Постанова 4854 № 420/15454/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/15454/22 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі за позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2022 року Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) та просила визнати протиправною та скасувати вимогу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 21.09.2022 № 2645/3.5 щодо приведення території у відповідність із законодавством. В обґрунтування позову зазначалось, що вимога Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 21.09.2022 № 2645/3.5 є незаконною, оскільки прийнята в порушення визначених законом повноважень, без законних на то підстав та адресована суб`єкту, повноваження якого не відносяться щодо виконання таких вимог. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одеса, позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана вимога відповідає законодавству України та прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також серед доводів апеляційної скарги вказано, що нормами КАС України чи іншими законами не передбачено права звернення одного суб`єкта повноважень з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень з підстав порушення останнім його прав чи інтересів. Завданням адміністративного судочинства є захист прав фізичних і юридичних осіб від порушення спричиненого рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, а не захист прав одного з суб`єктів владних повноважень внаслідок їх порушення з боку іншого суб`єкта владних повноважень. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції, старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на підставі наказу в.о. начальника Державної екологічної інспекції Південно - Західного округу (Миколаївська та Одеська області) «Про забезпечення контролю за додержанням природоохоронного законодавства на території Миколаївської та Одеської областей» від 30.06.2022 року №407 було проведено обстеження території Суворовського району м. Одеси (між 2-й Локомотивним провулком та 2-ою Сортувальною вулицею) за координатами 46.553708, 30.745427. За результатами перевірки складено акт від 13.07.2022 року, яким зафіксовано наступні порушення: виявлено земельну ділянку, захаращену будівельними (відходи після розбирання будинків, ґрунт та інше) та побутовим відходами. За характером складування відходів визначено, що ймовірно, відходи завезені на територію вантажним транспортом. До даної земельної ділянки збоку 2-ої Сортувальної вулиці знаходиться в`їзд. Безпосередньо на ділянці збоку 2-ої Сортувальної вулиці знаходяться будівлі та споруди по ремонту автомобілів та ін. Обстеженням прилеглої території виявлено, що відходи розміщені також вздовж ґрунтової дороги між 2-й Локомотивним провулком та 2-ою Сортувальною вулицею. Провести точні вимірювання зазначеної земельної ділянки на час огляду неможливо, у зв`язку з значною площею засміченої території та хаотичним розташуванням відходів (а.с. 156). 21.09.2022 року відповідачем винесено вимогу щодо приведення території у відповідність із законодавством, якою позивача зобов`язано усунути виявлені порушення, шляхом: - організувати в повному обсязі збирання і видалення відходів ( п. «в» ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відходи»); - забезпечити здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та забезпечити розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи ( підпункт 12 пункту "б" частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»); - надати результати роботи місцевих програм поводження з відходами з урахуванням правил благоустрою території населених пунктів з урахуванням та забезпеченням здійснення контролю за їх виконанням за 2022 рік ( п. «г» ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відходи»); - надати актуальну інформацію щодо розміщення на своїй підпорядкованої території об`єктів поводження з відходами (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди) для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів та здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території ( п. «е» та п. «з» ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відходи»); - забезпечити в повному обсязі ліквідацію несанкціонованого і неконтрольованого звалища відходів на підконтрольній території, в тому числі несанкціонованого сміттєзвалища за координатами: 46.553708, 30.745427 ( п. «и» ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відходи»); - надати інформацію щодо вжитих заходів стосовно виявлення та обліку безхазяйних відходів, створення постійної діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 № 1217 «Про затвердження Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів». ( стаття 12 Закону України «Про відходи»); - надати інформацію щодо визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів на конкурсних засадах у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 р. № 1173 «Питання надання послуг з вивезення побутових відходів» на підконтрольній території. ( ч. 3 ст. 35-1 Закону України «Про відходи») (а.с. 157-158). Не погоджуючись із вказаною вимогою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Розглядаючи справи суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Згідно з ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: - організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі: про використання та охорону земель; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов (п. «а»); - надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням (п. «е»); - внесення в установленому порядку до органів державної влади та органів місцевого самоврядування вимог щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів (п. «і»). Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення №275). Відповідно п. 1 вказаного положення, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Відповідно до п. 3 Положення № 275 основними завданнями Держекоінспекції є: 1) реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; 2) здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів; збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття; раціонального використання, відтворення і охорони об`єктів тваринного та рослинного світу; ведення мисливського господарства та здійснення полювання; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів; охорони атмосферного повітря; формування, збереження і використання екологічної мережі; стану навколишнього природного середовища; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; здійснення заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі; 3) внесення на розгляд Міністра захисту довкілля та природних ресурсів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Згідно пп. «л» пп. 2 п. 4 Положення № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства з питань поводження з відходами, зокрема щодо: - дотримання вимог документів дозвільного характеру на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; - складення і ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, реєстру місць видалення відходів; - перевезення небезпечних відходів територією України та транскордонних перевезень відходів; - збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів (у тому числі недопущення змішування та захоронення відходів, які можуть бути утилізовані); - ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів; - дотримання вимог нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку, під час виробництва продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням; - дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів; - дотримання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів; - своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами. Відповідно до п.п. 3, 6 п. 4 Положення №275 Держекоінспекція: - проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); - вносить у встановленому порядку центральним органам виконавчої влади, їх територіальним органам, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування вимоги щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань, що належать до компетенції Держекоінспекції. Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2022 року Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) винесено вимогу № 2645/3.5 щодо приведення території у відповідність із законодавством, якою Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради зобов`язано усунути виявлені порушення в ході перевірки. В свою чергу судом встановлено, що оскаржувана вимоги Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) не містить вимог до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих адміністрацією рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів, що передбачено пп. «і» ч.1 ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку відповідач має право вимагати у органів державної влади та органів місцевого самоврядування усунення виявлених ним правопорушень вимог законодавства з питань охорони навколишнього природного середовища лише шляхом складання обов`язкових до виконання приписів. Щодо доводів апелянта про те, що нормами КАС України чи іншими законами не передбачено права звернення одного суб`єкта повноважень з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень з підстав порушення останнім його прав чи інтересів, судова колегія зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 46 КАС України передбачено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Зазначене також підтверджується положеннями п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, яка встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно- правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Зазначена стаття передбачає право будь-якої юридичної особи (суб`єкта приватного права та суб`єкта публічного права) на звернення до адміністративного суду за єдиного обмеження, якщо для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Виходячи з конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26.03.2002р. № 6-рп/2002 визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад. У Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2002р. № 12-рп/2002 визначено, що положеннями частини першої статті 140 Конституції України визначено місцеве самоврядування як право територіальної громади (первинного суб`єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень) вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7- рп/2009, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає, зокрема, правову та організаційну самостійність; органи місцевого самоврядування самостійно здійснюють владу і вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. При цьому, згідно з положеннями частини другої статті 3 КАС України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована відповідно до Закону України від 15.07.1997р. № 452/97-ВР): - місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення (частина перша статті 3); - органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (частина друга статті 4); - повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними; вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом (частина четверта статті 4); -о ргани місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і вимагати поваги до принципів місцевого самоврядування, які закріплені в конституції чи національному законодавстві (стаття 11). Стаття 19 КАС України визначає справи у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Серед інших, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України); спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт З частини 1 статті 19 КАС України). Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.03.2019р. у справі № 915/478/18 відзначає, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень. Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Метою участі держави в особі відповідних органів у адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто вступаючи у такі відносини, держава в особі відповідного органу має на меті в першу чергу захист інтересів держави, громади, невизначеного кола осіб. У той же час, вступаючи в цивільні чи господарські правовідносини, держава в особі відповідного органу насамперед має на меті задоволення приватного інтересу. Отже, держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів. Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. За змістом цієї норми за правилами цивільного судочинства розглядаються спори про захист приватного права або інтересу. Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах. Таким чином, розгляд публічно-правових спорів віднесено до юрисдикції адміністративних судів, що виключає їх розгляд за правилами іншого судочинства. Державу в судовому процесі, зокрема в якості позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі № 915/478/18 як обґрунтування своїх доводів щодо відсутності у Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради правових підстав на звернення до адміністративного суду в юридичному спорі, що є предметом справи № 420/15454/22, судова колегія вважає, що апелянт (відповідач) допускає невірне тлумачення правових висновків Верховного Суду, тлумачення їх на свій розсуд і в своїх інтересах, без врахування того, що предметом розгляду у справі № 420/15454/22 є індивідуальний акт, виданий саме Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), як органом, що здійснює повноваження від імені держави. Таким чином, при подачі адміністративного позову до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 21.09.2022р. № 2645/3.5 Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради реалізувала передбачене чинним законодавством право на вирішення публічно-правового спору, як юридична особа у спорі із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його індивідуального акту (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України); як суб`єкт владних повноважень у спорі з іншим суб`єктом владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини 1 статті 19 КАС України), тобто у компетенційному спорі. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача. Приймаючи до уваги те, що у Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради як у юридичної особи публічного права, так і у суб`єкта владних повноважень, виникли обґрунтовані сумніви стосовно того, чи належним чином реалізована компетенція Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) при надані вимоги від 21.09.2022р. № 2645/3.5 та чи не порушена при надані такої вимоги компетенція Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, тому останньою було реалізовано конституційне право на судовий захист в порядку адміністративного судочинства. Отже, з огляду на викладене, судова колегія не приймає доводи апелянта стосовно неправомірного застосування судом першої інстанції п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України у даних правовідносинах. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 21.09.2022 № 2645/3.5 щодо приведення території у відповідність із законодавством є протиправною та підлягає скасуванню. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Враховуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року залишити без змін. Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Суддя-доповідач: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: І.О. Турецька