Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/92/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/92/22 Номер провадження 22-ц/814/3215/23Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі: Бродській В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 лютого 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, - В С Т А Н О В И В : У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив переглянути за нововиявленими обставинами судовий наказ, виданий суддею Автозаводського районного суду міста Кременчука 31.01.2022 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 коштів (аліментів) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.01.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. На його думку, нововиявленими обставинами є те, що на момент винесення судового наказу він сплачував аліменти ОСОБА_2 на утримання сина у добровільному порядку. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 лютого 2023 року вказану заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. З вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 лютого 2023 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала була постановлена судом першої інстанції за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. На підтвердження своєї позиції посилається на те, що стягувач фактично отримувала від боржника кошти на утримання дитини у розмірі від доходу у період 2018-2022 років, а твердження ОСОБА_2 про те, що він не сплачує аліментів на утримання дитини, не відповідає дійсності. На думку апелянта, наведені обставини є нововиявленими, оскільки під час розгляду заяви про видачу судового наказу, враховуючи особливий порядок розгляду цієї категорії справ та відсутність процесуальної можливості боржника заперечити проти заявленої вимоги, навести свої дослідження суду. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Учасники справи належним чином та завчасно повідомлялись про дату, час та місце слухання справи у встановленому законом порядку. 20.04.2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції вірно встановлено, що у січні 2022 року в суд звернулася ОСОБА_2 із заявою про видачу судового наказу. 31.01.2022 року суддею Автозаводського районного суду міста Кременчука винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.01.2022 року і до досягнення дитиною повноліття; стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 248 грн. 10 коп. Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 03.04.2018 року. З позовом про розірвання шлюбу до суду звертався ОСОБА_1 у лютому 2018 року. Суд першої інстанції вказав, що той факт, що з 2018 року ОСОБА_1 добровільно перераховував кошти на утримання сина, не позбавляло ОСОБА_2 звернутись в суд із заявою про видачу судового наказу. Суд першої інстанції з`ясував під час судового засідання, що син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 проживає з матір`ю, що було також підтверджено учасниками справи у судовому засіданні. Враховуючи положення ст.423 ЦПК України, суд першої інстанції зазначив, що підстава, про яку стверджує заявник, а саме добровільна сплата аліментів в розмірі частини свого доходу щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не є підставою для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами. Із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Пунктом 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Тобто перешкодою для видання наказу про стягнення аліментів закон визначає пов`язаність цієї вимоги із встановленням батьківства та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Як встановлено ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч. 4, 5 ст. 423 ЦПК України). Отже, перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3, п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» судам роз`яснено, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухвалені судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду (рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти росії" (Pravednaya v. russia), заява N 69529/01, п. п. 27-28, рішення Європейського Суду з прав людини від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" N 2 (Popov v.Moldova N 2), заява N 19960/04, п. 46). У справі «Желтяков проти України», заява №4994/04 від 09.09.2011 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла переглядати остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти росії», заява 352854/99 від 24.07.2003). За змістом ч. 2, ч. 3 та ч. 7 ст. 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Звертаючись до суду з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 зазначає, що підставою для його перегляду є те, що на момент постановлення судового наказу існували істотні для справи обставини, що не були дослідженні судом при розгляді вказаної заяви, а саме, те, що по суті спір щодо утримання спільної малолітньої дитини не існував. Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку наведеним заявником обставинам та дійшов правильного висновку про те, що факт добровільного перерахування коштів на утримання сина у період 2018-2022 років в розмірі частини свого доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не є нововиявленими у розумінні ч. 2 ст. 423 ЦПК України. Разом із тим, колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. В разі зміни дійсних обставин справи, які можуть вплинути на порядок і спосіб стягнення аліментів та встановлення обов`язку по їх сплаті, заявник не позбавлений права звернутися до суду із позовними вимогами про звільнення від сплати аліментів на утримання дитини відповідно до положень Сімейного кодексу України, або визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню згідно ст. 173 ЦПК України. Враховуючи те, що наведені ОСОБА_1 у заяві підстави не можуть вважатися нововиявленими обставинами у розумінні ст. 423 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні його заяви. Доводи апеляційної скарги заявника, які переважно дублюють обґрунтування його заяви, зводяться до незгоди з постановленою місцевим судом ухвалою та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Ухвала місцевого суду відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для її скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду. Повний текст постанови суду виготовлено 27 квітня 2023 року. Головуючий суддя : _______________________ Г.Л. Карпушин Судді: __________________ С.А. Гальонкін _________________ О.Ю. Кузнєцова