Постанова Черкаський апеляційний суд № 707/1355/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року м. Черкаси Справа № 707/1355/22 Провадження № 22-ц/821/507/23 категорія 310000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г., суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В. секретаря: Ярошенко Б.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: ОСОБА_2 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості майна з припиненням права власності, у складі: головуючого судді Тептюка Є.П., дата складання повного тексту 20.01.2023 року. в с т а н о в и в : Описова частина У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості рухомого майна з припиненням права власності. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09.12.2020 року, яке залишено постановою Черкаського апеляційного суду від 09.03.2021 року без змін, визнано причіп/пр-легковий д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль VOLKSWAGEN TRANPORTER д.н.з. НОМЕР_2 ; автомобіль ВАЗ 2102 д.н.з НОМЕР_3 ; автомобіль SEAT MALAGA д.н.з. НОМЕР_4 - спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину причіпу/пр-легковий; на 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN TRANPORTER; на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2102; на 1/2 частину автомобіля SEAT MALAGA. Залишено, після поділу, у власності ОСОБА_2 1/2 частину причіпу/пр-легковий; 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN TRANPORTER; 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2102; 1/2 частину автомобіля SEAT MALAGA. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 26.08.2020 року, автомобіль легковий седан-В, SEAT MALAGA, 1987 року випуску, зареєстрований 26.12.2006 року за ОСОБА_2 ; автомобіль легковий універсал-В, ВАЗ-2102, 1981 року випуску, зареєстрований 21.01.2004 року за ОСОБА_2 ; автомобіль легковий вантажопасажирський-В, VOLKWAGEN TRANSPORTER, 2000 року випуску, зареєстрований 24.09.2014 року за ОСОБА_2 ; причіп КРД 050105, 2009 року випуску, зареєстрований 14.04.2009 року за ОСОБА_2 ОСОБА_2 не заперечував, що спірні транспортні засоби він придбав у період шлюбу з ОСОБА_1 , і останні є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, однак зауважив, що автомобіль SEAT MALAGA та ВАЗ-2102, фактично вибули з його власності, оскільки він відчужив останні на користь третіх осіб, на підставі довіреності. У зв`язку з тим, що позивач після судового розгляду була позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися спірними транспортними засобами, права власності на 1/2 частину, яких визнано за нею рішенням Черкаського районного суду Черкаської області, остання звернулася до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області з заявою про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.04.2022 року, зобов`язано уповноважену особу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, відображене в заяві ОСОБА_1 від 01.04.2021 року, зареєстрованої 05.04.2021, надати заявнику витяг з ЄРДР та розпочати досудове розслідування. На підставі даної ухвали 12.05.2021 року внесено відомості до ЄРДР по факту завдання майнової шкоди ОСОБА_1 , шляхом обману, вчиненого її колишнім чоловіком ОСОБА_2 . Кримінальне провадження за ознаками ч. 1 ст. 192 КК України закрито 30.06.2021 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Після чого позивач звернулася з листами до Територіального сервісного центру з приводу реєстрації за нею права власності на 1/2 частину транспортних засобів, та до ОСОБА_2 з приводу надання спірних транспортних засобів для здійснення реєстрації. На час звернення з позовом до суду, відповіді позивач не отримала на свої листи. Вказує, що вона позбавлена можливості володіти, користуватись та розпоряджатися належним їй на праві спільної часткової власності майном. Так як спірні транспортні засоби є неподільним майном, позивач вважає вірними способом захисту її порушеного права стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошової компенсації 1/2 частини транспортних засобів на підставі ч.1, ч. 2 ст. 364 ЦК України. В зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини причіпу/пр-легковий -в-загальний д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_5 , що становить 5 657, 50 грн. та припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину причіпу/пр-легковий -в-загальний д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_5 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля VOLKSWAGEN TRANPORTER д.н.з. НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_6 , що становить 67 140, 00 грн. та припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN TRANPORTER д.н.з. НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_6 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля ВАЗ 2102 д.н.з. НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_7 , що становить 10 825, 00 грн. та припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2102 д.н.з. НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_7 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля SEAT MALAGA д.н.з. НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_8 , що становить 12 692,00 грн. та припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля SEAT MALAGA д.н.з. НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_8 . А також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1984 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12 січня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини причіпу/пр-легковий -в-загальний д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_5 , що становить 5 657, 50 грн. Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину причіпу/пр-легковий -в-загальний д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_5 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля VOLKSWAGEN TRANPORTER д.н.з. НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_6 , що становить 67 140, 00 грн. Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN TRANPORTER д.н.з. НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_6 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля ВАЗ 2102 д.н.з. НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_7 , що становить 10 825, 00 грн. Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2102 д.н.з. НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_7 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля SEAT MALAGA д.н.з. НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_8 , що становить 12 692, 00 грн. Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля SEAT MALAGA д.н.з. НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_8 . Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що спірні транспортні засоби є неподільною річчю, хоча фактично перебувають у спільній частковій власності, на підставі рішення суду, однак де-юре, до даного часу зареєстровані за відповідачем, який перешкоджає позивачу у реєстрації за нею права спільної часткової власності, ОСОБА_2 обрано вірний спосіб захисту, при зверненні з позовом до суду. Так як, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є співвласниками у праві власності на причіп/пр-легковий; автомобіль VOLKSWAGEN TRANPORTER д.н.з. НОМЕР_2 ; автомобіль ВАЗ 2102 д.н.з НОМЕР_3 ; автомобіль SEAT MALAGA д.н.з. НОМЕР_4 , і частки яких за рішенням суду визначені як ідеальні, є можливим на вимогу ОСОБА_2 присудити транспортні засоби, які є неподільними речами відповідачу, а їй сплатити вартість 1/2 їх частки. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 оскаржив його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі просив скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 січня 2023 року та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте без врахування всіх обставин справи, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства. Зазначає, що він не погоджується на сплату компенсації за усе рухоме майно придбане у шлюбі. Дане рухоме майно, враховуючи його кількість, є подільним, і є можливість реального поділу автотранспорту, а саме: дві одиниці позивачу, дві одиниці відповідачу. Отже, на думку відповідача, позивач обрав невірний спосіб захисту свого права, суд прийняв помилкове рішення, захистивши інтереси позивача, та поставивши відповідача в скрутне становище, оскільки сума, яка стягнута в якості компенсації для відповідача є непід`ємною. Відзиви на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_1 , зазначено, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними й такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09.12.2020 року по справі №707/1955/20, яке набрало законної сили, визнано домоволодіння по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 7124985200:02:004:1279 яка розташована по АДРЕСА_1 ; причіп/пр-легковий -в-загальний д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_5 ; автомобіль VOLKSWAGEN TRANPORTER д.н.з. НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_6 ; автомобіль ВАЗ 2102 д.н.з НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_7 ; автомобіль SEAT MALAGA д.н.з. НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_8 - спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,15 га кадастровий номер 7124985200:02:004:1279 яка розташована по АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину причіпу/пр-легковий -в-загальний д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_5 ; на 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN TRANPORTER д.н.з. НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_6 ; на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2102 д.н.з НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_7 ; на 1/2 частину автомобіля SEAT MALAGA д.н.з. НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_8 . Залишено, після поділу, у власності ОСОБА_2 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,15 га кадастровий номер 7124985200:02:004:1279 яка розташована по АДРЕСА_1 ; 1/2 частину причіпу/пр-легковий -в-загальний д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_5 ; 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN TRANPORTER д.н.з. НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_6 ; 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2102 д.н.з НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_7 ; 1/2 частину автомобіля SEAT MALAGA д.н.з. НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_8 . Постановою Черкаського апеляційного суду від 09.03.2021 року, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09.12.2020 року залишено без змін. 01.04.2021 року ОСОБА_1 складено заяву до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області про вчинення кримінального правопорушення, накладення арешту на транспортні засоби та внесення відомостей про незаконне заволодіння транспортними засобами до ІП «Гарпун», у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися транспортними засобами, право власності на 1/2 частину яких визнано за нею рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09.03.2021 року. Відповідач ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції зазначив, що вказані автомобілі були ним продані, однак дана обставина не відповідає дійсності, оскільки на них накладено арешт на підставі ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 15.09.2020 року. Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.04.2021 року, скаргу ОСОБА_1 на дії Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР задоволено частково. Зобов`язано уповноважену особу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, відображене в заяві ОСОБА_1 від 01.04.2021 року, зареєстрованої 05.04.2021, надати заявнику витяг з ЄРДР та розпочати досудове розслідування. 11.05.2021 року внесено відомості до ЄРДР №12021255330000782 від ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 192 КК України по факту завдання майнової шкоди, обману, вчиненого колишнім чоловіком ОСОБА_2 , всупереч рішення суду, що позбавляє заявницю права користування спільним майном. Провадження закрито 30.06.2021 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. 23.06.2022 року ОСОБА_1 складено заяву до Територіального сервісного центру №7141 м. Черкаси Регіонального сервісного центру МВС у Черкаській області щодо реєстрації права власності на 1/2 частину транспортних засобів, які знаходяться у ОСОБА_2 . 23.06.2022 року ОСОБА_1 склала заяву-звернення до ОСОБА_2 щодо надання транспортних засобів для реєстрації в ТСЦ №7141 м. Черкаси РСЦ МВС у Черкаській області. Згідно висновку судового експерта автотоварознавця СПД Березовського Андрія Андрійовича за №155 щодо експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню середньої ринкової ціни (вартості) транспортних засобів від 21.09.2020 року, середня ринкова ціна автомобіля марки SEAT MALAGA, легковий седан-В, 1987 року випуску, з об`ємом двигуна 1500 см. куб. складає 23572 грн.; середня ринкова ціна автомобіля марки ВАЗ-2102, легковий універсал-В, 1981 року випуску, з об`ємом двигуна 1198 см.куб. складає 16900 грн.; середня ринкова ціна автомобіля марки VOLKSWAGEN TRANPORTER, вантажопасажирський-В, 2000 року випуску, з об`ємом двигуна 2461 см. куб. складає 138040 грн.; середня ринкова ціна причепа КРД 050105, 2009 року випуску складає 10509 грн. Відповідно до висновку судового експерта автотоварознавця СПД Березовського А.А. за №159 щодо експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню середньої ринкової ціни (вартості) транспортних засобів від 14.07.2022 року, середня ринкова ціна автомобіля марки SEAT MALAGA, легковий седан-В, 1987 року випуску, з об`ємом двигуна 1500 см. куб. складає 25384 грн.; середня ринкова ціна автомобіля марки ВАЗ-2102, легковий універсал-В, 1981 року випуску, з об`ємом двигуна 1198 см.куб. складає 21650 грн.; середня ринкова ціна автомобіля марки VOLKSWAGEN TRANPORTER, вантажопасажирський-В, 2000 року випуску, з об`ємом двигуна 2461 см. куб. складає 134280 грн.; середня ринкова ціна причепа КРД 050105, 2009 року випуску складає 11315 грн. Згідно листа з Територіального сервісного центру МВС №7141 (ТСЦ МВС №7141) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Черкаській області (Філія ГСЦ МВС) ВІД 13.07.2022 РОКУ №31/23/41-932, адресованого Мирошніченко О., ТЦС №7141 РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області не може зареєструвати за нею право власності на 1/2 частину причіпу, № шасі НОМЕР_5 ; 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN TRANPORTER номер кузова НОМЕР_6 ; 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2102 номер кузова НОМЕР_7 ; 1/2 частину автомобіля SEAT MALAGA номер кузова НОМЕР_8 , оскільки необхідна особиста присутність власника або уповноважено представника; документи, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів та огляд транспортних засобів фахівцями експертної служби МВС.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду повністю відповідає. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України, яка регулює правовідносини з виділу власником належної йому частки, що є у спільній частковій власності, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. Отже, за змістом ст. 364 ЦК України власник, який бажає виділу своєї частки, може вимагати виділу такої частки в натурі, і лише у зв`язку з неможливістю такого виділу або заборони такого виділу відповідно до закону, він має право на компенсацію, яку може вимагати на підставі цієї норми. Зазначена норма права регулює випадки, коли співвласник бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації належної йому частки та визнання за ними права власності на все майно. Однак, за положеннями ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України усі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. Таким чином, з урахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі у справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України. Зазначений правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15. При цьому, згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо. Отже, при вирішенні справ про стягнення грошової компенсації вартості частки автомобіля, що знаходиться у спільній власності, крім вказаних спеціальних норм Цивільного кодексу суду слід врахувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників, принципу пропорційності цивільного судочинства та дотримання розумного балансу між приватними інтересами фізичних осіб. Судом встановлено, що позивач і відповідач є власниками спірного рухомого майна. Звертаючись до суду з позовом позивач зазначила, що вони з відповідачем не можуть дійти згоди щодо користування рухомим майном, поділ є неможливим, а тому просила стягнути на її користь грошову компенсацію за належну їй частку. Суд першої інстанції розглядаючи справу дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що спірні транспортні засоби є неподільною річчю, хоча фактично перебувають у спільній частковій власності, на підставі рішення суду, однак на даний час зареєстровані за відповідачем, який перешкоджає позивачу у реєстрації за нею права спільної часткової власності, ОСОБА_2 обрано вірний спосіб захисту, при зверненні з позовом до суду. Судом встановлено, що позивачка не претендує на те, щоби рухоме майно (автомобілі та причепи) залишити собі, припинивши право відповідача на частку у праві спільної сумісної власності з компенсацією йому за цю частку. Вона навпаки дала згоду на те, щоби отримати грошову компенсацію за її частку у праві спільної сумісної власності на транспорті засоби від відповідача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року по справі № 209/3085/20 виклала висновок про те, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає. Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятним аргумент позивачки про безпідставне неврахування судом апеляційної інстанції акта виконаних робіт № 50715-А від 12 січня 2021 року, що нібито засвідчує платоспроможність відповідача. Така платоспроможність не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач. У разі задоволення цього позову відповідач стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним. Більше того, якщо для задоволення позову про стягнення коштів суд мав би враховувати платоспроможність відповідача на час розгляду справи, то стягнення у судовому порядку багатьох боргів було би неможливим саме з цієї причини. Факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо. Отже, згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі. Встановлено, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками у праві власності на причіп/пр-легковий -в-загальний д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_5 ; автомобіль VOLKSWAGEN TRANPORTER д.н.з. НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_6 ; автомобіль ВАЗ 2102 д.н.з НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_7 ; автомобіль SEAT MALAGA д.н.з. НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_8 , і частки яких за рішенням суду визначені як ідеальні, є можливим на вимогу ОСОБА_2 присудити транспортні засоби, які є неподільними речами відповідачу, а їй сплатити вартість 1/2 їх частки. Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі. Суд першої інстанції не прийняв, також, незгоду відповідача з визначеною вартістю автомобілів та причіпу, оскільки останній не надав докази іншої вартості транспортних засобів, ніж та, яку встановив суд, та не просив призначити судову товарознавчу експертизу для визначення такої вартості. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді даної справи роз`яснював представнику відповідача право на звернення з клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи, і про дане клопотання представник заявляла у відзиві, проте ані в підготовчому провадженні, ані в судовому провадженні жодних клопотань від сторони відповідачів про призначення судової автотоварознавчої експертизи не надходило. Більш того, представник відповідача у судовому засіданні заявила, що її сторона не бажає заявляти таке клопотання. Оскільки, ОСОБА_2 не заявлено клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, суд першої інстанції взяв до уваги висновок судового експерта автотоварознавця СПД Березовського А.А. за №159 щодо експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню середньої ринкової ціни (вартості) транспортних засобів від 14.07.2022 року, для визначення суми компенсації позивачу за її частку у спільній частковій власності на автомобілі та причіп, наданий на час розгляду справи судом. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апелянта з приводу того, що стягнення з нього на користь позивача компенсації за частку позивача у спірному майні буде становити для нього надмірний тягар є необґрунтованими та безпідставними, так як неподільні речі неможливо розподілити або виділити, тому право власності на них набуває один із співвласників, як і можливість вільно користуватись, розпоряджатись та володіти річчю, натомість інший співвласник, для балансу інтересів, має право на отримання грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Оскільки бажання на отримання грошової компенсації виявила позивач, яка не володіє спірним майном, відповідач має змогу задоволити її інтереси, за рахунок продажу даного майна та поділу коштів, або залишення даного майна у своєму користуванні і сплати компенсації за рахунок власного бюджету. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не вірно вирішив спір, так як рухоме майно, яке складається з чотирьох одиниць, можна реально поділити між сторонами, є безпідставними, оскільки поділ майна був здійснений рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09.12.2020 року, яке вступило в законну силу. Таким чином доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, що, відповідно, є підставою для його скасування, з огляду на викладене, є безпідставними. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12.01.2023 року, судові витрати слід залишити за відповідачем. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості майна з припиненням права власності - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 04 травня 2023 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді Л.І. Василенко О.В. Карпенко