Постанова 4804 № 219/12018/19

Єдиний унікальний номер 219/12018/19 Номер провадження 22-ц/804/94/22 Номер провадження 22-ц/804/94/22 Доповідач Корчиста О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 22 лютого 2022 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В. за участю секретаря Кіпрік Х.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №219/12018/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2021 року, встановив: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування позову вказав, що близько о 18-30 годині 25.07.2019 року, перебуваючи на 75 км автомобільної дороги Т-13-02 сполученням «Лиман Бахмут Горлівка», водій транспортного засобу марки ВАЗ, реєстраціний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 здійснив зіткнення зі скутером марки «Дельта» реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким він керував, внаслідок чого був пошкоджений його транспортний засіб та йому заподіяні тілесні ушкодження. До тепер відповідач не відшкодував заподіяний йому збиток. В наслідок ДТП його автомобіль зазнав механічні пошкодження, в наслідок чого йому було завдано матеріальну шкоду. Відповідно по постанови від 13.09.2019 року Артемівського міськрайонного суду Донецької області, було встановлено, що відповідач вчинив своїми діями адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України про адміністративне правопорушення, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та іншого майна. З 25.07.2019 року по 29.07.2019 року він перебував на стаціонарному лікуванні у комунальному некомерційному закладі «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування в м. Бахмут. Встановлений діагноз: струс головного мозку, забійні рани голови, забої тулуба, кінцівок. За вимогою лікаря в період часу з 30.07.2019 року по 8.10.2019 року він перебував на амбулаторному лікуванні за місцем мешкання у міський лікарні №2 м. Горлівка. Встановлений діагноз: забита рана голови, струс головного мозку, закритий перелом ребра праворуч, забій, садна тулуба, верхніх і нижніх кінцівок, забій грудного відділу хребта, правобічний плече-лопатковий періартрит. Таким чином, він перебував на лікуванні 76 днів, тобто дії ОСОБА_2 спричинили тривалий розлад його здоров`я та стійку втрату працездатності. Окрім матеріальних збитків йому була заподіяна і моральна шкода, яка полягає у завданні йому негативних наслідків в наслідок ДТП. Йому заподіяно нервовий стрес, який він пережив під час наїзду транспортного засобу відповідача, оскільки в цей час знаходився за кермом свого автомобіля. Він дуже глибоко переживав завдання пошкоджень його транспортному засобу. Для відновлення його нормального стану був потрібен час. До того ж, відмова відповідача на його пропозицію добровільно відшкодувати матеріальний збиток, призвела до необхідності додаткових витрат часу для захисту його інтересів, вважає, що йому заподіяна моральна шкода. Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 14 923 гривень та моральну шкоду в сумі 20 000 гривень. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Косинський В.І., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2021 року та постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 14923 гривень та моральну шкоду в розмірі 20000 гривень. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що ДТП сталося з вини ОСОБА_2 , позивачу заподіяна у розмірі 14923 гривень, то відшкодування шкоду повинен саме ОСОБА_2 . Суд першої інстанції не звернув уваги, що внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження та пошкоджено транспортний засіб, що підтверджується чеками. Судом першої інстанції стягнуто моральну шкоду, яка є не співмірною моральним стражданням позивача, яких він зазнав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ПОЯСНЕННЯ СТОРІН У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Косинський В.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити. В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Топчийов Є.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено, що з постанови від 13.09.2019 року судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Медінцевої Н.М. та постанови від 20.02.2019 року про усунення описки в постанові від 13.09.2019 року вбачається, що 25.07.2019 року о 17-50 годині на автошляху Лиман-Бахмут-Горлівка 75 км. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом автомобілем ВАЗ 21093 держномер НОМЕР_1 , при здійсненні обгону не обрав необхідну дистанцію та безпечний інтервал, здійснив зіткнення з водієм скутера марки «Дельта», об`ємом двигуна 49 куб. см., держномер НОМЕР_3 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , внаслідок чого водій скутера отримав тілесні ушкодження, а автомобіль - механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР, скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 , (ІПН НОМЕР_4 ), визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, і, з урахуванням малозначності вчиненого правопорушення, звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2991/601, позивач ОСОБА_1 з 25.07.2019 року по 29.07.2019 року перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» та йому встановлено діагноз «струс головного мозку, забійна рана голови, забій тулуба, кінцівок». Відповідно до поліса № АМ/9932638 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (термін дії з 00-00 годин 08.06.2019 року до 07.06.2020 року), де страхувальником є ОСОБА_2 , страховик - ТДВ СК «Альфа-Гарант», та забезпечений транспортний засіб - номерний знак НОМЕР_1 , ВАЗ 21093, даним страховим полісом передбачено страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю 200 000 гривень, за шкоду заподіяну майну - 100 000 гривень, розмір франшизи - 2000 гривень. Транспортний засіб - мопед «DELTA» EХ-50, держномер НОМЕР_3 , належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Транспортний засіб автомобіль ВАЗ 21093, держномер НОМЕР_1 , належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , підлягає залишенню без задоволення. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не пред`явлено позовні вимоги до ТДВ СК «Альфа-Гарант», розмір матеріальної шкоди не доведено, а також, що відшкодуванню з відповідача ОСОБА_2 підлягає моральна шкода, яку суд визначив у грошовому еквіваленті в розмірі 2 000 гривень. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, а також наявним в матеріалах справи письмовим доказам та встановленим обставинам. Встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, що відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, внаслідок якого позивач зазнав шкоди. Відповідно до поліса № АМ/9932638 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (термін дії з 00-00 годин 08.06.2019 року до 07.06.2020 року), де страхувальником є ОСОБА_2 , страховик - ТДВ СК «Альфа-Гарант», та забезпечений транспортний засіб - номерний знак НОМЕР_1 , ВАЗ 21093, даним страховим полісом передбачено страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю 200 000 гривень, за шкоду заподіяну майну - 100 000 гривень, розмір франшизи - 2000 гривень. Транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 21093, держномер НОМЕР_1 , належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Транспортний засіб - мопед «DELTA» EХ-50, державний номер НОМЕР_3 , належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Враховуючи наведене, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди відсутні. В матеріалах справи відсутній звіт автотоварознавчого дослідження скутеру марки «Дельта» державний номер НОМЕР_3 . Отже, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розміру матеріальної шкоди внаслідок механічного пошкодження транспортного засобу - скутера марки «Дельта», державний номер НОМЕР_3 , Частинами 1-3 ст. 22 ЦК України встановлено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Норми статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказують про мету такого страхування, а саме, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року по справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підвередила вищезазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пункти 68-74). Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, враховуючи, що між ОСОБА_2 та страховиком укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик має обов`язок у межах суми страхового відшкодування, здійснити виплату такої шкоди потерпілій особі. Оскільки позивачем вимоги до страховика про відшкодування матеріальної шкоди не пред`явлені, така шкода страховиком йому не відшкодовувалась, тому підстав для задоволення в цій частині позовних вимог у суду першої інстанції не було. Доводи апеляційної скарги в цій частині є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню. Щодо доводів апеляційної скарги в частині відшкодування моральної шкоди колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Так, згідно зі ст. 261 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» та «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Тобто відшкодування потерпілому моральної шкоди з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, провадиться у розмірі, визначеному судом, особою, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до цих вимог закону моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно із ч. 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань. погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Приходячи до висновку про правильність рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, що завдана істотними переживаннями та тілесними ушкодженнями, яких позивач зазнав, колегія суддів при визначенні її розміру бере до уваги, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом автомобілем ВАЗ 21093 державний номер НОМЕР_1 , при здійсненні обгону не обрав необхідну дистанцію та безпечний інтервал, здійснив зіткнення з водієм скутера марки «Дельта», об`ємом двигуна 49 куб. см., державний номер НОМЕР_3 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , внаслідок чого водій скутера отримав тілесні ушкодження, а автомобіль - механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР, скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, і, з урахуванням малозначності вчиненого правопорушення, звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, в сукупності наведені обставини вказують про законність і обґрунтованість оскаржуваного в цій частині рішення - про відшкодування моральної шкоди у грошовому еквіваленті в розмірі 2 000 гривень. Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 23 лютого 2022 року. Головуючий О.І. Корчиста