Постанова 4801 № 127/12827/22

Справа № 127/12827/22 Провадження № 22-ц/801/922/2023 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 рокуСправа № 127/12827/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Матківської М.В., Міхасішина І.В., за участю секретаря судового засідання Ковальчук О.А., за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жекала І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Вінниці цивільну справу №127/12827/22 запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Покотила Владислава Миколайовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2023 року, яке ухвалене суддею Борисюк І.Е. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 28 лютого 2023 року, в с т а н о в и в : В червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи його тим, що між позивачем та відповідачем 06 січня 2022 року було укладено договір позики № О060122-01, згідно з яким позивач передав відповідачці у власність грошові кошти в сумі 465750 грн, що було еквівалентно на день укладення договору 16875 доларів США, про що відповідачем власноруч складено відповідну розписку. Даним договором було узгоджено графік повернення позики. Крім того, з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань між сторонам було укладено договір застави транспортного засобу. Також сторони договору погодили, що загальна сума, яка буде підлягатиме поверненню в гривнях, має відповідати еквіваленту 16 875 доларів США за курсом АТ КБ «ПриватБанк» на дату здійснення платежу. В подальшому відповідачем було частково сплачено суму боргу, а саме 24097,50 грн, що станом на день платежу було еквівалентно 675 доларам США. Решта боргу відповідачем не сплачена, чим порушено умови договору позики. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики № О060122-01 від 06 січня 2022 року в сумі 652860 грн, а також судові витрати. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 06 січня 2022 року в сумі 652 860 грн, а також 6528,60 грн судового збору. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. Не погодившись із рішенням суду представник ОСОБА_2 адвокат Покотило В.М. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухвалене із невідповідністю висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином, просив апеляційний суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що воєнним станом була спричинена фактична неможливість виконання зобов`язання відповідачем у визначеному договором порядку. Вважає, що форс-мажорними обставинами було зупинено строки виконання визначеного договором зобов`язання, а тому строк повернення коштів не настав. При цьому, позивач не взяв до уваги форс-мажорні обставини та не звертався до відповідача з метою врегулювання спірних відносин. 02 травня 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Покотило В.М. подав клопотання про відкладення розгляду справи в апеляційному суді, яке призначене на 03 травня 2023 року на 12:00 год, оскільки він бере участь в судовому засіданні Немирівського районного суду Вінницької області при розгляді цивільної справи №930/812/22, справа призначена на 03 травня 2023 року на 09:00 год. Проте, колегія суддів, вважає, що в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи слід відмовити, оскільки відповідно до ухвали Немирівського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2023 року, справа №930/812/22 призначена на 03 травня 2023 року на 09:00 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів адвоката Покотила В.М., тобто останній мав об`єктивну можливість прибути до апеляційного суду для розгляду його апеляційної скарги. Отже, заявлене клопотання свідчить про умисне затягування розгляду справи. Враховуючи зазначене, колегія суддів, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність належно повідомлених учасників справи. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України). Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 06 січня 2022 року між ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 було укладено договір позики № О060122-01 (т.1 а.с.8 10). Згідно умов вищевказаного договору відповідач до підписання договору отримала в позику від позивача грошові кошти в сумі 465750 грн, що за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» на день укладення цього договору було еквівалентно 16 875 доларам США (п. 2 договору). На підтвердження укладення договору позики та його умов відповідачем було надано розписку, яка посвідчує передання їй позивачем визначеної грошової суми (т.1 а.с.11 12). В забезпечення виконання умов вищевказаного договору, між позивачем та відповідачем 06 січня 2022 року було укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бежаном А.В. і зареєстрований в реєстрі за № 8 (а.с.13 19, 96 98). Відповідно до умов договору позики відповідач зобов`язалась повернути позивачу позику частинами у відповідності до встановленого сторонами графіку, але не пізніше 06 червня 2022 року. При цьому, загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню готівкою в м. Одесі, буде відповідати еквіваленту 16 875 доларів США за комерційним курсом продажу долара США, встановленому АТ КБ «ПриватБанк» на дату здійснення кожного платежу за цим договором (п. 1, п. 5, п. 8, п. 9). Судом встановлено, що відповідачем на виконання умов вищевказаного договору до 06 лютого 2022 року повернуто позивачу 24 097,50 грн, що станом на день платежу було еквівалентно 675 дол. США. Дана обставина була визнана учасниками справи. Невиконання умов договору позики № О060122-01 від 06 січня 2022 року і стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяте на себе зобов`язання не виконала в повному обсязі, отримані в позику грошові кошти ОСОБА_1 не повернула, що порушує права останнього. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань за договором позики. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. У п. 5 договору позики № О060122-01 від 06 січня 2022 року сторони погодили графік повернення позичальником грошових коштів. Однак, відповідачем було в строк виконано зобов`язання лише в частині до 06 лютого 2022 року, та повернуто 675 дол. США, що станом на день платежу було еквівалентно 24 097,50 грн. Суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку, що оскільки відповідачем порушено зобов`язання за договором позики, кошти в повному обсязі не повернуті, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню та з врахуванням умов договору позики № О060122-01 від 06 січня 2022 року, вірно стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість, яка становить 652860 грн, що еквівалентно 16 200 доларам США станом на 14 листопада 2022 року, з урахуванням повернутої частини позики. Відносно доводів апеляційної скарги про форс-мажорні обставини, пов`язані із військовою агресією російської федерації проти України, як на підставу звільнення її від відповідальності за порушення договору, апеляційний суд зазначає наступне. 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався й наразі триває. З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Торгово-промислова палата України вищевказаним листом підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, як для суб`єктів господарювання так і для населення (а.с.49) Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20. Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання. Отже, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання договору та військовими діями, що відповідачкою, в свою чергу, не доведено. Крім того, є безпідставним доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку воєнним станом відповідач не могла повернути грошові кошти саме в м. Одесі. Зокрема, не надано доказів того, що відповідач намагалась за весь час перебування справи в провадженні суду (з 21 червня 2022 року зареєстровано позовну заяву) виконати свої зобов`язання щодо повернення коштів позивачу. Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що відповідач не була позбавлена можливості, узгодити з позивачем, зміни до умов договору щодо порядку та строків повернення грошових коштів тощо. Окрім цього, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не містять доказів та посилань, що оскаржуване рішення є незаконним, та судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню апеляційним судом. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Покотила Владислава Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03 травня 2023 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Матківська М.В. Міхасішин І.В.