Постанова 4806 № 305/1120/22

Справа № 305/1120/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 06 квітня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Джуги С.Д. і Фазикош Г.В., з участю секретаря Сливки С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Карпатського біосферного заповідника на рішення Рахівського районного суду від 14 листопада 2022 року (у складі судді Попової О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Карпатського біосферного заповідника про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у червні 2022 р. Просив: -визнати протиправним і скасувати наказ Карпатського біосферного заповідника № 132-К від 31 травня 2022 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України; -поновити його на роботі на посаді інспектора з охорони природно-заповідного фонду 1-ї категорії Марамороського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника з 03.06.2022 р. і допустити негайне виконання; -стягнути з Карпатського біосферного заповідника на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 червня 2022 р., до дня фактичного поновлення на роботі та допустимим негайне виконання; -стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. На обґрунтування позовних вимог указав, що 15.08.2018 р. відповідач уклав із позивачем договір про повну матеріальну відповідальність до укладення трудового договору. 16.08.2018 р. позивача прийняли на роботу на посаду інспектора з охорони природно-заповідного фонду 1-ої категорії Марамороського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника. 24.05.2022 р. актом службового розслідування установлено, що позивач разом із іншими працівниками відповідача у вихідний для позивача день завантажив на автомобілі порубні залишки загальною кількістю 12 м. куб. із лісосіки Марамороського ПНДВ, квартал 1, виділ 39, 40, які залишилися у результаті очищення лісосіки. 24.05.2022 р. відповідачем видано наказ № 120 «Про проведення службового розслідування». 31.05.2022 р. відповідач звільнив позивача з роботи з 02.06.2022 р. на підставі п.2 ст. 41, ст. 147-149 КЗпП України, акту службового розслідування від 30.05.2022 р. у зв`язку із вчиненням винних дій при обслуговуванні товарно-матеріальних цінностей, зокрема незаконного, без оплати та оформлення супровідних документів вивезення лісоматеріалів за межі території заповідника. Позивач вважає указаний наказ протиправним, звільнення із роботи зроблено незаконно, з порушенням порядку проведення службового розслідування і трудових права позивача. Рішенням Рахівського районного суду від 14.11.2022 р. позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано наказ директора Карпатського біосферного заповідника № 132-к від 31.05.2022 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інспектора з охорони природно-заповідного фонду 1-ї категорії Марамороського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника з 03.06.2022 р.; стягнуто з Карпатського біосферного заповідника Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 червня 2022 р. по 14 листопада 2022 р. у сумі 50602,50 грн.; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в сумі 9515 грн.; стягнуто з Карпатського біосферного заповідника Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на користь держави судовий збір за позовні вимоги в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 1860,75 грн. Карпатський біосферний заповідник просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не надано належної оцінки акту службового розслідування від 30.05.2022 р., який став підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Установлені порушення у цьому акті стали підставою для втрати довір`я відносно позивача з боку роботодавця. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Цебрик Л.В. в інтересах ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Доводи заперечення зводяться до законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції і безпідставності доводів апеляційної скарги. У судове засідання, що відбулося 06.04.2023 р., з`явився адвокат Цебрик Л.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 . Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомляв, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. За таких обставин розгляд справи здійснюється без участі відповідача. Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, із таких мотивів. Суд виходив із того, що ОСОБА_1 взагалі не належить до категорії осіб, які можуть бути звільненні на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, адже на підставі цієї норми можуть бути звільнені особи, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. Зокрема, наказом № 184-к від 16.08.2018 р. позивач був прийнятий на посаду інспектора з охорони природно - заповідного фонду 1-ї категорії Марамороського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника. Указане підтверджуються записом у трудовій книжці позивача та копією відповідного наказу. Наказом № 132-к від 31.05.2022 р. позивача звільнено з посади інспектора з охорони природно-заповідного фонду 1-ї категорії Марамороського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника за вчинення ним винних дій при обслуговуванні товарно-матеріальних цінностей, що дає підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця п.2 ст. 41 КЗпП України. Як убачається із оскаржуваного наказу № 132-к від 31.05.2022 р., ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора з охорони природно-заповідного фонду 1-ї категорії Марамороського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника за вчинення ним винних дій при обслуговуванні товарно-матеріальних цінностей, що дає підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця. Підставою для застосування до позивача вказаного дисциплінарного стягнення став Акт службового розслідування від 30.05.2022 р. Згідно з указаним актом працівниками Карпатського біосферного заповідника в результаті службового розслідування встановлено, що 24 травня 2022 р. інженерами відділу ДО ПЗФ Іванюком С.В. і ОСОБА_2 під час проведення раптового рейду по території Марамороського ПНДВ виявлено, що на КПП «Рахівське ДЛГ» знаходяться два автомобілі ЗІЛ 131 (номерні знаки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ), завантажені деревиною загальною кількістю орієнтовно 12 м. куб., без супровідних документів, які були зупинені працівниками правоохоронних органів та передані на охорону КПП ДП «Рахівське ЛДГ». У результаті обстеження деревини та заходів щодо виявлення місця її походження уповноваженими працівниками заповідника встановлено, що дана деревина була завантажена з лісосіки Марамороського ПНДВ, квартал 1 виділ 39, 40 та отримана за результатами очищення лісосіки від порубних решток. Також встановлено, що деревину заготовили та завантажили на автомобілі працівники Марамороського ПНДВ: інспектори 1 кат. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та майстер з охорони природи Папарига П.П. За результатами службового розслідування комісія прийшла до висновку, що самовільних рубок в кварталі 1 виділи 39, 40 Марамороського ПНДВ не виявлено. Деревина дров`яна в загальному обсязі орієнтовно 12 м. куб. була отримана в результаті проведення заходів очищення лісосіки та русла потоку від порубкових решток в кварталі 1 виділи 39, 40 Марамороського ПНДВ, оприбуткована та взята на облік заповідником у встановленому порядку згідно з актами № 1 від 28.12.2021 р. та № 2 від 30.03.2022 р. Указана деревина була завантажена на автомобілі та вивезена за межі території заповідника працівниками Марамороського ПНДВ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 незаконно, у позаробочий час та без сплати і оформлення супровідних документів. Із посадової інструкції інспектора з охорони природно-заповідного фонду 1-ї категорії Карпатського біосферного заповідника вбачається, що позивач, відповідно до своїх службових обов`язків, особисто відповідає за збереження на території об`їзду матеріальних цінностей. Також відповідно до акту прийому передачі від 22.05.2019 р. ОСОБА_1 є матеріально-відповідальною особою на обході № 7, обхід складається із кварталів № 9 та №

10. Тобто, не кварталу № 1, який вказаний в Акті службового розслідування, а тому не може нести відповідальність за будь-які матеріальні цінності у кварталі №

1. Відповідно до частин першої та шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений в абзаці сьомому статті 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення. Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України). Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо) (спеціальний суб`єкт); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу (суб`єктивне ставлення роботодавця до конкретної ситуації і зміна ставлення до працівника). Як роз`яснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я. Відповідно до положень статті 135? КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що для звільнення з підстав втрати довір`я настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди не є обов`язковою умовою для звільнення працівника з цієї підстави. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (наприклад, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При розгляді подібних справ підлягає з`ясовуванню, у чому полягають винні дії працівника, які призвели до втрати довіри до нього. У такому разі не має значення форма вини (умисел або необережність). Зазвичай дії, що дають підставу розірвати трудовий договір за цим пунктом, зумовлюються саме корисливим мотивом, що вказує на усвідомлення особою вчинення відповідного діяння та бажання настання певних наслідків. Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Обов`язок обґрунтувати втрату довіри до працівника покладається на роботодавця, який повинен навести об`єктивні докази вини працівника або скоєння інших протиправних дій. Недовіра до працівника не може ґрунтуватися лише на підозрі власника або уповноваженого ним органу. Втрата довіри може бути обумовлена лише винними діями працівника, які він вчинив навмисно або з необережності, і завдав або міг завдати шкоду, що дає підстави власнику або уповноваженому ним органу виявити йому недовіру. Працівником, який обслуговує грошові і товарні цінності, є той працівник, що має доступ та працює з такими цінностями безпосередньо і саме це становить основний зміст його трудових обов`язків. Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 752/7994/17 (провадження № 61-40654св18). Згідно зі статтею 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки акту службового розслідування від 30.05.2022 р., що став підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не заслуговує на увагу з таких мотивів. Як убачається із акту службового розслідування від 30 травня 2022 р. (т.1 а.с.96-100), у своїх діях, зокрема, ОСОБА_1 допустив неналежне виконання своїх посадових обов`язків, установлених посадовою інструкцією, що призвело до порушення Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2007 р. № 761, Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою КМУ від 27 липня 1995 р. № 555, Інструкції із ведення електронного обліку деревини, затвердженої наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 27.09.2021 р. № 621, та нанесення матеріальних збитків Карпатському біосферному заповіднику в розмірі орієнтовно 2376 грн. Комісії запропоновано адміністрації заповідника розглянути питання щодо притягнення, зокрема, ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. ОСОБА_1 наказом № 132-к від 31 травня 2022 р. (т.1 а.с.103) було звільнено на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України (розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця). Із посадової інструкції інспектора з охорони природно-заповідного фонду І категорії Карпатського біосферного заповідника (т.1 а.с.74-76), який підписаний із ОСОБА_1 не вбачається, що позивач є таким, що безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо) та те, що позивач одержує грошові та товарні цінності під звіт, тобто відповідач в принципі не мав жодних правових підстав для звільнення позивача саме на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України, тому в цьому контексті оцінка акту службового розслідування від 30.05.2022 р., що стала підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не має жодного правового значення. Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулось із порушенням чинного трудового законодавства, що є підставою для поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Карпатського біосферного заповідника залишити без задоволення. 2.Рішення Рахівського районного суду від 14 листопада 2022 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 21 квітня 2023 р. Судді: