Постанова 4855 № 640/17490/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17490/21 Суддя першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бєлової Л.В., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про: - визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене в листі від 03.02.2021 №2306-2898/Ф-02/8-2600/21, про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ; - зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2020 з додержанням вимог рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019, від 26.03.2020 №6-р/2020 та з урахуванням норм ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (у редакції, яка діяла на час призначення пенсії) і ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (у первинній редакції) перерахунок та виплату, ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми усіх складових заробітної плати, визначених у довідці Офісу Генерального прокурора від 04.06.2020 №21-1134зп, згідно з якою розмір заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 26.03.2020 за відповідною (прирівняною) посадою заступника начальника управління становить 93 590,70 грн (дев`яносто три тисячі п`ятсот дев`яносто гривень 70 копійок), без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат, з виплатою різниці в пенсії за минулий час однією сумою разовим платежем. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2022 позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.02.2021 №2306-2898/Ф-02/8-2600/21; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки від 04.06.2020 №21-1134зп, виданої Офісом Генерального прокурора, про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, починаючи з 01.04.2020, відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VIIІ, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам за правилами ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VIII. У свою чергу суд зазначив, що вимоги про здійснення перерахунку пенсії виходячи з 90% від суми місячної заробітної плати та без обмеження розміру пенсії граничним розміром є передчасними, позаяк відповідного спору на час звернення до суду із цим позовом не було. З аналогічних підстав суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Відповідача здійснити Позивачу виплату перерахованої пенсії однією сумою разовим платежем. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми місячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії та прийняти у ній нове, яким зобов`язати ГУ ПФ в м. Києві здійснити з 01.04.2020 з додержанням вимог рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019, від 26.03.2020 №6-р/2020 та з урахуванням норм ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (у редакції, яка діяла на час призначення пенсії) і ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (у первинній редакції) перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми усіх складових заробітної плати, визначених у довідці Офісу Генерального прокурора від 04.06.2020 №21-1134зп, згідно з якою розмір заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 26.03.2020 за відповідною (прирівняною) посадою заступника начальника управління становить 93 590,70 грн, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що у рішенні ГУ ПФ в м. Києві від 03.02.2021 №2306-2898/Ф-02/8-2600/21 зазначено, що ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії, однак виходячи з 60% від суми місячної заробітної плати та з обмеженням максимального розміру. Відтак, на переконання Апелянта, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про передчасність заявлених позовних вимог у відповідній частині. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду 18.04.2023. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого. Як було встановлено раніше, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Відповідачем не проведено перерахунок пенсії Позивача, на який вона має право, у зв`язку з чим спір щодо відсоткового розміру пенсії та її обмежень граничним розміром відсутній і такі вимоги є передчасними з огляду на те, що ще не було проведено перерахунок пенсії. Разом з тим, з такими висновками окружного суду колегія суддів не може погодитися з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ в м. Києві та з 15.05.2003 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 №6-р/2020 Офісом Генерального прокурора видано ОСОБА_1 довідку від 04.06.2020 №21-1134зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії (а.с. 14). У лютому 2021 року Позивач звернувся до Відповідача із скаргою, в якій просив повідомити про результати розгляду заяви від 09.07.2020 про перерахунок пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (а.с. 15). Листом від 03.02.2021 №2306-2898/Ф-02/8-2600-21 ГУ ПФ в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що перерахунок пенсії на підставі заяви від 09.07.2020 та довідки проведено з 01.04.2020 (а.с. 16-17). У цьому ж листі зазначено про розмір пенсії Позивача. У травні 2021 року Позивач подав скаргу до Відповідача, в якій просив здійснити з 01.04.2020 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми усіх складових заробітної плати, визначених у довідці Офісу Генерального прокурора від 04.06.2020 №21-1134зп, згідно з якою розмір заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 26.03.2020 за відповідною (прирівняною) посадою становить 93 590,70 грн, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат (а.с. 18-21). Листом від 17.05.2021 №13112-11954/Ф-02/8-2600-21 ГУ ПФ в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що перерахунок проведено у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 22-23). Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що на час призначення Позивачу пенсії (травень 2003 року) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1789). Відповідно до частини 1 цієї правової норми прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Згідно ч. 12 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ). До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала 18, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. 14.10.2014 ухвалено Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697). У первинній редакції частина 12 статті 86 цього Закону мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Отже, первинна редакція наведеної правової норми та частина 17 (з 1 жовтня 2011 року - 18) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 14 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 462, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів). 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) та частину 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Таким чином, починаючи з 01.01.2015, в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Законів України «Про прокуратуру». Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01.01.2015 делегував Кабінету Міністрів України. 13 грудня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 7-р(II)/2019, яким: - визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; - положення частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього рішення: - частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Отже, з моменту прийняття зазначеного рішення правові підстави для проведення перерахунку пенсій, призначених на підставі Закону №1789-ХІІ, визначені положеннями частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII. Суд першої інстанції правильно вказав на те, що Позивач має право на перерахунок пенсії на підставі ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам. Разом з тим, покладаючи на Відповідача обов`язок з перерахунку пенсії Позивача на підставі указаної правової норми, суд не врахував, що такий перерахунок вже було проведено, що учасниками справи не заперечується. Спірним же у цій справі є не відмова ГУ ПФ в м. Києві у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , а відмова територіального органу Пенсійного фонду України здійснити такий перерахунок пенсіонеру виходячи з іншого, ніж 60, відсоткового розміру пенсії, а також без обмеження її максимальним розміром. Викладене, на переконання судової колегії, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині, задоволеній судом першої інстанції, оскільки спір у ній фактично між сторонами відсутній. У свою чергу, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо відсоткового розміру пенсії та обмеження її максимальним розміром з підстав їх передчасності, Окружний адміністративний суд міста Києва неправильно встановив предмет спору, у зв`язку з чим не забезпечив розгляд справи по суті заявлених позовних вимог. У площині наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Із прийняттям Закону № 1697-VII запроваджений новий порядок розрахунку заробітної плати прокурорів. Так, відповідно до положень статті 81 цього Закону посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, визначеним у частині 4 цієї правової норми. Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин питання розміру заробітної плати прокурора, так само як і розміру його пенсійного забезпечення, врегульовані положеннями Закону № 1697-VII, то колегія суддів, всупереч аргументів Позивача, приходить до висновку, що правові підстави для застосування положень Закону №1789-ХІІ у відповідній частині відсутні. Відмінний підхід призведе до нерівного становища осіб, яким пенсійне забезпечення призначено за Законом №1789-ХІІ, та осіб, яким таке забезпечення призначено за діючим Законом. Як вбачається із матеріалів справи, довідка про розмір заробітної плати від 04.06.2020 №21-1134зп видана саме на підставі положень Закону №1697-VII. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням Відповідача, викладеному у відзиві на позов, що проведення перерахунку на підставі такої довідки має здійснюватися виходячи з процентного розміру пенсії, встановленого положеннями ст. 86 Закону №1697-VII. Крім іншого, суд апеляційної інстанції зауважує, що у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі. Ураховуючи наведене, судова колегія вважає до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, від 30.12.2021 у справі №500/101/21, від 12.01.2022 у справі №140/16989/20, від 05.05.2022 у справі №580/4123/21, від 08.06.2022 у справі №620/2708/21. Водночас, у справі №560/2120/20 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури (зокрема, на підставі Постанови № 657) і такі пенсії перераховуються з 13.12.2019, питання застосування розміру відсотків так само як і питання застосування обмежень розміру пенсії в межах справи №560/2120/20 не вирішувалося і відповідні правові висновки Верховним Судом не приймалися. Судовою колегією враховується, що на час звернення ОСОБА_1 із заявою від 09.07.2020 про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність. З огляду на наведене на спірні правовідносини поширюються положення ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VII, в силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати. За таких обставин колегія суддів погоджується з твердженням Відповідача, що проведення перерахунку на підставі виданої у червні 2020 року довідки має здійснюватися виходячи з процентного розміру пенсії, встановленого положеннями ст. 86 Закону №1697-VII. Щодо вимог позовної заяви про необхідність перерахунку пенсії Позивача згідно довідки Офісу Генерального прокурора від 04.06.2020 №21-1134зп без застосування обмеження максимальним розміром десяти прожиткових мінімумів, колегія суддів зазначає таке. За змістом ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції. При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом. На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням цього Закону стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень. Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VІІ питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема, статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ. Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_1 її розмір перевищив максимальний, що, у свою чергу свідчить, що перерахунок такої пенсії ГУ ПФ в м. Києві було проведено. Факт проведення перерахунку пенсії Позивачу, як вже було неодноразово наголошено вище, учасниками справи не спростовується. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром. Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат. Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення. Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується. За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08). Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав. Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном. При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення». Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20, а також, зокрема, у постановах від 08.03.2023 у справі №620/3634/21, від 08.06.2022 у справі №620/2708/21, від 05.05.2022 у справі № 580/3812/21, від 25.01.2022 у справі № 580/419/21, від 17.01.2022 у справі № 560/1111/20. За таких обставин колегія суддів погоджується з твердженням Відповідача, що проведення перерахунку на підставі виданої у червні 2020 року довідки має здійснюватися виходячи з процентного розміру пенсії, встановленого положеннями ст. 86 Закону №1697-VII, із обмеженням максимального розміру пенсії, у зв`язку з чим приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених Позивачем вимог у повному обсязі. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд першої інстанції, неправильно визначивши предмет спору, прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Наведені вище обставини є підставою для скасування судового рішення попри доводи апеляційної скарги, оскільки під час перегляду цього рішення було встановлено неправильне застосування норм матеріального права щодо спірних правовідносин. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у ній зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, а також до спірних правовідносин не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню, що у своїй сукупності стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2022 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Бєлова М.І. Кобаль Повний текст постанови складено та підписано 03 травня 2023 року.