Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/2228/22

Дата документу 25.03.2023 Справа № 333/2228/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 333/2228/22 Головуючий у 1 інстанції: Тучков С.С. № 22-ц/807/864/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Ільїна Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування квартирою до надання іншого жилого приміщення, ВСТАНОВИВ В червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права користування квартирою до надання іншого жилого приміщення. В обґрунтування позову зазначала, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.02.2008 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.02.2008 квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності позивачу ( ОСОБА_1 ). 02.09.2008 вказана квартира була передана ОСОБА_1 в іпотеку АБ «Металург» (правонаступник АТ «МетаБанк»), як забезпечення за кредитним договором №604000593662А від 25.10.2007. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2020 по справі №333/4069/18 було задоволено позов АТ «МетаБанк» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за вказаним кредитним договором. 24 вересня 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі №333/4069/18 було видано виконавчий лист про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 49947,07 доларів США та пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 18790,86 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. від 10.08.2021 було відкрито виконавче провадження №66446552 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. 13.12.2021 відбулись електронні торги з продажу вищезазначеної квартири. Переможцем визначено ОСОБА_2 , який запропонував ставку в розмірі 560000 грн. 13.01.2022 приватним нотаріусом ЗМНО Якіб`юк Ю.А. було видано ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та зареєстровано за останнім право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг №294598646 від 13.01.2022). Як зазначено у п.1.1 Кредитного договору від 25.10.2007, банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі придбання житла у ВАТ «Запорізький домобудівельний комбінат» у сумі 46 519 доларів США на 240 місяців. Згідно договору будівництва №622 від 23.10.2007, додаткової угоди до вказаного договору та акту приймання-передачі житла від 08.11.2007 загальна вартість квартири складала 248 583 грн. Відповідно до даних сайту НБУ, станом на 08.11.2007 курс був наступний: 100 доларів США дорівнювало 505 грн., тобто 1 долар США дорівнював 5 грн. 05 коп. Таким чином, у банку було отримано в кредит на придбання вищезазначеної квартири 234 920 грн. 95 коп. (46 519 доларів США*5,05 грн.). Позивач вказує, що в рішенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2020 по справі №333/4069/18, яке набрало законної сили, зазначено наступне, меморіальним валютним ордером № CFL/216183 від 25.10.2007 року підтверджено, що на рахунок одержувача ОСОБА_1 надійшли кошти в розмірі 46 519,00 доларів США (234920 грн. 95 коп.), зазначено призначення платежу - видача кредиту згідно договору №2620604000593662А від 25.10.2007 року. Іншу частину вартості квартири було сплачено ОСОБА_1 із особистих коштів, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1157 від 23.10.2007 на суму 17157 грн. та квитанцією до прибуткового касового ордеру №1246 від 08.11.2007 на суму 3483 грн. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №300892649 від 22.02.2022 у ОСОБА_1 відсутнє інше нерухоме майно для проживання. На теперішній час відповідач ще не пред`являв позов про виселення позивача з квартири АДРЕСА_1 , але постійно вимагає від позивача добровільно звільнити вказану квартиру. Також позивач зазначив, що внаслідок того, що квартира АДРЕСА_1 була придбана не лише за кредитні кошти, а і за особисті кошти позивача, остання має право користування вказаною квартирою до її виселення в судовому порядку та зазначення в судовому рішенні про інше постійне місце проживання. Посилаючись на вищезазначене просила суд, визнати право користування ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 до надання останній іншого жилого приміщення в порядку ст.109 ЖК УРСР. Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 23.10.2007 року між ВАТ «Запорізький домобудівний комбінат» та ОСОБА_1 було укладено договір будівництва № 622, відповідно до умов якого ВАТ «Запорізький домобудівний комбінат» залучає ОСОБА_1 до участі в будівництві панельного 10-поверхового житлового будинку по АДРЕСА_2 (а.с.24-26). 25.10.2007 року між Акціонерним банком «Металург» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №604000593662А, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 46 519 доларів США, строком погашення до 25.10.2027 року зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом. Кредит було надано шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 на споживчі цілі - придбання житла (оплата за укладеним із ВАТ «Запорізький домобудівний комбінат» договором будівництва) (а.с.18-20). ПАТ «Запорізький домобудівний комбінат» перед ОСОБА_1 належним чином виконано зобов`язання за договором будівництва № 622 від 23.10.2007 року, відповідно до умов якого та додаткової угоди від 08.11.2007 року, згідно акту приймання-передачі житла від 08.11.2007 року ОСОБА_1 було отримано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на загальну суму 248 583 грн. 00 коп. (а.с.27). Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.02.2008 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.02.2008, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.11-12). 02.09.2008 року між Акціонерним банком «Металург» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №9040005936603 відповідно до умов якого забезпечене виконання ОСОБА_1 всіх зобов`язань за кредитним договором №604000593662А від 25 жовтня 2007 року. Предметом іпотеки за цим договором стала квартира вартістю 248583,0 гривень. Місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_3 (а.с.14-17). Відповідно до рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 28.07.2020 року в справі №333/4069/18 задоволено позов Акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 49 947,07 доларів США. 08.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. складено заявку на реалізацію арештованого майна (предмета іпотеки), двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.30-31). Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 562982 від 13.12.2021 переможцем торгів визначено ОСОБА_2 , яким запропонована ціна продажу 560000 грн. (а.с.33). 13.01.2022 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. видано ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та зареєстровано за останнім право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.34). Заявляючи позовні вимоги, позивач посилалася на те, що вона не може бути виселена без надання іншого жилого приміщення, а відтак зберігає за собою право користування житлом. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що таке право позивачки не оспорюється, позов про її виселення не заявлено. Судом першої інстанції було проаналізовано чинне у цій сфері правовідносин законодавство. Стаття 109 ЖК України встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення. Зокрема, частиною першою статті 109 ЖК України визначено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Згідно з частиною другою статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Суд першої інстанції зробив висновок про те, що частина друга статті 109 ЖК України установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Обмеження права власника, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі статті 109 ЖК України та статті 40 Закону України «Про іпотеку», є передбачуваними. Як правильно зазначив суд першої інстанції, звертаючись з позовом до суду, позивач послався на практику Верховного суду, зокрема викладену в постановах від 12.04.2021 по справі № 310/2950/18, від 06.07.2022 по справі № 639/6960/20, проте не звернув уваги, що у всіх цих справах йдеться про виселення відповідачів та відповідно захищається їх право на отримання іншого постійного житла виключно у разі звернення нового власника з позовом про їх виселення. Проте, у даній справі не розглядалося питання про виселення відповідачки, а відтак суд не має підстав для врахування вищевказаних постанов та застосування ч.2 ст.109 ЖК УРСР. У своїх доводах позивач посилається на те, що право на користування квартирою зберігається до надання іншого житла, що передбачено законом, а відтак не доводить доцільність заявленого позову. Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону. З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову. На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06 лютого 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 4 травня 2023 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков