Постанова 4857 № 161/1563/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 161/1563/23 пров. № А/857/4504/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. за участі секретаря судового засідання Зінчук Ю.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2023 року, ухвалене суддею Філюк Т.М. у м. Луцьку у справі № 161/1563/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки серії MVA № 2300282 від 19.01.2023 року. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову серії МVА № 2300282 від 19 січня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито. Стягнуто з Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок. Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов залишити без задоволення. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, оскільки відповідач провів заміри відстані від автомобіля до пішохідного переходу, внаслідок чого встановив, що позивач порушив правила зупинки, здійснивши зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу. Тому відповідач вважає, що правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що відповідач прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки серії MVA № 2300282 від 19.01.2023 року, на підставі якої наклав на позивача штраф в сумі 680 грн. Відповідно до цієї постанови, позивач 18.01.2023 року о 15 год. 13 хв. в м. Луцьку на вулиці Заповітна, керуючи автомобілем марки «BMW X5», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 г ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до пункту 15.9 «г» Правил дорожнього руху, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП наступає за порушення, зокрема, правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Відповідно до статті 264-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами. Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження того факту, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, відповідач надав матеріали фотофіксації та вимірювання відстані від місця зупинки транспортного засобу до пішохідного переходу, з яких видно, що відстань транспортного засобу, яким керував позивач, від місця зупинки до пішохідного переходу є меншою за 10 метрів, а саме 6,464 м. На думку апеляційного суду, факт зупинки позивачем транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу відповідач довів належними доказами. Як зазначено вище сам факт зупинки транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу є таким, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху і є підставою для відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, незалежно від того в чому полягали перешкоди дорожнього руху чи загроза безпеці. Наведене свідчить про те, що відповідач довів наявність у діях позивача складу правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Зважаючи на те, що відповідач довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки серії MVA № 2300282 від 19.01.2023 року необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на наведені вище міркування, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. Судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2023 року у справі № 161/1563/23 скасувати та прийняти постанову, якої в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 03.05.2023 року