Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 554/3724/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 р.Справа № 554/3724/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Ломоновської Ю.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 16.06.2022, головуючий суддя І інстанції: Савченко А.Г., м. Полтава, повний текст складено 16.06.22 року по справі № 554/3724/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про свизнання протиправною та скасування постанови,, ВСТАНОВИВ: 26 травня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії ВМ № 00001386 від 19 листопада 2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 09 травня 2022 року він у приміщенні Шевченківського відділу ДВС у м. Полтаві дізнався про те, що 19 листопада 2021 року старший державний інспектор відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченко В. О. виніс постанову серії ВМ № 00001386, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та наклав на нього за це штраф в розмірі 8500 грн. Вважав, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача відсутній склад інкримінованого йому правопорушення. Так, вказаний в оскаржуваній постанові вантажний сідловий тягач DAF FT XF 105.460, д. н. з. НОМЕР_1 , а також напівпричіп DROMECH CNK, д. н. з. НОМЕР_2 , належать позивачу, однак, відповідно до договорів оренди транспортних засобів № № 1 і 2 від 01 лютого 2021 року, ці транспортні засоби були передані в оренду ТОВ «ПЕТРОЛЕУС ПЛЮС» та не використовувались ним для перевезення вантажу. Крім того, наголосив, що саме перевізник, якому він передав в оренду транспортні засоби, зобов`язаний був внести відомості до Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно належного користувача, в той час як сам позивач був на той час не наділений такими повноваженнями і не міг нести відповідальність за дії орендаря. Зазначив, що зафіксоване адміністративне правопорушення вчинено під час надання господарських послуг з перевезення спеціальним суб`єктом - перевізником, а отже позивач як фізична особа, яка не пов`язана з суб`єктом господарювання і яка не є належним користувачем транспортного засобу, не несе відповідальності за вчинене правопорушення. Крім того, позивач стверджував, що оскаржувана постанова не містить інформації, яка б свідчила про порушення перевізником вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), а саме в ній відсутні відомості про: тип транспортного засобу та його фактичну масу; вагу перевищення встановлених законодавством вагових норм для вказаного транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами, навантаження на осі транспортного засобу; допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів. На переконання позивача, все це ставить під сумнів доводи відповідача про врахування цих критеріїв при встановленні факту перевищення вантажним сідловим тягачем DAF FT XF 105.460, передбачених законодавством вагових норм, звідси і наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Поряд з цим, згідно з товарно-транспортною накладною № 875, видатковою накладною №875 від 19 листопада 2021 року, спеціалізований автотранспорт позивача було завантажено в межах нормативних параметрів, визначених у пункті 22.5 ПДР. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 16.06.2022р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови задоволено. Постанову Державної служби з безпеки на транспорті серії ВМ № 00001386 від 19 листопада 2021 року - визнано протиправною та скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державною службою України з безпеки на транспорті подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Вищевказаним критеріям рішення суду першої інстанції не відповідає, а тому підлягає скасуванню. Та обставина, що належний позивачу транспортний засіб здійснював рух автомобільною дорогою загального користування та перевозив вантаж з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України без отримання на те спеціального дозволу, формує в його (позивача) діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП. Вказує, що докази вчинення правопорушення також містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет. Посилання на веб-сайт в мережі Інтернет, із вказівкою на ідентифікатори доступу до веб-сайту, зазначено і в оскаржуваній постанові. Таким чином, дані докази могли та можуть бути перевірені судом на предмет їх належності, об`єктивності та достовірності. Зазначає, що перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху були встановлені із врахуванням вимірів із урахуванням похибки вагових та габаритних параметрів транспортних засобів, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги. Тож вказані в оскаржуваній постанові розміри перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України є вірними та сумнівам не підлягають. Посилається на те, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Таким чином, зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу правопорушення. Таким чином, посадовою особою під час розгляду справи були враховані вищезазначені дані, однак ні КУпАП, ні Порядком №1174 не передбачено внесення таких даних до постанови про адміністративне правопорушення. Оскаржувана постанова, згідно вимог п.17 Порядку №1174, містить пряме зазначення про те, що позивач допустив «рух транспортного засобу із перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України», в якому безпосередньо і зазначені відповідні нормативні параметри. Також зазначає, що суд встановив, що транспортний засіб DAF XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 передане в найм (оренду) ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» згідно договору № 01/02/21 від 01.02.2021 року. Разом з тим, суд не дослідив доказів, які б могли підтвердити, що належним користувачем транспортного засобу згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів на момент вчинення порушення є саме ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС». Як наслідок, позиція суду першої інстанції є необґрунтованою, оскільки відповідні відомості про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не були внесені, а тому позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, просить рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 16.06.2022 по справі №554/3724/22 скасувати та винести нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, відмовити. Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст.286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України. Позивача було повідомлено щодо його права на подання відзиву на апеляційну скаргу. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. В матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів в електронний кабінет системи "Електронний Суд"). Також сторони про дату, час і місце розгляду справи, повідомлялись шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання учасників справи. Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, враховуючи положення ч.3 ст.268 КАС України, можливість розгляду справи без надання усних пояснень представник позивача, з метою дотримання розумного строку розгляду справи (ст.286 КАС України), колегія суддів зазначає, що причини, викладені в клопотанні позивача, не є поважними для відкладення розгляду справи, та вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню. Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 і серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 є власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача DAF FT XF 105.460, д. н. з. НОМЕР_1 та напівпричепу марки DROMECH CNK, д. н. з. НОМЕР_2 . 01 лютого 2021 року між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» (Орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів № 1, відповідно до якого Орендодавець передав Орендарю в тимчасове володіння та користування автомобіль DAF FT XF 105.460, д. н. з. НОМЕР_1 ; строк оренди становить одинадцять місяців. Згідно з актом приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу № 1 від 01 лютого 2021 року, позивач належним чином передав, а ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» прийняв транспортний засіб DAF FT XF 105.460, д. н. з. НОМЕР_1 . У цей же день, між ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець) і ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» (Орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів № 2, відповідно до якого Орендодавець передав Орендарю в тимчасове володіння та користування напівпричіп DROMECH CNK, д. н. з. НОМЕР_2 ; строк оренди становить одинадцять місяців. Згідно з актом приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу № 2 від 01 лютого 2021 року , ФОП ОСОБА_2 належним чином передав, а ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» прийняв напівпричіп DROMECH CNK, д. н. з. НОМЕР_2 . 19 листопада 2021 року ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» на адресу ТОВ «Мало-Кохнівський кар`єр» здійснено відвантаження нафтопродуктів загальною вартістю 779979,90 грн, в тому числі й ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 875 від 19 листопада 2021 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 875 від 19 листопада 2021 року . У цей же день, старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченком В. О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ № 00001386, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 19 листопада 2021 року, о 07 год 48 хв, за адресою М-22, км 74+810, Полтавська область, зафіксовано транспортний засіб DAF FT XF 105.460, д. н. з. НОМЕР_1 ; відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР): навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 5,4 % (4,082 т), відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП та застосовано до нього стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 грн (а.с.17). Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. За приписами п.1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Частиною 2 ст.132-1 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Відповідно до п. 22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення. Відповідальність за частиною 2 статті 132-1 КУпАП настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Санкція частини 2 статті 132-1 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Як видно зі змісту статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частинами 2,3,4 статті 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків. Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Стосовно висновків суду першої інстанції стосовно того, що оскаржувана постанова була винесена відповідачем без встановлення належного суб`єкта відповідальності за інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне. За визначенням, наведеним у ч.1 ст.14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Згідно з ч. 3 ст. 14-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст.279-7 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: - така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння; - внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; - особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Положеннями ч. 1 ст.279-5 КУпАП встановлено, що у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника. Згідно з п. 2 Порядку № 1197, який діяв на час винесення спірної постанови, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). З аналізу наведених норм слідує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-2 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, виноситься на власника транспортного засобу або належного користувача. Як встановлено судом першої та підтверджено в суді апеляційної інстанції відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 і серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 є власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача DAF FT XF 105.460, д. н. з. НОМЕР_1 та напівпричепу марки DROMECH CNK, д. н. з. НОМЕР_2 .. 01 лютого 2021 року між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» (Орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів № 1, відповідно до якого Орендодавець передав Орендарю в тимчасове володіння та користування автомобіль DAF FT XF 105.460, д. н. з. НОМЕР_1 ; строк оренди становить одинадцять місяців. Згідно з актом приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу № 1 від 01 лютого 2021 року , позивач належним чином передав, а ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» прийняв транспортний засіб DAF FT XF 105.460, д. н. з. НОМЕР_1 . Зі змісту товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №875 від 19 листопада 2021 року також вбачається, що автомобільним перевізником є саме ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС». Як зазначено вище, ч.1 ст.14-3 КУпАП визначені суб`єкти адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, якими можуть бути фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а також належний користувач транспортного засобу, за умови, що відомості про такого користувача внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Разом з тим, позивач не надав суду доказів того, що відомості про ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС», як належного користувача транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. За таких обставин, адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху транспортним засобом DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , автомобільними дорогами покладається на власника таких транспортних засобів ОСОБА_1 . При цьому, за умови наявності належного користувача вказаних транспортних засобів, відповідно до положень ч.1 ст. 279-7 КУпАП, позивач може бути звільнений від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС», як особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася б особисто до Державної служби України з безпеки на транспорті із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. З огляду на те, що ані сторона позивача, ані сторона відповідача не надала суду інформації про відповідне звернення належного користувача до уповноваженого органу за фактом перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху транспортного засобу DAF XF 105.460, д. н. з. НОМЕР_1 , та з урахуванням того, що позивачем не надано суду відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про внесення належного користувача вказаних транспортних засобів, колегія суддів зазначає, що ТОВ «ПЕТРОЛІУМ ПЛЮС» не є належним користувачем транспортного засобу DAF XF 105.460, д. н. з. НОМЕР_1 у розумінні ч. 1 ст. 14-3 КУпАП. Колегія суддів зазначає, що внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів є правом, а не обов`язком власника транспортного засобу або особи, якій передано транспортний засіб у користування, отже, не реалізація зазначеного права не звільняє особу від відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Враховуючи вказане вище, відсутні підстави вважати, що відповідачем невірно визначено особу щодо якої складено спірну постанову. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що оскаржувана постанова була винесена відповідачем без встановлення належного суб`єкта відповідальності за інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення є помилковими. Оскільки судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду підлягає зміні в частині підстав та мотивів задоволення позовних вимог на підставі ч. 4 ст.317 КАС України. Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно положень ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Колегія суддів зазначає, що за змістом диспозиції норми ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, для визначення складу адміністративного правопорушення з`ясуванню та перевірці підлягає факт перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величини, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування. Отже, дані вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу та фактичного навантаження на осі є визначальними для висновку про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості доказу вчинення правопорушення відповідач посилається виключно на спірну постанову серії ВМ № 00001386 від 19.11.2021, яка містить посилання на додатки на загальнодоступний веб-сайт в мережі інтернет. Колегія суддів зазначає, що жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, крім оскаржуваної постанови, матеріали справи не містять. Відповідачем не надано до суду ані фото, ані відеозапису, ані витягу з сайту «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі», ані інших документів, на які він посилається в обґрунтування своєї правової позиції, якими б було підтверджено, що транспортний засіб позивача дійсно пересувався з навантаженням на здвоєні осі, що перевищує допустиму норму на 4082 тон. Варто зазначити, що постанова про адміністративне правопорушення не може бути безперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки є саме тим рішенням суб`єкта владних повноважень, в якому уповноважена особа відображає власне бачення порушень, допущених водієм, і саме в цьому акті мають бути відображені докази, якими підтверджується факт вчинення правопорушення. Проте, окрім спірної постанови відповідачем не надано жодного доказу, з якого можливо було встановити обставини вчинення правопорушення, що дозволило б суду беззаперечно стверджувати про перевищення позивачем габаритно-вагових норм. Суд апеляційної інстанції зауважує, що зазначені в оскаржуваній постанові масу перевищення вагової норми (4082) та її відсоток (5,4%), не можливо перевірити на предмет їх правильності, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про фактичну масу (вагу) транспортного засобу позивача та навантаження на здвоєні осі. Таким чином, ані суду першої, ані апеляційної інстанцій Державною службою з безпеки на транспорті не надано доказів щодо вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу позивача та доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів. Посилання в апеляційній скарзі, в обґрунтування своїх вимог, на веб - додаток, розміщений на офіційному веб- сайті Головного сервісного центру МВС України не є наданням доказів в розумінні КАС України (Глава 5). Колегія суддів зазначає, що відповідачем також не надано до суду ані додаткових фото, ані відеозапису, ані витягу з сайту «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі», ані інших документів, якими б було підтверджено, що транспортний засіб позивача дійсно пересувався з навантаженням на здвоєні осі, що перевищує допустиму норму на 4082 тон. Крім того, відповідачем до суду не надано сертифікату повірки приладу автоматичного зважування дорожніх транспортних засобів, свідоцтва про повірку. Таким чином у суду відсутня можливість перевірити відповідність приладу, яким було зафіксовано адміністративне правопорушення. Варто зазначити, що оскаржувана постанова не може бути безперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки є саме тим рішенням суб`єкта владних повноважень, в якому уповноважена особа відображає власне бачення порушень, допущених водієм, і саме в цьому акті мають бути відображені докази, якими підтверджується факт вчинення правопорушення. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Державною службою України з безпеки на транспорті, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих рішень, не доведено перевищення позивачем нормативних параметрів зазначених у п. 22.5 ПДР України, що на думку колегії суддів, є достатньою підставою для задоволення позову та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України ВМ № 00001386 від 19.11.2021. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначає наступне. Згідно пункту 3 Розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (далі Інструкція), постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. Відповідно до абзацу 3 пункту 8 Розділу II Інструкції (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), постанова та бланк квитанції про сплату адміністративного штрафу, що є невід`ємною частиною цієї постанови, оформлені згідно з додатком 1 до цієї Інструкції, друкуються на паперовому бланку разом із повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого листа з постановою) та вкладаються у паперовий конверт. Отже, форма постанови про адміністративне правопорушення повинна відповідати формі згідно Додатку №1 Інструкції (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови). Згідно вказаного Додатку №1 у постанові зазначаються: - дата, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, дата і час фіксації здійснення вимірювання, смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь; - марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги; - суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги; - назва технічного засобу, код, тип обладнання, серійний номер. Відповідно форма і зміст постанови повинна відповідати Додатку №1, як визначає вказана Інструкція. Згідно пунктів 1, 2 Розділу II Інструкції (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною 2 статті 122-2, частинами 2,3 статті 132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті. Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова). Під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У відповідності до пункту 3 Розділу II Інструкції (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно пункту 8 Розділу II Інструкції (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови) , винесені постанови, що набрали законної сили, разом з метаданими передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Відповідно до пункту 3 Розділу IV Інструкції (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), винесені уповноваженими посадовими особами постанови, роздруковані на паперових бланках, обліковуються в автоматичному режимі з використанням засобів системи в Реєстрі адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Всупереч вимогам Інструкції в оскаржуваній постанові відсутня наступна інформація, у розділі «установив»: смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу, фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі), а також допустимі габаритно- вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги. Як встановлено судом, оскаржувана постанова містить масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування. Як встановлено судом, оскаржувана постанова містить масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування. Відповідачем у апеляційній скарзі наведено формулу розрахунку перевищення навантаження, де для розрахунку бралася фактична маса навантаження на вісь транспортного засобу, однак в постанові не зазначена фактична маса на вісь, крім того не зазначено чим визначено похибку вагового комплексу 5,4%, що унеможливлює перевірити правильність вказаного розрахунку. Таким чином, оскаржувана постанова серія ВМ № 00001386 від 19.11.2021 року не містить даних, які б мали бути в ній відображені у відповідності до вимог Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови). Тобто колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова серія ВМ № 00001386 від 19.11.2021 року не відповідає вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), яка зареєстрована Мінюсті України та була обов`язковою до застосування. За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що Державною службою України з безпеки на транспорті, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що 19 листопада 2021 року, о 07 год 48 хв, за адресою М-22, км 74+810, Полтавська область, зафіксовано транспортний засіб DAF FT XF 105.460, д. н. з. НОМЕР_1 ; відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР): навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 5,4 % (4,082 т). З урахуванням вищезазначеного, відсутність в оскаржуваній постанові даних, які б мали бути в ній відображені у відповідності до вимог Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), доводи відповідача стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Враховуючи вищенаведене, відсутність в оскаржуваній постанові даних, які б мали бути в ній відображені у відповідності до вимог Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), інші доводи сторін щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваної постанови, з урахуванням відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не впливають на вирішення справи по суті. Виходячи з вищевказаного, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до вимог 293 КУпАП та ч.3 ст.286 КАС України. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, проте із необхідністю часткової зміни мотивувальної частини з урахуванням вищенаведених міркувань. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими. Пунктом 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на зазначене вище, враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 16.06.2022р. по справі №554/3724/22 підлягає зміні в частині мотивів і підстав його прийняття. В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 16.06.2022р. по справі №554/3724/22 підлягає залишенню без змін. Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції за наслідками апеляційного перегляду не підлягає скасуванню, а підлягає тільки зміні, перерахунок судових витрат згідно ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 16.06.2022 по справі № 554/3724/22 змінити в частині мотивів і підстав його прийняття. В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 16.06.2022 по справі №554/3724/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло