильно встановив суд першої інстанції, позивач є студентом Факультету економіки та менеджменту Чеського сільськогосподарського університету в м. Прага, тип освітньої програми: бакалавр, форма навчання: денна, вид навчання: комерційний, період навчання: 3 роки, очікуваний термін перебування на території Чеської Республіки: з 15.10.2021 по 31.05.2024. Також, згідно Довідки для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, від 09.09.2022 № РК/2824 - начальником Білоцерківського РТЦК СП полковником ОСОБА_2 зазначено, що позивач відповідно до ч. 15 ст. 17 Закону України ,,Про військовий обов`язок і військову службу має право на відстрочку від призову на строкову військову службу і заперечень щодо виїзду за кордон з України ОСОБА_1 у встановленому порядку для на навчання за кордоном немає. Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що позивач, у відповідності до статті 23 Закону №3543-XII, станом на 19.09.2022 (під час спроби перетину державного кордону) не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а Білоцерківський РТЦК СП, на військовому обліку в якому знаходиться позивач, не заперечував щодо виїзду останнього за кордон для продовження навчання за кордоном. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач у відповідності до ч. 15 ст. 17 Закону України ,,Про військовий обов`язок і військову службу станом на 19 вересня 2022 року мав право на відстрочку від призову на строкову військову службу та відповідно мав право на перетин державного кордону України як особа, яка згідно пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прикордонного загону. Поряд з цим, апеляційна скарга позивача також не належить до задоволення, оскільки суд першої інстанції вірно зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє. Системний аналіз норм КАС України дає підстави дійти висновку про те, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи (при цьому, між сторонами уже виникли правовідносини, з яких у свою чергу виник публічно-правовий спір), а не захист від можливих порушень прав у майбутньому. Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема в постанові від 14 лютого 2019 року у справі №362/7962/15-а. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційні скарги ОСОБА_1 та НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 260/3589/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 05.05.2023.