Постанова Київський апеляційний суд № 759/27457/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/27457/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4561/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кайдаш Світлани Іванівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року у складі судді Єросової І.Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною та спростування інформації,- В С Т А Н О В И В : У листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся у суд із указаним позовом, у якому просив визнати недостовірною та спростувати інформацію поширену відповідачем на сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », шляхом її видалення з сайту, стягнути витрати пов`язані зі збиранням доказів у розмірі 5100 грн, витрати на послуги адвоката у розмірі 5000 грн, а також судовий збір у розмірі 908 грн. Позов обґрунтовано неправдивістю інформації, поширеної на сайті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », доменне імя " ІНФОРМАЦІЯ_3 " та яка мала на меті дезінформувати та негативно налаштувати проти позивача невизначене коло осіб. Зокрема, стосується наступних відгуків: « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 Замутили сайт где сами себе отзывы пишут типа на ФБ им люди оставили, а страница то закрыта их на фб, как они там пишут тогда?))))))) на гугл картах нет, странно почему если такая крутая компания? да просто потому, что закидают шапками. отзывов в интернете ноль! зато, на их сайте красуется информация о тысячи отзывов положительных и рекомендаций, вот только где они?????? короче стандартное дело, запиленое на шаблоне на коленках, а пафоса ну просто тесла)))»; «ОСОБА_7, АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_7 Мав щось схоже на "консультацію" з представником ціє ніби фірми, по діалогу швидко зрозумів що маю справу зі звичайним менеджером профаном, але головне тричі почув проте як скільки і куди проплачувати гроші. Щоб вимагати 21к гривень за підбір, треба ж бути фахівцем цього ремесла, а не профаном якимось.»; « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 Заказывал проверку авто в данной конторке, город Одесса. эксперт ОСОБА_5 прекрасно выполнил свою работу, в процессе общения с ним выяснилось что он является автономным экспертом, а данная компания просто обычный посредник, и никакого отношения к автоподбору не имеет. Так и не понял за что заплатил такие сумасшедшие деньги, за автоподбор или за маркетинг? Очень дорого, необоснованно дорого за тыканье кузова машины китайским прибором !!! Не рекомендую!!!». Зазначав, що вказані відгуки відображають неправдиву інформацію, яка порочать честь гідність та ділову репутацію позивача, є недостовірною в частині причетності позивача до введення в оману замовників його послуг. Встановлено, що відповідач є власником ресурсу з зазначеною інформацією та у добровільному порядку відмовляється вилучати вказану інформацію. Вказано, що для залишення відгуку на сайті відповідача не потребується жодної реєстрації, у зв`язку з чим будь-яка особа, яку в майбутньому неможливо бути встановити, може залишати негативний відгук, не відповідає дійсності. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Кайдаш С.І. в інтересах ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, постановленим з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи та неналежним дослідженням доказів, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. За змістом вказано, що на сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутня інформація хто є його власником, проте у відповідь на запит від реєстратора доменних імен ТОВ «Центр інтернет-імен Україна» та ДП «Центр компенсацій адресного простору мережі Інтернет «Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» було повідомлено, що домен ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстровано на підставі свідоцтва про реєстрацію знака для товарів та послуг № НОМЕР_1 на ім`я відповідача, саме як фізичної особи, а не ФОП як зазначено у рішенні суду. Зазначено, що кожен має право на вільне збирання, зберігання, використання та поширення інформації, але вона повинна поширюватися із дотриманням законодавства про її достовірність та не порочити честь, гідність та ділову репутацію інших осіб. Крім того в рішенні суду в частині зазначення анкетних даних, зокрема, по батькові, міститься описка в правильності його викладення. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Тіхов О.С. в інтересах ОСОБА_2 вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. З огляду на зазначене, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Колегія суддів вислухавши адвоката Попеля Д.В. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_2 та його представника адвоката Тіхова О.С., які просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає рішення районного суду таким, що не підлягає скасуванню з огляду на наступне. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам, з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 на Інтернет сторінці "ІНФОРМАЦІЯ_5" стосовно "ІНФОРМАЦІЯ_9" серед інших, було розміщено наступні відгуки: « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 Замутили сайт где сами себе отзывы пишут типа на ФБ им люди оставили, а страница то закрыта их на фб, как они там пишут тогда?))))))) на гугл картах нет, странно почему если такая крутая компания? да просто потому, что закидают шапками. отзывов в интернете ноль! зато, на их сайте красуется информация о тысячи отзывов положительных и рекомендаций, вот только где они?????? короче стандартное дело, запиленое на шаблоне на коленках, а пафоса ну просто тесла)))»; «ОСОБА_7, АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_7 Мав щось схоже на "консультацію" з представником ціє ніби фірми, по діалогу швидко зрозумів що маю справу зі звичайним менеджером профаном, але головне тричі почув проте як скільки і куди проплачувати гроші. Щоб вимагати 21к гривень за підбір, треба ж бути фахівцем цього ремесла, а не профаном якимось.»; « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 Заказывал проверку авто в данной конторке, город Одесса. эксперт ОСОБА_5 прекрасно выполнил свою работу, в процессе общения с ним выяснилось что он является автономным экспертом, а данная компания просто обычный посредник, и никакого отношения к автоподбору не имеет. Так и не понял за что заплатил такие сумасшедшие деньги, за автоподбор или за маркетинг? Очень дорого, необоснованно дорого за тыканье кузова машины китайским прибором !!! Не рекомендую!!!». Вказані відгуди були розміщені на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 23-25). Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов вірного висновку, щодо відсутні підстав для задоволення вимог позивача з огляду на їх недоведеність. Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених в рішенні доказів. Відповідно до ст. 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Частина 4 статті 32 Конституції України закріплює, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Даною нормою Конституції України здійснення вказаних прав може бути обмежене законом для захисту репутації або прав інших людей. Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Будучи особистим немайновим правом, що забезпечує соціальне буття фізичної особи, право на повагу до гідності та честі захищається нормами Цивільного кодексу України. Статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність та ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Так, статтями 270, 297 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. За правилом ст. 275 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист такого права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Статтею 299 Цивільного кодексу України закріплено право фізичної особи на недоторканність та право на судовий захист своєї ділової репутації. Відповідно до ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму ВСУ №1 д 27.02.2009р., відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ч. 2 ст. 47-1Закону України «Про інформацію»(діюча норма ст. 30 Закону України «Про інформацію») оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Слід звернути увагу, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до висвітлення обставини справи та до незгоди скаржника із оскаржуваним рішенням без наведення об`єктивних причин або ж фактів неправильного застосування судом норм матеріального чи порушень норм процесуального права. Відповідно п. 15 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і норм ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку. Виходячи з наведених норм права та обставин справи, матеріали справи не містять відомостей, що відповідач має безпосереднє відношення до розміщеної інформації на сайті ІНФОРМАЦІЯ_5. Відповідно до матеріалів, кожен відгук було залишено з окремої IP адреси, докази пошуку яких позивачем до справи не долучено (а.с. 28, 58). Відповідно до пояснень ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції, на його сайті міститься більше 150 000 відгуків щодо діяльності чисельної кількості суб`єктів господарювання, які надають послуги та спростував посилання позивача на те, що розміщені відгуки про сервіс «ІНФОРМАЦІЯ_10» спрямовані саме на негативне налаштування проти позивача невизначеного кола осіб, аргументуючи наявністю на сайті про зазначений ним сервіс й позитивних відгуків користувачів послуг. Судом апеляційної інстанції перевірено посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 та з`ясовано, що на сторінці також розміщено й позитивні відгуки про сервіс, що не заперечується самим позивачем. При цьому, колегія суддів враховує й те, що матеріали справи не містять та ОСОБА_1 не доведено, чим саме розмішені на сайті відгуки порушують його права, враховуючи, що дані відгуки не містять жодної ідентифікації з позивачем, як особи про яку міститься недостовірна та негативна інформація, що в результаті порушує його честь і гідність, ділову репутацію та створює негативний образ про нього. Крім того, колегія суддів враховує й те, що особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до п.2 ст.10 конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 6.10.2015). Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, повно та всебічно встановивши обставини справи, перевіривши та надавши правову оцінку наданим сторонами доказам та заявленим доводам, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову. Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду першої інстанцій не підтвердилися під час розгляду апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та залишення рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Кайдаш Світлани Іванівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 травня 2023 року. Суддя-доповідач: Судді: