Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/5173/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/5173/23 Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А. Суддя-доповідач: Гонтарук В. М. 03 травня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в лютому 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області (10008, місто Житомир, вулиця Старий Бульвар, буд., 5/37, код за ЄДРПОУ: 40108625) щодо не встановлення, не нарахування та не виплати йому надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% (відсотків) від посадового окладу за період з « 01» листопада 2015 року по « 30» вересня 2019 року; - зобов`язати відповідача встановити, нарахувати та виплати йому надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% (відсотків) від посадового окладу за період з « 01» листопада 2015 року по « 30» вересня 2019 року. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. 12 квітня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 квітня 2023 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом. За змістом ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо : 1) позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; 3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб`єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 4) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно зі п. 4 ч. 5 вказаної статті КАС України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Таким спором відповідно до наведеної норми визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду і є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб`єктним, об`єктним і змістовним. Необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини. Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі №826/3678/16 вказав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Аналіз вищезазначеного дає суду підстави для висновку, що для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Отже, кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб`єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення своїх прав. При цьому, таке право не є абсолютним. Так, у випадку встановлення судом наявності у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п.4 ч.1 ст.170 КАС України. Згідно із ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.05.2020 у справі №699/373/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Здійснюючи порівняльний аналіз предмету, підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі №8240/12128/22, колегія суддів вказує на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № №240/12128/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області ( в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невстановлення, ненарахування та невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу за період з 30.11.2015 до 30.09.2019; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області встановити, нарахувати та виплати надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу за період з 30.11.2015 до 30.09.2019, з підстав протиправності вказаної бездіяльності на думку позивача. Порівнюючи предмет і підстави спору в справі № 240/12128/22 та за даним позовом, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги по справах №240/12128/22 та №240/5173/23 заявлені позивачем щодо однієї надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за один спірний період. Разом з тим, судова колегія не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, позаяк у справі №240/12128/22 позовні вимоги стосувались встановлення факту ненарахування та невиплати позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу за період з 30.11.2015 до 30.09.2019. Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 240/12128/22 позивач посилався на Закон України "Про державну таємницю", а саме ст. 22, відповідно до якої вважає, що має право на отримання вищезазначеної надбавки за ступнем секретності "цілком таємно" у розмірі 15 %. В той же час, колегія суддів звертає увагу, що в межах даної справи позовні вимог стосувались встановлення факту ненарахування та невиплати позивачу надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% (відсотків) від посадового окладу за період з « 01» листопада 2015 року по « 30» вересня 2019 року, за ступнем секретності "таємно" у розмірі 10 %. З вищенаведеного слідує, що у зазначених справах спір виник між тими ж самими сторонами, однак підстави та предмет спору у даних справах - різний. Таким чином, апеляційний суд, надаючи оцінку заявленим у даній справі позовним вимогам та вимогам, що є предметом спору у справі №240/12128/22, приходить до висновку, що вимоги позивача та підстави адміністративного позову відрізняються та не є тотожними. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстави для відмови у відкритті провадження на підставі п.4 ч.1 ст.170 КАС України. При цьому, варто наголосити, що у відповідності до вимог КАС України суд з метою всебічного та повного розгляду справи має право на стадії розгляду справи вживати дії щодо витребування додаткових доказів у справі, встановлення певних обставин у справі, та як наслідок прийняття відповідного процесуального рішення. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню, а матеріали адміністративного позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частиною 3 ст. 312 КАС України вказано, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.