Постанова 4814 № 541/713/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/713/22 Номер провадження 22-ц/814/1882/23Головуючий у 1-й інстанції Городівський О.А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А. судді: Дорош А.І., Триголов В.М. розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 червня 2022 року (час ухвалення судового рішення з 14:27:59 год до 14:42:46 год, дата виготовлення повного текста судового рішення - 30 червня 2022 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природнього газу. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд установив: У травні 2022 року АТ «ОГС «Полтавагаз» звернулось до суду з вказаним позовом, після збільшення позовних вимог, остаточно просило стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 5 944,40 грн, яка утворилася станом на 23.06.2022 року. В обґрунтування позову посилалося на невиконання відповідачем обов`язку зі сплати коштів за надані послуги з розподілу газу, внаслідок чого утворилась заборгованість. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 червня 2022 року позов АТ «ОГС «Полтавагаз» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОГС «Полтавагаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 5 944 гривень 40 коп. та судові витрати в сумі 2 254 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що тарифи законодавчо на теперішній час не затверджені і оплата послуг за транспортування газу ним здійснювалась на рахунок ДП «Укргазвидобування», таким чином при вирішенні спору порушено ст. 263 ЦПК України. Не прийнято до уваги те, що ним не було укладено з оператором ГРМ типового договору розподілу природного газу, який є договором приєднання, оскільки він не вчиняв жодних дій, направлених на акцептування умов типового договору, а саме не підписував заяви-приєднання. Також залишено поза увагою те, що 01.01.2020 внесені суттєві зміни до Типового договору, а саме розділено оплату за природний газ на оплату за газ, як товар та оплату за послугу з його розподілу, і доказів згоди споживача про приєднання до змінених умов договору позивачем не надано, факт отримання таких послуг спростований відповідачем, а тому відсутні підстави для нарахування будь-якої заборгованості. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що позивач АТ «ОГС «Полтавагаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу. За будинком АДРЕСА_1 згідно довідки розрахунку обліковується заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з січня 2020 року по червень 2022 року у розмірі 5 944,40 грн (а.с.58-59). Згідно довідки відділу реєстрації виконкому Миргородської міської ради Полтавської області від 12.05.2022 за № 05.3-11/195 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1 (а.с.37). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач споживав послуги з розподілу природного газу, які надавалися йому позивачем, проте свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконував, а саме не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого має заборгованість. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу. Відповідно до ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач - це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність. Розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу (Закон України «Про ринок природного газу»). Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним. Згідно ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу. Відповідно до ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг. Згідно п.1 ч.2 цієї статті виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача. Згідно п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно ч.ч.1,2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець, взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Положеннями ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Відповідно до п.1.3. Типового договору розподілу природного газу фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Таким чином, законом чітко визначено як порядок укладення договору (перелік дій, які свідчать про наявність волевиявлення споживача на укладення договору), так і порядок визначення умов договору. За нормами статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідач в апеляційній скарзі та в суді першої інстанції посилався на відсутність договірних правовідносин з позивачем з огляду на неукладення будь-якого письмового договору та непогодження з ним змісту такого договору. Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку вказаним доводам відповідача, обґрунтовано зазначивши, що суть публічного договору полягає в тому, що споживач може отримувати послугу лише на умовах, які визначає сам виконавець у типовому договорі. Враховуючи те, що відповідач скористався наданими позивачем послугами з розподілу природного газу, продовжуючи споживати природний газ, проте в порушення вимог закону та умов договору не сплачував за отримані послуги, за ним утворилась заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку за станом на червень 2022 року становить 5 944,40 грн. Правильність розрахунку заборгованості відповідачем не спростована. Твердження відповідача про те, що він сплачує за використання газу та його транспортування на рахунок ДП «Укргазвидобування», на підтвердження чого надано копії квитанцій (а.с.56), апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, і це не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що послуги з розподілу природного газу відповідачу надаються саме АТ «ОГС «Полтавагаз». В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що з 01.01.2020 року відбулися зміни до типового договору, а саме розділено оплату за природний газ на оплату за газ як товар, та оплату як за послугу з розподілу, тоді як позивач не надав доказів щодо отримання згоди споживача про приєднання до змінених умов та отримання послуг від позивача. Вказані доводи відповідача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено, і не спростовано відповідачем, що він фактично користується послугами з розподілу природного газу, які надаються саме позивачем, тому зобов`язаний сплачувати за надані послуги. Інші доводи апеляційної скарги, враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). В апеляційній скарзі відсутні посилання на істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 червня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 03 травня 2023 року. Головуючий суддя О.А.Лобов Судді А.І.Дорош В.М.Триголов