Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/9030/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/960/23 Справа № 202/9030/22 Суддя у 1-й інстанції - Ігнатенко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Хоміча Р.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Хоміча Руслана Григоровича, поданої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), - В С Т А Н О В И В : Постановою судді місцевого суду визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення в дохід держави у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496 грн. 20 коп. У постанові суду зазначено, що 20.10.2022 року приблизно о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , не виконала обов`язки щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , антисанітарні умови проживання, дитина недоглянута та занедбана, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування постанови судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року та просить закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. В обґрунтування зазначає, що в результаті виходу працівників служби у справах дітей та поліції до ОСОБА_1 , яка має інвалідність І групи та є візочницею, протоколом акту обстеження умов проживання від 20.10.2022, встановлено, що остання не в змозі самотужки підтримувати санітарний стан квартири в нормі через стан здоров`я, тому вирішено надіслати лист до територіального центру Індустріального району про вжиття термінових заходів щодо приведення квартири соціальними працівниками до належного стану, що в свою чергу виключає протиправність, винність та системність дій (бездіяльності) ОСОБА_1, а саме факту ухилення нею від виконання її батьківських обов`язків. При цьому наголошує, що суд першої інстанції приймаючи оскаржувану постанову дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 посилаючись лише на протокол про адміністративне правопорушення та рапорт співробітника поліції, який взагалі відсутній в матеріалах справи. Натомість, разом з протоколом до суду було скеровано незавірені та не датовані копії матеріалів, які не були відкриті для ознайомлення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, пояснення ОСОБА_1 , які вона не надавала, бо не визнає своєї провини, без зазначення в них дати, подій, хто опитав її та записав дані пояснення, акт обстеження умов проживання, який ОСОБА_1 не підписувала, його копію не отримувала та ксерокопії фотознімків, які не оформлені належним чином, оскільки не містять дат, адрес, підписів учасників та іншої інформації щодо їх належності до цієї справи. Крім того, додана пам`ятка про роз`яснення прав ОСОБА_1 датована наступного дня 21.10.2022, але без зазначення хто їх власне роз`яснював. При цьому, зміст наявного в матеріалах справи листа начальника ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Первія Є. не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 має лише одну дитину, не може самостійно пересуватися і взагалі не вживає алкоголь. Водночас, звертає увагу, що інспектор сектору ювінальної поліції, який складав даний протокол про адміністративне правопорушення у спільному виході до ОСОБА_1 участі не приймав, а присутня під час обстеження квартири співробітниця поліції задавала запитання останній щодо оформлення правовстановлюючих документів на належну їй квартиру та пропонувала її обмін на житло меншої площі за межами міста. До того ж, начальником відділу поліції Первієм Є. до суду разом з протоколом було подано заяву від 21.10.2022 на ім`я голови суду від ОСОБА_1 про її згоду на виклик для судового розгляду за SMS-повісткою на номер телефону " НОМЕР_1 ", але вона такої заяви не писала, до суду не подавала та не уповноважувала інших осіб на її подання, оскільки мала намір самостійно взяти участь у судовому розгляді та має інший актуальний номер телефону - " НОМЕР_2 ", який був зазначений в доданому акті обстеження умов проживання. Натомість, суддя першої інстанції безпідставно викликав ОСОБА_1 за некоректним номером телефону, не надіславши на її адресу паперову повістку, чим було порушено її право на захист та норми процесуального права. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення складався без роз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст.268 КУпАП, без забезпечення можливості надання нею дійсних пояснень, скарг, клопотань, що також призвело до порушення її права на захист. Таким чином, на переконання сторони захисту, наведені вище обставини свідчать про відсутність у справі належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а тому провадженні у справі слід закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Хоміч Р.Г. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримали доводи поданої апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, просили апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Додатково суду ОСОБА_1 пояснила, що вона є інвалідом 1 групи, проживає разом з чоловіком, який також є інвалідом 1 групи, та донькою ОСОБА_2 , 2017 року народження, інших дітей вона не має. За їх родиною закріплені два соціальні працівники, які допомагають їй та чоловіку, а умовами виховання дитини вона займається самостійно з чоловіком. Вказує, що донька дуже розвинута та їй створені належні умови для онлайн-навчання з приватною вчителькою. Сама вона навчає дитину англійської мови та дуже турбується її вихованням в межах своїх можливостей. До жовтня 2022 року контролюючи органи приходили до них додому з перевірками умов проживання та виховання дитини раз на рік чи півтора, будь-яких зауважень не мали. Після 20 жовтня 2022 року приходили кожний місяць по лютий 2023 року. Відносини в їх родині дуже теплі та ніхто між собою чи з сусідами не конфліктує. Після їх перевірки 20 жовтня 2022 року вони навели вдома порядок та продовжують турбуватися дитиною. Також зазначила, що наявні в матеріалах даної справи письмові пояснення та заяву до суду вона ніколи не надавала, не писала та не підписувала, у цих документах не її підпис, а про складання відносно неї адмінпротоколу за ч.1 ст.184 КУпАП вона взагалі не знала, до суду її не викликали та про існування судового рішення вона дізналася вже у квітні 2023 року. Судом апеляційної інстанції за клопотанням сторони захисту буди допитані свідки. Так, свідок ОСОБА_4 під присягою дала покази про те, що вона є соціальним працівником та допомагає родині ОСОБА_1 доглядати за чоловіком ОСОБА_1 вже протягом 6 місяців. У родини ОСОБА_1 є одна дитина- дівчинка 6 років, яка має належні умови виховання, у неї багато дитячих книжок, є олівці, фарби. Батьки дуже турбуються дитиною. Свідок ОСОБА_7 під присягою дала покази про те, що добре знає родину ОСОБА_1 з 2011 року, бо була у них соціальним працівником, допомагала їм та продовжує з ними добрі стосунки і наразі. Стверджує, що дитина дуже охайна та має усі нормальні умов для свого розвитку, батьки, які є інвалідами 1 групи, турбуються за нею, скарг ніколи на цю сім`ю не надходило. За час її роботи соціальним працівником контролюючи органи до родини ОСОБА_1 ніколи не приходити та не скаржилися на умови проживання чи виховання дитини. ОСОБА_1 , як мати, дуже турбується вихованням доньки. Свідок ОСОБА_9 під присягою підтримав свої письмові пояснення, в яких зазначав, що він керівником товариства " Ліга колясочників ", тому багато років знає родину ОСОБА_1 та по мірі своїх можливостей допомагає їм. До війни разом вони їздили на море і він особисто бачив, що це дуже дружня і хороша родина, у них є донька ОСОБА_2 , яку батьки дуже люблять та по мірі своїх можливостей намагаються створювати належні умови для виховання та розвитку дитини. Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Частина перша статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано з огляду на наступне. Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №520434 від 20.10.2022, складений у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП та рапорт співробітника поліції. Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 20.10.2022 року серії ВАВ №520434 (а.с.1) вбачається, що 20.10.2022 року приблизно о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , не виконує обов`язки щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як за місцем мешкання дитини створила антисанітарні умови проживання, дитина недоглянута та занедбана, чим порушує вимоги ст.150 СК України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП. У протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено "На окремому аркуші", протокол підписаний особою та його копію нею отримана. У той же час, рапорт співробітника поліції, на який посилався суд першої інстанції, як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, в матеріалах справи взагалі відсутній, на чому слушно наголошує сторона захисту. Натомість, зі змісту копії акту обстеження умов проживання від 20.10.2022 року (а.с.11-12) вбачається, що за результатами виходу комісії у складі: завідувача відділу захисту прав дітей управління-служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради ОСОБА_10 , головного спеціаліста управління ОСОБА_11 , ФСР ВДМЦСС в Індустріальному районі міста Дніпра ОСОБА_12 , ОСОБА_13 було встановлено, що на момент виходу вдома перебувала вся родина (мати, батько, дитина). Батьки через свій стан здоров`я не в змозі самотужки підтримувати санітарний стан квартири в нормі, скаржилися на бездіяльність територіального центру (працівника, який ходить до них), СЖО наявні та вирішено поставити на облік після отримання висновку оцінених потреб; надіслати лист до територіального центру Індустріального району щодо вжиття термінових заходів з їх боку щодо приведення квартири до належного стану; роботи продовжити. Водночас, наявні в матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с.2) не можуть бути визнані належним та допустимим доказом у справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки сторона захисту в поданій апеляційній скарзі заперечує факт надання даних пояснень саме ОСОБА_1 , так як остання не визнає своєї вини та в них відсутня дата, події, хто опитав її та записав вказані пояснення. Крім того, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у справі у розумінні ст.251 КУпАП пам`ятка правопорушника про ознайомлення з правами, лист начальника ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області та фотографії (а.с.4, 5, 8-9), оскільки пам`ятка про ознайомлення з правами датована- 21.10.2022 року, тобто наступним днем після вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Зміст викладеної у листі начальника ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області інформації суперечить кількості дітей, яких має ОСОБА_1 , оскільки згідно свідоцтва про народження (а.с.7) вона має лише одну малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а фотографії не оформлені належним чином, так як не містять дат, адрес, підписів учасників та іншої інформації щодо їх належності до даної справи. Разом з цим, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП, також не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали у суду сумніви. У свою чергу надані апеляційному суду свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 під присягою покази спростовують викладені в протоколі про адмінправопорушення та встановлені місцевим судом фактичні обставини справи та вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, а саме в ухилянні батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таким чином, за результатами судового розгляду суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про відсутність належних і достатніх доказів для висновку про те, що ОСОБА_1 , не виконує обов`язки щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , за місцем мешкання створила антисанітарні умови, дитина недоглянута та занедбана, за встановлених судом першої інстанції обставин. Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25). У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останньої. Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 не виконує обов`язки щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , за місцем мешкання створила антисанітарні умови, дитина недоглянута та занедбана. Тому апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника Хоміча Р.Г. підлягає задоволенню, а постанова судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Хоміча Руслана Григоровича - задовольнити. Постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 рокупро визнання винною і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО