Постанова 4873 № 910/5151/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" квітня 2023 р. Справа№ 910/5151/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Шапрана В.В. Ткаченка Б.О. за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С. за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання від позивача: не з`явились; від відповідача: Тетеря С.І. розглянувши апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Дзвін" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022, повний текст рішення складено 09.11.2022, у справі № 910/5151/22 (суддя Борисенко І.І.) за позовом Приватного агропромислового підприємства "Дзвін" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" про визнання недійсними договорів поставки № К210-5522 від 03.02.2021, № К2102-5523 від 03.02.2021, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду Приватне агропромислове підприємство "Дзвін" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" в якому просить суд визнати недійсними договори поставки № К210-5522 від 03.02.2021, № К2102-5523 від 03.02.2021. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/5151/22 відмовлено в задоволенні позову. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі № 910/5151/22 заяву від відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у розмірі 87 764,70 грн задоволено частково. Стягнуто з Приватного агропромислового підприємства "Дзвін" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" 60 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В решті частини заяви відмовлено. Додаткове рішення мотивоване тим, що розподіляючи витрати за послуги адвокатів суд вказує, що наявні в матеріалах справи докази, які зазначені судом вище, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Суд не приймає доводи позивача в частині зменшення витрат з підстав типовості та не складності спору, з огляду на те, що такі обставини спростовані обставинами, встановленими ухвалою суду в даній справі, якою відкрито провадження у справі. На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката, з урахуванням встановлених вище обставин, у даному спорі є сума у загальному розмірі 60 000,00 грн, інші заявлені витрати на послуги адвокатів становлять надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із ухваленим додатковим рішенням, Приватне агропромислове підприємство "Дзвін" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5151/22 від 29.11.2022 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат повністю. Розглянути справу з судовому засіданні з викликом сторін; повідомити позивача про дату та час розгляду справи з метою надання можливості поважному представнику взяти участь в судовому засіданні. Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами. На думку скаржника, меморіальний ордер від 25.07.2022 та надані відповідачем платіжні документи не є належним доказом того, що розрахункові операції мали місце, оскільки ці документи не засвідчені банківською установою, таким чином, це дає підстави стверджувати позивачу, що розмір судових витрат не підтверджений документально. Також на думку скаржника, сукупна тривалість судових засідань у цій справі становила менше години, хоча відповідачем зазначено, що представництво інтересів відповідача у суді становить 1,5 годин. З приводу 9 годин на вивчення документів та підготовку відзиву, то з урахуванням предмету позову, складності справи, обсягу доказів у справі (є незначним) позивач вважає, що вказаний розмір також є завищеним. За даними відкритих джерел середні погодинні ставки адвоката у господарських справах, становлять близько 1500-3000 грн за годину роботи, а не 11 000,00 грн, як про це зазначає відповідач. Також скаржник зазначає, що не є обов`язковим для суду зобов`язання, які склались між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/5407/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20). На думку скаржника, з урахуванням того, що вказана справа ні за предметом спору, ні предметом доказування, ні за суб`єктним складом не є складною, та те, що не має значного суспільного резонансу та не несе впливу на репутацію відповідача, а сама їх оплата не підтверджена, то визначення такого розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката (який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача) є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що переказ ТОВ "ЛДК Україна" коштів з його рахунку в АТ "Сітібанк" на рахунок АО "Еверлігал" для сплати рахунку Об`єднання № 87 від 19.07.2022 за надання останнім правничої допомоги у цій справі було правомірно оформлено саме меморіальним ордером у відповідності з вищенаведеними нормами Закону № 2346-ІІІ. Водночас, суд першої інстанції правильно відзначив у оскаржуваному рішенні, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Ця позиція є усталеною і підтверджується постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Відповідач звертає увагу на те, що позивач як в суді першої інстанції, так і подаючи апеляційну скаргу, не виконав обов`язок доведення не співмірності витрат, встановлений у ч. 6 ст. 126 ГПК України, а лише посилається на те, що справа не є складною та навів припущення щодо завищення витраченого часу на супроводження вказаної справи та невідповідність погодженого відповідачем та АО "Еверлігал" гонорару ринковим цінам. Обсяг витраченого часу на надання правничої допомоги у цій справі не має значення для розподілу витрат товариства на таку допомогу, оскільки, розмір винагороди за надання правової допомоги, що визначений у договорі фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, а отже, у такому випадку вона не має значення для розподілу витрат на правничу допомогу. Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг (постанови від 14.06.2022 у справі № 912/3600/20, від 22.02.2022 у справі № 916/893/21, від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19). Водночас, незважаючи на це, представник відповідача при поданні заяви про ухвалення додаткового рішення і детального опису наданих послуг вказала орієнтовну кількість годин, витрачених об`єднанням на надання правничої допомоги відповідачу у цій справі, на виконання вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України. Надані відповідачем докази перебування АО "Еверлігал" у міжнародних та вітчизняних рейтингах юридичних компаній засвідчують високу кваліфікацію та досвід адвокатів об`єднання, що впливають на формування останнім гонорарної політики і з огляду на вищевказані норми мають бути враховані під час розподілу витрат на правничу допомогу. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5151/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного агропромислового підприємства "Дзвін" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/5151/22. Призначено справу № 910/5151/22 до розгляду у судовому засіданні 22.02.2023. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023, у зв`язку з перебуванням судді: Зубець Л.П., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно з протоколом передачі судової справи від 20.02.2023, для розгляду справи № 910/5151/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Шапран В.В., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 прийнято справу № 910/5151/22 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Шапран В.В., Ткаченко Б.О. У судовому засіданні оголошено перерву до 22.03.2023. У зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М., який є суддею-доповідачем, на лікарняному, розгляд справи призначений на 22.03.2023 не відбувся. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 призначено розгляд апеляційної скарги Приватного агропромислового підприємства "Дзвін" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/5151/22 на 26.04.2023. Враховуючи викладене, воєнний стан та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/5151/22 розглядалась протягом розумного строку. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Приватне агропромислове підприємство "Дзвін" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" в якому просить суд визнати недійсними договори поставки № К210-5522 від 03.02.2021, № К2102-5523 від 03.02.2021. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/5151/22 відмовлено в задоволенні позову. Відповідачем заявлено про ухвалення додаткового рішення, щодо розподілу витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у відзиві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Сума витрат буде складати 87 764,70 грн. Також із матеріалів справи вбачається, що професійна правнича (правова) допомога надається ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" на підставі Договору про надання правової допомоги № 19/05-03 від 28.05.2019 (далі також - "Договір"). 15.12.2021 між Товариством та АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" укладено Додаткову угоду № 21/12/15-1 до Договору, яким продовжено строк його дії до 31.12.2023 року включно. Також до вказаного Договору 19.07.2022 його сторонами було укладено Додаткову угоду № 22/07/19-1, якою Договір було доповнено Додатком № 22/07/19-1. З п. 1 Додатку вбачається, що його сторони погодили, що Об`єднання надає Товариству професійну правничу (правову) допомогу щодо представництва його інтересів у судовому спорі із ПАП "ДЗВІН" щодо визнання недійсними Договорів поставки, укладених між ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" та ПАП "ДЗВІН", під час розгляду справи №910/5151/22 в суді першої інстанції, що включає зокрема, але не виключно: аналіз наданих Товариством документів, збір доказів, формування правової позиції, підготовку відзиву на позовну заяву, заперечень, клопотань, інших необхідних процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, вчинення інших дій, необхідних для надання ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" професійної правничої (правової) допомоги, у межах повноважень, визначених у п. 1.3 Договору. Згідно з п. 2 Додатку розмір винагороди Об`єднання за надання професійної правничої (правової) допомоги, обсяг якої визначено у п. 1 цього Додатку до Договору, становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 2 500 доларів СІЛА (дві тисячі п`ятсот доларів США), крім того ПДВ - суму, еквівалентну 500 доларів США (п`ятсот доларів США), що разом становить грошову суму у національній валюті України (гривні), еквівалентній 3 000 доларів США (три тисячі доларів США). Як вбачається з п. 3 Додатку до Договору, Товариство сплачує Винагороду Об`єднанню у національній валюті України (гривні) за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення Об`єднанням рахунку на оплату, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку Об`єднання. Відповідно до п. 4 Додатку до Договору за результатами наданих послуг в рамках професійної правничої (правової) допомоги, обсяг якої визначено у п. 1 Додатку до Договору, Сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг в рамках професійної правничої (правової) допомоги. Згідно із актом приймання-передачі наданих послуг в рамках правової (професійної правничої) допомоги № 22/07/19-1, підписаний АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" та ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", відповідачем прийняті послуги щодо надання правничої допомоги в рамках розгляду справи № 910/5151/22 на суму 73 137,25 грн, крім того ПДВ 14 627,45 грн. Отже, відповідач просить суд стягнути з позивача 87 764,70 грн витрат на правничу допомогу. Також, відповідачем надано копію засвідченої виписки АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" від 22.11.2022 щодо надходження 87 764,70 грн відповідно до рахунку № 87 від 19.07.2022 від ТОВ "ЛДК Україна" та копію довідки АТ "СІТІБАНК" про перерахування коштів відповідачем на користь АО "ЕВЕРЛІҐАЛ". Представництво інтересів відповідача у даній справі здійснювалось адвокатом Тетерею С.І. і на підтвердження того, що вказана особа є адвокатом, до матеріалів справи надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЧН № 000458. Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо відсутності підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у даній справі, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18. Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20. Як вбачається із детального опису послуг та акту № 22/07/19-1, адвокатом відповідача надані послуги (виконані роботи): - аналіз документів, наданих Товариством, зокрема, договорів поставки із додатками та доповненнями до них, платіжних доручень (3 години); - підготовка та подання від імені клієнта до Господарського суду міста Києва відзиву на позовну заяву ПАП "Дзвін" у справі № 910/5151/22 (6 годин); - підготовка та подання від імені клієнта до Господарського суду міста Києва детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат у процесі надання Об`єднанням професійної правничої (правової) допомоги клієнту під час розгляду справи № 910/5151/22 у суді першої інстанції (2 години); - підготовка та подання від імені клієнта до Господарського суду міста Києва заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5151/22 (1 година); - представництво інтересів клієнта у судових засіданнях № 910/5151/22 у Господарському суді міста Києва 02.08.2022, 30.08.2022, 01.11.2022 (1,5 години). Так, з огляду на складність справи, враховуючи остаточну ціну кожного з оспорюваного позивачем договору, наданий адвокатом обсяг послуг, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, з урахуванням середнього розміру заробітної плати, враховуючи подання позивачем заперечення щодо розміру судових витрат, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 87 764,70 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, тому, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 60 000,00 грн витрат на надання правничої допомоги. Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції. При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у господарському суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується і доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Натомість скаржником не доведено необґрунтованості та неспівмірності витрат, не надано таких доказів до матеріалів справи. Водночас сама лише незгода скаржника з наданою господарським судом першої інстанції оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин справи та висновків місцевого суду, а отже колегією суддів відхиляються. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення суду прийнято відповідно до вимог процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Приватного агропромислового підприємства "Дзвін" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі № 910/5151/22. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі № 910/5151/22 слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 244, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Дзвін" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі № 910/5151/22 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі № 910/5151/22 залишити без змін.

3. Справу № 910/5151/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Текст постанови складено та підписано 01.05.2023. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді В.В. Шапран Б.О. Ткаченко