Постанова 4851 № 520/18519/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2023 р.Справа № 520/18519/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. представника позивача Артюха Ю.В., представника відповідача Коробкової Х.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2022, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.01.22 року по справі № 520/18519/21 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив суд: - скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.09.2021 №00171040101 в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 2326968,00 грн; - скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.04.2021 №0000700401 в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення в розмірі 1782526,89 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.09.2021 №00171040101 в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 2326968,00 грн та від 26.04.2021 №0000700401 в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення в розмірі 1782526,89 грн прийняті з порушенням норм чинного законодавства, внаслідок чого зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Застосування за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання до позивача норми п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 Податкового кодексу України є незаконним через недоведеність вини та умислу в порушенні вказаного підприємства. В ст. 124 Податкового кодексу України за вказаний вид порушення, вчинений до моменту введення мораторію, передбачений самостійний вид відповідальності, а саме норма п. 124.1. ст. 124 ПКУ, яка передбачає, що при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання застосовується штраф у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відтак, за податковими повідомленнями-рішеннями підлягала застосуванню норма п. 124.1. ст. 124 ПКУ в частині накладення штрафу у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу. Тобто, за ппр №1 за несвоєчасну сплату ПДВ - штраф в розмірі 581742,00 грн, а за ппр №2 - штраф в розмірі 198058,54 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.09.2021 №00171040101 в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 2326968,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.04.2021 №0000700401 в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення в розмірі 1782526,89 грн. Стягнуто на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків суму сплаченого судового збору у розмірі 22700,00 грн. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.09.2021 №00171040101 в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 2326968,00 грн та від 26.04.2021 №0000700401 в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення в розмірі 1782526,89 грн є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що наведені доводи відповідача в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі та у задоволенні позовних вимог відмовити. В судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без задоволення, а у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи підтверджено, що головним державним ревізором-інспектором відділу податкового адміністрування підприємств паливно-енергетичного комплексу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Лобко О.Б. проведено камеральну перевірку Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період грудень 2020 року №9369564916 від 19.01.2021. За результатами вищевказаної перевірки складено акт від 02.04.2021 №99/35-00-04-00-01-12/31557119 "Про результати камеральної перевірки Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (код ЄДРПОУ 31557119) з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період грудень 2020 року №9369564916 від 19.01.2021. За наслідками перевірки з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість контролюючим органом встановлено затримку сплати КП "Харківські теплові мережі" узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період грудень 2020 року до 30 календарних днів, чим порушено п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України). На підставі акту перевірки №99/35-00-04-00-01-12/31557119 від 02.04.2021 контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 №00069040101 на суму штрафних санкцій 50% - 5817420,0 грн. Позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 №00069040101, Державна податкова служба України рішенням про результати розгляду скарги від 13.09.2021 №20903/6/99-00-06-03-02-06 скасувала податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 №00069040101 у частинні застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 2908710,0 грн. За результатами рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 13.09.2021 №20903/6/99-00-06-03-02-06 контролюючим органом сформовано нове податкове повідомлення-рішення від 17.09.2021 №00171040101 форми "Ш", яким перераховано суму штрафних санкцій на 25% - 2908710,00 грн. Також, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового адміністрування підприємств паливно-енергетичного комплексу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Лобко О.Б. на підставі пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу V ПК України у порядку ст. 76 глави 8 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем до бюджету узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення за 4 квартал 2019 р. За результатами вищевказаної перевірки складено акт від 02.04.2021 №100/35-00-04-00-01-12/31557119 "Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення за 4 квартал 2019 р. КП "Харківські теплові мережі" (код ЄДРПОУ 31557119). За наслідками перевірки своєчасності сплати позивачем до бюджету узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення контролюючим органом встановлено несвоєчасну сплату КП "Харківські теплові мережі" податкових зобов`язань з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення за 4 квартал 2019 р. у сумі 3961170,83 грн терміном сплати 19.02.2020 (фактично сплачено з 30.06.2020 по 12.03.2021), чим порушено п. 57.1 ст. 57, п. 250.2 ст. 250 ПК України. На підставі акту перевірки контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 №0000700401, яким застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 1980585,43 грн за порушення п. 57.1 ст. 57, п. 250.2 ст. 250 ПК України. Не погодившись із винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. За змістом пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Так, актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ. За приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Аналіз даних правових норм свідчить про те, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визнається сумою податкового боргу платника податків. За несплату або несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми податкового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу на умовах визначених податковим законодавством. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених п.124.1 ст.124 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки. Нормами п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 та 123.2 цієї статті, але вчинені умисно. Законом України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466) визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктами 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2-124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 ст. 125-1 ПК України, є встановлення контролюючими органами вини особи. Податковим правопорушенням, за приписами п. 109.1 ст.109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Колегія суддів зазначає, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 статті 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 ПК України є: - встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; - доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення. Отже, ПК України на контролюючий орган покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини. Водночас, згідно п. 109.3 ст. 109 ПК України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 ПК України. В інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена. Отже, колегія суддів зазначає, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.2 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Судовим розглядом встановлена несвоєчасна сплата позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ, проте умисності дій відповідачем не встановлено. Акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п. 57.1 ст. 57 ПК України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених п. 124.3 ст. 124 ПК України. Жодних доказів умисності несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ Північним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків до суду першої та апеляційної інстанції не надано. Крім того, колегія суддів не вбачає можливим встановлення в межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про умисність діянь платника податків. Адже згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини. З приводу доводів відповідача про те, що КП "ХТМ" при наявності грошових коштів у достатньому розмірі для погашення заборгованості не виконує податковий обов`язок платника податку сплатити суму податків в порядку і строки, визначені ПК України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30). Згідно з рішенням №946 від 30.09.2003 Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області КП "ХТМ" визначено виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води. Згідно з п. 8 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою КМУ від 18.06.2014 № 217 (далі - Порядок №217) встановлено, що усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. Відповідно до реєстрів нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, які затверджені постановами НКРЕКП від 31.01.2020 № 274, від 28.02.2020 №511, від 01.04.2020 № 730, від 06.05.2020 № 906, від 27.05.2020 № 973, від 30.06.2020 №1232, від 29.07.2020 р. № 1473, від 28.08.2020 № 1629, від 30.09.2020 № 1778, від 30.10.2020 № 1951, від 30.11.2020 № 2268, від 30.12.2020 № 2815, від 27.01.2021 р. №90, від 26.02.2021 № 320 (офіційний портал Верховної Ради України) на поточний рахунок КП "ХТМ" протягом лютого 2020 р. - березня 2021 р. (період, протягом якого існувала прострочена заборгованість зі сплати податкових зобов`язань з ПДВ) перераховувалась частина грошових коштів, які надходили в якості оплати за теплову енергію. Відповідно до даних звіту про фінансові результати за 2020 рік (який міститься в матеріалах справи) протягом 2020 року чистий дохід від реалізації продукції КП "ХТМ" склав 4619 млн. грн, в той час як собівартість реалізованої продукції склала 6005 млн. грн. Чистий фінансовий результат - збиток 2473 млн. грн. Відповідно до даних балансу КП "ХТМ" за 2020 рік (який міститься в матеріалах справи) заборгованість підприємства з оплати праці за наведений період збільшилась з 24 млн. грн до 31 млн. грн, непокритий збиток на кінець року складає 9175 млн. грн. Отже, оскільки відсутні докази умисності дій позивача щодо несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ та матеріали камеральної перевірки таких даних не містять, відсутні підстави для застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України, тому податкове повідомлення рішення 17.09.2021 №00171040101 в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 2326968,00 грн підлягає скасуванню. З приводу застосування контролюючим органом штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення, колегія суддів зазначає наступне. Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 250 ПК України визначено порядок надання податкової звітності та сплати податку, а саме: 250.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу; 250.2. Платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації; 250.2.1. за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об`єктів. Відповідальність платника за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання передбачена статтею 124 ПК України, де п. 124.1 встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. Відповідно до 124.2 ПК України діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Пунктом 124.3 ПК України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Щодо повторної несплати позивачем грошового зобов`язання протягом 1095 днів, слід зазначити, що відповідальність за вказане порушення введена починаючи з 01.01.2021 на підставі Закону України №466-ІХ від 16.01.2020. До цього моменту відповідальності на вказане порушення не існувало. При цьому, доказів притягнення позивача попередньо до відповідальності за відповідне порушення відповідачем також не подано. Відповідно до абз. 2 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. №1-рп/99 встановлено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно до акту перевірки №100/35-00-04-01-01-12/31557119 від 02.04.2021 та податкового повідомлення-рішення №0000700401 від 26.04.2021 попередні порушення в частині неперерахування екологічного податку стались в лютому 2020 р., тобто в той час, коли відповідальності щодо повторної несплати грошового зобов`язання протягом 1095 днів не існувало. За таких обставин, до КП "ХТМ" не може бути застосована норма п. 1- 3. ст. 124 ПКУ в цій частині. Що стосується прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 днів, колегія суддів зазначає, що Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин. Кабінетом Міністрів України станом на час виникнення спірних правовідносин не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Відповідно до п. 52-1 підрозділу 10 розд. 20 ПК України встановлено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Проте, колегія суддів зазначає, що екологічний податок за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення не є акцизним податком, а тому штрафні санкції на час дії карантину не застосовуються. Відповідно до акту перевірки №100/35-00-04-01-01-12/31557119 від 02.04.2021 та податкового повідомлення-рішення №0000700401 від 26.04.2021 порушення в частині несплати узгодженої суми грошового зобов`язання з екологічного податку почалось 11.02.2020 і до моменту введення мораторію на застосування штрафних санкцій сплило 9 днів. Порушення ж щодо несплати грошового зобов`язання на строк більше 90 днів відбувалось вже за часів дії мораторію, тобто штраф за це порушення не підлягав застосуванню. В ст. 124 ПК України за вказаний вид порушення, вчинений до моменту введення мораторію, передбачений самостійний вид відповідальності, а саме норма п. 124.1. ст. 124 ПК України, яка передбачає, що при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання застосовується штраф у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відтак, за податковим повідомленням-рішенням №0000700401 від 26.04.2021 підлягала застосуванню норма п. 124.1. ст. 124 ПК України в частині накладення штрафу у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу. Враховуючи вищенаведене, податкове повідомлення-рішення №0000700401 від 26.04.2021 підлягає скасуванню в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення в розмірі 1782526,89 грн. Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 по справі № 520/18519/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 16.01.2023 року