LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4806297/2077/22

від 11.04.2023 ·

Справа № 297/2077/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 11 квітня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого - Джуги С.Д. суддів - Куштана Б.П., Мацунича М.В. з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2022 року у складі судді Ільтьо І.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,- в с т а н о в и в : У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Позов мотивовано тим, що 22.06.1985 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2022 року у цивільній справі № 297/2581/21 розірвано. За час спільного проживання в шлюбі позивач та відповідач набули право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Даний будинок було набуто у власність на підставі договору купівлі-продажу від 13.07.1988 року, зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій під №52/1988 та посвідчений секретарем виконавчого комітету Іванівської сільської ради народних депутатів Берегівського району Закарпатської області Варга М.Д. З моменту придбання будинку за час спільно проживання здійснено розбудову будинку та покращено його стан. Свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 від 28.05.1997 року було виготовлено на ім`я відповідача. Згідно технічного паспорту від 06.05.2022 року спірний будинок має 175,2 кв.м. загальної площі, 120, 4 кв.м. житлової та 54,8 кв.м. допоміжної (підсобної), вартість його становить 858 518 грн. Оскільки даний будинок набутий за час перебування у шлюбі з відповідачем, такий є спільною сумісною власністю подружжя і вона має право власності на частину даного будинку. З врахуванням наведеного позивач просила: визнати будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 175, 2 кв.м., житловою площею 120,4 кв.м.та допоміжною (підсобною) площею 54, 8 кв.м. а АДРЕСА_1 об`єктом право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на частину даного будинку та стягнути судові витрати. Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтуванні позову, дійшов неправильного висновку, що даний будинок є самочинним будівництвом і не підлягає поділу, та безпідставно відмовив у заявленому позові. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити. Відповідач ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлений. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у його відсутності. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що будинок, який є об`єктом поділу, не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки є самочинним будівництвом, а тому відсутні підстави для задоволення заявленого позову. З такими висновками суду не погоджується апеляційний суд, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно із ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Матеріалами справи встановлено,що 22.06.1985 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 укладено шлюб, який рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2022 року у цивільній справі № 297/2581/21 розірвано. Згідно із договором купівлі - продажу від 13.07.1988 року, відповідач - ОСОБА_3 , придбав одноповерховий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 38 кв.м. На підставі рішення виконкому Берегівської районної ради від 12 грудня 1990 року за № 277 відповідачу ОСОБА_3 28 травня 1997 року за № 262 видано свідоцтво про право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстроване за ним в цілому Берегівським районним бюро технічної інвентаризації 28 травня 1997 року за реєстром №

260. Згідно із довідкою про зареєстрованих осіб №220 від 28.04.2022 року в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , від 06.05.2022 року, загальна площа даного будинку становить 175, 2 кв.м., житлова площа - 120,4 кв.м., допоміжна (підсобна) площа - 54, 8 кв.м. Згідно із інформацією Комунального підприємства «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської міської ради» за матеріалами інвентаризаційної справи № 14498, з 13.07.1988 року по теперішній час за адресою АДРЕСА_1 , проводилися наступні обміри: станом на 10.01.1991 року загальна площа будинку становить 173,7 кв.м. та житлова 125,7 кв.м.; станом на 22.05.1997 року загальна площа будинку становить 178,4 кв.м. та житлова 125,7 кв.м.; станом на 06.05.2022 року загальна площа будинку становить 175,2 кв.м. та житлова 120,4 кв.м. Різниця загальних та житлових площ між обмірами 1997 та 2022 років пояснюється у зв`язку з перерахування площі точністю до 0, 1 м.кв. в приміщенні №7 (прохідна). Різниця загальних та житлових площ між обмірами 1997 та 2022 років пояснюється уточненням розмірів лазерною рулеткою Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України). Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України. Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), положення ст. ст. 60 та 70 СК України, ст. 368 ЦК України, свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Матеріалами справи доведено, що будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , придбано сторонами за договором купівлі-продажу від 13.07.1988 року за час шлюбу, сторонами за час шлюбу здійснено його перебудову, покращено його стан, та на підставі рішення виконкому Берегівської районної ради від 12 грудня 1990 року за № 277 відповідачу ОСОБА_3 28 травня 1997 року за № 262 видано свідоцтво про право власності на домоволодіння, а Берегівським районним бюро технічної інвентаризації 28 травня 1997 року за реєстром № 260 здійснено державну реєстраціє права власності на дане майно за відповідачем ОСОБА_3 . Факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту реєстрації права власності на нього. Висновки суду першої інстанції, що вищевказаний будинок є самочинним будівництвом і не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки загальна площа будинку згідно з договором купівлі-продажу від 13.07.1988 року становила 38 кв.м., а на даний час така згідно технічного паспорту від 06.05.2022 року становить 175, 2 кв.м., є безпідставними і спрсотвуються матеріалами справи. Зокрема, матеріалами інвентаризаційної справи № 14498 на даний будинок та інформацією Комунального підприємства «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської міської ради» підтверджено, що станом на 10.01.1991 року загальна площа будинку становить 173,7 кв.м. та житлова 125,7 кв.м.; станом на 22.05.1997 року загальна площа будинку становить 178,4 кв.м. та житлова 125,7 кв.м.; станом на 06.05.2022 року загальна площа будинку становить 175,2 кв.м. та житлова 120,4 кв.м. Тобто, станом на момент видачу відповідачу ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на домоволодіння (28 травня 1997 року) та реєстрації за ним права власності загальна площа будинку становила 178,4 кв.м., житлова 125,7 кв.м., на даний час загальна площа будинку становить 175,2 кв.м., житлова 120,4 кв.м. Різниця загальних та житлових площ між обмірами 1997 та 2022 років пояснюється у зв`язку з перерахування площі точністю до 0,1 м.кв. в приміщенні №7 (прохідна) та уточненням розмірів лазерною рулеткою. З врахуванням наведеного вищевказане майно оформлене за відповідачем у встановленому законом порядку, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і є спільною сумісною власністю сторін, і виходячи із презумпції рівності часток подружжя у спільному майні, позивачка має право на право на 1/2 частину даного майна. Відповідачем, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України не подано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на дане нерухоме майно. Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, не врахував вищенаведених фактичних обставин справи та вимог закону, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки, та неправильно дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову. Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з вищенаведених підстав. Згідно із ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачем за подання позову та апеляційної скарги сплачено судовий збір у загальному розмірі 13212,47 грн , дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 367, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2022 року скасувати, ухваливши у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 175, 2 кв.м., житловою площею 120,4 кв.м. та допоміжною (підсобною) площею 54, 8 кв.м. в АДРЕСА_1 об`єктом право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на частину вказаного будинку з господарськими будівлями та спорудами. Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 13 212,47 грн. сплаченого судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 21 квітня 2023 року. Головуючий: Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»