Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/2856/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/2856/22 пров. № А/857/4999/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Петрунів В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року, головуючий суддя Ващилін Р.О., ухвалене о 11:35 год. у м. Ужгород, повний текст якого складено 01.02.2023 року, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: В серпні 2022 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВК Ужгородської МР, третя особа - Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.05.2022 року №183 «Про зовнішню рекламу», стосовно відмови фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у продовження терміну дії дозволу на розміщення рекламної конструкції «стела» розміром 1 м х на 3 м по АДРЕСА_1 стоком на п`ять років до 27.12.2026 року; зобов`язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради продовжити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами на п`ять років до 27.12.2026 року, а саме: Дозволу №441/18, щодо розміщення рекламної конструкції «стела» розміром 1 м х на 3 м по АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 27.12.2016 року №441 ФОП ОСОБА_1 було надано дозвіл на розміщення об`єкту зовнішньої реклами строком на 5 років. З метою пролонгації дії такого дозволу 18 листопада 2021 року ним було подано відповідну заяву до уповноваженого органу. Однак Департамент міської інфраструктури протиправно відмовив у наданні такого дозволу без будь-якого обґрунтування, що передбачено законом. Так, уповноваженим органом в своєму рішенні не було наведено жодного зауваження щодо поданих документів, невідповідності рекламних засобів дозвільно-проектній документації або ж вчинення будь-яких порушень під час дії дозволу. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.05.2022 №183 «Про зовнішню рекламу», стосовно відмови фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у продовження терміну дії дозволу на розміщення рекламної конструкції «стела» розміром 1 м х на 3 м по вулиці Тиводара Легоцького стоком на п`ять років до 27.12.2026 року; зобов`язано виконавчий комітет Ужгородської міської ради продовжити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами на п`ять років до 27.12.2026 року, а саме: Дозволу №441/18, щодо розміщення рекламної конструкції «стела» розміром 1 м х на 3 м по вулиці Тиводара Легоцького. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВК Ужгородської МР оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при зверненні із заявою позивачем не було надано лист-погодження від власника місця розташування рекламного засобу щодо відсутності заперечення на розміщення рекламного засобу на строк продовження дії дозволу. Також під час вирішення спірного питання 3-ю особою було проведено обстеження засобу зовнішньої реклами, під час якого виявлено, що така рекламна конструкція не відповідає вимогам Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Ужгород, оскільки не є промаркованою. З огляду на що, Департамент міської інфраструктури скерував на адресу позивача вимогу про усунення порушень, які станом на день прийняття спірного рішення усунуті не були. У зв`язку із зазначеним вважає, що оскаржене рішення прийнято відповідно до законодавчих норм та скасуванню не підлягає. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27 грудня 2016 року на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.12.2016 року №441 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) надано дозвіл № 441/18 на розміщення зовнішньої реклами (рекламної стели розміром 1м * 3м) за адресою: АДРЕСА_1 , строком дії з 27.12.2016 року до 27.12.2021 року. 18 листопада 2021 року ФОП ОСОБА_1 подав на ім`я директора Департаменту міської інфраструктури заяву, в якій просив продовжити термін дії дозволу №441/18 на розміщення засобу зовнішньої реклами: «стела», розміром 1м * 3м по АДРЕСА_1 . За результатами розгляду поданої заяви рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №183 від 25.05.2022 року ФОП ОСОБА_1 було відмовлено у продовженні терміну дії дозволу на розміщення рекламної конструкції «стела» розміром 1м * 3м по АДРЕСА_1 строком на 5 років до 27.12.2026 року. При цьому, з тексту такого рішення не можна встановити причини для такої відмови. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ФОП ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що зі спірного рішення неможливо встановити, на якій підставі ґрунтується відмова уповноваженого органу продовжити ФОП ОСОБА_1 дію дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Такі висновки суду першої інстанції частково відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, врегульовані норми Закону України «Про рекламу» (далі Закон). За правилами ст. 1 Закону Зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 16 Закону). Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі Правила), які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами. Відповідно до п. 3 Правил, видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Згідно п. 5 Правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління.Відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про рекламу», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», на підставі Правил рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №164 від 30.05.2012 року затверджено Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Ужгороді (далі Порядок №164). Так, як видно з Порядку №164, робочим органом, який уповноважений Ужгородською міською радою виконувати функції, передбачені цим Порядком, Правилами, є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради. Підрозділом 3.4 розділу 3 Порядку №164 врегульовано порядок продовження дії дозволу. Зокрема, відповідно до п. 3.4.1 Порядку №164, термін дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі з примірником дозволу не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії дозволу при відсутності письмових заперечень з боку власника місця розташування спеціальної конструкції та інших органів, що здійснювали погодження цього дозволу або органу, у погодженні якою виникла необхідність. До заяви додається витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Робочий орган протягом семи днів з дати одержання заяви розповсюджувача перевіряє рекламний засіб на предмет його відповідності дозвільно-проектній документації, про що складає акт обстеження заявленого місця з залученням розповсюджувача (за його згодою). Пунктом 3.4.3 Порядку №164 визначено виключні підстави для відмови у продовженні дії дозволу, зокрема: 1) існує заборгованість з оплати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розміщення рекламних засобів за існуючим договором понад два місяці, за умови, якщо заборгованість не оскаржується розповсюджувачем зовнішньої реклами у судовому порядку; 2) існує заборгованість зі сплати штрафів за самовільне встановлення рекламних засобів; 3) зафіксована та не ліквідована до закінчення дозволу невідповідність рекламного засобу дозвільно-проектній документації та Правилам благоустрою м. Ужгорода; 4) зафіксовані самовільно встановлені рекламні засоби. Зі спірного рішення неможливо встановити, на якій з перелічених вище підставі ґрунтується відмова уповноваженого органу продовжити ФОП ОСОБА_1 дію дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Таким чином, приймаючи спірне рішення, без наведення обґрунтування його прийняття, відповідач порушив принцип правової визначеності, оскільки обґрунтованість та вмотивованість є загальними вимогами акта індивідуальної дії. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що оскаржене рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Натомість, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип поділу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.80 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 р. у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема, щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання". Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права. Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень. Таким чином, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 січня 2020 року у справі 640/19344/18 зазначив наступне: …Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами на п`ять років належить до дискреційних повноважень Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, передбаченими пп. 13 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування». Відтак з метою відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами на п`ять років до 27.12.2026 року, а саме: Дозволу №441/18, щодо розміщення рекламної конструкції «стела» розміром 1 м х на 3 м по вулиці Тиводара Легоцького. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким адміністративний позов слід задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради задовольнити частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року у справі №260/2856/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.05.2022 року №183 «Про зовнішню рекламу», стосовно відмови фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у продовження терміну дії дозволу на розміщення рекламної конструкції «стела» розміром 1 м х на 3 м по вулиці Тиводара Легоцького стоком на п`ять років до 27.12.2026 року. Зобов`язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 18 листопада 2021 року про продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами на п`ять років до 27.12.2026 року, а саме: Дозволу №441/18, щодо розміщення рекламної конструкції «стела» розміром 1 м х на 3 м по вулиці Тиводара Легоцького. В решті позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 03.05.2023 року.