Постанова 4813 № 521/1135/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/64/23 Справа № 521/1135/16-ц Головуючий у першій інстанції Целух А.П. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.04.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 521/1135/16-ц Номер провадження: 22-ц/813/64/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О. за участю секретаря судового засідання Власенко С.І., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідачі 1) ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної самочинним будівництвом, за апеляційною скаргою адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Целуха А.П. 01 червня 2016 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на її користь матеріальну шкоду, заподіяну самочинним будівництвом у розмірі 98 760,00 грн.. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що їй на праві власності належить 1/10 частина домоволодіння АДРЕСА_1 . Відповідачі без її згоди, належних дозволів та проекту, самовільно побудували суміжний двоповерховий будинок. Внаслідок нового самочинного будівництва належній їй частці будинку завдано матеріальну шкоду в розмірі 98 760 грн. (Т. 1, а. с. 1 - 4). Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року задоволено вищевказаний позов ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 98 760,00 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі - 551,20 грн.. Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неправомірною діяльністю відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з приводу самочинного будівництва та бездіяльністю щодо знесення самочинного будівництва було завдано шкоду нерухомому майну, а саме - 1/10 частині домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 . Здійснення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 нового будівництва та бездіяльність щодо добровільного знесення за рахунок останніх самовільно побудованого суміжного двоповерхового будинку за адресою - АДРЕСА_1 знаходяться в причинному-наслідковому зв`язку із завданням шкоди майну ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 79 - 81). Не погодившись з прийнятим заочним рішенням, відповідачка ОСОБА_2 02.03.2017 року звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 01.06.2016 року (Т. 1, а. с. 94). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.04.2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 від 02.03.2017 року про перегляд заочного рішення від 01.06.2016 року (Т. 1, а. с. 109 - 110). Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Гриценко В.Є., діючий від імені ОСОБА_2 ,просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2011 року в справі №2-157/11 зобов`язано знести за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 самовільно побудовану капітальну споруду, загальною площею - 47,4 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 . На підставі вищезазначеного судового рішення Малиновським відділом ДВС ОМУЮ було розпочато виконавче провадження № 30229221 по зобов`язанню ОСОБА_2 та ОСОБА_4 знести самовільне будівництво. Однак виконати в добровільному порядку відповідачами зазначене судове рішення не видалося можливим у зв`язку з неможливістю забезпечити фінансування знесення. Стягувача не здійснила авансування витрат, а тому знесення будівництва на виконання рішення суду є неможливим. ОСОБА_2 є людиною похилого віку, має незначний обсяг доходів (пенсію), а тому власними силами за свій рахунок не має можливості здійснити фінансування знесення будівництва. Саме для цього в межах виконавчого провадження передбачений механізм авансування витрат на виконавче провадження стягувачем - адже саме стягувач зацікавлений у забезпеченні свого майна та досягнення результатів у виконавчому провадженні; 2) ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства; 4) позивачка обґрунтовує заявлену в позові суму стягнення, посилаючись на висновок № 4-14 від 03 червня 2014 року про проведення будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження. Проте у відповідача існують сумніви в істинності результатів дослідження, оскільки експертом при проведенні дослідження не було встановлено причинно-наслідкового зв`язку між усіма пошкодженнями, які ним досліджувалися, та діями (бездіяльністю) відповідачів. Експертом не було встановлено, що вся сума, необхідна на проведення ремонту пошкоджень майна позивачки, повинна стягуватися з відповідачів у зв`язку з тим, що саме самочинним будівництвом відповідачів завдано усіх таких пошкоджень (Т. 1, а. с. 111 - 113). Позиція учасників српави в апеляційному суді ОСОБА_1 , ОСОБА_4 не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2017 року апеляційну скаргу адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_2 , на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року було залишено без руху (Т. 1, а. с. 123 124). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_2 , на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року (Т. 1, а. с. 129). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2017 року призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи у приміщенні апеляційного суду Одеської області (Т. 1, а. с. 130). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу (Т. 1, а. с. 173 174). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2018 року відновлено провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної самочинним будівництвом (Т. 1, а. с. 233 234). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року витребувано з КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» завірені належним чином копії матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_2 (Т. 2, а. с. 2 - 3). У зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області та початком роботи Одеського апеляційного суду ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2019 рокуприйнято до провадження апеляційного суду у іншому складі суду цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_2 , на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року. Призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної самочинним будівництвом до розгляду «12» червня 2019 рокуна «09» годину «30» хвилинв суді апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні (Т. 2, а. с. 11 - 12). У зв`язку із звільненням судді-доповідача у відставку ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 травня 2020 року прийнято до провадження апеляційного суду у іншому складі суду цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_2 , на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року. Призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи у приміщенні апеляційного суду Одеської області на17.09.2020 року на 16:00 год. (Т. 2, а. с. 110 - 111). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року цивільну справу №521/1135/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної самочинним будівництвом - направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (вулиця Успенська, 83/85, Одеса, Одеська область, 65011) для проведення судової будівельно-технічної експертизи згідно ухвали Апеляційного суду Одеської області від 06.12.2017 року (Т. 2, а. с. 176 180). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної самочинним будівництвом, за апеляційною скаргою адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_2 , на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року (Т. 2, а. с. 193 - 193 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року зупинено апеляційне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної самочинним будівництвом до залучення у справі правонаступників ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 2, а. с. 216 - 219). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної самочинним будівництвом, за апеляційною скаргою адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_2 , на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року. Призначено справу до судового розгляду на 19.01.2023 року, на 14 год. 15 хв. (Т. 2, а. с. 238 - 240). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 січня 2022 року залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (Т. 3, а. с. 44 - 47). Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, багаторазове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні заочного рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , підлягає частковому задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 1/10 частина домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності - ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.06.1966 року нотаріусом Другої Одеської нотаріальної контори. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08.04.1992 року Сьомою Одеською нотаріальною конторою, відповідачу ОСОБА_2 належить 2/10 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2011 року , яке набрало законної сили у справі за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 встановлено, що двоповерхова прибудова літ «Г», яку побудував ОСОБА_5 і яка безпосередньо примикає до житлового будинку літ. «Б», в якому проживає ОСОБА_1 , перешкоджає останній обслуговувати задню стіну будинку. Також протоколом місцевого огляду від 14.01.2010 року було встановлено що на зовнішній стіні будинку літ. «Б» є косі та прямі тріщини, кінці даху будинку, що безпосередньо примикають до самочинного будинку, пошкодженні, на самочинному будинку немає водостоків на даху. Житловий будинок літ. «Б» у середині має пошкодження: - перед входом у будинок літ. «Б» приблизно за три метри відбувся обвал ґрунту у підвальне приміщення. У зв`язку з грубими порушеннями, які неможливо усунути інакше, як шляхом знесення споруди, та у зв`язку з висновком судової будівельно-технічної експертизи проте, що «припускаючи порушення підвалин та фундаменту будівлі літери «Г», самочинне будівництво може призвести до аварійного стану будівельних конструкцій жилого будинку літера «Б». За таких обставин судом вирішено знести за рахунок ОСОБА_2 і ОСОБА_4 самовільно побудовану капітальну споруду, загальною площею - 47,4 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 . Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , відповідачка ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до копії спадкової справи, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини за законом після померлої до нотаріальної контори звернулась - ОСОБА_3 .. По справі виникли правовідносини щодо відшкодування майнової шкоди. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції. Мотиви частково прийняття аргументів, викладених в апеляційних скарзі Щодо доводів апеляційної скарги, про несповіщення відповідачки про розгляд справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до матеріалів справи, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.02.2016 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи на 16.03.2016 року (Т. 1, а. с. 59). Згідно довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою - АДРЕСА_3 (Т. 1, а. с. 69). Відповідно до довідки секретаря судового засідання, судове засідання, призначене на 16.03.2016 року, було відкладено на 25.04.2016 року у зв`язку з неявкою відповідачів (Т. 1, а. с. 68). У довідці секретаря судового засідання зазначено, що судове засідання, призначене на 25.04.2016 року, було відкладено на 01.06.2016 року у зв`язку з неявкою відповідачів (Т. 1, а. с. 71). Матеріали справи містять рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення направлені ОСОБА_2 , які повернулись з відміткою поштового відділення - «за закінченням терміну зберігання». Крім того, поштові відправлення були направлені за адресою - АДРЕСА_1 (Т. 1, а. с. 72, 75, 77). Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 01.06.2016 року, сторони в судове засідання не з`явились, фіксація судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України не здійснювалась (Т. 1, а. с. 82). Таким чином, матеріали справи не містять відомостей про сповіщення ОСОБА_2 про судові засідання, призначені на 16.03.2016 року, 25.04.2016 року та на 01.06.2016 року. Відповідно до ч.1 2 ст. 224 ЦПК України в редакції чинній на момент розгляд справи, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції ЦПК України, що діяла на момент розгляду справи), судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 76 ЦПК України (в редакції ЦПК України, що діяла на момент розгляду справи), судові повістки, адресовані фізичній особі, вручаються їм під розписку; якщо особу, який адресовано повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-якому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України (станом на момент ухвалення рішення) у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду» (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)». Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Повернення до суду рекомендованих поштових повідомлень з відмітками про закінчення терміну зберігання не можуть свідчити собою належне сповіщення сторони про судове засідання. Крім того, судові повістки були направлені не за зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_2 .. Таким чином, вказані порушення є підставою для обов`язкового скасування рішення і ухвалення нового судового рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України). Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України). Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2011 року , яке набрало законної сили у справі за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , встановлено, що двоповерхова прибудова літ «Г», яку побудував ОСОБА_5 , безпосередньо примикає до житлового будинку літ. «Б», в якому проживає ОСОБА_1 , що перешкоджає останній обслуговувати задню стіну будинку. Також протоколом місцевого огляду від 14.01.2010 року, було встановлено що на зовнішній стіні будинку літ. «Б» є косі та прямі тріщини, кінці даху будинку, що безпосередньо примикають до самочинного будинку, пошкодженні, на самочинному будинку немає водостоків на даху. Житловий будинок літ. «Б» у середині має пошкодження: - перед входом у будинок літ. «Б» приблизно за три метри відбувся обвал ґрунту у підвальне приміщення. У зв`язку з грубими порушеннями, які неможливо усунути інакше, як шляхом знесення споруди, та у зв`язку з висновком судової будівельно-технічної експертизи проте, що «припускаючи порушення підвалин та фундаменту будівлі літери «Г», самочинне будівництво може призвести до аварійного стану будівельних конструкцій жилого будинку літери «Б». Таким чином судом вирішено знести за рахунок ОСОБА_2 і ОСОБА_4 самовільно побудовану капітальну споруду, загальною площею - 47,4 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 . Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України). Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року, передбачено, що розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог положень ч. 7 ст. 376 ЦК України, необхідними умовами знесення будівництва є невиконання припису про усунення порушень, неможливість перебудови об`єкту, або відмова особи, яка здійснила будівництво, від такої перебудови. Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю або здоров`ю людини у разі невиконання приписів державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (Пункти 4 та 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року). Помилковими є посилання апелянта на необхідність ОСОБА_1 здійснити авансування витрат виконавчого провадження, оскільки авансування не передбачає здійснення за рахунок цих коштів знесення самовільно збудованої споруди. Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» (станом на 02.06.2016 року) , кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження», види витрат виконавчого провадження:

1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.;

2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку.

3. Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.;

4. Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.;

5. Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.;

6. Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.;

7. Банківські послуги при операціях з іноземною валютою.;

8. Сплата судового збору.;

9. Оплата вчинюваних нотаріальних дій.;

10. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.;

11. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій. З огляду на вищезазначене, помилковими є доводи апелянта про необхідність здійснення позивачкою авансування виконавчого провадження з метою виконання рішення суду про знесення будівництва, оскільки знесення будівництва не здійснюється за рахунок авансового внеску стягувача. Частиною другою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Колегія суддів звертає увагу, що положення частини другої статті 26 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р(II)/2019 від 15.05.2019. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у даній справі є стягнення матеріальної шкоди, заподіяної самочинним будівництвом, а не щодо порядку виконання рішення суду про знесення самочинного будівництва. Щодо доводів апеляційної скарги про незгоду з розміром матеріальної шкоди. Колегія суддів звертає увагу, що судом призначалась експертиза для встановлення дійсних обставин справи, які потребують спеціальних знань. Справа неодноразово направлялася до експертної установи для проведення експертизи. Однак експертиза не була проведена з причини відсутності достатніх документів для проведення експертного дослідження, відсутності в повному обсязі оплати за проведення дослідження. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Приписами ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до абз. 2 п. 1.8. розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджено Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов`язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв`язанню, а також об`єктів, що надаються. Підпунктом 5.1. п. 5 розділу 2 Інструкції передбачено, що до основних завдань будівельно-технічної експертизи відноситься визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо. Підпунктом 5.1.1. п. 5 розділу 2 Інструкції встановлено орієнтовний перелік вирішуваних питань будівельно-технічною експертизою, зокрема: 1) Які пошкодження об`єкта (будівлі, квартири, приміщення, оздоблення тощо) виникли внаслідок залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання ґрунту на підроблюваних територіях тощо? 2) Яка технічна причина пошкоджень та руйнувань об`єкта нерухомого майна (елементів, конструкцій, інженерних мереж тощо)? 3) Яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання ґрунту тощо? 4) Який розмір завданої матеріальної шкоди об`єкту (будівлі, квартирі, приміщенню, оздобленню тощо) унаслідок його залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання ґрунту тощо? Підпунктом 5.2. п. 5 розділу 2 Інструкції передбачено, основними завданнями оціночно-будівельної експертизи є: визначення різних видів вартості поліпшень земельних ділянок (будівель та їх частин, споруд, передавальних пристроїв тощо); визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна (поліпшень земельної ділянки) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам. Підпунктом 5.2.1. п. 5 розділу 2 Інструкції встановлено, орієнтовний перелік вирішуваних питань: Яка вартість (зазначити вид вартості: ринкова, залишкова, ліквідаційна, вартість ліквідації, спеціальна, інвестиційна тощо) об`єкта нерухомого майна (зазначити об`єкт: будівля, приміщення, квартира, споруда тощо)? Яка вартість (зазначити вид вартості: ринкова, залишкова, ліквідаційна, вартість ліквідації, спеціальна, інвестиційна тощо) частки (зазначити частку: -1/2, -1/4 тощо) об`єкта нерухомого майна (зазначити об`єкт: будівля, приміщення, квартира, споруда тощо)? Чи відповідає виконана оцінка нерухомого майна (зазначити об`єкт) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам? Підпунктом 5.2.2. п. 5 розділу 2 Інструкції Для вирішення питання з визначення вартості поліпшень земельної ділянки експерту необхідно надати правовстановлювальну документацію та матеріали технічної інвентаризації на ці об`єкти, а також правовстановлювальну та технічну документацію на земельну ділянку, на якій розміщений об`єкт оцінки, станом на дату оцінки. У разі виконання ретроспективної оцінки на дослідження необхідно надати матеріали з вихідними даними щодо показників (функціонального використання, об`ємна-планувального рішення, технічного стану тощо) об`єкта на дату оцінки. Отже, з огляду на те, що відповідачка не була згодна з визначеним розміром вартості ремонтно-будівельних робіт, апеляційним судом ухвалою від 06.12.2017 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 про призначення будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої було поставлено наступні питання: 1) Визначити ринкову вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень конструкцій, елементів житлового будинку літ. «Б» та обробних покриттів в приміщеннях житлового будинку по АДРЕСА_2 , які виникли у результаті самовільного будівництва суміжного двохповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2 ?; 2) Яка технічна причина пошкоджень житлового будинку літ. «Б», що знаходиться по АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_6 .?; 3) Які пошкодження отримано конструкціями житлового будинку літ. «Б», що знаходиться по АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_6 , внаслідок будівництва ОСОБА_2 , ОСОБА_4 будинку по АДРЕСА_2 ?; 4) Яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень конструкцій житлового будинку літ. «Б» по АДРЕСА_2 , отриманих внаслідок будівництва ОСОБА_2 , ОСОБА_4 житлового будинку по АДРЕСА_2 ? Апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи неодноразово надсилались до експертної установи для виконання вимог вищевказаної ухвали. Справа неодноразово поверталась на адресу суду з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів, які ухвалами суду були витребувані, та надання доказів оплати за проведення експертизи. В повному обсязі клопотання експерта сторонами не було виконано. 18.10.2021 року на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта на підставі ст. 72 ЦПК України, п. п. 1.13; 2.1; 2.2; 4.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998 №53/5. Колегія судів вказує на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Такими чином, не спростовані доводи позивачки про те, що внаслідок того, що самовільна споруда, яка підлягає демонтажу, не була знесена, руйнування будинку позивачки продовжувалась і призвела до аварійного стану. Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експерта №4-14 від 03.06.2014 року ринкова вартість ремонтно-будівельних робіт (з врахуванням ринкової вартості будівельних матеріалів), які необхідно виконати для усунення пошкоджень конструкції, елементів житлового будинку літ. «Б» та обробних покриттів в приміщеннях житлового будинку, які виникли у результаті самовільного будівництва суміжного двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2 , визначена відповідно до вимог ДСТУ, складає (з врахуванням ПДВ) 98 760 грн.. Таким чином, неправомірною бездіяльністю відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було спричинено шкоду нерухомому майну, а саме - 1/10 частині домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 , в розмірі 98 760,00 грн.. Встановлені обставини підтверджуються висновком №4-14 від 03.06.2014 року про ринкову вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень конструкцій елементів житлового будинку. Вказаний розрахунок матеріальної шкоди відповідачами не було спростовано та іншого не було доведено. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , є доведеною частково, а тому підлягає частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції щодо сповіщення відповідача, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 за вищевказаного обґрунтування. Розподіл судових витрат Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною другою пунктом третім статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких підстав, апеляційний суд відповідно до ст. 141 ЦПК України здійснює перерозподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог. При зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2016 року був установлений в розрахунку на місяць у розмірі - 1 378 грн.. Відповідно до Закону України «Про судовий збір», станом на 2016 рік, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становила - 1% ціни позову, але не менше - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн.) та не більше мінімальної заробітної плати (6 890 грн.). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 27.01.2016 року звернулася до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної самочинним будівництвом в розмірі 98 760 грн.. Отже, при подані позовної заяви, судовий збір, який підлягав сплаті, становив - 987,60 грн. = 98 760 х 1%). У зв`язку із задоволенням позовних ОСОБА_1 , підлягає стягненню з відповідачів на користь держави судовий збір в рівних частках у загальному розмірі - 987,60 грн.. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Гриценка Віталія Євгеновича, діючого від імені ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , задовольнити частково. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної самочинним будівництвом, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду у розмірі 98 760 (дев`яносто вісім тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп.. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір в рівних частках у загальному розмірі - 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 60 коп., тобто з кожного по 493 (чотириста дев`яносто три) грн. 80 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 02 травня 2023 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк С. О. Погорєлова