Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/1651/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 травня 2023 року м. Дніпросправа № 280/1651/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі №280/1651/22 за позовом Комунального підприємства "Облводоканал" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: 31 січня 2022 р. Комунальне підприємство "Облводоканал" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем 04.01.2022 за №0000/32/0411. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 р. у справі № 280/1651/22 адміністративний позов Комунального підприємства "Облводоканал" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 р. у справі № 280/1651/22, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не надав належної оцінки тому факту, що обізнаність платника податків щодо термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання, систематичні та триваючі порушення діючих норм Податкового кодексу України або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій (бездіяльності) особи, і кваліфікується як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушення обов`язків, закріплених за платником податків у ст. ст. 16, 36 Податкового кодексу України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, на підставі акту перевірки від 06.08.2021 №6531/08-01-04-11/03327115, прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2021 №110080411, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 243 168,05 грн. (25% від 972 672,20 грн.) за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води, визначеного п. 57.1 ст. 57, п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України. Як вбачається із розрахунку штрафних санкцій, позивачем сплачено суму грошового зобов`язання у розмірі 200 000,00 грн. із затримкою 40 календарних днів, у розмірі 11 934,25 грн., 24 869,58 грн., 11 786,02 грн. - із затримкою 62 календарні дні, у розмірі 200 000,00 грн. - із затримкою 70 календарних днів, у розмірі 18 152,46 грн. - із затримкою 83 календарні дні, у розмірі 146 554,33 грн. - із затримкою 39 календарних днів, у розмірі 1 375,51 грн. - із затримкою 5 календарних днів, у розмірі 50 000,00 грн. - із затримкою 39 календарних днів, у розмірі 38 000,00 грн. - із затримкою 40 календарних днів, у розмірі 20 000,00 грн., 50 000,00 грн., 200 000,00 грн. - із затримкою 5 календарних днів. Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення до ДПС України, рішенням якої від 28.12.2021 №29229/6/99-00-06-03-02-06 скаргу задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 09.08.2021 №110080411 скасовано в частині застосування штрафу у розмірі 50 000,00 грн. В подальшому, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2022 №0000/32/0411, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 193 168,05 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води, визначеного п. 57.1 ст. 57, п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України. Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 04.01.2022 №0000/32/0411, КП «Облводоканал» звернулося до суду. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне. Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 250 ПК України визначено порядок надання податкової звітності та сплати податку, а саме: 250.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу; 250.2. Платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації; 250.2.1. за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об`єктів. Відповідальність платника за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання передбачена статтею 124 ПК України, де п. 124.1 встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. Відповідно до 124.2 ПК України діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПК України ( п. 109.1 ст. 109 ПК України). При цьому згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Враховуючи викладене, колегія суддів встановила, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу. Однак, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Пункт 109.3 статті 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2,123.3 та 123.5 статті 123 ПК України, пунктами 124.2,124.5 статті 124 ПК України, а також пунктами 125-1.2, 125-1.4 статті 125-1 ПК України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення. Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності. Колегія суддів дослідивши матеріали справи, зокрема, акт про результати камеральної перевірки від 06.08.2021 №6531/08-01-04-11/03327115 та оскаржуване податкове повідомлення-рішення, встановила, що вони не містять мотивів встановлення в діях платника податку повторного умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах п. 124.2 ст. 124 ПК України. Таким чином, відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до платника податку саме п. 124.2 ст. 124 ПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт не своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання є єдиним порушенням на яке посилається податковий орган, однак дані посилання не є доказом наявності умислу в діях позивача, а саме не є доказом наявності діяння, передбаченого пунктом 124.2 цієї статті. Так, пункт 124.1 ст. 124 ПК України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом встановлених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Оскільки відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України є протиправним. Крім того, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що позивач дійсно не сплатив вчасно узгоджену суму грошового зобов`язання, що є підставою для застосування п. 124.1 ст. 124 ПК України та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, та у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Слід зазначити, що в даному випадку до позивача застосована не та норма закону, а у суду відсутні повноваження застосовувати іншу норму закону для притягнення позивача до відповідальності, яку не застосував податковий орган під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. У даному випадку має місце не помилка в розрахунку застосованих до позивача санкцій, а помилка в застосуванні правової норми. Як вже було зазначено вище та вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення - рішення його прийнято на підставі п. 124.2 ст. 124 ПК України. Однак, відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування п. 124.2 ст. 124 ПКУ є протиправним. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не доведено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України. Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 р. у справі № 280/1651/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко