Постанова 4814 № 541/1603/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/1603/22 Номер провадження 22-ц/814/2453/23Головуючий у 1-й інстанції Городівський О.А. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Чумак О.В., суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. вирішуючи питання про призначення до розгляду цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 жовтня 2022 року, ухвалене суддею Городівським О.А., повний текст рішення складено 01.11.2022 р., по справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу, Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: 01 серпня 2022 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу. В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що відповідач являється побутовим споживачем природного газу, з яким укладено договір розподілу природного газу. На виконання вимог договору позивачем надані послуги з розподілу газу. В свою чергу відповідач відповідні послуги не сплатив, внаслідок чого станом на 29.07.2022 виникла заборгованість у розмірі 5621,01 грн. У подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 6309,00 грн станом на 26.10.2022 року. Також просить стягнути з відповідача судові витрати. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 жовтня 2022 року задоволено частково позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природнього газу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (ЄДРПОУ 03351912) заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 6079 грн. за період з січня 2020 року по вересень 2022 року та судові витрати в сумі 2170 грн. 60 коп. З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд не врахував, що типовий договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, який є договором приєднання, він не укладав; не вчиняв дій, спрямованих на акцептування цього типового договору, не підписував заяви-приєднання. Не досліджено питання наявності у позивача власних газових мереж та газорозподільчої станції. Не взято до уваги суду той факт, що за використання газу, транспортування він сплачує на рахунок ДП «Укргазвидобування» з листопада 2021 року. Вказує, що з 01.01.2020 року відбулися суттєві зміни до типового договору, а саме розділено оплату за природний газ на оплату за газ як товар, та оплату як за послугу з розподілу. Доказів згоди споживача про приєднання до змінених умов договору позивачем не надано. Факт отримання таких послуг спростований відповідачем. Відповідач вважає, що за відсутності доказів погодження сторонами суттєвих умов договору між сторонами та фактичного споживання послуг у позивача відсутні підстави для нарахування заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін, яке вважає законним і обгрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд цієї справи проводиться апеляційним судом в письмовому провадженні за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке. Частиною першою ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 374 ч.1 п.1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції встановив, що позивач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу. Відповідач ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Послуги з розподілу природного газу надаються позивачем на підстави заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 29.03.2016 року, яка підписана споживачем ОСОБА_1 (а.с.7). Відповідач не спллачує за надані послуги з розподілу природного газу, тому за ним утворилась заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку станом на 26.10.2022 року становить 6309,00 грн. (52-53). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач споживав послуги з розподілу природного газу, які надавалися йому позивачем. Проте свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконував, а саме не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого має заборгованість. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач - це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність. Розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу (Закон України «Про ринок природного газу»). Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним. Згідно ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг. Згідно п. 1 ч. 2 цієї статті виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Положеннями ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Відповідно до п. 1.3. Типового договору розподілу природного газу фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Таким чином, законом чітко визначено як порядок укладення договору (перелік дій, які свідчать про наявність волевиявлення споживача на укладення договору) так і порядок визначення умов договору. За нормами статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідач ОСОБА_1 в суді першої інстанції посилався на відсутність договірних правовідносин з позивачем з огляду на неукладення будь-якого письмового договору та непогодження з ним змісту такого договору. Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку вказаним доводам відповідача, вказавши, що суть публічного договору полягає в тому, що споживач може отримувати послугу лише на умовах, які визначає сам виконавець у типовому договорі. Споживання природного газу та підписання відповідачем ОСОБА_1 заяви-приєднання від 29.03.2016 р. свідчить про виконання дій, з якими закон пов`язує волевиявлення споживача на укладення договору. Враховуючи те, що відповідач скористався наданими позивачем послугами з розподілу природного газу, продовжуючи споживати природний газ, проте в порушення вимог закону та умов договору не сплачував за отримані послуги, за ним утворилась заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 6309,00 грн. станом на 26.10.2022 р. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач неправомірно включив до вказаного розрахунку заборгованості послуги за розподіл газу за жовтень 2022 року (місяць, який не закінчився), отже у відповідача не виникло обов`язку щодо оплати послуг за жовтень 2022 р. З огляду на вищенаведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за розподіл природного газу за період з січня 2020 року по вересень 2022 року у сумі 6079,00 грн., відмовивши у стягненні іншої частини заборгованості (за жовтень 2022 р.). Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований. Надані відповідачем до суду першої інстанції квитанції (а.с.44-46) обгрунтовано не взяті до уваги місцевого суду як належні і допустимі докази на виконання відповідачем його обов`язків по сплаті за отримані послуги з розподілу прирордного газу, оскільки вказані платежі здійснені на користь АТ «Укргазвидобування». Тоді як послуги з розподілу газу надаються відповідачу АТ «ОГС «Полтавагаз». Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що типовий договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, який є договором приєднання, він не укладав; не вчиняв дій, спрямованих на акцептування цього типового договору, не підписував заяви-приєднання, - не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач надає відповідачу ОСОБА_1 послуги з розподілу природного газу на підставі заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 29.03.2016 р., який підписаний відповідачем. Наявність у позивача власних газових мереж та газорозподільчої станції не є предметом цього спору, тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що місцевий суд не дослідив вказане питання, не заслуговують на увагу колегі суддів. Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що з листопада 2021 року він сплачує за використання газу та його транспортування на рахунок ДП «Укргазвидобування», на підтвердження чого надано копії квитанцій, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, і це не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що послуги з розподілу природного газу відповідачу надаються АТ «ОГС «Полтавагаз» згідно заяви-приєднання від 29.03.2016 (а.с. 7). В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що з 01.01.2020 року відбулися зміни до типового договору, а саме розділено оплату за природний газ на оплату за газ як товар, та оплату як за послугу з розподілу, тоді як позивач не надав доказів щодо отримання згоди споживача про приєднання до змінених умов та отримання послуг від позивача. Вказані доводи відповідача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено, і не спростовано відповідачем, що він фактично користується послугами з розподілу природного газу, які надаються саме позивачем на підставі заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача). Тому зобов`язаний сплачувати за надані послуги. Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, на підставі повно встановлених обставин та належної правової оцінки наданим сторонам доказам. Підстав для скасування рішення з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно, відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України. Керуючись саттями 368, 374 ч. 1 п.1, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді Ю.В.Дряниця Л.І.Пилипчук