Постанова 4851 № 440/15472/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2023 р. Справа № 440/15472/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2022, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 28.06.22 по справі №440/15472/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд першої інстанції: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) січень 2008 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) січень 2008 року. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що Військовою частиною НОМЕР_1 протиправно з 01.01.2016 по 28.02.2018 не було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - січень 2008 року. Вважав, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до Порядку №1078 є січень 2008 року, тобто місяць останньої зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яке відбулося у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007. Зазначає, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка востаннє відбулась у січні 2008 року, місяці, у якому відбулося збільшення розміру посадового окладу згідно штату, при цьому сума збільшення грошового забезпечення перевищила суму індексації нараховану в цьому місяці. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі 440/15472/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця - січня 2008 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Військова частина НОМЕР_1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції повністю скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 року в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення Полтавського окружного адміністративною суду Полтавської області від 28.06.2022 року прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України вхідний №13700/з та в №78/0/66-17 механізму нарахування та виплат індексації грошовою забезпечення за попередні періоди немає. Крім того, зазначає, що у межах наявною фінансового ресурсу можливості виплат індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було, а також у Військової частини НОМЕР_1 , оскільки вона структурний підрозділ Міністерства оборони України. Зазначає, що до 15 грудня 2015 зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів було визначено як підстава для зміни базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації. Отже, до 15.12.2015 року будь - яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання тарифних окладів працівника. Натомість, редакція пункту 5 Порядку №1078, яка діє після 15.12.2015 покладає обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів). Тобто, з 15.12.2015 на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів). При цьому, в якості підстави для зміни базовою місяця Порядок №1078 визначає саме зміну тарифних ставок (окладів), що відбулася після набрання чинності новою редакцією пункту 5 Порядку №1078, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів. Зазначає, що у зв`язку із внесенням з 15.12.2015 змін до Порядку №1078 щодо визначення базового місяця, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 було запроваджено, що після внесених змін січень 2016 року стає місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації, тобто стає базовим місяцем для всіх категорій працівників, в тому числі й для військовослужбовців. Для встановлення порядку визначення базового місяця для нарахування індексації необхідно проаналізувати норми Порядку №1078. Зазначає про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить, в тому числі, від його просування по службі, зміни розміру грошового забезпечення позивача в частині окладу. Таким чином висновок позивача, викладений в позовній заяві про те, що підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців після 01.01.2008 і до 01.03.2018 року не відбувалося, а тому слід застосовувати до даною спору базовий місяць - січень 2008 року, є передчасний. Вважає, що доводи позивача про необхідність застосування січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 не є обґрунтованими, оскільки позивач бажає застосувати до правовідносин за період з січня 2008 по грудень 2015 норму п.5 Порядку №1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015. Зазначає, що питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19. Крім того, зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами. їх посадовими особами, зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії". Тобто, на підставі зазначеною вище, законні права та інтереси позивача щодо нарахування та виплати індексації відповідачем порушено не було. Підстави для виплати індексації грошового забезпечення за період з 02.11.2016 року по 28.02.2018 рік з урахуванням базового місяця - січень 2008 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі індексацію грошового забезпечення є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду Полтавської області від 28 червня 2022 року в адміністративній справі №440/15472/21 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З урахуванням наведеної вище норми КАС України, а також того, що рішення суду першої інстанції прийнято за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу в порядку письмового провадження. Учасники справи повідомлялися засобами поштового зв`язку про розгляд даної справи судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржуване рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . 05.12.2019 позивача, сержанта запасу начальника зміни відділення адміністрування центру автоматизованих систем управління інформаційно-телекомунікаційного вузла батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 звільнено у запас за пунктом "б" статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (за станом здоров`я) та виключено зі списків особового складу частини згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2019. Листом Військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2021 №1645 на звернення позивача повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з огляду на те, що відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 04.07.2017 №220/5141 механізму виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ у січні 2016 року лютому 2018 року у Міноборони не було. ОСОБА_1 , вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року протиправною, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базовим місяцем є січень 2008 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон України № 2011-XII). Відповідно до ч.ч.2,3 ст.9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону. Відповідно до ст.8 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі по тексту - Закон №1282-ХІІ). Згідно зі ст.1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Приписами ст.2 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка згідно змінам, внесених згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі по тексту - Порядок №1078). Згідно із п.1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці 2 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078, та цифри "101" замінено цифрами "103. Абзац 2 пункту 1-1 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016. Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постановах Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 р. (справа №638/9697/17), від 30.09.2019 р. (справа №750/9785/16-а), від 20.11.2019 р. у справі №522/11257/16-а. Отже, заробітна плата підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов`язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 26.12.2019 р. по справі № 610/1175/17. Як вбачається з матеріалів даної справи, листом Військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2021 №1645 на звернення позивача повідомлено про те, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міноборони не було. Підстав для нарахування та виплати у поточному році за минулі роки з 01.01.2016 по 28.02.2018 року у Військової частини НОМЕР_1 не має (а.с.9). Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00). Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Відповідно, колегія суддів вважає, що обмежене фінансування (відсутність фінансового ресурсу) відповідача не впливає на право позивача щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення. Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2019 у справі №825/1832/17 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. При цьому, відповідачем не надано належних доказів того, що ним протягом спірного періоду надсилались до відповідного органу потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення. Оскільки передбачена Законом №1282-ХІІ індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, який на момент проходження військової служби перебував на грошовому забезпеченні у відповідача, колегія суддів вважає, що останній зобов`язаний був нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Невиконання відповідачем такого обов`язку свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності. Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що була висловлена у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19. Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги про те, що відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України вхідний №13700/з та в №78/0/66-17 механізму нарахування та виплат індексації грошовою забезпечення за попередні періоди немає, а також доводам апеляційної скарги про те, що у межах наявною фінансового ресурсу можливості виплат індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було, а також у Військової частини НОМЕР_1 , оскільки вона структурний підрозділ Міністерства оборони України, колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими та такими, що суперечать вже наведеним вище висновкам суду щодо права позивача на нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за спірний період. При цьому, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, який з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.11.2019 у справі №340/184/19 зазначив про те, що індексація грошового забезпечення є складовою оплати праці, а тому на спір у даній справі щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (станом на час спірних правовідносин) не поширюються строки звернення до суду. Стосовно спірного питання у даній справі щодо встановлення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення та відповідним доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.5 Порядку №1078 (в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Отже, відповідно до приписів наведеної вище норми Порядку №1078 (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" були внесені значні зміни у Порядок №1078 у зв`язку з чим з 01.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати. Так, відповідно до п.5 Порядку №1078 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Отже, із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 за №1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці. Аналіз приписів Законів України №2011-XII та №1282-ХІІ вказує на те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації Наведене вище узгоджується з постановою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20. Колегія суддів зазначає, що у справах №400/1118/21, №420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2,5,10-2 Порядку №1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Одночасно з цим, Верховний Суд вказав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. На підставі вказаного вище, Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Колегія суддів звертає увагу, що в контексті спірних правовідносин у даній справі, із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 за №1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв`язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. При цьому, обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийнятий на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії. Колегія суддів зазначає, що навіть за умов виплати у період проходження позивачем військової служби відповідачем на користь позивача щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тобто збільшення розміру його грошового забезпечення, вказаним збільшенням не відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) позивача. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" було збільшено грошове забезпечення військовослужбовців. Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 01 січня 2008 року. Указ Президента України "Про внесення зміни до Указу Президента України від 14.04.1999 за №379 та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України" набрав чинності з 01.01.2008. Доказів підвищення у період з 01.01.2008 року (після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007) по 28.02.2018 тарифної ставки (посадового окладу) позивача матеріали справи не містять. Таким чином, в силу норм Порядку №1078 січень 2008 року є місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Отже, відповідні посилання апеляційної скарги щодо неможливості застосування у спірних правовідносинах січня 2008, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, є необґрунтованими. Таким чином, індексація грошового забезпечення за період за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року повинна була нараховуватися та виплачуватися позивачу із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.06.2022 по справі №640/8991/21, від 28.09.2022 по справі №560/3965/21, від 28.06.2022 по справі №420/4841/21. Матеріали даної справи не містять доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця - січня 2008 року. Суд звертає увагу, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію Закону №1282-ХІІ. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця - січня 2008 року. З огляду на наведене вище, відповідні доводи апеляційної скарги про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, суперечать висновкам суду у даній справі. Доводи апеляційної скарги про не порушення законних прав та інтересів позивача щодо нарахування та виплати індексації, є помилковими. Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. З метою ефективного захисту прав позивача колегія суддів вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача буде саме зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Щодо доводів апеляційної скарги про те, що питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені, зазначаючи при цьому на те, що повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі щодо визначення базового місяця для такого нарахування у відповідності до положень ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 та ЗУ №1282-ХІІ покладається на відповідача, як орган, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення, а тому підстави для зобов`язання останньою здійснити розрахунок індексації позивачу з урахуванням базового місяця січня 2008 року - відсутні, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, то колегія суддів відхиляє наведені доводи і посилання скаржника, з огляду на таке. Так, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, здійснюючи нарахування індексації грошового забезпечення не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами. При цьому, колегія суддів відхиляє посилання на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, та вважає за необхідне, з огляду на ч.5 ст.242 КАС України, врахувати позицію цього суду, висловлену у постанові від 21.03.2023 року по справі №620/7687/21, відповідно до якої останній зазначив, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Також, щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами. їх посадовими особами, зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії", то колегія суддів враховує такі посилання, проте зазначає, що в даному випадку рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не суперечить висновкам цьому суду, зокрема у згаданій вище справі. З огляду на наведене вище, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідачем у справі, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірності його бездіяльності, яка є предметом оскарження у даній справі. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Правові підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України, відсутні. Враховуючи те, що дана справа є справою незначної складності, а також те, що дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 по справі № 440/15472/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло