Постанова Одеський апеляційний суд № 946/7690/22

Номер провадження: 33/813/745/23 Номер справи місцевого суду: 946/7690/22 Головуючий у першій інстанції Бурнусус О. О. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.05.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Пінькової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Мітюченко Анастасії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 січня 2023 року, ВСТАНОВИВ: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №025499 від 06.11.2022 року, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 06.11.2022 року о 05 годині 10 хвилин в Одеській області в м. Ізмаїл по вул. Дунайська біля будинку № 161, ОСОБА_1 керував автомобілем OPEL ASCONA, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя, порушення координації рухів). Від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на технічній засіб, а саме ПВР 1527 та 1731, чим порушив п.п.2.5 ПДР України. Короткий зміст постанови суду першої інстанції Постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн. Мотивуючи таку постанову суд першої інстанції виходив з того, що провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, за кваліфікуючими ознаками: відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, доведена та підтверджується наступними доказами: -протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18№ 025499 від 06.11.2022 року, складеного відносно ОСОБА_1 , з якого вбачається, що 06.11.2022 року о 05 годині 10 хвилин в Одеській області в м. Ізмаїл по вул. Дунайська біля будинку № 161, ОСОБА_1 керував автомобілем OPEL ASCONA, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя, порушення координації рухів). Від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився; - змістом відеозапису на якому ОСОБА_1 , сидів за кермом транспортного засобу, інших осіб у транспортному засобі не було, відмовляється від проходження огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. В ході спілкування з співробітниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала Не погодившись із зазначеною постановою представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову із закриттям справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що в свою чергу, судом не приймаються до уваги, як підстави для закриття провадження по справі доводи захисника Іванова Віктора Олексійовича, що ОСОБА_1 не керував 06.11.2022 року о 05 годині 10 хвилин в Одеській області в м. Ізмаїл по вул. Дунайська біля будинку № 161, автомобілем OPEL ASCONA. д/н НОМЕР_2 ,оскільки на думку скаржника спростовуються матеріалами справи та відеофайлами, які досліджені в судовому засіданні. Відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст.62 Конституції України є обґрунтованим вважати таким, що не може бути визнаним належним та допустимим доказом відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки такий документ містить в собі лише сумніви, припущення та домисли. Виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, адже не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. За змістом ст.252 КУпАП України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод. вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Із рішення Конституційного Суду України справа No 1-34/2010 від 22 грудня 2010 року п.4 мотивувальної частини: «Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ). Конституція України ( 254к/96-ВР ) визначає основні права і свободи люлини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України ( 254к/96-ВР ), не є вичерпними: конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22) ( 254к/96-ВР ); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24) ( 254к/96-ВР ); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61) (254к/96-ВР); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях: усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62) ( 254 к/96-ВР ); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (частина перша статті 64). Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофева проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява Ne 36673/04) ЕСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Крім того, на думку скаржника, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного. наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Склад адміністративного правопорушення це наявність об?єктивних та суб?єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак, означає відсутність складу в цілому. Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення слід встановити, які саме з перелічених у ч. 1 ст. 130 КУпАП України дії були вчиненні. Що стосується факту керування особою транспортним засобом, скаржник зазначає, що як вбачається з протоколу серії ДПР18 № 025499, складеного 06.11.2022 року о 05 год. 36 хв. поліцейським інспектором ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДП, старшим лейтенантом поліції Бочковар Іваном Георгійовичем, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Opel Ascona», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкіряного покрову обличчя, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому закону порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб ПВР 1527 та 1731, чим порушив п. 2.5. ПДД, тим самим скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак, на думку скаржника, долучений до протоколу відеозапис реєстратора 6465, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки час зупинки на відео зазначений 06 год. 07 хв. 06.11.2022 року. Натомість, як вбачається з протоколу часом зупинки зазначено 05 год. 10 хв. 06.11.2022 року. Будь-яких доказів на підтвердження керування ОСОБА_1 автомобілем, в тому числі показання свідків, технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, матеріали справи не містять. Інші відеозаписи лише фіксують перебування ОСОБА_1 за кермом авто. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Крім того, інформація, надана патрульною службою на запит суду, щодо пояснення причин відмінності часу зазначеного в протоколі та часу фіксації відеореєстратором також не є належним, допустимим та беззаперечним доказом фіксації часу та самого факту керування ОСОБА_1 , оскільки надана інформація досліджена під час судового засідання 10.01.2023 року та 19.01.2023 року надана відносно різних осіб, а саме ОСОБА_2 1985 року народження та ОСОБА_1 1986 року народження. Крім того, пояснення патрульної поліції щодо некоректної роботи службового реєстратора марки «Xiaomi 70mai Dash Cam Pro PlustRear Cam Set» моделі «A5005-1» не може бути прийнята судом, оскільки матеріали адміністративної справи та протокол про адміністративне правопорушення не містить інформації, що надане відео було знято саме з цього пристрою. Разом з тим. необхідно зауважити, що досліджене відео з реєстратора VID 20221106-WA0011, яке не зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення не містить доказів зупинки саме автомобілю марки «Оре Аsсоnа», дн з. НОМЕР_1 , а також відсутні беззаперечні докази перебування за кермом під час руху саме ОСОБА_1 . Будь-яких доказів на підтвердження керування ОСОБА_1 автомобілем, в тому числі показання свідків, технічних приладів та технічних засобів. що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, матеріали справи не містять. Інші відеозаписи лише фіксують перебування за кермом ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими починаючи з 05 год. 12 хв. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Що стосується наявності ознак алкогольного сп?яніння, пропозиції вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння, оформлена відповідним направленням. Правове регулювання виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп?яніння регламентоване Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженою Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров?я України 09.11.2015 № 1452/735, а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 p. №1103 та ст.266 КУпАП. Зі змісту положення ч. 5 ст. 266 КУпАП слідує, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Зазначеними нормами встановлений порядок проходження огляду на стан сп`яніння водіїв транспортних засобів, відповідно до якого в разі відмови особи від проходження огляду на місці зупинки або незгоди з його результатами особа одразу направляється до закладу охорони здоров?я для проведення огляду на стан сп?яніння. Вимогами п. 8 та п. 9 розділу II зазначеної інструкції визначено, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Тобто зазначеним порядком передбачено оформлення направлення до медичного закладу водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп?яніння. Разом з тим долучені та досліджені матеріали адміністративної справи не містять підтвердження складення направлення та надання ОСОБА_1 для підписання. В матеріалах справи відсутнє направлення водія на визначення стану алкогольного сп?яніння у заклад охорони здоров?я. що свідчить про те, що у встановлений законом спосіб водій не направлявся у заклад охорони здоров?я для визначення стану алкогольного сп яніння, а отже порушений встановлений порядок огляду на стан сп?яніння Що стосується факту відмови водія від проходження зазначеного огляду. Скаржник вважав, що відмова особи від проходження огляду на стан сп?яніння повинна бути чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного ї тлумачення, та яка не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і дій чу намірів інших осіб. Застосовуючи до справ про адміністративні правопорушення принципи кримінального провадження поліцейські, відповідно до вимог ст.20 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинні детально проінформувати про сутність висунутої ними вимоги, порядок вчинення певних процесуальних дій та наслідки, які можуть для нього настати як у випадку проходження, такі випадку відмови від проходження огляду на стан сп?яніння, роз?яснити права передбачені ст. 268 КУпАП. Лише при наявності усіх зазначених обставин поліцейський може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, що вчинене у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння. Однак досліджені докази по справі не містять доказів інформування про сутність висунутої ними вимоги, порядок вчинення певних процесуальних дій та наслідки, які можуть для нього настати як у випадку проходження, так і у випадку відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, роз?яснення прав передбачених ст. 268 КУпАП. Явка в судове засідання Сторони повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання. В судове засідання зявилась апелянт надала суду пояснення. Позиція апеляційного суду Заслухавши пояснення представника, яка підтримали доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про таке. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ч. 7 ст. 294 КУпАП). Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, суд повно, всебічно і об`єктивно дослідив дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії, що 06.11.2022 року о 05 годині 10 хвилин в Одеській області в м. Ізмаїл по вул. Дунайська біля будинку № 161, ОСОБА_1 керував автомобілем OPEL ASCONA, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя, порушення координації рухів). Від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на технічній засіб, а саме ПВР 1527 та 1731, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до наданих суду першої інстанції заперечень представників, особи що притягається до адміністративної відповідальності., яким судом дана належна та аргументована оцінка, цих правильних висновків не спростовують. Судом першої інстанції вірно враховано, що Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за тестом - Інструкція), визначено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан такого сп`яніння та оформлення результатів такого огляду. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Згідно п. 3, 4, 7 розд. ІІІ Інструкції огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп`яніння, підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції, під час якого поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, або у разі незгоди такої особи пройти вказаний огляд або у разі незгоди особи з результатами огляду огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі - Правила), встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п. 5 розд. ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Всі вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані, вірно застосовані, а зміст постанови відповідає ст. 283, 284 КУпАП. Винуватість ОСОБА_1 . підтверджується: -протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18№ 025499 від 06.11.2022 року, складеного відносно ОСОБА_1 , з якого вбачається, що 06.11.2022 року о 05 годині 10 хвилин в Одеській області в м. Ізмаїл по вул. Дунайська біля будинку № 161, ОСОБА_1 керував автомобілем OPEL ASCONA, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя, порушення координації рухів). Від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився; - змістом відеозапису на якому ОСОБА_1 , сидів за кермом транспортного засобу, інших осіб у транспортному засобі не було, відмовляється від проходження огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. В ході спілкування з співробітниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом. Суд апеляційної інстанції перевіривши мотиви з яких виходив суд першої інстанції, вважає їх належними, достатніми та доведеними допустимими доказами, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КпАП України, оскільки він від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовилася. При цьому судом також враховується, що невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, суд оцінює критично та вважає це способом захисту від складеного відносно нього адміністративного протоколу, з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, так як її покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнів у суду та підтверджують вину ОСОБА_1 .. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів та викладених в них обставин, суд не вбачає. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисників, стосовно того, що поліцейським було порушено порядок складення адміністративних матеріалів стосовно скаржника, доводами самої апеляційної скарги спростовується, в якій представник ОСОБА_1 сам підтверджує свою відмову у проходженні перевірки на стан сп`яніння. Натомість, для наявності складу такого адміністративного правопорушення достатнім є саме відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння тощо. Вказане кореспондується із визначеним п. 2.5. Правил дорожнього руху обов`язком такої особи на вимогу поліцейського пройти вказаний огляд безумовно, і жодним чином не пов`язане із наявністю або відсутністю будь-яких зовнішніх ознак у водія. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Вважати, що працівники поліції діяли протиправно, немає підстав, оскільки їх дії не були оскаржені в установленому законом порядку, і з відео не вбачається порушення порядку складення протоколу. Доводи апелянта про те, що відеозапис є недостовірним доказом є припущенням так як ОСОБА_1 та його представниками не було заявлено клопотань про проведення досліджень відеозапису, крім того захисник визнала в суді апеляційної інстанції що самє ОСОБА_1 на відеозапису приєднаному до матеріалів справи. Протокол складений у відповідності до вимог інструкцій, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», зауважень до нього подано не було. Крім цього у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17, зазначено, що при винесенні покарання за порушення ПДР судді не можуть покладатися на свідчення інспектора поліції. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, зазначивши, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Суд зауважив, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах. КАС/ВС вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні. Апеляційному суду ОСОБА_1 клопотань щодо допиту свідків, отримання інших доказів не заявлено, тому суд апеляційної інстанції приходить наступного. Представник ОСОБА_3 не заперечувала підпису ОСОБА_1 протоколу (а.с.1). Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КуПАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Доводи викладені в апеляційній скарзі не вказують на порушення судом при розгляді справи вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та на наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови. На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Постанову Ізмаїльського районного суду Одеської області від 25 січня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлений 02 травня 2023 року. Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький