Постанова 4818 № 627/507/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «02» травня 2023 року м. Харків справа № 627/507/21 провадження № 22ц/818/794/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., за участю секретаря Волобуєва О.О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представниця позивача ОСОБА_2 , відповідач - Фермерське господарство «Агрослобода», представниця відповідача Рибак Я. В., третя особа - Сектор державної реєстрації Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Агрослобода» на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 16 лютого 2023 року в складі судді Вовк Л.В. в с т а н о в и в: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Агрослобода», третя особа: Сектор державної реєстрації Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, про витребування земельної ділянки з незаконного володіння. Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району (колишньої - Мурафської сільської ради Краснокутського району) Харківської області площею 4,3381 га, кадастровий номер 6323584700:04:00160157, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку. Зазначив, що 30 квітня 2007 року він уклав з Фермерським господарством «Агрослобода» договір оренди землі, за яким передав належну земельну ділянку в користування відповідачу строком на 10 років. Договір оренди землі зареєстровано у Краснокутському відділі Харківської регіональної філії Центру ДЗК 26 грудня 2007 року. Вказав, що навесні 2018 року після закінчення строку дії договору він звернувся до Фермерського господарства «Агрослобода» з проханням повернути йому належну земельну ділянку з метою обробляти її самостійно, однак отримав відмову, оскільки строк дії договору оренди землі не закінчився, а договір укладений на 40 років. Посилався на те, що, оглянувши свій примірник договору, наданий відповідачем, ним виявлено, що в пункті 8 «строк дії договору» цифра 10, яка проставлена рукописно, виправлена на цифру 40 шляхом дописування галочки до цифри 1 та дописано зверху прописом в дужках «сорок». В зв`язку з чим він звернувся до органів поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення. Вважав, що оскільки 26 грудня 2017 року договірні відносини з відповідачем закінчилися, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права за номером № 24142299, який здійснено 19 грудня 2017 року підлягає скасуванню. Просив витребувати земельну ділянку площею 4,3381 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 6323584700:04:001:0157, що знаходиться за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , з незаконного володіння Фермерського господарства «Агрослобода», та припинити право оренди земельної ділянки, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за номером № 24142299; стягнути з Фермерського господарства «Агрослобода» на його користь понесені судові витрати в розмірі 1440,00 грн. Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 16 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено, витребувано земельну ділянку площею 4,3381 га, цільове призначення :для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 6323584700:04:001:0157, що знаходиться за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 з незаконного володіння Фермерського господарства «Агрослобода» та припинено право оренди земельної ділянки, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за номером № 24142299; стягнуто з Фермерського господарства «Агрослобода» на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати у розмірі 8990,80 грн. На вказане рішення суду Фермерське господарство «Агрослобода» до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що строк у 40 років погоджено сторонами до проставляння підписів сторін у договорі оренди землі від 30 квітня 2007 року, що суперечить висновку суду першої інстанції про те, що сторони не погодили такий строк дії договору. Вказав, що висновок № 852/22424-22426 судово-технічної експертизи документів не містить відповіді на питання, в якій послідовності внесено виправлення та проставлено підписи на договорі, та що саме з цього відбулось першим. Експерт на таке питання не зміг надати відповіді у зв`язку з відсутністю перетинань письмових штрихів. Зазначив, що позивач отримав свій примірник договору після проведення його реєстрації 04 грудня 2009 року. Державним органом видано позивачу його примірник договору безпосередньо йому на руки, на підтвердження чого він проставив свій підпис в журналі реєстрації видачі документів. Вважав, що, маючи на руках з 2009 року свій примірник договору оренди землі з зазначенням 40-річного строку його дії, позивач не заявляв жодних претензій до фермерського господарства щодо строку дії договору. Посилався на те, що протягом дії договору між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди з метою збільшення розміру орендної плати, останню з яких укладено 02 січня 2017 року. Позивачем отримується орендна плата за землю та жодна з яких не була повернута, що свідчить про фактичне підтвердження ним умов договору, укладеного на 40 років. Стверджував, що зміна умов договору після його підписання не відбулась. 24 квітня 2023 року до суду апеляційної інстанції від представниці позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що рішення суду є законним, а апеляційна скарга безпідставною. Посилалася на те, що позовні вимоги позивача доведено належними та допустимим доказами, зокрема, судово технічною експертизою документів, яка довела, що в кожному наданому примірнику договору оренди землі від 30 квітня 2007 року вносилися зміни шляхом дорисовки окремих штрихів. При цьому навела практику Верховного Суду щодо добросовісності та чесній діловій практиці під час укладання договорів. В суді апеляційної інстанції кожен із учасників справи підтримав свою правову позицію, посилаючись відповідно на доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Фермерського господарства «Агрослобода» необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач користується земельною ділянкою позивача, що підтверджується належними та допустимими доказами, незаконно, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 059822, виданого Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області 28 січня 2005 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,3381 га, кадастровий номер 6323584700:04:001:0157, що знаходиться за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району (колишньої - Мурафської сільської ради Краснокутського району) Харківської області, переданої для товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8,9 том 1-10). 30 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агрослобода» укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,3381 га сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району (колишньої - Мурафської сільської ради Краснокутського району) Харківської області. Пунктом 8 цього договору передбачено, що договір укладено на 40 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Із пункту 21 договору вбачається, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Пунктами 36, 37 цього договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленого законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Пунктом 43 цього договору встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Даний договір зареєстрований у Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 грудня 2007 року за № 040769900115 (а.с.4-14,138-144 том 1). 02 січня 2017 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агрослобода» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, якою орендну плату в пункті 9 договору викладено в наступній редакції: «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі: 7% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на 01 січня 2017 року та складає 11 496,80 грн». Зміна умов договору і припинення його дії в пункті 40 викладено в такій редакції: «перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для змін умов або розірвання договору» (а.с.34 том 1). 19 грудня 2017 року державним реєстратором Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Заяц М.М. здійснено державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки площею 4,3381 га на підставі договору оренди землі № 2 від 30 квітня 2007 року, укладеного між Фермерським господарством «Агрослобода» та ОСОБА_1 строком на 40 років (а.с.9-10 том 1). Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 червня 2018 року за заявою ОСОБА_3 до реєстру внесено кримінальне провадження № 12018220360000266 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України. 13 червня 2018 року надійшли заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про те, що посадові особи Фермерського господарства «Агрослобода» підробили дані в договорі оренди землі (а.с.17 том 1). Як вбачається з висновку № 825/22424 -22426 судово-технічної експертизи документів по матеріалах цивільної справи, складеного 21 жовтня 2022 року Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» у кожному наданому примірнику договору оренди землі від 30 квітня 2007 року, укладеному між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агрослобода» (об`єкти №№ 1, 2, 3) в пункті 8 розділу «строк дії договору» вносилися зміни шляхом дорисовки окремих штрихів (першого елемента цифри «4») до цифри «1» - першої цифри у первинному запису дії договору, та дописки рукописного запису «(сорок)». Первинний цифровий рукописний запис в рядку пункту 8 «… Договір укладено на _ років …» розділу «Строк дії договору» кожного наданого документа - цифра «10». В об`єктах №№ 1, 2 дорисовка окремих штрихів (перших елементів цифр «4» ) до цифр «1» та дописка записів «(сорок )» у пунктах 8 розділів «Строк дії договору» проводилися одночасно та після виконання основних рукописних записів на сторінках 2, 7 даних документів. Встановити, чи одночасно проводилися дорисовка окремих штрихів (першого елемента цифри «4») до цифри «1» та дописка запису «(сорок)» у пункті 8 розділу «Строк дії договору» в об`єкті № 3 не представляється можливим з причин, що наведені у дослідницькій частині висновку. Встановити, чи одночасно чи в різний час вносилися зміни до пунктів 8 розділів «Строк дії договору» та виконувалися підписи від імені орендодавця, орендаря у розділах «Підписи сторін» наданих примірників договору оренди землі від 30 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агрослобода» (об`єктів №№ 1, 2, 3), а також встановити, в якій послідовності вносилися зміни до пунктів 8 розділів «Строк дії договору» та виконувалися досліджувані підписи у даних документах не представляється можливим з причин, що наведені у дослідницькій частині висновку (а.с.133-161 том 1). Також, матеріали справи містять платіжні доручення про оплату Фермерським господарством «Агрослобода» ОСОБА_1 орендної плати за пай в розмірі по 9254,93 грн за 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік (а.с.44-45 том 1). При цьому, доказів того, що ці оплати поведено саме за договором оренди землі від 30 квітня 2007 року Фермерським господарством «Агрослобода» не надано, оскільки в платіжних дорученнях не зазначено, за яким саме договором здійснено виплати, враховуючи наявність в оренді господарства іншої земельної ділянки ОСОБА_1 за договором оренди землі (паю) № 46 від 25 грудня 2014 року (а.с.39-41 том 1). Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Положеннями частини першої статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини. Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення. У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання. Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. На час підписання договору оренди (2007 рік) частина друга статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. У частині другій статті 125 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині п`ятій статті 126 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). У статті 13 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надано визначення договору оренди землі, а саме договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»). Згідно із статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України та вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі. Права й обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим, якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України «Про оренду землі», який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19). Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що в примірнику договору оренди від 30 квітня 2007 року, наданому відповідачем, ним виявлені виправлення та дописування рукописно. Це підтверджує і висновок № 825/22424-22426 судово-технічної експертизи документів по матеріалах цивільної справи від 21 жовтня 2022 року. Повно дослідивши обставини справи та надавши належну оцінку доказам у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір оренди землі від 30 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агрослобода» щодо земельної ділянки площею 4,3381 га, кадастровий номер 6323584700:04:001:0157, що знаходиться за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району укладено саме на 10 років, оскільки первинний цифровий рукописний запис щодо строку дії договору вказано на 10 років, а в подальшому здійснена дорисовка окремих штрихів (перших елементів цифр «4» ) до цифр «1» та дописка записів «(сорок)». Оскільки державна реєстрація спірного договору оренди землі відбулася 26 грудня 2007 року, тому договір припинився 26 грудня 2017 року. Доказів на спростування викладеного, Фермерським господарством «Агрослобода» не надано, клопотань щодо призначення відповідної експертизи господарством не заявлялось. В суді апеляційної інстанції також такого клопотання не заявлено. Встановивши факт припинення спірного договору оренди землі від 30 квітня 2007 року з Фермерським господарством «Агрослобода» 26 грудня 2017 року, відсутність волевиявлення власника на подовження строку дії договору про передачу в оренду земельної ділянки та безпідставність користування відповідачем майном, яке належить позивачу на праві власності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо витребування спірної земельної ділянки у відповідача. Оскільки вимога ОСОБА_1 щодо припинення права оренди земельної ділянки, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 24142299 є похідною вимогою від витребування земельної ділянки, тому вона також підлягає задоволенню. Твердження Фермерського господарства «Агрослобода» про те, що зміна умов договору після його підписання не відбулась, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на підтвердження цього господарством не надано жодного доказу. Висновок № 825/22424 -22426 судово-технічної експертизи документів по матеріалах цивільної справи від 21 жовтня 2022 року також не спростовано. Посилання Фермерського господарства «Агрослобода» на те, що позивач отримав свій примірник договору після проведення його реєстрації 04 грудня 2009 року; державним органом видано позивачу його примірник договору безпосередньо йому на руки, на підтвердження чого він проставив свій підпис в журналі реєстрації видачі документів; маючи на руках з 2009 року свій примірник договору оренди землі з зазначенням 40-річного строку його дії, позивач не заявляв жодних претензій до фермерського господарства щодо строку дії договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в даному випадку тривале порушення права позивача дозволяє йому про це заявляти протягом всього його порушення. Доводи Фермерського господарства «Агрослобода» про те, що протягом дії договору між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди з метою збільшення розміру орендної плати, остання з яких була укладена 02 січня 2017 року, колегія суддів вважає неспроможними враховуючи те, що спірний договір припинений у грудні 2017 року. Посилання Фермерського господарства «Агрослобода» на те, що позивачем отримується орендна плата за землю та жодна з яких не була повернута, що свідчить про фактичне підтвердження ним умов договору, укладеного на 40 років, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів того, що ці оплати проведено саме за договором оренди землі від 30 квітня 2007 року Фермерським господарством «Агрослобода» не надано. В платіжних дорученнях не зазначено, за яким саме договором здійснено виплати, враховуючи наявність в оренді господарства іншої земельної ділянки ОСОБА_1 за договором оренди землі (паю) № 46 від 25 грудня 2014 року (а.с.39-41 том 1). Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається Фермерське господарство «Агрослобода» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Агрослобода» - залишити без задоволення. Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 16 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 02 травня 2023 року.