Постанова 4824 № 362/1853/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 1 травня 2023 року місто Київ справа № 362/1853/22 провадження №22-ц/824/4533/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 1 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Кравченко Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И В: У червні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позов обґрунтовано тим, що з відповідачем вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з 13 лютого 2021 року, що був зареєстрований у Броварському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №73. У шлюбі народжено спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона разом з малолітньою донькою проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина знаходиться на її утриманні. Через відсутність почуття поваги та підтримки, вона була змушена залишити чоловіка, а тому турбота та обов`язки по утриманню дитини лягли на плечі позивача, відповідач періодично надає допомогу на дитину,але в розмірі недостатньому для забезпечення її потреб. Згоди щодо розміру аліментів та способу і часу їх сплати між нею та відповідачем в добровільному порядку не досягнуто. Вона на даний час не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Відповідно до наказу ДП " Чемпіон" №10-к від 4 жовтня 2021 року їй надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Відповідач належним чином не приймає участі у матеріальному забезпеченні доньки. Просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Також просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, до досягнення донькою трирічного віку. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 1 листопада 2022 року частково задоволені позовні вимоги. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 2 червня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 2 червня 2022 року, і до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - трирічного віку. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною трьох років та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким стягувати аліменти на утримання дружини - ОСОБА_1 , з якою проживає дитина, у розмірі 1/8 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення донькою трьох років. Скасувати рішення у частині стягнення з нього на користь держави судового збору. В апеляційній скарзі посилається на те, що в частині стягнення аліментів на дружи­ну рішення є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню. Розмір аліментів визначений на ОСОБА_1 є завищеним, необґрунтованим і таким, що не відповідає його фінансовим можливостям, суперечить наявним у матеріалах справи доказам. У нього відсутнє нерухоме майно, цінне рухоме майно, майнові або корпоративні права. З 9 червня 2022 року він мешкає в орендованій квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору оренди житла від 9 червня 2022 року, актом приймання-передачі квартири та наявного в ній рухомого майна. У нього немає власного житла, а тому укладення договору оренди стало вимушеним кроком. Орендна плата за житло з 9 жовтня 2022 року становить 7 500 грн. щомісяця (що підтверджується додатковою угодою до договору оренди житла від 9 червня 2022 року). На момент подання відзиву та заперечення додаткова угода ще не була укладена, а відтак така не могла бути подана ним до суду першої інстанції. Гроші за оренду житла він передає готівкою орендодавцю ОСОБА_4 .. Копії актів приймання-передачі грошових коштів у якості орендної плати знаходяться в матеріалах справи. У день укладення договору ним сплачено 13 000 гривень за перший та останній місяці користування квартирою (згідно пункту 3.3 договору). 8 липня 2022 року він сплатив 6 500 гривень за другий місяць користування квартирою. 8 серпня 2022 року сплатив 6 500 гривень за третій місяць користування квартирою. Просить долучити до матеріалів справи копії актів приймання-передачі грошових коштів від 6 вересня 2022 року, 9 жовтня 2022 року, 6 листопада 2022 року та від 7 грудня 2022 року. На момент подання відзиву та заперечення наведені акти ще не існували, а тому такі не могли бути подані до суду першої інстанції. Наведені обставини, як складова його матеріального становища, підлягають оцінці при визначенні розміру аліментів, однак з певних причин вони не були належним чином досліджені та враховані судом першої інстанції. Щомісяця він сплачує орендодавцю 7 500 гривень за користування житлом та окремо сплачує комунальні послуги. Крім того, він має незадовільний стан здоров`я, оскільки існують проблеми з серцем, нир­ками, печінкою, хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, урологічні захворю­вання. Оскільки його імунітет є слабким, часто вражають бактеріальні та вірусні інфекції. У зв`язку з чим, значну частину заробітку (доходу) він систематично витрачає на лікування та підтримання задовільного стану свого здоров`я. Вважає, що при визначенні розміру аліментів на дружину суд першої інстанції належним чином не дослідив та не врахував подані ним докази. Зазначає, що він об`єктивно не може надавати матеріальну допомогу дружині в тому розмірі, який був присуджений судом першої інстанції, оскільки 1/6 частка від його доходу (заробітку) щомісяця є надмірною та невиправданою сумою. Розмір аліментів на утримання дружини є завищеним, необґрунтованим і таким, що перевищує реальні потреби позивача. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги його матеріальне становище та стан здоров`я, поверхово проаналізував подані ним докази. Він погоджується сплачувати дружині 1/8 частку від усіх видів його заробітку (доходу) гривень щомісяця до досягнення донькою трьох років. ОСОБА_1 перебуває у декретній відпустці, щомісяця отримуючи допомогу в розмірі 860 грн.. Вважає, що зазначена сума не може слугувати самостійним джерелом для існування, проте разом з грошима, які він сплачуватиме на користь позивача, 1/8 частка від усіх видів мого заробітку (доходу) щомісяця, може забезпечити її базові потреби. Законом не встановлений мінімальний розмір аліментів на утримання дружини, у кожному випадку він визначається судом індивідуально, враховуючи особу платника аліментів (матеріальне становище, стан здоров`я), кількість утриманців та інші обставини. Окрім аліментів на дружину ним сплачуватимуться аліменти на утримання доньки, що безпосередньо впливає на можливість сплати ним аліментів на дружину, та обмежує їх розмір. Суд першої інстанції стягнув з нього на користь держави судовий збір, при цьому не врахував приписи ч.1, ч.6 ст. 141 ЦПК України, які передбачають, що покладення судового збору на сторону здійснюється пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольнив позов ОСОБА_1 частково, тому не мав права стягувати з нього судовий збір у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Стукалова І.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначила, що відповідачем не наведено належних та допустимих доказів свого незадовільного майнового стану, наявність інших утриманців, кредитних зобов`язань перед третіми особами, тощо. Розмір аліментів на утримання дружини визначений судом першої інстанції не є завідомо непосильним тягарем, оскільки відповідач матиме втричі більше коштів для свого забезпечення, ніж позивач. Відповідач не має об`єктивних перешкод щодо покращення свого матеріального становища. Слід піддати сумніву достовірність актів приймання - передачі коштів від 6 вересня 2022 року, 9 жовтня 2022 року, які як зазначає відповідач не існували на час прийняття рішення, а тому створення зазначених доказів після прийняття рішення судом першої інстанції розцінюється як фабрикування доказів, з метою доведення суду обставин, які б давали підстави для скасування рішення суду. Зазначені відповідачем обставини не свідчать про наявність незалежних від нього причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції. Надані відповідачем докази могли бути надані під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому будь-які об`єктивні причини їх неподання до суду першої інстанції відсутні. Відповідач має зареєстроване місце проживання у м.Бровари, що дає йому право користуватися житловим приміщенням, в якому він зареєстрований. Питання оренди окремого житла вирішено особисто відповідачем, доказів відсутності у нього права користування іншим житловим приміщенням, про яке зазначено вище - не надано. Відтак, оцінюючи своє матеріальне становище, відповідач, який забезпечений житловою площею, має обов`язок щодо утримання своєї дитини та її матері, перебуваючи на його думку в скрутному матеріальному становищі - вирішив винайняти житло. Позивачем ставляться під сумнів вказані лікарські висновки, оскільки під час спільного проживання позивач не бачила у відповідача ознак будь-яких захворювань. Відповідачем не надано жодного висновку про стан здоров`я сімейного лікаря, з яким у нього укладена Декларація, який би був належним і допустимим доказом у даній справі. Крім того, більшість поставлених відповідачу діагнозів - є тимчасовими, одужання від яких залежить від способу життя пацієнта та прийнятих профілактичних заходів та не потребуючих серйозного лікування чи операційного втручання. Відповідачем не надано суду доказів що він має встановлену у визначеним законом способом групу інвалідності, що б було достовірним доказом його незадовільного стану здоров`я, а тому надані ним докази слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Відповідач, який винаймає окреме житло, лікується у приватній клініці - є добре забезпеченою особою, з якнайкращим матеріальним становищем, оскільки може дозволити собі достатньо високий рівень життя. Зважаючи на зазначене, матеріальне становище позивача, як отримувача аліментів є дійсно скрутним. Так, у зв`язку з доглядом за дитиною вона позбавлена можливості працювати, не має власного майна та доходів від нього, щомісяця купує лінзи для покращення зору, на її утриманні перебуває малолітня дитина, витрати на яку є значними та ще підвищуються необхідністю покращеного харчування. Неповнолітня ОСОБА_3 є спільною дитиною обох сторін у справі, позивач позбавлена можливості працювати через догляд за малолітньою дитиною, тому її утримання є беззаперечним обов`язком відповідача. Виконуючи обов`язок по догляду за їх спільною дитиною, позивач не повинна мати гірший рівень життя, ніж відповідач. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 січня 2023 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_2 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, та в частині розподілу судових витрат (судового збору). Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а саме щодо зменшення розміру стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, та в частині розподілу судових витрат (судового збору), в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається. У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц). Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 13 лютого 2021 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. Малолітня дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з позивачем та знаходяться на її утриманні, що підтверджується копією довідки. Як вбачається з копії наказу ДП "Чемпіон" №10-к від 4 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 5 жовтня 2021 року. Відповідач ОСОБА_2 працює фахівцем з моніторингу електронних транзакцій Управління кібербезпеки Департаменту інформаційної безпеки в АТ "Креді Агріколь Банк", про що зазначив сам відповідач у відзиві на позовну заяву. Згідно з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, ОСОБА_2 за перший квартал 2022 року отримав дохід: у січні 2022 року заробітну плату в сумі 20210,53 грн. додаткове благо 204,53 грн.; у лютому 2022 року заробітну плату в сумі 24000 грн.; у березні 2022 року заробітну плату в сумі 50194,29 грн. та додаткове благо в сумі 3461,58 грн. (а.с.43-44) Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 2 червня 2022 року і до досягнення дитиною трирічного віку, суд першої інстанції виходив із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів матері дитини, та вважав за доцільне стягнути аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу щомісячно. Зазначений розмір аліментів достатньою мірою зможе забезпечити належне утримання дитини та дружини, що узгоджується із приписами чинного законодавства та зібраними у справі доказами. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. Згідно ст. 5 Протоколу N 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом N 475/97-ВР(475/97-ВР) від 17.07.97 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України). Тлумачення як статті 7 СК України загалом, так і частини 9 статті 7 СК, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Відповідно до статті 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку. У разі визначення розміру аліментів одному із подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі (ст. 80 СК України). Відповідно до положень ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на таке утримання є незалежним від того, чи працює дружина, незалежним від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання дружини, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19 ). Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розсянено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу. Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини. Судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина мешкає разом із матір`ю, позивачка не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отже вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка, що у свою чергу є його обов`язком відповідно до вимог ст. 84 СК України. Відповідач є молодою працездатною особою і спроможній платити аліменти на утримання дружини, яка проживає зі спільною дитиною, і враховуючи відсутність в неї самостійного доходу, чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині. Для задоволення вимоги про стягнення аліментів подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позивач потребує матеріальної допомоги, а відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Доказів того, що відповідач не може надавити матеріальну допомогу матері, з якою проживає дитина, суду не надано. Самі по собі посилання відповідача на наявність у нього певних захворювань, не можуть бути беззаперечним аргументами його незадовільного матеріального становища, що унеможливлює надання матеріальної допомоги у визначеному судом розмірі (1/6) на утримання дружини, до досягнення дитиною трьох років. Крім того, відповідачем належними та допустимим доказами у розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України фактично не доведено витрат на лікування, так як жодних чеків, квитанцій, які б підтверджували саме ці витрати, а не лише сам факт проходження медичних обстежень, до матеріалів справи не додано. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач отримує щомісяця соціальну допомогу в розмірі 860 грн., а тому якщо він буде сплачувати позивачу аліменти у розмірі 1/8 частки від усіх видів свого доходу щомісяця, загальної суми буде вистачати на базові потреби позивача, є безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст. 10 Закону України "Про державну допомогу з дітьми" допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється, зокрема, у разі нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини (ст. 11 Закону України "Про державну допомогу з дітьми" ). Тобто, держава виплачує допомогу при народженні дитини одному з батьків, який постійно проживає разом з дитиною, і є соціальною виплатою з бюджету, яка здійснюються в грошовій формі. Такий вид допомоги призначений для підтримки матерів протягом 3 років з моменту народження дитини.Оскільки допомога вважається власністю дитини, то такі кошти призначені саме для забезпечення дитини, а тому не можуть бути використані за нецільовим призначенням позивачем (матір`ю дитини) на свої базові потреби. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що істотні обставини, які б могли унеможливити виконання належним чином відповідачем своїх обов`язків щодо утримання дружини, з якою проживає малолітня дитина, відсутні, оскільки відповідач є особою працездатного віку, має обов`язок щодо утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. Доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом пропорційності розподілу судових витрат між сторонами, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки зменшення розміру частки стягнутих з відповідача аліментів з заявлених позивачем 1/4 на 1/6, не впливає на визначення розміру суми судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, оскільки така не виражена в грошовому виразі, а тому сплачується за мінімально допустимою межею, та становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день подання позову становило 992,40 грн.. Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Вирішуючи питання щодо прийняття нових доказів, колегія суддів виходить з положень ч. 8 ст. 83 ЦПК України, відповідно до якої, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача. У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, скористався своїм правом на подання відзиву та відповідних доказів на обґрунтування своєї позиції, при цьому, додаткова угода №1 до договору оренди житла укладена 9 жовтня 2022 року та акти приймання - передачі грошових коштів від 6 вересня 2022 року, 9 жовтня 2022 року на момент прийняття рішення суду (1 листопада 2022 року) вже існували, а тому подання таких доказів після ухвалення судового рішення ставить під сумнів їх дійсність. Що стосується актів прийому передачі від 6 січня 2022 року та від 7 грудня 2022 року вона то такі докази, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки такі не були предметом дослідження у цій справі, а виникли вже після судового рішення, а тому не мають правового значення. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, в частині що оскаржується, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 1 листопада 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус